Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

8.3. Реформування земельних і майнових відносин власності

8.3. Реформування земельних і майнових відносин власності

Перехід до ринкової економіки у сільському господарстві не може успішно здійснюватись без удосконалення земельних відносин у напрямі роздержавлення земель, зміни землевласників і форм господарювання.

Метою земельної реформи є створення умов рівноправного розвитку форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель. Завдання реформи полягає у перерозподілі земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям. -

Для проведення земельної реформи створено відповідну правову базу, розроблено понад 20 законодавчих, нормативних, інструктивно методичних актів і документів, зокрема Земельний кодекс України (с.78), закони України: "Про форми власності на землю" (с.108), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (с.121), "Про плату за землю", "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (с. 109), Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. "Про приватизацію земельних ділянок" ( с 107), укази Президента: Українивід10 листопада 1994 року N 666 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи-у сфері сільськогосподарського виробництва" (с.253), та від 8 серпня 1995 року N 720 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (с.255)" та від 23 квітня 1997 року N337" Про оренду землі" (с.257), постанови Верховної Ради України від 18 грудні 1990 Р- "Про земельну реформу" (е.259) та від 13 березня 1992 р» "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" (с.261), постанова Кабінету Міністрів України від 7 травня 1993 р. N 334 "Про першочергові заходи щодо підготовки і проведення земельної реформи, "Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів"; (с.316), затверджена постановою;, Кабінету Міністрів України 23 березня 1995 року N 213, інші нормативні документи. Земельна реформа має проводитись на демократичних засадах за участю населення яке проживає на даній території. Виключається будь-яке нав'язування колективу, чи громадянину способу господарювання. В процесі земельної реформи здійснюється перерозподіл земель за цільовим призначенням та формами власності в інтересах, створення умов для, рівноправного розвитку різних форм власності і господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання і охорони земель з дотриманням принципів соціальної справедливості.

Під час перерозподілу земель необхідно створити резерв для розвитку фермерства, задоволення потреб демографічних змін на селі, врегулювання міграції населення.

Кінцевою метою земельної реформи є встановлення власності на землю громадян, колективів, громадських організацій, держави. Земельна реформа покликана забезпечити перехід до ефективної системи використання земель її здійснення має спиратись на послідовний (поетапний) комплекс організаційно-економічних і правових і технічних заходів. При цьому слід враховувати особливість перехідного періоду, до ринку ї сільськогосподарського виробництва. Головною особливістю. його є .паралельні функціонування старих і нових господарських формувань .Створюються умови для розвитку всіх форм господарювання.. Кожному громадянину, надається право вільного вибору трудової участі у 6удь-якій з них.

На початкових етапах необхідно створити умови Для розвитку всіх форм господарювання; на землі, а кожному громадянину надати право вільного вибору трудової участі в будь-якій з них.

Реформування земельних відносин, здійснюється шляхом роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій.

Земельним законодавством визначено категорії земель, які не передаються ні в колективну, ні в приватну власність, а залишаються у державній власності; До них належать землі загального користування населених пунктів; землі гірничодобувної промисловості, транспорту, зв'язку та оборони; ., землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історик-культурного призначення, землі лісового фонду більше 5 га і водного .фонду - більше 3 га, землі сільськогосподарських; науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств учбових господарств навчальних закладів; землі господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

У приватну власність-земельні ділянки передаються громадянам України місцевими Радами відповідно до їх компетенції .для ведення селянського (фермерського)господарства, особистого підсобного господарства будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель: (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва. .Право приватної власності на земельну ділянку громадяни набувають також у разі одержання їх у спадщину, одержання частки землі у спільному майні подружжя, купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передаються земельні ділянки у приватну власність для означених вище цілей безплатно. ВИНЯТКОМ є передача земель для ведення селянського (фермерського) господарстві:. У даному разі безплатно передасться середня земельна   частка   при   виході   громадянина   з   колективного; господарства або земельний пай. решта земель, тобто площа, яка: перевищує середню земельну частку або земельний пай, передається за плату або у постійне користування.

Враховуючи демографічні зміни, соціальні і виробничі потреби населених пунктів, сільські І селищні Ради створюють на .своїй території резервний фонд земель у розмірі до 15% площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя: в межах . відповідних населених пунктах. Цей фонд перебуває у державній власності і призначається для подальшого перерозподілу і використання за цільовим призначенням.

Роздержавлення і приватизація земель здійснюється згідно проектів, розроблених, за рекомендаціями по /складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств І організацій (затверджені Держкомземом України і погоджені з Міністерством . сільського господарства і продовольства України та Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України 5 травня 1992 року) відповідно до постанови Верховної Ради України "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі від 13 березня 1992. року;

Рішення про форму власності на землю і організаційні форми господарювання приймаються загальними зборами колективу сільськогосподарського підприємства, організації і- є підставою для включення цих підприємств і організацій до перепису, господарств, землі яких підлягають передачі у .колективну і приватну власність.

Для проведення роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій за рішенням сільської селищної, міської Ради або їх виконкомів створюється комісія, до складу якої включаються .депутати місцевої Ради, представники державної адміністрації, сільськогосподарських     підприємств     і     організацій,     землі     яких роздержавлюються і приватизуються, їх трудових колективів, державних землевпорядних організацій, фінансових органів та кредитних установ.

Замовниками на складання проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій є відповідні обласні, Київське і Севастопольське міське управління Державного комітету України по земельних ресурсах.

Завдання на складання проекту розробляється замовником за участю керівників сільськогосподарських, підприємств і організацій, відповідних;: сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, органів державної адміністрації району та державних землевпорядних організацій.

Проекти роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і її організацій розробляються державними землевпорядними організаціями за участю керівництва цих підприємств і організацій, фахівців місцевих органів Державного комітету України по земельних ресурсах. Розроблені проекти схвалюються трудовими колективами підприємств і організацій і затверджуються за поданням сільської, селищної, міської Ради районною (міською) Радою народних депутатів.

Після затвердження проекту роздержавлення і приватизації земель межі визначених проектом земельних ділянок (державної власності, резервного фонду, приватної і колективної власності) переносяться в натуру (на місцевість) і закріплюються межовими .знаками встановленого зразка.

На підставі затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій проводиться передача земельних ділянок колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам,                сільськогосподарським   кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів чи інших державних сільськогосподарських підприємств, або у власність громадян у порядку, встановленому у статті 17 Земельного кодексу України, і видаються державні акти на право колективної власності на     землю     право     приватної     власності     на     землю,     право постійного/користування землею.

Процес роздержавлення і приватизації земель досить трудомістка і клопітлива робота. Вона вимагає значних затрат часу, праці і коштів, а це стримує земельну реформу.

Тому, з метою організаційного та методичного забезпечення прискореної передачі земель у колективну ; власність, Державний комітет України па земельних ресурсах своїм наказом від 15 березня 1995 року N 18 затвердив "Тимчасовий порядок проведення робіт по видачі державних актів колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним сільськогосподарським підприємствам на базі радгоспів, на право колективної власності на землю", за яким завершується передача землі у колективну власність з видачею державного акту про право колективної власності на землю.

Передача земель у колективну власність проводиться за рішенням сільської, селищної, міської Ради, на території якої розташовані землі.