7.4. Аудит ділової активності та ефективності використання активів

7.4. Аудит ділової активності та ефективності використання активів

Аналіз ділової активності є важливим етапом аудиту фінансового стану підприємств, у результатах якого зацікавлені внутрішні та зовнішні користувачі інформації (до перших відносять власників і спеціалістів підприємства, кредиторів, постачальників, покупців, податкові органи; до других — суб’єкти, які безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства, але згідно з договорами захищають його інтереси чи інтереси користувачів інформації першої групи — консультанти, юристи, аудиторські фір­ми, працівники засобів масової інформації, профспілки та інші).

Основними завданнями аудиту ділової активності є оцінка господарської ситуації, виявлення факторів і причин досягнутого стану, підготовка і обґрунтування майбутніх рішень, викриття і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Мета аудиту ділової активності — одержання ключових показників обґрунтованої оцінки стану об’єкта і перспектив його розвитку.

Ділова активність підприємства вимірюється співвідношенням продукції (чи прибутку) та авансованих ресурсів або продукції (чи прибутку) та затрат.

Ефективність використання активів обумовлена сукупністю живої та уречевленої праці. Засоби і предмети праці є матеріальною основою виробництва. Їх вартість відбита в активі балансу. Між забезпеченістю підприємств активами, їх раціональним використанням і результатами виробництва продукції існує прямий зв’язок.

Ефективність використання активів визначається шляхом співставлення результатів господарської діяльності з реальною величиною активів підприємства на визначену дату або з їх середньорічною вартістю, що є складовою цих активів.

Для розрахунку показників ділової активності та ефективності використання активів використовуються такі показники табл. 7.3:

Таблиця 7.3

Основні показники ділової активності
та ефективності використання активів

Під час аудиту фінансового стану підприємства насамперед перевіряється достовірність даних про наявність коштів підприємства, відображених в бухгалтерському балансі на звітну дату, які беруться до розрахунку обігу коштів.

Спочатку, за даними пасиву балансу за розділом I «Власний капітал» і даними активу балансу за розділом I «Необоротні активи», аудитор визначає наявність власних оборотних коштів і прирівняних до них коштів підприємства, віднімаючи від першого підсумку другий. Потім перевіряються: виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція, товари, витрати обігу та залишок товарів, інші запаси і витрати. За кожним з названих ресурсів у балансі подають фактичну їх наявність, яку порівнюють із розрахунками нормативів, розроблених підприємством при складанні планів економічного і соціального розвитку на календарний рік.

Аудитор встановлює відхилення від нормативу з кожного ресурсу, з’ясовує причини і господарську необхідність замороження оборотних коштів у понаднормативні виробничі запаси.

Швидкість обігу оборотних коштів має велике значення, оскільки цей показник є комплексним вимірником ефективності всіх організаційно-технічних заходів на підприємстві за досліджуваний період. Прискорення обігу оборотних коштів підвищує ефективність використання товарно-матеріальних цінностей, поліпшує фінансовий стан підприємства і зміцнює його становище на ринку. Прискорення обігу є найважливішою умовою економії і раціонального використання оборотних коштів.