9.1. Фінансовий облік коштів і розрахунків

9.1. Фінансовий облік коштів і розрахунків

Для зберігання готівки на підприємстві потрібно належним чином

обладнати окреме приміщення каси, до якого не мають доступу сторонні особи.

Готівку необхідно зберігати у вогнетривкій касі, що після закінчення роботи

замикають і опечатують сургучною печаткою касира. Зберігати в касі гроші та

цінності, які не належать підприємству, заборонено. В окремих випадках гроші

можуть зберігати в комбінованих і звичайних металевих шафах, котрі після

закінчення роботи каси замикають ключем і опечатують сургучною печаткою

касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касирів, яким

забороняється передавати їх стороннім особам або виготовляти невраховані

дублікати.

Ураховані дублікати ключів в опечатаних касирами пакетах, скриньках

тощо зберігаються у керівників підприємств. Не рідше одного разу на квартал

комісія здійснює їх перевірку. В разі виявлення втрати ключа керівник

підприємства повідомляє про цей інцидент в органи внутрішніх справ і вживає

заходів щодо негайної заміни замка. Зберігання в касі готівки та інших

цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Перед відкриттям приміщення каси і металевих шаф касир зобов’язаний

оглянути схоронність замків, дверей, віконних ґрат і печаток, переконатися у

справності охоронної сигналізації.

У випадку пошкодження або зняття печатки, поломки замків, дверей або

ґрат касир зобов’язаний негайно доповісти про це керівнику підприємства, який

повідомляє про цю подію в органи внутрішніх справ і вживає заходів щодо

охорони каси до прибуття працівників міліції.

Касир згідно з чинним законодавством несе повну матеріальну

відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.

Після видання наказу про призначення касира на роботу керівник

підприємства зобов’язаний під розписку ознайомити його з порядком ведення

касових операцій, після чого з касиром укладають договір про його повну

матеріальну відповідальність.

Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи

іншим особам.

Готівку в касі можна зберігати лише в межах встановленого банком

(погодженого з ним) ліміту. Всю готівку понад установлені ліміти залишку

готівки в касі підприємства зобов’язані здавати в порядку і терміни, встановлені

установою банку для зарахування їх на рахунки.

Приймання готівки каси підприємств здійснюють за прибутковими

касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, яку він

уповноважень. Про приймання грошей видається квитанція за підписами

головного бухгалтера або особи, яку він уповноважень, і касира, скріплена

печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.

Видають готівку з кас підприємств за видатковими касовими ордерами або

за належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями.

Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним

бухгалтером підприємства або особами, яких вони уповноважили. До

видаткових ордерів можуть додавати заявки на видачу грошей, рахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявках,

рахунках тощо є дозвільний надпис керівника підприємства, його підпис на

видаткових касових ордерах не обов’язковий.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передачі в касу

реєструють у бухгалтерії в журналі реєстрації прибуткових і видаткових

касових документів. Видаткові касові ордери, оформлені на підставі платіжних

(розрахунково-платіжних) відомостей на виплату заробітної плати, реєструють

після видачі.

Реєстрацію прибуткових і видаткових касових документів можна

здійснювати, використовуючи технічні засоби. При цьому в машинограмі –

вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів,

що складають за відповідний день, забезпечується формування даних для обліку

руху коштів за цільовим призначенням.

Касові документи після складання звіту касира та його оброблення в

бухгалтерії комплектують у хронологічному порядку, нумерують і переплітають

в окремі папки та зберігають протягом 36 місяців після закінчення календарного

року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов’язок

зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що

передається під охорону.

Підприємство, що не має окремо розташованих підрозділів, котрі

здійснюють касові операції, заводить одну касову книгу, а якщо такі підрозділи

наявні, в них також є касові книги.

Записи в касовій книзі здійснюють у двох примірниках через

копіювальний папір кульковою ручкою або чорнилом темного кольору. Для

цього кожний аркуш касової книги складають удвоє за лінією відрізу. Обидві

половини аркуша нумерують однаковими номерами. Ліва частина – невідривна

– залишається у касира, права – відривна – звітом касира, її відрізають і

передають під розписку головному бухгалтеру разом із записаними в касовій

книзі прибутковими і видатковими ордерами та доданими до них документами.

Підчищення та невмотивовані виправлення у касовій книзі забороняються.

Зроблені виправлення скріплюють підписами касира, а також головного

бухгалтера підприємства або особи, яка його ступає.

Записи в касову книгу касир здійснює відразу після одержання або видачі

грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом.

Щодня в кінці робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день,

виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає до бухгалтерії як

звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) із

прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розписку в

касовій книзі.

На підприємствах за умови забезпечення повного зберігання касових

документів касову книгу можна вести, використовуючи технічні засоби, за

допомогою яких її аркуші формують у вигляді такої машинограми – вкладний

аркуш касової книги. Одночасно з нею формують машинограму звіт касира.

Приймають та обліковують готівку на підприємствах сфери торгівлі,

громадського харчування і послуг при здійсненні розрахунків із населенням,

застосовуючи електроні контрольно-касові апарати або товарно-касові книги.

Для отримання готівки в касу підприємства банку подають грошовий чек.

Бланки грошових чеків отримують у відділенні банку, що обслуговує

підприємство, в зброшурованому вигляді як книжечку. Її видають після

відкриття поточного рахунка на підставі спеціальної заяви. За необхідності

отримання готівки з банку виписують чек чорнилом в одному примірнику.

Треба пам’ятати, що виправлення і підчищення в ньому не допускаються. Не

можна відступати вправо від місця, де починається написання суми грошей для

отримання. Записується сума цифрами і прописом, копійки – тільки цифрами.

Якщо необхідно одержати одну тисячу гривень, обов’язково пишуть словами

“одна тисяча...”, а не просто “тисяча... ”. Записи в чеках роблять вручну, чітким

почерком.

Грошові чеки – це документи суворої звітності. Якщо чек зіпсовано, його

не викидають, а перекреслюють і залишають у чековій книжці (якщо він уже

відірваний, акуратно вклеюють). На корінці, як і на самому чеку, обов’язково

вказують прізвище, ім’я, по батькові особи, яка отримала чек, на звороті –

цільове призначення готівки.

Крім надходження готівки з банку, на підприємствах часто

нагромаджується значна її сума від реалізації продукції та надання послуг і

оплати їх вартості безпосередньо в касу. Оскільки великі суми готівки в касі

підприємства тримати не можна, її здають на рахунок у банк. При цьому

виписують оголошення на внесення готівки. В ньому вказують суму готівки

цифрами і прописом, за що отримані гроші, які вносять, дату внесення готівки.

Відразу ж після отримання чи здачі готівки треба зробити відповідні

записи в касовій книзі підприємства.

Підприємства, що здійснюють розрахунки зі споживачами у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку через належним чином

зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), мають

обов’язково видавати споживачеві касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА

або на період тимчасового відімкнення електроенергії – письмовий документ

для підтвердження витрат.

Для обліку операцій з готівкою призначений рахунок 30 “Каса”. При

цьому наявність і рух готівки в національній та іноземній валюті обліковують

на окремих субрахунках: 301 “Каса в національній валюті”; 302 “Каса в

іноземній валюті”.

Типові операції за рахунком 30 “Каса”

Підприємства зберігають вільні кошти, призначені для потреб виробничо-

фінансової діяльності, на рахунках, що відкривають у банку згідно з укладеним

договором на обслуговування.

Право першого підпису на грошових документах, котрі передають для

виконання в банк, має керівник підприємства або, за його згодою, заступник.

Право другого підпису має головний бухгалтер і, за його дорученням, заступник

головного бухгалтера.

На поточний рахунок зараховують кошти, що надходять за реалізовану

продукцію, виконані роботи, надані послуги, позички банку, суми, отримані від

дебіторів у погашення заборгованості, а також усі інші надходження з основної

діяльності підприємства.

З цього рахунка здійснюють оплату постачальницьким організаціям,

підприємствам, установам, організаціям та окремим особам, сплачують

заборгованість банку за позиками, отримують готівку для виплати заробітної

плати та на інші господарські потреби.

Підставою для зарахування коштів на розрахунковий рахунок, а також

для отримання та переказу коштів із цього рахунку є чеки, платіжні доручення,

платіжні вимоги-доручення, перекази та інші розрахункові документи, що їх

затвердив Національний банк України.

Суми з рахунка без доручень підприємства банк списує за

розпорядженням організацій, котрі мають право безперечного стягнення

платежів (податкові органи за платежами до бюджету), за виконавчими і

прирівняними до них документами (виконавчі листи, виконавчі написи

нотаріусів та інші передбачені чинними інструкціями документи).

Зараховують готівку на рахунок на основі оголошення про її внесення,

відривна частина котрого є квитанцією банку про підтвердження цієї операції.

Видачу готівки здійснюють на основі грошових чеків. Кожну операцію за цим

рахунком у хронологічному порядку відображають у виписці банку, котру слід

читати в оберненому (“дзеркальному”) відображенні, оскільки записи за

дебетом у ній означають видачу чи перерахування коштів з рахунка, а за

кредитом, навпаки, надходження коштів на рахунок, хоч цей рахунок, як і інші

рахунки з обліку коштів, є активним. Така ж обернена побудова виписок і за

рештою рахунків з обліку коштів у банку.

Тому у виписках банку витрата коштів з рахунків записана в графі Дебет і,

навпаки, надходження коштів на рахунок – у графі кредит. До виписки з

рахунка в банку додають копії документів, на основі котрих було здійснено

операції з грішми: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення тощо.

Окремі копії документів є на підприємстві, оскільки їх забирають з банку

відразу ж після здійснення операцій. Наприклад, платіжні доручення, корінці в

грошовій чековій книжці після отримання готівки. Тому насамперед треба

впорядкувати документи, які додають до виписки з рахунка. Їх складають у

хронологічному порядку окремо за дебетом (витрати грошей) і кредитом

(надходження грошей), звіряють суми, вказані у виписці та документах,

зазначаючи це у виписці спеціальною позначкою. Інколи буває так, що не всі

документи надійшли з банку разом із випискою або помилково до неї додано

документи інших підприємств. Чужі документи потрібно повернути в банк, а

власні – забрати.

У виписці банку з рахунків остання цифра означає залишок на кінець

місяця. Її звіряють, використовуючи правило визначення сальдо за активним

рахунком, але з урахуванням того, що виписка є оберненою. Тобто до залишку

грошей за останньою випискою минулого місяця додають надходження грошей

за поточний місяць (загальний підсумок у графі кредит виписки) і віднімають

загальну витрату грошей (підсумок у графі дебет виписки). Одержаний

результат має збігатися з кінцевим залишком в останній графі виписок за

поточний місяць.

На основі виписок банку записують операції за дебетом і кредитом цього

рахунка в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку.

Типові операції за рахунком 31 “Рахунки в банках”

На рахунку 33 “Інші кошти”, що, на відміну від рахунка 31, у банку не

відкривають, обліковують гроші, здані у вечірні каси банку чи ощадний банк,

поштове відділення або бюджетні асигнування, про котрі є повідомлення, але

ще не відображені у виписці банку за рахунками, що тут відкриті, в день

здійснення операції, тобто знаходяться в дорозі, а також поштові та митні

марки, акцизні марки, проїздні талони, путівки в санаторії та інші оплачені

документи, що використовуються як засіб платежу чи розрахунків, наприклад,

казначейські чеки як еквіваленти грошових коштів. На відміну від грошових

документів, бланки суворої звітності (доручення на отримання матеріалів,

товарно-транспортні накладні, ліцензії, сертифікати якості тощо) на цьому

рахунку не обліковують, а їх наявність і рух відображають на позабалансовому

рахунку 08 “Бланки суворого обліку”.

Схема обліку за цим рахунком така. На підставі квитанцій та інших

документів про здачу готівки на рахунки підприємства, про придбання марок,

путівок тощо та актів про їх використання проводять записи у реєстрах

аналітичного і синтетичного обліку за дебетом цього рахунка, а на основі

виписок банку з поточного чи інших рахунків у банку – за його кредитом,

оскільки саме виписка банку засвідчує зарахування коштів, що були в дорозі, на

рахунки підприємства.

Типові операції за рахунком 33 “Інші кошти”

Вироблену продукцію, товари, виконані роботи та надані послуги

реалізовують покупцям чи замовникам на підставі укладених із ними договорів

за товарно-транспортними накладними чи актами на виконані роботи.

Важливо зазначити, що в Україні при визначенні виручки (доходу)

застосовують метод нарахування (касовий метод її визначення скасований у

1997 р.). Тому за дебетом рахунка 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

відображають вартість відвантажених продукції, товарів, виконаних робіт чи

наданих послуг за відповідними цінами, включаючи податок на додану вартість,

незалежно від того, здійснена оплата за них чи ні. За кредитом цього рахунка

відображають надходження коштів від покупців і замовників в оплату за товари,

продукцію, роботи чи послуги. Аналітичні рахунки відкривають окремо на

кожного покупця чи замовника.

На субрахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” аналітичний

облік ведуть у гривнях і валюті, обумовленій договором.

Схема обліку за цим рахунком така. Оскільки обліковують розрахунки за

реалізовану продукцію, роботи і послуги, первинні документи і реєстри ті самі,

що й за рахунком 70 “Доходи від реалізації”. Це товарно-транспортні накладні,

рахунки-фактури, приймальні квитанції, акти на виконані роботи, на основі

котрих здійснюють записи за дебетом рахунків у кореспонденції з кредитом

рахунка 70 “Доходи від реалізації”. Первинними документами про оплату є

платіжні доручення (зведені платіжні доручення) покупців, розрахункові чеки,

векселі – при безготівкових розрахунках або прибуткові касові ордери, якщо

розраховувались готівкою, чи квитанції – на підприємствах зв’язку.

Сальдо рахунка 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” відображає

заборгованість покупців і замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

Аналітичний облік розрахунків із покупцями та замовниками здійснюють

за кожним покупцем і замовником за пред’явленими до сплати рахунками.

Типові операції за рахунком 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”

На рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” здійснюють облік за

такими розрахунками, що раніше обліковували на окремих синтетичних

рахунках. Зокрема, облік розрахунків за поточною дебіторською заборгованістю

з різними дебіторами за авансами виданими, з підзвітними особами,

нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодуванням завданих збитків,

нестач і втрат, за позиками членів кредитних спілок та іншими операціями.

За дебетом рахунка 37 “Розрахунки з різними дебіторами” відображають

виникнення дебіторської заборгованості, за кредитом – її погашення чи

списання.

На субрахунку 371 “Розрахунки за виданими авансами” обліковують

операції з виданих авансів для постачання матеріалів, виконання робіт, надання

послуг. Найчастіше обліковують розрахунки за авансами при виконанні

підрядниками будівельно-монтажних робіт та оплаті їх за частковою

готовністю. Відображають також заборгованість постачальникам за товарно-

матеріальні цінності, що надійшли на підприємство, за відсутності

розрахунково-платіжних документів унаслідок так званого “роз’єднання”

документів і вантажів, що найчастіше буває при залізничних перевезеннях.

Особливо важливе використання цього рахунка нині, коли введений

податковий облік, оскільки розмежування подій на першу і другу, що тут

вимагається, можливе за умови, якщо попередня оплата постачальникам буде

відображатися за цим рахунком, на відміну від наступного погашення

заборгованості, котре треба обліковувати на рахунку 63 “Розрахунки з

постачальниками і підрядниками”. Зокрема, це зумовлюється ще й тією

обставиною, що на практиці часто не збігаються суми попередньої оплати

постачальникам з вартістю поставлених матеріалів, товарів, робіт, послуг. Крім

цього, відмінений касовий метод визначення виручки від реалізації продукції

(робіт, послуг)..

Схема обліку за цим субрахунком така. На підставі договорів із

підрядними будівельними організаціями чи договорів на поставку товарів,

продукції, робіт, послуг здійснюють перерахування авансів платіжними

дорученнями. Якщо аванси видають нафтопродуктами, іншими товарами чи

матеріалами, первинними документами є товарно-транспортні накладні.

На субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” обліковують

розрахунки зі службовими особами за виданими їм коштами на відрядження чи

придбання товарно-матеріальних цінностей, канцелярських товарів, отримання

чи відправку вантажів за готівку, а також з особами, які реалізують продукцію

підприємства на ринку1.

На підприємстві має бути затверджений наказом керівника список

підзвітних осіб, яким дозволено придбання за готівку товарно-матеріальних

цінностей чи проведення розрахунків за роботи і послуги. При цьому треба мати

на увазі, що такі операції можна здійснювати лише за відсутності податкової

заборгованості.

При вибутті працівників у службові відрядження його мету і термін

вказують у наказі. На основі нього виписують посвідку про відрядження. Особа,

яка перебуває у відрядженні, має подати її для позначення дати прибуття в

пункт призначення та вибуття з нього. Ці дати потім звіряють із проїзними

квитками, враховуючи тривалість переїздів. На основі наказу про відрядження

підзвітним особам для покриття витрат на проїзд, проживання тощо видають

аванс з урахуванням вартості проїзду, нічлігу, добових. Видачу готівки під звіт

здійснюють із каси підприємства за умови повного звіту конкретної підзвітної

особи за раніше виданими під звіт сумами.

Після повернення з відрядження чи придбання за готівку товарно–

матеріальних цінностей, оплати вартості робіт і послуг підзвітні особи подають

авансовий звіт, додаючи до нього виправдувальні документи і, за необхідності,

– коротку доповідну записку про виконання завдань.

Авансові звіти про витрати у відрядженнях подають у триденний термін

після повернення, а про витрати на господарські потреби – не пізніше 10 днів

після одержання авансу.

Авансові звіти перевіряє бухгалтер як щодо правильності оформлення

документів, так і суті (ефективність, потреба у витратах та їх відповідність

1 Облік розрахунків з особами, які реалізують продукцію на ринку, на цьому рахунку ведуть лише такі підприємства, які не спеціалізуються на торгівлі, а

призначеному авансу, чи здано на склад куплені матеріли, продукти тощо) і

подає їх на затвердження керівникові підприємства.

Якщо підзвітна особа не подає в установлений термін звіту або не

повертає до каси підзвітних сум, підприємство має право утримати з належної

працівникові заробітної плати суму заборгованості за виданими авансами.

Видачу готівки під звіт відображають на основі видаткових касових

ордерів чи платіжних відомостей. При видачі продукції для реалізації на ринку

виписують накладні. Зазначені в цих документах суми записують за дебетом

відповідних аналітичних рахунків, що відкриваються на кожну підзвітну особу.

Записи за кредитом здійснюють згідно з авансовими звітами.

На субрахунку 373 Розрахунки за нарахованими доходами обліковують

нараховані дивіденди, відсотки, роялті тощо, що підлягають отриманню.

На субрахунку 374 “Розрахунки за претензіями” – розрахунки за

претензіями, пред’явленими постачальникам, підрядникам, транспортним та

іншим організаціям, а також за пред’явленими їм і визнаними штрафами, пенею,

неустойками.

Якщо при взаємовідносинах із постачальниками чи підрядниками

(покупцями чи замовниками) виникли порушення договорів, підприємство може

пред’явити їм претензію. Претензії можуть виникнути з приводу недопоставки

товарно-матеріальних цінностей, завищення їх ціни (тарифів) проти

обумовленої в договорі, постачання неякісних товарів, нестач і псування їх при

транспортуванні, простою або браку з вини постачальників, помилково

списаних банком сум із рахунків підприємства, арифметичних помилок у

розрахункових документах, пені, штрафів тощо.

Схема обліку за цим субрахунком така. На підставі документів, де

зафіксовано виявлені претензії (комерційні акти, акти взаємозвірки, рішення

арбітражного суду), здійснюють записи в реєстрах аналітичного обліку

розрахунків щодо кожного підприємства, при взаєморозрахунках із котрим

продають власну продукцію Торговельні підприємства розрахунків з приводу продажу товарівт не обліковують.

виникли претензії. Оплату визнаних чи присуджених до погашення претензій

відображають на основі платіжних доручень, розрахункових чеків, платіжних

вимог-доручень чи прибуткових касових ордерів залежно від форми

розрахунків за ними.

Часто на підприємствах бувають випадки, коли при інвентаризації

виявляють нестачі, втрати і псування товарів, продукції, сировини та матеріалів,

коштів у касі. Для їх обліку призначений позабалансовий субрахунок 072

“Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.

На цьому субрахунку обліковують вартість нестач, утрат і крадіжок

товарно-матеріальних цінностей, тварин і птиці, коштів, незалежно як вони

будуть списані: за рахунок винних чи підприємства. Вартість нестач, утрат і

крадіжок визначають за собівартістю – за товарно-матеріальними цінностями;

за балансовою (залишковою) вартістю щодо основних засобів; за плановою

собівартістю з вирахуванням із неї вартості шкур, рогів, копит, утилізованих

туш, жиру тварин, які загинули.

Схема обліку за цим субрахунком така. Визначені нестачі, псування чи

крадіжки товарно-матеріальних цінностей, грошей записують за дебетом

субрахунка 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей” за

собівартістю виявлених нестач. Після розгляду причин нестач і списання їхньої

частини, що не перевищує норм природних втрат, на витрати за дебетом

субрахунка 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей” решту відносять на

винних.

При виявленні нестачі чи псування матеріалів, одержаних від

постачальників, на цей субрахунок списують її вартість у межах норм

природних утрат, а решту – на розрахунки за претензіями. Лише за умови, що

господарський суд відмовив у стягненні суми претензії з цього приводу, на

субрахунок 947 відносять усю суму нестачі.

Схема обліку за субрахунком 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від

псування цінностей” така. На основі актів чи інвентаризаційних описів, де

зафіксована сума нестач, утрат чи крадіжок, здійснюють записи за дебетом

субрахунка. За його кредитом відображають списання цих сум за рахунок

підприємства в межах природних втрат, якщо винні не встановлені, або на

винних.

Для обліку заборгованості за нестачами і крадіжками товарно–

матеріальних цінностей, тварин, грошей і погашення її винними особами

використовують субрахунок 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих

збитків”, за дебетом котрого на винних відносять вартість виявлених нестач і

крадіжок, застосовуючи встановлені коефіцієнти визначення розміру збитків.

Погашення заборгованості відображають на основі прибуткових касових

ордерів – при сплаті її готівкою, бухгалтерських довідок – при віднесенні в

рахунок оплати праці або виписок банку – при погашенні через банк.

Типові операції з відображення надлишків, нестач і втрат активів

На субрахунку 376 “Розрахунки за позиками членам кредитних спілок”

обліковують розрахунки за позиками членам кредитних спілок у кредитних

спілках.

На субрахунку 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” – розрахунки за

іншими операціями, облік котрих не відображений на інших субрахунках

рахунка 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, зокрема, розрахунки за

операціями, пов’язаними зі здійсненням спільної діяльності (без створення

юридичної особи), всі види розрахунків із працівниками (крім розрахунків з

оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки.

Також обліковують розрахунки за продані в кредит товари, видані на

індивідуальні потреби позики, формений одяг, за акціями трудового колективу,

доходами, внесками в пайовий фонд членів організації орендарів та ін. Так, при

купівлі працівниками підприємства товарів у кредит під його гарантію таким

працівникам видають довідку встановленої форми. На вартість придбаних за

цією довідкою товарів (з відсотками за розтермінування платежів) працівник

підписує доручення-зобов’язання про утримання з його оплати праці суми

чергових платежів. Підприємство відповідно до утримання цих сум зі своїх

працівників перераховує їх торговельним підприємствам, що реалізували товар

у кредит.

Продаж товарів працівникам підприємств може здійснюватися також за

рахунок отриманої з цією метою позики банку. Тоді на основі кредитного

договору перераховують позики торговельним підприємствам у сумі повної

вартості товару відразу, а зі своїх працівників поступово утримують суми

заборгованості за позикою разом із відсотками за користування нею, які

перераховують у банк. У цьому випадку, крім субрахунка 377 “Розрахунки з

іншими дебіторами”, використовують рахунки 50 “Довгострокові позики” та 60

“Короткострокові позики”. Перераховану банком згідно з платіжним

дорученням суму позики за товари для працівників підприємства відображають

одночасно як їх заборгованість перед підприємством за дебетом субрахунка 377

на окремих аналітичних рахунках за прізвищами працівників, які придбали

товари, та загальну суму – за кредитом рахунків 50 чи як заборгованість

підприємства перед банком із цього кредиту. Погашення заборгованості

працівників відображають за кредитом субрахунка 377 у кореспонденції з

дебетом рахунків з обліку коштів чи розрахунків з оплати праці, а коли

утримані кошти перераховані банку – як погашення заборгованості за цим

видом позик.

Субрахунок 377 використовують також для обліку видачі та погашення

позик банку на інші індивідуальні потреби: на будівництво житлових будинків,

дач, господарське обзаведення, благоустрій тощо. Як і за позиками на

придбання товарів, операції за ними відображають в однаковій кореспонденції.

Записи операцій на цьому рахунку здійснюють на підставі доручень-

зобов’язань про продаж товарів у кредит, договорів кредитування, накладних на

видачу форменого одягу, відомостей на продаж акцій, розрахунку розподілу

доходів тощо.

На цьому ж субрахунку здійснюють розрахунки з приводу приватизації

майна, використання компенсаційних сертифікатів, вкладень учасників у

статутний фонд, нарахування дивідендів, їх виплати, а також розрахунки з

організаціями та особами за виконавчими документами (рішення суду,

нотаріату), з іншими дебіторами і кредиторами (квартиронаймачами, батьками

за утримання дітей у дитячих садках, за прийняті від населення продукцію та

тварин), за некомерційними операціями (з навчальними закладами, науково-

дослідними інститутами, залізничними і водними транспортними організаціями

тощо), за облігаціях державної позики, з нарахування і сплати орендної плати

тощо.

За дебетом субрахунка 377 відображають вартість перерахованих

реґіональному центру сертифікатних аукціонів компенсаційних сертифікатів, а

за кредитом – вартість придбаних акцій за такі сертифікати або номінальну

вартість повернених компенсаційних сертифікатів у випадках, якщо аукціон із

продажу акцій за компенсаційні сертифікати з якихось причин не відбувся.

Схема обліку за цим рахунком така. На підставі виписки банку за

рахунком 31 “Рахунки в банках” відображають вартість компенсаційних

сертифікатів, а придбані взамін акції оприбутковують на основі витягу з

протоколу спеціалізованого аукціону, де їх придбали.

Розрахунки з приводу вкладень громадян чи юридичних осіб у статутний

капітал господарського товариства та нарахування і виплати їм дивідендів

обліковують на основі відомостей підписки на акції, прибуткових касових

ордерів при внесенні вкладів готівкою чи накладних, якщо вклади вносять

матеріальними цінностями, розрахунків нарахування дивідендів.

Типові операції за рахунком 37 “Розрахунки з різними дебіторами”

На рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” обліковують резерви за

сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо котрої є ризик неповернення.

Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені

в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська

заборгованість”. Зокрема, у ньому визначено, що величину резерву сумнівних

боргів розраховують відповідно до платоспроможності окремих дебіторів або на

основі класифікації дебіторської заборгованості.

За кредитом рахунка 38 “Резерв сумнівних боргів” відображають

створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку

витрат, за дебетом – списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з

рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих

резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Типові операції за рахунком 38 “Резерв сумнівних боргів”

Аналітичний облік на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів” здійснюють

щодо боржників чи за термінами непогашення дебіторської заборгованості.

Резерв сумнівних боргів може створюватися на суму вартості

відвантаженої продукції та товарів, виконаних робіт і наданих послуг за умови,

що вартість їх зарахована до складу виручки від реалізації продукції (робіт,

послуг) та за нею визначено і відображено в звітності фінансовий результат і

вона не забезпечена відповідними гарантіями щодо її погашення (векселями,

траттами, заставами, страховими свідоцтвами тощо). При цьому резерв

створюють за заборгованістю, не погашеною протягом 30 днів із дня її

утворення, визначеною договором, і про стягнення котрої підприємство

звернулося до суду чи арбітра.

Висновок про створення резерву сумнівних боргів готує комісія за участю

керівників юридичної, бухгалтерської, збутової служб і затверджує керівник

підприємства. У висновку про створення резерву сумнівних боргів комісія

відображає дані про дату і причину виникнення заборгованості, термін її

погашення, відсутність гарантій погашення (векселів, застав, договорів

страхування), дату подання позовної заяви до суду про стягнення

заборгованості з покупця (замовника), номер і дату платіжного доручення про

перерахування мита.