8.6.1. Основні питання правової культури щодо інформаційної безпеки

Правовий напрямок теорії охорони та захисту інфор­мації визначається необхідністю формування правил по­ведінки, відносин у так званому віртуальному або кібер-просторі. У цьому аспекті теорія захисту інформації пов'я­зана з інформаційним правом та правовою інформатикою. Щодо формування методик виявлення та розкриття зло­чинів, які вчиняються за допомогою сучасних інформа­ційних технологій, теорія захисту інформації формує по­нятійний апарат такої інституції криміналістики, як кри­міналістична інформатика.

При формуванні системи захисту інформації виникає необхідність застосування методів інтеграції та агрегації складових системи як її підсистем, що можливо при адап­тації до предметної галузі теорії алгоритмізації, моделю­вання, теорії систем тощо.

Когнітивно-юридичний аналіз нормативно-правових актів у сфері суспільних інформаційних відносин, з позицій накопичених наукових знань сьогодення, свідчить про те, що в суспільстві вже сформувалося усвідомлення необхід­ності формування інституції суспільних відносин інформа­ційної безпеки: захисту інформації. Але рівень ентропії, наявний на момент прийняття нормативно-правових актів у цій сфері суспільних відносин, об'єктивно не дозволив сформувати їхній зміст у обсязі, необхідному для практи­ки. До того ж практика розвивалася, апробовуючи юри­дичні норми як соціотехнічні стандарти (алгоритми) одно­значно розуміння їхнього змісту широким загалом суб'єк­тів суспільних відносин.

Сьогодні створено передумови для формування умовно автономної теорії, в рамках якої має сформуватися специ­фічний понятійний апарат (термінологія, категорії), зміс­товний аспект якого є проблематикою теорії для задово­лення потреб практики: напрацювання стандартів кате­горій для розуміння широким загалом сутності нових соці­альних явищ, у тому числі передачі інформації у формі знань у межах відповідної навчальної дисципліни.

Сучасний рівень суспільної ентропії — теоретичної роз­робленості проблематики — дає можливість визначити об'єк­тивність потреб формування у вітчизняній науці системи знань, ідей, доктрин, концепцій щодо інформаційної без­пеки, формулювання (формалізації) її у змістовному, сут-нісному, понятійному аспектах тощо. При цьому як мету визначено формування ядра самої загальної теорії на еле­ментарному рівні. Такі положення покликані форму­вати синтетичний науковий напрямок на межі багатьох наук, в яких проблематика інформаційної безпеки, захис­ту інформації визначена фрагментарно, ситуаційно, роз­порошена серед багатоманітної галузевої проблематики. Передбачається, що з часом сформується розвинута теорія організації інформаційної безпеки, захисту інформації в автоматизованих (комп'ютерних) системах у таких науках, як правова інформатика та інформаційне право.

Базуючись на методології гіперсистем права та теорії критичної маси норм правовідносин, можна прогнозувати, що в майбутньому інформаційна безпека, у міру розвитку інформаційного суспільства, виокремиться з інформацій­ного права в окрему субінституцію подібно до права інте­лектуальної власності, його провідних складових — ав­торського права та права промислової власності.