9.2. Планування виробничих інвестицій

Планування капітальних вкладень на підприємстві включає два етапи:

А) обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій на розрахунковий період;

          Б) визначення джерел фінансування капіталу.

Ситуація 1. Попит ринку задовольняється повністю пропонованою для продажу продукцією (послугами) за її кількісними та якісними характеристиками. Тенденцій до зростання попиту не очікується, тому це не потребує збільшення обсягу виробництва на даному підприємстві.

За цим варіантом здійснюється лише просте відтворення основних фондів переважно за рахунок амортизаційних відрахувань

КВ 1 = Σ Ц і * N і + С р.т.о. – А,

     де Ц і  - повна вартість придбання нових основних фондів на заміну

                   застарілим;

         N і  - кількість основних фондів і-го виду, яку необхідно придбати;

         С р.т.о. – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслуговування наявних

                    основних фондів підприємства;

          А – загальний амортизаційний фонд підприємства.

Ситуація 2. Попит на ринку не задовольняється пропозицією продукції. Є тенденції до зростання попиту на дану продукцію, тому керівництво і трудовий колектив зацікавлені у відповідному збільшенні обсягу її виробництва шляхом введення в дію додаткових виробничих потужностей з метою одержання бажаного приросту прибутку.

Для визначення необхідного обсягу капітальних вкладень за цим варіантом економічної ситуації залежно від стадії планування використовують два методи:

- попередні приблизні розрахунки;

- прямі розрахунки.

За методом попередніх приблизних розрахунків, по-перше, обчислюють необхідну середньорічну величину виробничої потужності, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію (послуги); по-друге, визначають величину середньорічної виробничої потужності, якої не вистачає для задоволення ринкового попиту на продукцію (послуги); по-третє, розраховують абсолютну величину необхідного додаткового введення в дію виробничої потужності підприємства ( ∆ N абс ) , використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний, який майже завжди дорівнює 0,5 за середніми даними тривалого періоду; по-четверте, на основі питомих капітальних вкладень на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капітальних вкладень на певний розрахунковий період

КВ = С к.в.од. *  ∆ N абс ,

де С к.в.од. –питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.

Розрахований цим методом обсяг капітальних вкладень, з появою необхідної інформації, має бути уточнений шляхом застосування іншого методу – прямих обчислень за даними кошторисної вартості всієї сукупності заходів, передбачених програмою технічного переозброєння підприємства.

Ситуація 3. Попит на ринку на даний вид продукції (послуги) має тенденцію до спаду. Продукція (послуга) за основними показниками втратила конкурентоспроможність. За цієї умови підприємство мусить або модернізувати її, або ж терміново організувати виробництво нової продукції (послуги), здатної конкурувати на ринку. За цим варіантом розрахунки необхідного обсягу капітальних вкладень здійснюються переважно за розглянутою вище схемою другої ситуації. Проте при цьому треба додатково врахувати значні капіталовкладення на нові вироби, які повинні за своїми техніко-економічними характеристиками повністю задовольняти вимоги покупця.

Джерелами фінансування відшкодування капітальних затрат можуть бути:

1.           власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

2.           довгострокові кредити банків;

3.           залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

4.           кошти державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення.