Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

7.6. Соціоніка про творчі здібності людини, їх тестування

7.6. Соціоніка про творчі здібності людини, їх тестування

Соціоніка виникла в 70-х — на початку 80-х років ХХ ст.
З моменту свого виникнення ця наукова дисципліна відзначається послідовним і цілісним розглядом психіки й поведінки людини. Важко перерахувати всі сфери її застосування. Знання соціоніки можна використати для гармонізації сімейно-шлюбних взаємин, стабілізації стосунків у колективі, самоуправлінні, формуванні творчих груп тощо. Іншими словами, закономірності соціоніки можна побачити у всіх сферах людської діяльності або організації колективів, від найменших — типу сім’ї — до суспільства в цілому. Ці закономірності спостерігаються часто й у політиці, науці, культурі. Передусім створення соціоніки пов’язане з відкриттям типології особи К. Г. Юнгом. Саме він уперше визначив типи людей — відкритих і товариських, повернених назовні (екстравертів) і замкнутих, стриманих, повернених у себе (інтровертів). Його типологія охоплює 8 типів.

У 70-х роках XX ст. відбувся прорив у цій галузі науки. А. Аугустинавічуте дійшла висновку, що люди обмінюються між собою інформацією за певними усталеними законами. Вона систематизувала 16 психоінформаційних типів, виділила в них чет­вірки (квадри). Люди, які перебувають у пам’яті квадри, об’єд­нані єдиним «духом» — особливостями поведінки, світогляду, розуміння гумору, ставленням до праці, слави, дружби і т.п. Створену А. Аугустинавічуте систему соціонічних типів можна порівняти з відкриттям Д.І. Менделєєвим періодичної системи хімічних елементів. Як відомо, періодичний закон надавав можливість систематизувати знання як про відкриті, так й ще не відкриті хімічні елементи. Так само можна за допомогою соціоніки синтезувати відповідні соціонічні типи.

Крім соціоніки, жодна з відомих методик не дає змоги надійно визначити сумісність людей. Соціоніка допомагає також прогнозувати політичну біографію будь-якого лідера, а на її основі запобігти політичним, міжнаціональним, міжконфесійним та іншим конфліктам. Її також називають наукою про взаєморозуміння людей, бо за допомогою соціонічних методів можна багато зробити для досягнення оптимальних взаємовідносин людей у малих соціальних групах. У певному розумінні соціоніка розвиває й методи Дейла Карнегі та застосовує його загальні рекомендації (виведені ним з особистого досвіду) для підприємців, менеджерів, політиків різних рівнів.

Вихідною базою соціонічної типології А. Аугустинавічуте є чотири можливі способи «інформаційного метаболізму», тобто відображення людиною інформації, відкриття якого належить А. Кам­линському: 1) логічний (з використанням понять, суджень, умовиводів, законів логіки); 2) емоційний (він ґрунтується на емоціях — радості, задоволенні, печалі й т.п.); 3) сенсорний (він спирається на дані наших екстерорецепторів та інтерорецепторів); 4) інтуїтив­ний (його основою є маловивчений механізм отримання кінцевого результату без проміжних логічних кроків). Цю базову четвірку типів (логічні, емоційні, сенсорні, інтуїтивні) можна подвоїти, якщо носіїв кожного з них представити як екстравертів та інтровертів.

Раціоналісти користуються у своїй діяльності утилітарними мотиваціями, ірраціоналісти — моральними, етичними нормами. Раціоналістів можна відрізнити від ірраціоналістів вже за зовнішнім виглядом і рухами. Перші характеризуються надзвичайною сухістю (навіть тоді, коли вони мають досить високу вагу в суспільстві), фіксованими рухами, чіткою «солдатською» ходою. Для других властивими є м’якість обличчя, заокругленість ліній, їхні рухи є плавними, м’якими (котячими), розкутими, імпульсивними, особливо в ірраціональних інтровертів. Підхід раціоналістів до того, що відбувається, характеризується продуманістю, наявністю готового рішення. В ірраціоналістів, як правило, імпро­візована реакція. Вони, перш ніж відреагувати на зовнішні дії, внутрішньо «розкачуються» і часто-густо їхня реакція — це творче пристосовництво до ситуації. Раціоналісти ж реагують на емоції емоціями, на вчинок — вчинком, дуже продумано, розумно, на основі всього досвіду, і тому здаються більш суворими та рішучими. Ірраціональна людина може діяти тільки тоді, коди її охоплює певне почуття. В той самий час раціональна людина не може спілкуватися з особою, до якої не має певного відношення, тобто коли у неї немає відповідної установки. Ірраціоналісти спілкування розуміють без умовностей, без розкачування, без попередніх відомостей про співрозмовника через безпосередні контакти, під час яких і люди, і їхні якості старанно вивчаються. Тільки після цього з’являються почуття, визначаються відносини. Тому контакти ірраціоналіст зав’язує швидко, але вони нічого не говорять про його почуття.

Для вчинків раціональних осіб характерно те, що до кожної праці, до кожної дії їм необхідно підготуватися, продумати всі деталі, запланувати. Не пропустити нічого такого, що могло б допомогти або завадити роботі. Ірраціоналісти ж не можуть з ходу «увірватися» в ситуацію, включитись у роботу, попутно розбираючись у деталях. Схильність раціоналістів продумувати своє поводження знаходить відображення у формулі «Свобода є усвідомлена необхідність». Справедлива вона, швидше за все, для раціоналістів. У суспільстві раціональних типів і взагалі в колективі, що організується раціональними людьми, є передбаченим і регламентованим кожен крок. У такому суспільстві ірраціоналісту жити досить сутужно. Але й раціональна особа, потрапивши в непередбачені умови ірраціонального середовища, губиться від несподіваних, раптово створюваних ситуацій. Мабуть, природа, поєднуючи в людині дві провідні функції — раціональну та ірраціональну, намагалась уникнути крайностей: жорсткого планування та неконтрольованого хаосу.

Етики — це особи, які вміють ладити з людьми, що їх оточують, добре відчувають їхній внутрішній емоційний стан, сміливо «маніпулюють» своїми та чужими почуттями. Для таких людей будь-які емоції (як позитивні, так і негативні) виступають як цінності: через ці емоції вони сприймають світ, реагують на все те, що в ньому відбувається. Зате в сфері об’єктивних відносин, предметів матеріального світу вони почуваються не зовсім впевнено. Логіки, навпаки, добре розбираються в об’єктивних закономірностях довколишнього світу, легко виділяють у будь-якій справі головне і другорядне. Однак вони погано розуміються на взаєминах людей, їхніх почуттях та емоціях. Етики дуже часто намагаються логічно вирішувати питання, наприклад, щоб проявити коректне ставлення до людини. Особисті почуття, емоції для логіків, як правило, — це загадка, оскільки вони часто не піддаються «контролю з боку свідомості», «голосу розуму». Про свої почуття вони говорити не вміють і не люблять.

У спільній праці етики регулюють емоційний стан логіків, підтримують їхню впевненість у правильних взаєминах з людьми.
В свою чергу, логіки дають етикам упевненість у правильності їхніх вчинків щодо об’єктивного світу: чи правильно складено план цільових робіт, чи це ті питання, які треба вирішувати зараз, і т. п. Етики оцінюють людей з погляду «хороший» або «поганий», а логіки — за принципом «розумний» — «нерозумний», «діловий» — «неділовий». Етики більше схильні умовляти людей, а логіки — доводити доцільність чи недоцільність певного вчинку.

Людина сенсорного типу повноправно сприймає світ через свої відчуття, а своє тіло в ньому — через смак, колір, запах, барви, ес­тетичну та відчутну насолоду, правильно визначає свої фізичні потреби (тільки тут і зараз). Часто вона живе сьогоднішнім днем, майбутнє уявляє дуже важко. Думає вона за шаблоном «після нас хоч потоп», «завтра буде завтра» і т.п. Інтуїти ж погано оцінюють своє фізичне «я», їхні фізичні відчуття невизначені. Можна сказати, що вони погано сприймають як свою особисту матеріальність, так і матеріальність довколишнього світу. Проте вони чудово відчувають і передбачають майбутнє. Сенсорики сумніваються рідко — вони знають, чого хочуть. Інтуїти ж сумніваються набагато частіше, особливо коли приймають певне рішення. Очі у сенсорика помічають усе, що відбувається навкруги, а очі в інтуїта дивляться через об’єкт, концентруючи свою увагу на чомусь невидимому, прихованому для чужого зору. Інтуїт ладен кожному поступитися дорогою, тому що він  відірваний від поточних справ.
А сенсорик іде сміливо, не помічаючи перепон, він обходить або переборює їх. Сенсорик намагається домогтися чистоти і порядку, всі речі в нього — на своїх місцях. Інтуїт може не помічати безладу і створювати його сам. Інтуїтів часто звинувачують у невмінні працювати руками, в їх непрактичності, але їхня основна сфера діяльності — творити нові ідеї. Вони можуть придумати ефективніший метод роботи, але самі не виконуватимуть цю роботу. Щодо сенсориків, то їхня сфера — практична робота, а інтуїція в них якщо і з’являється, то вона інертна, нетворча.

Екстраверт — це тип людської індивідуальності, «звернений назовні», орієнтований на природне оточення та інших людей, інтроверт — спрямований на свій власний внутрішній світ. Тому екстраверти в своїх думках і вчинках спираються на об’єктивні дані, що надходять з довколишнього світу, і тому, як правило, схильні підкорятися вимогам суспільства, інтересам справи, чужим думкам, які для них є більш важливими, ніж свої бажання. В інтровертів, навпаки, важливішими є свої думки, почуття, бажання й уявлення про всесвіт, ніж вимоги довколишнього середовища, миттєвої ситуації, якими вони можуть знехтувати заради досягнення своєї мети. В силу цього, екстраверти орієнтуються на об’єкти: людей, речі, гроші і т.п., проте стосунки і залежність між цими об’єктами для екстраверта є справою другорядною і їх можна змінювати як завгодно. Для інтроверта головне — не об’єкти, а їхні взаємини, які, на його думку, надають стійкості як зовнішньому світові, так і суб’єктивному світові людини — її почуттям, переживанням. При цьому об’єкти світу можна змінювати, вважає інтроверт, якщо вони не забезпечують необхідних взаємин. Оскільки екстраверт орієнтується на об’єктивні дані, то він намагається уникнути свого суб’єктивного, особистого ставлення до явища, яке розглядається, на відміну від інтроверта, який більшою мірою орієнтується на свої внутрішні стосунки і потреби, пов’язані з об’єктом. Якщо екстраверт відчуває, що він потрібен, що без нього не можна обійтись, то він буде активно діяти і в несприятливих умовах, адже відповідальність для нього — сильний моральний фактор, але відчуття обов’язку для екстра­верта неприємне, слова «ти повинен», «ти зобов’язаний» і т. д. діють на нього дратівливо. Потрапивши в ситуацію, де вимагається тільки виконання обов’язків без ініціативи, екстраверт швидко пасує, намагається якнайшвидше «відбути» рутинну працю, щоб знайти вихід для своєї творчої енергії десь «на стороні».

Інтроверти, навпаки, не люблять відповідальності, але люблять обов’язки. Вони із задоволенням виконують те, що вважається їхньою повинністю і обов’язком, що дає їм змогу бути активними, вони всілякими засобами намагаються відійти від того, що зветься відповідальністю. Саме слово «відповідальність» їм нагадує насильство, покарання, вирок. Для інтроверта недоречна активність — це дурна риса, він намагається «не висовуватись», на відміну від екстраверта, який своєю активністю просто пишається. Інтроверт, зробивши щось зайве, бідкається, як чеховський герой, який цілий місяць вчив геометрію, але вона на іспиті йому не знадобилась.

Отже, нам стали відомі головні ознаки типів особи, і ми можемо з них «сконструювати» будь-який з 16 можливих соціонічних типів. Зробити це дуже просто: беремо по одній з описаних ознак в один ряд і групуємо набір функцій одного типу інформаційного метаболізму (наприклад, ірраціональність, логіка, інтуїція, екстраверсія). Ірраціональність означає, що першою психічною функцією є ірраціонально-сенсорна або інтуїція (в даному випадку — інтуїція). Пару їй повинна утворити протилежна за шкалою (раціо­нальність — ірраціональність) функція — логіка, яка і стане елементом моделі даного типу особи. Таким чином, ми маємо тип інтуїтивно-логічного екстраверта (наприклад, тип Дон Кіхота). Подібним способом ми можемо розписати всі 16 типів особи, для спрощення зашифрувати конкретні психологічні характеристики взаємин певними буквеними позначеннями і скласти таблицю, з якої можна черпати знання про кожний тип (табл. 26).

Таблиця 26

СОЦІОНІЧНІ ТИПИ ЛЮДИНИ ЗА БАЗИСНИМИ ОЗНАКАМИ К. Г. ЮНГА

Тип

Базисні ознаки особи
за К. Г. Юнгом

Умовні назви соціотипу

Раціональний

Логік

Сенсорик

Л С Е (логіко-сенсорний екстраверт)

Л С І (логіко-сенсорний інтроверт)

Інтуїт

Л І Е (логіко-інтуїтивний екстраверт)

Л І І (логіко-інтуїтивний інтроверт)

Етик

Сенсорик

Е С Е (етико-сенсорний екстраверт)

Е С І (етико-сенсорний інтроверт)

Інтуїт

Е І Е (етико-інтуїтивний екстраверт)

Е І І (етико-інтуїтивний інтроверт)

Ірраціональний

Логік

Сенсорик

С Л Е (сенсорно-логічний екстраверт)

С Л І (сенсорно-логічний інтроверт)

Інтуїт

І Л Е (інтуїтивно-логічний екстраверт)

І Л І (інтуїтивно-логічний інтроверт)

Етик

Сенсорик

С Е Е (сенсорно-етичний екстраверт)

С Е І (сенсорно-етичний інтроверт)

Інтуїт

І Е Е (інтуїтивно-етичний екстраверт)

І Е І (інтуїтивно-етичний інтроверт)

Узагальнені характеристики кожного з 16 соціотипів мають такий вигляд:

ЛСЕ (логіко-сенсорний екстраверт) — соціотип адміністратора. Його представники врівноважені, спокійні, впевнені у своїх силах, здатні стабілізувати матеріальні умови діяльності, вдосконалити будь-яку систему управління, сприяти раціональному викорис­танню ресурсів, орієнтовані на сталі традиції й цінності. Ставляться до всіх пропозицій об’єктивно, без упередженості, вперто намагаються досягти поставленої мети. Мають певні недоліки: середні творчі здібності, невпевненість при руйнації старих структур.

ЛСІ (логіко-сенсорний інтроверт) — соціотип контролера. Його представники схильні до створення і вдосконалення організаційних структур, порядку, совісні, старанні, обережні, педантичні, вимогливі. Здатні не тільки розпочати нову справу, а й завер­шити її. Мають деякі недоліки: турбуються за дрібничками, не схильні надавати колегам достатню свободу дій.

ЛІЕ (логіко-інтуїтивний екстраверт) — соціотип підприємця. Його представники підприємливі, відкриті, оптимістичні, життєздатні, прагматичні, схильні до ризику в бізнесових справах. Мають деякі недоліки: екстравагантні, сперечаються щодо несуттєвих питань.

ЛІІ (логіко-інтуїтивний інтроверт) — соціотип аналітика. Його представники схильні до глобального аналізу, встановлення зв’язків між теорією і практикою, прямолінійні, тверді, аскетичні. Намагаються досягти об’єктивного досконалого знання про предмет. Мають деякі недоліки: немобільні, нединамічні, некомунікабельні.

ЕСЕ (етико-сенсорний екстраверт) — соціотип ентузіаста. Його представники сприйнятливі до нових ідей, намагаються їх реалізувати на практиці, емоційні, схильні до знань, комунікабель­ні. Швидко отримують інформацію про все нове. Легко долають будь-які проблеми. Мають деякі недоліки: швидко втрачають інтерес до справи, яку самі ініціювали.

ЕСІ (етико-сенсорний інтроверт) — соціотип зберігача. Його представники відверто заперечують зло, насильство, стійко обс­тоюють свою позицію і моральні цінності, емоційно стабільні у звичайних ситуаціях, послідовні, передбачливі, вимогливі до себе та інших, працездатні, цілеспрямовані. Мають деякі недоліки: відсутні витриманість, толерантність до недоліків інших людей.

ЕІЕ (етико-інтуїтивний екстраверт) — соціотип наставника. Його представники захоплюються ідеєю, що має завершені логічні форми, емоційні, рішучі, наполегливі, схильні до поміркованого ризику, лідерства. Мають деякі недоліки: непомірно драматизують певні ситуації, з недовір’ям ставляться до непідтвердже­них ідей і теорій.

ЕІІ (етико-інтуїтивний інтроверт) — соціотип гуманіста. Його представники схильні до добра, милосердя, чутливості, благочинності, захисту права на автономність внутрішнього світу людини. Уважно і співчутливо ставляться до вимог людей, нама­гаються об’єктивно аналізувати будь-яку ситуацію, вимогливі до себе. Мають деякі недоліки, пов’язані з відсутністю рішучості у справах, вимогливості до інших, ініціативності, з надмірною засмученістю.

СЛЕ (сенсорно-логічний екстраверт) — соціотип маршала. Його представники безкомпромісні, рішучі, цілеспрямовані, працездатні, дисципліновані, орієнтовані на громадські інтереси, мають розвинуте почуття боргу обов’язку, честі, організаторські здібності, практичний і здоровий глузд. Мають також деякі недоліки: схильні до нехтування інтересів інших людей, несприйнятливі до нечітко сформульованих ідей.

СЛІ (сенсорно-логічний інтроверт) — соціотип майстра. Його представники виявляють винахідливість у справі вдосконалення певних систем, схильні до естетичних рішень у галузі виробництва продуктів споживання, спокійні, врівноважені, неза­лежні, прагматичні, працьовиті. Мають певні недоліки: скептичні, недовірливі, надмірно беземоційні а вперті.

ІЛЕ (інтуїтивно-логічний екстраверт) — соціотип винахідника. Його представники передбачливі, здатні до генерації нових ідей, неортодоксальних, оригінальних рішень. Вони є ерудитами, індивідуалістами, інтелектуалами. Мають такий недолік, як неуважливість до деталей, протоколу.

ІЛІ (інтуїтивно-логічний інтроверт) — соціотип критика.. Його представники здатні до критики перепон, що заважають реалізації природних людських потреб. Вони обережні, помірковано емоційні, передбачливі, розумні, практичні, наполегливі, характеризуються здоровим глуздом. Головний їхній недолік — це нездатність захоплюватися ідеями й захоплювати ними інших.

СЕЕ (сенсорно-етичний екстраверт) — соціотип політика. Його представники, гнучкі й динамічні, швидко орієнтуються в будь-який ситуації, здатні до компромісів, правильної оцінки можливостей сил, що протиборствують, бажають влади. Мають певні недоліки: нетерплячі, легко піддаються на провокації.

СЕІ (сенсорно-етичний інтроверт) — соціотип посередника. Його представники орієнтовані на спілкування з людьми, намагаються гармонізувати міжособистісні й соціальні відносини, сформувати дружню атмосферу співробітництва. Мають певні недоліки: нерішучі у критичних ситуаціях і при прийнятті перспективних рішень.

ІЕЕ (інтуїтивно-етичний екстраверт) — соціотип психолога. Його представники схильні до глибокого проникнення у сутність людських стосунків, бачення можливих альтернатив їхнього поліпшення. Вони ненав’язливі, безпосередні, емоційні, тактовні, легко налагоджують дружні стосунки, вміють управляти емоціями і поведінкою людей. Мають певні недоліки: схильні до авантюр, нетерпляче ставляться до рутинної праці, прагнуть до частої зміни захоплень.

ІЕІ (інтуїтивно-етичний інтроверт) — соціотип лірика. Його представники схильні до вишуканого сприйняття світу, алярмістських настроїв, намагаються попередити людей про близьку кризу, проявляють гнучкість у спілкуванні з людьми, сприйнятливі до нового, цікавляться оригінальними ідеями, вміють підбирати необхідних людей. Мають деякі недоліки: непрактичні, необов’язкові, страждають надмірним індивідуалізмом.

Соціонічні типи об’єднуються у чотири квадри, кожна з котрих включає до себе чотири найбільш сумісні, взаємодоповнюючі типи. Взаємини всередині квадри характеризуються економністю і простотою. В реальній дійсності квадри формуються сти­хійно, інтуїтивно, через життєві випробування і помилки. Перша квадра складається з винахідника, аналітика, ентузіаста, посередника; друга квадра — з наставника, лірика, маршала, контролера; третя квадра — з підприємця, критика, політика, зберігача; четверта квадра — з психолога, гуманіста, адміністратора, майстра. Перший соціотип у кожній четвірці виконує роль програміста, другий — коректора, третій — здійснювача, четвертий — координатора. Кожна квадра характеризується спіль­ними цінностями, що формують «дух квадри».

Квадра α формує свій романтичний «дух» на основі загальнолюдських цінностей, турботи про майбутнє, перспективних ідей, конструктивності, колективізму, демократії, обмеженої анархії.

Квадра β формує свій реалістичний «дух» на ґрунті громадських інтересів, волі, рішучості, індивідуалізму, авторитаризму, суб’єктивізму.

Квадра γ формує свій прагматичний «дух» на ґрунті практицизму, колективізму, суспільних інтересів, боротьби з вадами системи, застоєм, прийняття демократичних законів.

Квадра δ формує свій «дух» на основі гуманізму, альтруїзму, інтересів конкретної людини, індивідуалізму, рутинізації (алгоритмізації) конструктивних ідей, «протокольного» виконання законів.

Типи взаємин усередині квадри і соціотипів різних квадр мож­на простежити у табл. 27.

Існують певні літературні персонажі або літератори, що відповідають тим чи тим соціонічним типам: Дон Кіхот — «винахіднику», Гамлет — «наставнику», Отелло — «контролеру», Командор — «маршалу», Клайд — «зберігачу», Цезар — «політику», Бальзак — «критику», Ватсон — «гуманісту», Холмс — «адміністратору», Дон Жуан — «психологу», Джоконда — «майстру», Єсенін — «лірику», Декарт — «аналітику», Гюго — «ентузіасту», Дюма — «посереднику», Джек Лондон — «підприємцю».

Як правило, літературні герої мають чітко виражені характеристики відповідних соціотипів.

Дон Кіхот — діяльна людина, із задоволенням працює, якщо може когось порадувати результатами своєї праці. Він пунктуальний, сумлінний, непрактичний. Не відчуває, коли треба зупинитися. Працює на майбутнє, тому урожай з його ланів зберуть інші. Стосовно людей нерішучий, покладається тільки на себе. На іспитах не може використати підказку, тому що не довіряє чужій інформації. Йому потрібен друг, який розуміє його і з котрим можна порадитися. Без друга він ризикує потрапити в яку-небудь авантюру тільки тому, що не може комусь відмовити. Усмішка його роззброює, а погроза робить невідступним навіть тоді, коли слід відступити. Чутливо реагує на приниження людської гідності. До представників цього типу належать Г. Галі­лей, К. Маркс, А. Ейнштейн, З. Фрейд.

Дюма — активна, ділова людина. Може «влаштуватися у просторі», створити комфорт навіть у незручних умовах. Сприймає світ гармонійно, має розвинутий естетичний смак. Запахи, кольори, звуки, образи запам’ятовує на все життя. Природу, твори мистецтва, стан свого тіла й людей, які його оточують, людей відчуває дуже витончено. Вміло керує емоціями, завжди може втішити, підбадьорити добрим словом. Цінує можливість заробити навіть невелику суму. До представників цього типу належать Ж. Дантон, Я. Гашек, І. Еренбург, Л. Арагон, Р. Мартен дю Гар, К. Гольдоні, О. Ф. Йоффе, Є. О. Патон.

Гюго — сильна, весела, відкрита, емоційно палка людина. Шанує родину, друзів: не шкодує часу на «розкіш спілкування»
з ними. Радісно приймає гостя і сам любить гостювати. Схильний до набуття гуманітарних знань, як правило, знає декілька мов. Естетичний у словах, думках і діях. Скрізь створює комфорт і затишок. Охоче працює руками: наприклад, може готувати смачні страви. Раціональний і наполегливий на шляху досягнення запланованої мети. Намагається мати імідж ділової людини. Але часто не може впоратися з часом: запізнюється на призначені зустрічі, невчасно виконує свої обов’язки. До представників цього типу належать Ф. Енгельс, К. Демулен, Дж. Вашингтон, С. Бо­лівар, Г. Шліман, Е. Че Гевара.

Декарт — намагається створити цілісні, логічно завершені уявлення про світ, зрозуміти його як систему. Свою мету реалізує послідовно, планомірно. Поводиться у будь-яких обставинах справедливо. Весь свій час віддає інтелектуальній праці. Швидко втомлюється від фізичної праці. Він є противником вольового тиску на людину і прихильником «людських стосунків». До пред­ставників цього типу належать Г. В. Ф. Гегель, Т. Мор, Т. Кам­панелла, Т. Джефферсон, М. К. Реріх, І. В. Курчатов, П. Л. Капи­ця, А. Д. Сахаров.

Гамлет — емоційна, передбачлива людина. Він здатний створювати і підтримувати драматичні ситуації, наелектризовану атмосферу в аудиторії. Перед прийняттям рішення довго обмірковує вибір («Бути чи не бути?»). До нового ставиться недовірливо. Емоційно відчуває минуле, прогнозує розвиток подій, готується до можливого загострення ситуації. Гостро реагує на критичне ставлення щодо свого зовнішнього вигляду, манер, стилю одягу. Намагається демонструвати свою діловитість, практичність. Серед «гамлетів» багато політиків, акторів, письменників, музикантів (Ч. Чаплін, В. Шекспір, О. Даль, Мірабо, Л. Д. Троць­кий, Р. Вагнер, Й.-В. Гете).

Отелло — намагається одразу познайомиться з усіма членами колективу, розібратися в ієрархії взаємин і обрати в ній місце для себе. Людей оцінює за мірою їхньої вихованості. Не здатний змінювати свої симпатії та антипатії. Високо оцінює свій власний досвід. Безжалісний борець з усім, що суперечить встановленим цінностям. Відстоюючи їх, може бути агресивним. Тривалий час пам’ятає про свої помилки, дуже переживає з цього приводу. Його заповітною мрією є перетворення власних недоліків у норму. До цього типу належать М. Кальвін, Ф. Ніцше, М. Горький, Ле Корбюз’є, С. Далі.

Командор — вольова, практична, сильна, цілеспрямована, рішуча людина. Має здібності до організаційної роботи і управління. Швидко орієнтується у складних ситуаціях і приймає раціональні рішення, що приводять до успіху. Любить фізичну працю і спорт. Намагається створити угруповання на зразок партії, опозиції, мафії. Уважно вивчає нових людей з свого оточення, дотепно висміює людину, яка йому не подобається. Вивчає пропозиції щодо прийняття важливих рішень, але остаточне рішення приймає сам. Приховує свої почуття, зовні не виявляє їх. До цього типу належать О. Македонський, С. Разін, О. Пугачов, Т. Єрмак, Петро І, Г. К. Жуков, Наполеон Бонапарт, С. П. Корольов.

Єсенін — м’яка, тактична, делікатна, сентиментальна, мрійлива людина. Схильна до створення незбутніх, фантастичних проектів. Ніколи не поспішає, живе поза часом. Цінує життя у гармонії з природою. Якщо хоче чогось досягти, то може використати емоційний пресинг щодо родичів і друзів (сльози, істерика). Тільки-но мета досягнута, емоційний вибух змінюється на чарівну усмішку. Вирізняється вишуканістю одягу, манер, висловів, ходи. Ініціативи до фізичної праці не вироявляє, не любить «крутитися», щоб заробити собі на життя. До цього типу належать Лао-цзи, Ж.- Ж. Руссо, Ю. Гагарін.

Джек Лондон — динамічна, ділова людина. Вміє маніпулювати грошима, майном, капіталами або знає, як їх можна добути. Має конкретне мислення, спирається на факти. Передбачає розвиток подій, перспективи справи, захоплюється ними. Дуже привабливо описує майбутні результати і можливу користь. Любить пожартувати, підбадьорити людину влучним словом. Негайно реагує на несправедливість, на все, з чим він не згодний. Може переходити до нових справ, ще не закінчив старі. Схильний до зміни місця перебування. Психологічно важко переносить хворобу, впевнений, що захистити здоров’я можна за допомогою фізичної культури та збереження природи. Серед «джеків» багато відомих учених (І. Ньютон, Дж. фон Нейман, Р. Нейман, Л. Д. Ландау), підприємців (Дж. Сорос, Б. Гейтс). Якщо серед підприємців зустрічається тип, схожий на Остапа Бендера, то він намагається діяти у правовому полі.

Клайд — практичний тактик. У новій компанії намагається бути тихим, непримітним. Стежить за тим, щоб його близькі теж не виділялися. Серед своїх він веселий і балакучий. Погано розбирається в чужій поведінці. Ототожнює хороші манери з хорошою людиною. Розповідає людям те, що вони бажають слухати. Не здатний до співпереживання. Вважає егоїстами тих, хто демонстративно розповідає про своє горе. Наближається до поглядом або віддаляється від нього не так за допомогою слова, як поглядом і тоном. У процесі знайомства демонструє увагу до людини. Оцінює не людину, а те почуття, яке вона в нього викликає. Той, хто йому неприємний, той є поганим. Високо цінує дружбу, вміння дотримуватись даного слова. Чітко діє за принципом «ти — мені, я — тобі». Нетолерантний до чужих думок. У нього від любові до ненависті — один крок. Не пробачає зради, але безсилий проти краси. Красивим може пробачити все. Має гарний смак до предметів споживання і мистецтва. До цього соціотипу належать Т. Драйзер, Д. Селінджер, І. В. Сталін.

Юлій Цезар має розвинуту силу волі, «пробивний характер». Розв’язує проблеми з ходу, наскоком, за принципом «прийшов, побачив, переміг». Намагається підтримувати з людьми добрі стосунки, вміє привабити їх до себе, має успіх у осіб протилежної статі. Свою силу не демонструє, але зверхньо ставиться до слабких. Чинить опір, коли відчуває на себе тиск. До цього типу належать Цицерон, О. Пушкін, Л. Толстой, Д. Байрон.

Пьєр Безухов — песиміст і скептик, відчуває розвиток подій, знає, чим може закінчитися будь-яка справа, як поведеться знайома людина у тій чи іншій ситуації. Ці прогнози дуже рідко бувають приємними. Більшість з них збувається. Може логічно розрахувати ділову користь від справи або від людини. Вміє маніпулювати грошима, але не схильний до марнотратства. Демонструє своє вміння зручно й комфортно вдягатися, турбується про здоров’я, створення затишку. Не любить емоційних проявів. Для нього емоції і страждання тотожні. Йому подобаються вольові, рішучі, приємні у спілкуванні люди. До цього типу належать М. Нострадамус, О. де Бальзак, Н. Вінер.

Холмс — компетентна, винахідлива, спостережлива людина, оперує конкретними фактами. Вроджений розвідник. Збирання і класифікація інформації — його стихія. У нього «розумні руки»: любить щось майструвати, створювати вишукані вироби, готувати страви, сервірувати стіл, виконувати копітку роботу, цінує естетику зробленого. У нього бездоганне логічне мислення, різнобічні вміння і знання. З незнайомими людьми він стриманий, але в колі друзів або в домашніх умовах може дати волю почуттям. Намагається достроково виконати роботу, щоб не запізнитися з її результатами. Здатний скрізь шукати зв’язки детермінації: за допомогою наслідків здатний реконструювати минуле. До цього типу належать Т. А. Едисон, Р. Зорге.

Ватсон — найкращий вихователь та учитель, переконаний противник усякого насильства над особистістю. Впевнений, що всі люди повинні жити в мирі і злагоді. Його глибоко цікавить внутрішній світ людини. Він є прихильником правильного виховання та сумлінного виконання морального обов’язку. Все може «розкласти по полицях». Ніколи не розмовляє з підлеглими на підвищених тонах. Якщо він комусь із підлеглих робить зауваження, то, як правило, це відбувається наодинці з ним. Йому подобаються люди, що формулюють свої думки коротко, чітко, ясно, що вміють швидко й добре працювати. До цього соціотипу належать Конфуцій, В. Соловйов, М. Бердяєв, П. Флоренський, Ф. Достоєвський.

Дон Жуан легко спілкується з людьми, вміє підтримувати добрі стосунки з усіма, хто зустрічається на його шляху. Збирає навколо себе талановитих людей. Дуже легко може зацікавити будь-кого, переконати його зробити все, що йому потрібно. Має успіх в осіб протилежної статі, але в останній момент від інтимних стосунків може утриматись. Якщо виникає небезпечна ситуація, він поводиться надто активно і першим переходить у наступ. Має розвинуті селективні здібності, користується ними для оцінювання перспектив проектів. До цього типу належать Т. Гекслі, Ч. Дарвін, Т. Рузвельт, Д. Карнегі, Л. Якубович.

Джоконда є пронизливим психологом, впевненою в собі натурою, мудрим радником, невтомним раціоналізатором. Цей соціотип працьовитий, наполегливий, з повагою ставиться до чужих думок, до кожної людини має свій підхід. Він здатний до стримування, приборкання емоцій, у складних ситуаціях спокійний, врівноважений. До цього типу належать Ж. Габен, А. Крісті, І. Тамм.

У соціоніці зустрічаються також інші приклади літературних героїв та історичних постатей для подібних характеристик соціонічних типів. Соціоніка може дати конкретні рекомендації для кожного соціонічного типу, для кожної особи, виходячи з тієї психологічної ситуації, в якій вона живе і працює.

Соціоніка дає можливість не тільки систематизувати соціотипи, а й прогнозувати наслідки їхніх взаємовідносин. Наприклад, якщо «друг» є найкращим вихователем, то його двійник є найкращим учителем. Краща родина та, де батьки «друзі», а діти «двійники» (причому донька щодо матері, а син — щодо батька). Дитина, в якої один із батьків доповнює іншого, почувається в колективі захищеною. Вона впевнена, що й у дорослому житті його теж розумітимуть і любитимуть. Її індивідуальність розкривається повністю, але відсутність «двійника» заважає їй проявити самостійність, ініціативу. В тому випадку, коли батьки є «двійниками» дітей, вони стають для них зразком поведінки, допомагають їм упевнено рухатися в напрямку поставленої мети. Відсутність «друга» породжує у підлітка думки, що батьки не зможуть його зрозуміти й не здатні тепло ставитися до нього.

Дуальні відносини — найкращі, найсприятливіші для створення сім’ї. Дуалізація підвищує самоповагу людини. Завдяки їй постійно усвідомлюється своя корисність для інших людей і своє особисте місце в суспільстві. Зникає відчуття своєї неповноцінності і страх відчути себе вискочкою. На того, хто доповнює розмову, не дивляться як на якогось недосяжного принца, а поруч із ним самі стають «королями». Людина не може володіти різними здібностями для виконання усіх функцій. Людина — це тільки елемент системи «соціуму» та його похідної — суспільства. Природа пішла шляхом диференціації функцій та здібностей, тобто шляхом спеціалізації, і цей факт можливо і необхідно використовувати з максимальною ефективністю на користь самої людини і всього суспільства.

Завдяки методиці соціоніки кожна особа може усвідомити не тільки себе як представника одного з типів, а й іншого — свого співрозмовника, колегу, друга чи родича, — усіх тих, чиє мислення, поведінка підпорядковані певним законам і можуть бути несхожими; це дає змогу уникнути багатьох помилок у спілкуванні.

Роль «новачка зі свіжим поглядом» найкраще виконують «винахідники» і «підприємці»; з роллю «радника», «судді» успішно впоруються «критик» і «аналітик»; для ролі «головуючого» підходять «маршали» й «адміністратори»; для ролі «оформлювача рішень» — «ентузіасти» і «політики»; для ролі «практика-орга­нізатора» — «контролер» і « майстер»; для ролі «розвідника ресурсів» — «психолог» і «наставник»; для ролі «душі групи (колективу)» — «посередник» і «лірик»; для ролі «завершувача» — «гуманіст» і «зберігач».

За предметом дисципліни нас передусім цікавлять соціотипи, схильні до пізнавально-практичної діяльності. Різного рівня суто наукові проблеми здатні розв’язувати «винахідник», «підприємець», «критик» і «аналітик». Завдання управління та організації науково-пізнавальної діяльності здатні розв’язувати «адміністратор», «контролер», «майстер», «політик», «ентузіаст», «мар­шал». З деякими завданнями підготовки і виховання наукових кадрів, науково-педагогічної діяльності, інформаційного забезпечення наукових досліджень можуть упоратися «психолог», «наставник», «посередник», «зберігач», «гуманіст» і «лірик».

Тестування творчих здібностей проводиться не тільки соціонікою, а й за допомогою психологічних тестів креативності (від лат. creatio — створення). До них належать група психодіагностичних методик, призначених для вимірювання коефіцієнта інтелектуальності особи (англ. — Intelligence Quotient — IQ). Поняття коефіцієнта інтелектуальності (IQ) вперше у 1912 р. ввів у науковий обіг В. Штерн. Найвідоміші тести для вимірювання пізнавального аспекту креативності були розроблені Дж. Гілфор­дом, Е. Торрансом, Г. Ю. Айзенком, Х. Зивертом у другій половині ХХ ст. Творча людина, хоч би чим вона займалася (підприємництвом, наукою, мистецтвом, винахідництвом, політикою, управлінням, навчанням), завжди при тестуванні показує дуже високий IQ. Для перевірки цього твердження спробуйте виконати наведений числовий тест Г. Ю. Айзенка1:

Продовжте ряд чисел: 18, 20, 24, 32, ?

Продовжте числовий ряд: 212, 179, 146, 113, ?

Вставте відсутнє число:

Продовжте ряд чисел: 6, 8, 10, 11, 14, 14, ?

Вставте відсутнє число: 17 (112) 39

28 (  ?  ) 49

Вставте відсутнє число: 3 9 3

5 7 1

7 1 ?

Вставте відсутнє число:

Продовжте ряд чисел: 7, 13, 24, 45, ?

Вставте відсутнє число: 234 (333) 567

345 (  ?  ) 678

10. Вставте відсутнє число:

11. Продовжте ряд чисел: 6, 7, 9, 13, 21, ?

12. Вставте відсутнє число: 4 8 6

6 2 4

8 6 ?

13. Продовжте ряд чисел: 64, 48, 40, 36, 34, ?

14. Вставте відсутнє число: 718 (26) 582

474 ( ? ) 226

15. Вставте відсутнє число:

16. Продовжте ряд чисел: 15, 13, 12, 11, 9, 9, ?

17. Вставте відсутнє число: 9 4 1

6 6 2

1 9 ?

18. Вставте відсутнє число: 11, 12, 14, ?, 26, 42

19. Вставте відсутнє число: 8 5 2

4 2 0

9 6 ?

20. Вставте відсутнє число: 341 (250) 466

282 (  ?  ) 398

21. Вставте відсутнє число:

22. Вставте відсутнє число: 4, 5, 7, 11, 19, ?

23. Вставте відсутнє число: 12 (336) 14

15 (  ?  ) 16

24. Вставте відсутнє число:

25. Вставте відсутнє число: 4 7 6

8 4 8

6 5 ?

26. Продовжте ряд чисел: 7, 14, 10, 12, 14, 9, ?

27. Вставте відсутнє число:

28. Вставте відсутнє число: 17 (102) 12

14 (  ?  ) 11

29. Продовжте ряд чисел: 172, 84, 40, 18, ?

30. Продовжте ряд чисел: 1, 5, 13, 29, ?

31. Вставте відсутнє число:

32. Продовжте ряд чисел: 0, 3, 8, 15, ?

33. Вставте відсутнє число: 1, 3, 2, ?, 3, 7

34. Продовжте ряд чисел: 4, 7, 9, 11, 14, 15, 19, ?

35. Вставте відсутнє число:

36. Вставте відсутнє число: 447 (366) 264

262 (  ?  ) 521

37. Вставте відсутнє число:

38. Вставте відсутнє число: 643 (111) 421

269 (  ?  ) 491

39. Вставте відсутнє число:

Вставте відсутнє число:

3  7  16

6 13 28

9 19 ?

41. Вставте відсутнє число:

42. Продовжте ряд чисел: 857, 969, 745, 1193, ?

43. Вставте відсутнє число:

44. Вставте відсутнє число:

9 (45) 81

8 (36) 641

0 ( ? ) ?

45. Вставте відсутнє число:

46. Вставте відсутнє число:

47. Продовжте ряд чисел: 7, 19, 37, 61, ?

48. Продовжте ряд