8.1. Міжнародний туризм та його значення

Ключові слова та поняття

турист, туризм: світовий, міжнародний, іноземний, внутрішній; тур, туроператор, туристичний пакет

З розвитком масового організованого туризму і переходом його на нову основу, яка опирається на розвиток туристичної індустрії та сучасні транспортні засоби, відбулися деякі зміни у формах організації міжнародного туризму.

По-перше, суттєво збільшилась кількість роздрібних фірм, які пропонують туристичні послуги турагентів і не мають інколи юридичної та господарської незалежності.

По-друге, змінився характер діяльності туристичних оптових фірм, які перетворилися в туроператорів, що пропонують повний комплекс послуг у вигляді інклюзив-турів.

По-третє, з'явились крупні корпорації, засновані на капіталі транспортних, торгівельних, страхових компаній і банків, які здійснюють операції надання туристичних послуг клієнтам.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники:

1. Економічне зростання і соціальний прогрес привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей з пізнавальними цілями.

2. Удосконалення всіх видів транспортних засобів зробило дешевшими поїздки.

3. Збільшення кількості найманих працівників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня.

4. Інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток.

5. Розвиток міждержавних зв'язків і культурних обмінів між країнами привів до розширення міжособистісних зв'язків між регіонами.

6. Розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікації.

7. Послаблення обмежень на вивіз валюти у багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей.

В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

є джерелом валютних надходжень для країни і засобом для забезпечення зайнятості;

розширює вкладення у платіжний баланс і ВНП країни;

сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, які обслуговують сферу туризму;

зі зростанням зайнятості у сфері туризму збільшуються доходи населення і підвищується рівень добробуту нації.

Розвиток міжнародного туризму сприяє розвитку інфраструктури країни і мирних процесів.

Таким чином, міжнародний туризм необхідно розглядати в контексті з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм у світі розвивається досить нерівномірно, що пояснюється в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільшого розвитку міжнародний туризм набув у західноєвропейських країнах. Частка цього регіону складає більш як 70% світового туристичного ринку і близько 60% валютних надходжень. Приблизно 20% припадає на Америку і менше 10% - на Азію, Африку і Австралію, разом взятих.

Всесвітня організація туризму (ВОТ) у своїй класифікації виділяє країни, які переважно є постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія), і країни, які в основному приймають туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Австрія, Швейцарія).

За статистичною методикою ВТО, держави-члени ВТО поділені відповідно до географічних ознак на шість регіонів: Азіатсько-Тихоокеанський, Північна і Південна Америка, Африка, Ближній Схід, Південна Азія та Європа.

Існуючий поділ відображає як економічні особливості світового господарства, так і історію виникнення розвитку туризму. Спочатку він з'явився у Європі, трохи пізніше - в Північній Америці. У країнах цих регіонів ще до початку першої світової війни існував інтенсивний туристичний обмін, була розвинута туристична індустрія. У період між двома світовими війнами міжнародний туризм отримав подальший розвиток. Розширювалась туристична реклама. Наприклад, у 1931 р. тридцять три країни активно вели закордонну рекламу, утримували туристичні представництва в США. Після другої світової війни виник ринок міжнародного туризму. Туризм набув важливого економічного і політичного значення. Окрім поділу за географічними регіонами, ВТО застосовує їхні підрозділи на менш крупні субрегіони. Це обумовлено нерівномірним розвитком туризму в межах регіонів. Наприклад, Європа поділяється на Північну, Південну, Західну і Центральну. Найбільш розвинутими в туристичному відношенні були Західна і Південна Європа, але, за останніми даними, очікується інтенсивний туризм і в Північній Європі.

Найбільш наочне уявлення про прийом туристів дає порівняння по країнах (табл. 8.1.1.), хоча тут можливі помітні неузгодження через різні тлумачення терміну "турист".

Таблиця 8.1.1.

Країни світу, які найбільше відвідують (станом на 1999 р.)*

* Джерело: TTG -2000 -№3/73.

Наведені дані підтверджують високий рівень концентрації туризму в невеликій кількості країн. Незважаючи на те, що сьогодні туристів приймають в усіх країнах світу, на перші десять держав припадає близько 51% загальносвітових прибутків. Всі інші країни приймають значно менше туристів при значному коливанні – від декількох мільйонів до десятків тисяч туристів. Крім того, показники останніх 10 років свідчать про поступове розширення туристичного ринку за рахунок появи нових країн, в які відправляються туристи, особливо в Східній Азії і країнах Тихоокеанського регіону. Такий же феномен спостерігається і в країнах Центральної та Східної Європи, де Угорщина, Польща і Чехія показують значне збільшення потоку туристів.

Поряд з показниками про кількість прибуття туристів широко використовуються дані про надходження грошових коштів від міжнародного туризму. З метою упорядкування обліку в платіжному балансі всіх країн надходжень і витрат по статті "Туризм" Міжнародний валютний фонд (МВФ) напрацював відповідні рекомендації. Згідно з цими рекомендаціями в актив платіжного балансу входять наступні статті:

надходження від продажу туристичних товарів і послуг;

надходження від експорту товарів туристичного попиту й обладнання для туристичних підприємств;

надходження від продажу інших послуг і підготовка кадрів, надання послуг спеціалістів даної країни зарубіжним країнам;

транспортні витрати іноземних відвідувачів;

інвестиції іноземного капіталу в туристичну індустрію;

проценти від кредитів, що надаються іншим країнам.

У пасиві платіжного балансу існують такі статті:

витрати на придбання туристичних товарів і послуг;

витрати на імпорт товарів, необхідних для міжнародного туристичного споживання, в тому числі на прямий та непрямий імпорт;

витрати на придбання інших послуг: на підготовку кадрів, оплату праці іноземних спеціалістів;

транспортні витрати на перевезення місцевого характеру;

інвестиції за кордоном у туристичну індустрію;

витрати на довгострокові іноземні кредити: проценти, відшкодування капіталу.

Під надходженнями статистика ВТО має на увазі "доходи країн від споживчих витрат туристів (тобто від оплати за товари і послуги), що здійснюються ними при перебуванні на території будь-якої держави. Надходження включають доходи від денних відвідувачів, або екскурсантів, але виключають заробітну плату в валюті службовців туристичної індустрії і дохід від міжнародного транспорту".

Для конкретизації споживчих витрат ВТО розробила наступну класифікацію витрат: 1) в готелях, ресторанах і кафетеріях; 2) на рекреаційні, розважальні і культурні послуги; 3) на купівлю продовольчих товарів, напоїв і цигарок; 4) на послуги міжнародного транспорту - цей пункт обліковується окремо; 5) інші витрати на транспорт; 6) на купівлю засобів для особистого транспорту; 7) на організацію турів; 8) на інші послуги, включаючи оренду, паливо й електроенергію. На Міжнародній конференції з статистики подорожей і туризму, яка пройшла у червні 1991 р. в Оттаві (Канада), було запропоновано повний проект класифікації туристичних витрат: 1) на міжнародний громадський транспорт; 2) на внутрішній транспорт; 3) на придбання особистих транспортних засобів; 4) на розміщення; 5) на харчування; 6) на рекреаційні культурні і спортивні заходи; 7) на дрібні купівлі та інше. З наведеного визначення видно, що враховуються тільки споживчі витрати туристів, а додаткові витрати на туризм здійснюють підприємства і фірми туристичної індустрії.

При значущості всіх факторів впливу на розвиток міжнародного туризму визначальними є економічні - зростання доходів і вільного часу в країнах-постачальниках, політика фірм і організацій туристичної індустрії та держави в цілому. Тобто стан туризму в країнах, які приймають туристів, залежить від зростання доходів і вільного часу або економічної та соціальної ситуації у державах-партнерах. Заїзд туристів також повністю залежить від стану політичних і дипломатичних відносин між країнами-постачальниками туристів і державами, які їх приймають. Так, наприклад, політичні хвилі в Португалії у 1974-1975 pp. Призвели до різкого скорочення туризму. В 1989р. Після студентських заворушень в Пекіні, в результаті заходів, прийнятих західними країнами-постачальниками туристів, майже повністю припинився іноземний туризм у Китай. Внаслідок терористичних актів в Каїрі та Луксорі (Єгипет) у 1997 p., які так широко рекламувалися вітчизняними туристичними агентствами, загинуло 72 людини, 68 з яких були туристами, в основному німці. Сьогоднішня ситуація в країні, незважаючи па те, що чисто зовнішньо виглядає респектабельно, продовжує характеризуватися різким соціально-економічним поділом суспільства, що обумовило існування цілих станів, підвладних “бацилі” релігійного фанатизму. Іноземні ж туристи у даному випадку виглядають в ролі цілі: екстремісти знають, що туризм є однією з головних статей валютних надходжень країни, і цілять в “больову точку” режиму.

“Туризм”, як і “турист”, - це центральні поняття для туризму. В міжнародній практиці існує багато різних визначень понять “туризм” і “турист”. Наведемо деякі з них.

1. Довідники: туризм – це подорож, поїздка, похід у вільний час, один з видів активного відпочинку.

2. Манільська декларація зі світового туризму (1981 p.): туризм – це один з видів активного відпочинку, що представляє собою подорожі, які здійснюються з метою пізнання тих чи інших районів, нових країн і які поєднуються у деяких країнах з елементами спорту.

3. Документи Міжнародної конференції ООН зі статистики подорожей і туризму (схвалено ВТО 1992 p.): туризм – подорожі і перебування у місцях, які знаходяться за межами звичайного середовища подорожуючого, на термін не більше 12 місяців, з будь-якою метою, окрім заняття оплачуваною там діяльністю.

4. Гаазька декларація по туризму (1989 р.)." туризм – це усі вільні переміщення людей від місця їх постійного проживання і роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, які виникають у результаті цих переміщень.

5. Американські підручники з туризму: туризм – це діяльність, яка має у житті народів велике значення; джерело валютних надходжень в країну; третя у переліку індустрія в галузі обслуговування, у якій зайнятий кожний п'ятнадцятий з працюючих людей.

6. Каролін Купер - професор США: туризм – це потужний економічний засіб, який може бути використаний слабо розвинутими країнами для створення припливу валюти, необхідної для успішної боротьби на міжнародному рівні.

7. Джон Уокер - професор США: туризм – це наука, мистецтво і бізнес залучення, облаштування і розваг людей, які подорожують заради задоволення або у справах.

Необхідно також окреслити визначення понять "світовий туризм", "міжнародний туризм", "іноземний туризм" і "внутрішній туризм".

1. Світовий туризм: 1) частина світогосподарських зв'язків і відносин у галузі пересування, відпочинку і подорожей; 2) одна з основних галузей світової економічної діяльності, важливий показник світового розвитку.

2. Міжнародний туризм: 1) важливий напрямок міжнародного співробітництва у конкретній діяльності на основі поваги до національної культури та історії кожного народу й основних інтересів кожної держави; 2) сфера розвитку туристичних відносин між народами різних країн і ознайомлення здосягненнями інших держав у різних галузях.

3. Іноземний туризм – це система подорожей та обміну, що здійснюється на основі міждержавних договорів з врахуванням чинних міжнародних норм. Іноземний туризм реалізується шляхом здійснення міжнародних туристичних зв'язків на основі організації прийому туристів у конкретній країні, поїздок громадян даної країни за кордон. Таким чином, іноземний туризм – це сфера міжнародного туризму стосовно визначеної конкретної країни.

4. Внутрішній туризм - це тимчасовий виїзд громадян конкретної країни з постійного місця проживання у межах національних кордонів цієї країни для задоволення туристичних цілей.

Що стосується міжнародного визначення поняття "турист", то найпоширенішим є визначення ВТО (1963): "Турист - будь-яка особа, яка тимчасово відвідує країну (регіон) і залишається у ній не менше 24 годин з метою розваг, отримання вакантних місць, професійної діяльності, покращення здоров'я, навчання, взяття участі в конференціях, зустрічей з друзями і родичами, з релігійними та спортивними цілями".

До туристів прийнято відносити також екіпажі літаків і кораблів, які прибувають у країну й обслуговують транспортні засоби.

Особи, які знаходяться у країні перебування менше 24 годин, вважаються екскурсантами і не фіксуються як туристи.

Вимоги до уніфікації визначення поняття "турист" пов'язані з необхідністю адекватного статистичного обліку в туризмі, а також тією обставиною, що в сфері туристичного обслуговування діють численні економічні пільги, які не розповсюджуються на інших осіб (понижений податок на додану вартість, візові та митні пільги).

Манільська конференція з туризму (1981 р.) прийняла найбільш широке визначення поняття "турист", що дозволив уніфікувати всі підходи і зняти деякі протиріччя у визначеннях туриста в різних країнах: "Турист – особа, що подорожує з будь-якою ціллю, крім пошуку заробітку і зміни місця постійного проживання, за терміном перебування поза межами місця проживання не менше 24 годин".

Це визначення зобов'язані офіційно використовувати всі країни-члени ВТО. Всі національні туристичні організації повинні своєчасно і повно надавати у ВТО статистику про прийом і направлення туристів, а також дані про витрати туристів.

Міжнародне визначення поняття "тур": 1) первинна одиниця туристичного продукту, що реалізується клієнту як єдине ціле, продукт праці туроператора на визначений маршрут і в кінцеві терміни; 2) туристична поїздка за визначеним маршрутом, з визначеним комплексом послуг.

Разом з додатковими турис пічно-екскурсійними послугами, товарами, придбаними для подорожі або під час подорожування, тур утворює туристичний продукт. У структурному плані тур складається з туристичного пакету і комплексу послуг на маршруті.

Туристичний пакет пропонується туроператором – туристичним підприємством (організацією), яке займається розробкою туристичних маршрутів і комплектуванням турів, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, розраховує відповідно до чинних нормативів та затверджує у встановленому порядку ціни на тури за цими маршрутами, продає тури туристичним агентам для випуску і реалізації путівок за своїми ліцензіями. Туристичний пакет включає обов'язкові послуги на маршруті:

транспортування туриста до місця відпочинку і назад;

рансфер (будь-яке перевезення туриста всередині туристичного центру країни перебування: доставка з вокзалу, аеропорту чи морського порту в інший пункт, з готелю в театр і назад тощо);

розміщення і харчування у визначеному співвідношенні (розміщення у готелі: сніданок - ВВ; напівпансіон - НВ; повний пансіон - FB);

обов'язкову екскурсію і культурну програму.

Саме аспект обов'язковості відрізняє туристичний пакет від туристичного продукту. Купляючи туристичний пакет, який включає чотири обов'язкових базових елементи, турист не тільки має значні знижки від туроператора, оскільки придбав серійний туристичний продукт туристичної компанії, а й може попросити туроператора розширити його за рахунок включення інших послуг або ж зробити це самостійно безпосередньо в країні (місці) відпочинку. Уніфікація вимог до туристичного продукту визначається тим, що тур, придбаний в одному місці, споживається в іншому. Тільки повне узгодження позицій туроператора, турагента (не обов'язково) і туриста здатне забезпечити взаємне виконання зобов'язань. Таке узгодження здійснюється на контрактній основі в сфері ваучера, який містить в собі повну інформацію про тур:

країна (туристичний центр), куди направляється турист;

транспортні засоби;

умови розміщення туриста;

умови харчування;

дата початку і завершення туру;

щоденна програма перебування;

паспортно-візові формальності;

медична страховка;

мінімально допустима кількість учасників туру;

гранично можливі терміни анулювання туру;

комплексна ціна туру;

компенсація за недотримання термінів програми й умов перебування туриста;

назва та реквізити туристичного оператора і туристичного агента.

Згідно з ваучером туроператор несе відповідальність за:

дотримання програми перебування;

відповідність реклами й інформації, яка надається туристу, фактичному комплексу послуг;

достовірність інформації про туристичний продукт;

самовільну зміну ціни туру.