8.6. Підготовка, організація й оформлення результатів наукового дослідження

8.6. Підготовка, організація й оформлення результатів наукового дослідження

Отриманню диплома бакалавра, спеціаліста, магістра, кандидата наук передують іспити з певних фахових, гуманітарних та методологічних дисциплін і захист результатів наукових досліджень студентів, магістрів, аспірантів. Відомий італійський культуролог і філософ У. Еко1 дає поради щодо технології написання випускних робіт. Ці поради корисні також для написання й оформлення будь-яких інших наукових праць: дипломних робіт, магістерських і кандидатських дисертацій (дисер­тація, на відміну від дипломної роботи, ґрунтується на більш оригінальних, нових знаннях і є певним, нехай і дуже скромним внеском у розвиток науки), статей, книг, рефератів. У. Еко не вказує, що саме писати у дипломній роботі, але дає уявлення про сутність дипломного проектування, вибір теми диплому, поетапне планування, організацію й оформлення результатів досліджень. За його думкою, дипломна робота є перевіркою рівня професійності бакалавра або спеціаліста. В чому сутність дипломної роботи, для чого вона потрібна? По-перше, вона є необхідною умовою отримання вищої освіти в багатьох країнах. По-друге, вона є, як правило, творчою компіляцією (від лат. compilatio — крадіжка, грабіж — наукова праця, створена на використанні чужих творів). У компілятивній роботі демонструється вміння критичної переробки відповідних наукових джерел. Для підготовки дипломної роботи студентові необхідно: 1) чітко сформулювати тему; 2) зібрати матеріал з історії цього питання; 3) систематизувати цей матеріал; 4) осмислити його; 5) надати йому органічної форми; 6) зробити текст зрозумілим, а джерела, на яких він базується, прозорими.

Вибір теми дослідження. Корінним питанням у са­мостійній науковій роботі студентів є вибір теми. Правильно вибрати тему — це на 50 відсотків забезпечити її успішне виконання. Тема дослідження повинна бути актуальною, відзначатися новизною, спрямовувати науковий пошук в бік життєвих, ще не розв’язаних питань і проблем сучасної науки. Тематика наукових досліджень повинна виходити з реальних потреб життя людини, суспільства й держави. Вибір теми — процес тривалий і складний. Це поступове вростання в коло певних наукових інтересів, нарощування й накопичення знань, фактів, матеріалів, документів у відповідній галузі науки. При виборі теми слід враховувати ступінь і рівень розробки проектного дослідження в науковій літературі, яку треба ґрунтовно вивчити і зробити її огляд.

У. Еко для ідеальної ситуації, коли студент має певний інтерес до певної теми, а викладач здатний ці інтереси підтримати, формулює такі чотири правила:

тема повинна відповідати здібностям та інтересам конкретного студента;

джерела для розробки теми повинні бути фізично доступними;

основні тексти повинні бути зрозумілими для дипломанта (магістранта);

обрана методологія повинна відповідати реальним можливостям випускника.

Тобто той, хто береться за написання диплому, повинен братися за такий диплом, за котрий йому личить братися1.

Вибір форми дослідження. Соціальне й економічне дослідження може бути проведене у різних формах. За класифікацією У. Еко, теми дипломів з гуманітарних дисциплін поділяються на монографічні, оглядові, історичні та теоретичні.

Оглядовий диплом є демонстрацією інтелектуальної пихатості. Але хоч би про що писав дослідник в оглядовій роботі, вона все рівно буде компілятивною, і критики завжди знайдуть у ній слабке місце. Якщо ж дипломник обере вузьку монографічну тему, то є велика ймовірність того, що критикам цей матеріал буде майже невідомим. Тобто чим конкретніша тема, тим більше шансів на успіх.

Як правило, дипломник «страждає» або глобальним розмахом («намагається охопити все про все», або надмірно вузьким підходом до теми дослідження («все про ніщо»). Щоб запобігти цих недоліків, необхідно оглядову тему диплома обмежити в просторі й часі, а вузьке питання розглядати на широкому тлі проблем.

У галузях економічних, філософських, соціологічних, юридичних, педагогічних дипломні роботи можуть бути як історичними, так і теоретичними. Можна також розпочати дипломну роботу з історичного розділу, а завершити її теоретичними узагальненнями й висновками. Більш того, справжній дослідник ніколи не буде ставити і розв’язувати проблему без аналізу попереднього історичного досвіду. Інакше він ризикує, як кажуть, «відкрити Америку».

Крім того, диплом пишуть на класичному або сучасному матеріалі. Сучасний матеріал завжди складніше, ніж класичний, тому що класика створила сталі інтерпретаційні схеми, а погляди сучасних авторів туманні, неясні, несталі, мінливі. Щоб розв’я­зати проблему співвідношення класичного і сучасного у дипломі, треба підходити до сучасних робіт як до класики, а до класиків — як до сучасників. Робота не повинна бути надто заполітизованою. Вона має відповідати насамперед принципам науковості. Серед них У. Еко називає такі: по-перше, предмет дослідження повинен піддаватися опису; по-друге, відзначатися новизною; по-третє, бути практично спрямованим.

Вітчизняні джерела дають іншу класифікацію форм наукового дослідження. Наведемо короткий опис деяких з них.

Соціально-економічний експеримент. Він має таку послідов­ність:

1) висування наукової гіпотези;

2) постановка конкретного завдання й вибір об’єкта соціально-економічного дослідження;

3) підготовка матеріальної бази для забезпечення експери­менту;

4) вибір оптимального шляху постановки експерименту;

5) спостереження соціальних та економічних явищ у ході експерименту та їх опис;

6) аналіз та узагальнення отриманих результатів.

Розроблена спеціальна математична теорія експерименту, моделі якої дають можливість оптимізувати процес дослідження складних соціально-економічних систем.

Методичне дослідження. Вибір теми дослідження такого роду зустрічається у будь-якій науці. Такі дослідження спрямовані або на поліпшення організації виробництва, його якості, або на вдосконалення точності методів, або на розробку нових методів.

Характерні риси методичного дослідження:

об’єктивна оцінка конкретного методу чи методики;

виявлення нових суттєвих особливостей даного методу або методики;

розробка зовсім нових методів або методик у конкретних га­лузях, які мають суттєві переваги порівняно з іншими сучасними методиками, обґрунтування їх.

Розрахунково-аналітичне дослідження поширене в економічних науках і соціології. Воно вимагає не тільки отримання експериментальним способом точних і достовірних наукових фак­тів, а й математичного осмислення процесів і результатів дослід­ження. Якість математичних розрахунків залежить від надійності отриманих нових даних.

Історико-біографічні дослідження за формою і змістом мають вигляд наукових біографій, досліджень про світогляд і твор­чість учених, аналітичних узагальнень щодо історичної ролі видатних осіб у суспільстві певній галузі науки, техніки або виробництва, пошукових досліджень про пріоритет національної нау­ки, техніки, культури тощо.

Наукові дослідження змішаного типу зустрічаються дуже часто майже в усіх галузях знань. Така форма дослідження — універсальна і доступна в соціальних та економічних дослідженнях:

цих переваг;

історичне успадкування принципово нового методичного рі­шення;

економічне обґрунтування нового або вдосконаленого методу.

Описові дослідження широко впроваджуються в багатьох со­ціальних та економічних науках. Їхня необхідність зумовлюється своєрідністю і складністю досліджуваних цими науками об’єктів, процесів і явищ, і в багатьох випадках неможливістю проведення експерименту. Основні риси описового дослідження:

точний, документальний опис наукових фактів, подій, епізодів, деталей з першоджерел, об’єктивно існуючих, але ще не вивчених;

розкриття сутності фактів, ідей у їхньому взаємозв’язку, взаємодії і виявлення законів їхнього розвитку;

аналіз узагальнених фактичних матеріалів і визначення висновків.

Термін написання дипломної роботи — не менше, ніж 6 місяців. Але якщо враховувати передуючі їй курсові роботи з фахових предметів, то термін її написання становить менше трьох років. Ідеальний варіант — коли вибір теми і наукового керівника дипломного проекту здійснюється ще на другому курсі навчання.

За 6 місяців можна впоратися з дипломною роботою за умов:

вибору вузької теми;

намагання розв’язати сучасні проблеми;

доступності необхідних джерел.

Постановка проблеми в межах обраної теми. Після вибору теми слід визначити проблемне коло питань, проаналізувати і згрупувати їх у певні групи. При цьому доцільно використовувати такі прийоми:

огляд інформації про досягнення у певній галузі науки, оз­найомлення з найновішими результатами досліджень у суміжних, пограничних галузях знання;

знайти нові, ефективніші методи, принципи, підходи дослідження конкретної галузі науки або практики народного господарства;

дослідження новими методами традиційно відомих об’єктів для отримання нових фактів;

пошукова розробка проблеми;

глибокий аналіз та узагальнення зібраних матеріалів;

консультації з науковцями, викладачами, спе­ціалістами народного господарства, практиками виробництва, бізнес­менами щодо виявлення мало вивчених проблем і питань, рішення котрих чекає наука і практика;

перегляд каталогів захищених курсових, дипломних праць, дисертацій, консультаційних проектів.

Планування наукового дослідження. Важливим організаційним питанням дослідницької роботи є планування наукового дослідження. Передусім потрібно ясно й чітко поставити проблему, визначити завдання, мету, об’єкт і предмет дослідження, сформулювати, в чому сутність висунутої ідеї, новизна й актуальність теми, її значення для науки і практики.

Важливо також скласти план дослідження, визначити послідов­ність операцій, певних кроків для досягнення поставленої мети. Це залежить від складності теми, професійної підготовки дослідника, оснащення лабораторної бази та багатьох інших факторів. План можна розписати по основних розділах (темах), із зазначенням часу виконання дослідження, намітити заходи до його обговорення на захисті, його адаптації на практиці.

Якщо праця є колективною, то до її виконання слід залучати дослідників різних спеціальностей, з різними творчими здібностями. Один з учасників групи, найбільш кваліфікований і досвідчений, призначається її організатором. Він складає план-графік робіт і завдань для кожного учасника, дає поради щодо методів роботи, координує її виконання. Для постійного стимулювання до наукової творчості важливо використовувати різні засоби матеріального й морального заохочення, конкурсного змагання.

Складання бібліографії. Алфавітний каталог потрібний тому, хто знає, що шукати, а систематичний — тому, хто ще не орієнтується необхідною мірою щодо предмета пошуку. Роботі з каталогами можуть передувати звернення до інформаційно-довід­кової літератури (словники, довідники, бібліографічні покажчики, дайджести тощо). Бібліографічні поради можна також отримати у бібліотекаря і свого наукового керівника. Велику допомогу щодо складання бібліографії надають мережеві консультації в Інтернет та комп’ютерні каталоги. Таку допомогу можна отримати у бібліотеках, зв’язаних між собою через мережу Інтернет, які можуть дуже швидко надати інформацію про будь-яку книгу. Бажано, попередню бібліографію складати на спеціальних картках (для кожної книги — своя картка), на котрі записується необхідна бібліографічна інформація. В такому випадку завжди можна впорядкувати картки за будь-яким принципом (алфавітним, тематичним або функціональним). Кожна бібліографічна картка повинна містити інформацію про: 1) характер видання (стаття, монографія тощо); 2) автора або колектив авторів (прізвище, ініціали); 3) назву книги, статті, журналу; 4) місце видання (місто); 5) видавництво; 6) обсяг видання (кількість томів, сторінок). Прикладом складання бібліографії за цими правилами служить список рекомендованої літератури, наведений наприкінці цього навчально-методичного посібника. Якщо книга видана вдруге або втретє, то слід вказати, яким виданням ви користувались. Крім бібліографічної картотеки, можна скласти картотеку конспектів, картотеку цитат, картотеку ідей тощо. Для кожної картотеки необхідна картотечна скринька, яку можна придбати у крам­ницях канцелярських товарів, на пошті або змайструвати власноручно.

Ще до остаточного вибору і затвердження теми дослідження треба з’ясувати питання, по-перше, про принципову можливість знайти необхідний матеріал, по-друге, про реальну можливість реалізувати цю принципову можливість, по-третє, про особисту компетентність щодо його розуміння. Треба також чітко розрізняти первинні джерела (першоджерела) і вторинні джерела (критичну літературу). Першоджерелом є первинне видання або рукопис певного тексту та його академічне видання й перевидання. Переклад (навіть офіційний), антологія, перекази з цитатами із першоджерел не можуть замінити повноцінного першоджерела.

Збирання та обробка матеріалу — найтриваліший і найбільш трудомісткий етап дослідження. Він забирає приблизно третину, а то й більше дослідницького часу. На першій стадії складаються короткі конспекти, реферати, виписки з наявних джерел. На другій уже йде компонування і переробка здобутого матеріалу в необхідному руслі. Якщо матеріалу дуже багато, необхідно певним чином фіксувати його джерела, щоб пізніше мож­на було на них посилатися. Виписки бажано робити на окремих аркушах, або файлах, щоб у процесі складання тексту можна було їх перетасовувати. Основу конспектування й цитування повинні складати першоджерела. Особливо цього треба дотримуватися в процесі обробки статистичних та архівних матеріалів.

Центральне місце у збиранні матеріалів посідає систематизація фактів, які є «живильним джерелом» дослідника. Для наукової роботи необхідні не будь-які факти, а такі, що є типовими, тобто відбивають головні тенденції та закономірності розвитку. Критерієм відбору для економіста повинні бути такі факти, які характеризують суттєві риси виробництва і відносини між суб’єктами економічної діяльності. Іншими критеріями мають бути достовірність, необхідність їх розгляду в сукупності, в конкретних історичних і просторових обставинах.

Вивчення статистичних та інших опублікованих праць і архів­них документів — важливий шлях до накопичення фактів. Але не слід забувати, що факт, запозичений з друкованого джерела, навіть найсучаснішого, є певною мірою застарілим. Бажано вивчати факти реальної дійсності в її сьогоденні. І в цьому допомагають матеріали наукових конференцій, репринтні видання, Інтернет тощо, в яких зафіксовані найбільш актуальні й сучасні дослідження. Проте останнім часом на арену суспільних наук, особливо економічних, виходять експеримент, матема­тичне моделювання. Фактично експеримент є практичною пере­віркою теоретично обґрунтованих рішень. Це своєрідна форма накопичення фактичного матеріалу для остаточного рішення з досліджуваного питання.

Відповідальною творчою роботою є обробка матеріалу. Але вона буде плідною й цілеспрямованою, якщо дослідник виробив цільну концепцію своєї праці. Можна робити «розчистку» матеріалу, відкинувши те, що не є важливим для теми, потім перевірити ще раз правильність виписок, їхню актуальність, установити певний логічний порядок їх використання. Цей процес має образ­ну назву «виношування», яке виглядає інколи досить тернистим і болючим. На завершальному етапі «виношування» своєї концепції (робочої гіпотези) велике значення мають консультації з науковим керівником, кваліфікованими спеціалістами, практиками, участь у проведенні відповідних семіна­рів, симпозіумів, конференцій тощо. Якщо вся підготовча робота проведена ґрунтовно, на високому теоретичному рівні, написання тексту роботи не викликає особливих труднощів.

Технологія написання тексту наукової праці. На цьому етапі найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Порядок дослідження і структура тексту можуть не збігатися. Інколи буває так, що автор пише текст частинами, відповідно до зібраного матеріалу. Але такий метод не є економним. При тако­му порядку написання роботи автор повинен неодноразово звертатися до тих самих джерел. Не відчуваючи потрібного обсягу роботи, важко працювати на кінцевий результат, а головне — тут порушується принцип «ціле можна збагнути, тільки знаючи його частини». Проте з метою апробації досліджуваної роботи, перевірки правиль­ності своїх ідей доцільно готувати окремі розділи, параграфи роботи у вигляді статей, тез для виступу на конференціях, се­мінарах тощо. Апробовані таким чином матеріали легше «вмонтувати» у загальний текст роботи.

Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати. Слід також відвести певний час і на доробку тексту, врахування критичних зауважень рецензентів, остаточне його редагування, комп’ютерний набір, роздрук і ретельну перевірку за допомогою програми «Редактор». Важливо дотримуватись наукового стилю написання тексту. Найяскравіше стиль проявляється у співвідношенні мови та мислення. Науковець повинен вміти вибрати головне та істотне, не допускати нагромадження непотрібних, малозначущих слів і фраз, писати чітко, ясно, стисло.

Важливою вимогою для творчої наукової роботи є вміння критично відобразити існуючі погляди на проблему, шляхи її дослідження й розв’язання. Для цього необхідно не просто перелічити різні позиції на проблему, а й критично проаналізувати кожну з них, чітко висловити й обґрунтувати свій погляд на неї.

Під час написання наукової роботи слід правильно використовувати техніку цитування, особливо в тому випадку, коли дослідник посилається на авторитетне джерело, виражає нову думку або наводить нові факти. Цитата — це своєрідний вид фактичного матеріалу, частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки і точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачення в плагіаті. Доцільно також звертатися до цитат, коли треба піддати критиці думку того чи іншого автора, його концепцію.

Часто виникають труднощі в написанні вступу або першого розділу. Якщо дослідник має добре підібраний матеріал, можна почати з того розділу, який йому найбільше подобається, а потім приступити до першого, як правило, історико-оглядового розділу і лише наприкінці — до вступу та висновків.

Досвід багатьох дослідників вказує також на доцільність підбиття підсумків отриманих результатів наприкінці кожного параграфу і розділу. Це дає змогу визначити найбільш важливе й нове у вашому дослідженні й полегшити формулювання підсумків у висновках.

Редагування тексту роботи. Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Можна проводити редагування по частинах (розділах), але однаково необхідно редагувати текст цілої, скомпонованої наукової роботи. Метою редагу­вання є перевірка наукового тексту: по-перше, на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис); по-друге, на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки); по-третє, на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації й доведення); по-четверте, на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціальнонаукового рівнів); по-п’яте, на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях; по-шосте, на естетичність і виконання необхідних вимог щодо гармонійного форматування тексту.

Рекомендації щодо використання іноземних мов. Переважно дипломи пишуть і захищають мовою навчання у вузі. Але є випадки, коли першоджерела, використані в дослідженні, існують тільки іноземною мовою. В такому випадку знання іноземної мови в обсязі, що дозволяє читати спеціальну літературу мовою першоджерел, є обов’язковим. Нарешті, окремі дипломи можуть у певних умовах захищатись іноземною мовою. В такому випадку знання цієї мови повинне бути бездоганним, а захист нею — виправданим.

Висновки

Евристика є наукою про творче мислення. За її допомогою можна підвищити ефективність творчої діяльності.

Саме у межах евристики розроблені концепції оптимізації творчої діяльності індивідуального, колективного, інтегрального та штучного інтелектів.

У межах евристики розроблені також спеціальні методики навчання творчості.

Навчання творчості пов’язане з його алгоритмізацією, а алгоритмізація трансформує творчу діяльність у рутину. В цьому один із парадоксів творчості.

Крім цього парадоксу, евристика сформулювала ряд інших: «стимул — антистимул», «батьки — діти» («вчитель — учень»), «логічність — алогічність», «інформація — шум», «дилетант — ерудит» тощо.

Існують загально прийняті правила й стандарти щодо процесу підготовки, проведення й оформлення результатів наукового дослідження.