Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Розділ 11. Податкова система

Розділ 11. Податкова система

 

11.1. Призначення податків в ринковій економіці

11.2. Об’єкти оподаткування

11.3. Методика розрахунку податків

 

Податок – це обов’язковий платіж, який справляється до бюджету з суб’єктів господарської діяльності та громадян. Сукупність податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Податки (відповідають на запитання “для чого”) встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави – управління, оборони, соціальної та економічної та задоволення інших загальносуспільних потреб.

Збори (відповідають на запитання “за що”) встановлюються за використання суб’єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йому доход.

Платежі (відповідають на запитання “на що”) передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб’єктом господарювання.

Внески (відповідають на запитання “від чого”) передбачають відрахування частини майна суб’єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій.

Платником, або суб’єктом податку є фізичні або юридичні особи, на яких згідно з діючими законами покладено обов’язок сплачувати податки і збори.

У господарській діяльності податки виконують слідуючі функції:

1. Фіскальна. Відповідно до цієї функції, податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету для задоволення суспільних потреб. Дуже важливо підкреслити стабільність фіскальної функції податків, яка означає не просто формування переліку надходжень в бюджет, а механізм цих надходжень, що діє на постійній, стабільній основі і забезпечує централізоване стягнення податків.

2. Регулююча функція податку є своєрідним доповненням попередньої і скерована як на регулювання виробництва, так і на регулювання споживання (наприклад, непрямі податки).

3. Розподільна функція податку являє своєрідне віддзеркалення фіскальної: наповнити казну, щоб потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть проявлятися обидві. Наприклад, непрямі податки, які регулюють споживання, створюють основи для перерозподілу коштів від одних платників до інших (акциз на делікатесні види продуктів тощо). Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного (перерозподілу), розподілу за допомогою податків.

4. Стимулююча (дестимулююча) функція податку створює орієнтири для розвитку чи руйнування виробництва, іншої підприємницької діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана з застосуванням механізму пільг, зміною об’єкту оподаткування, зменшенням бази оподаткування.

5. Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку зокрема, перевіряється наскільки податки відповідають реалізації своєї мети в умовах, що склалися.

Джерелом податку виступає дохід суб’єкта оподаткування, з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата тощо).

В залежності від рівня державних органів влади, які встановлюють податки, вони бувають загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні податки

До найбільш вагомих загальнодержавних податків, які діють в Україні належать:

1. Податок на додану вартість (ПДВ).

Об’єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) за ставкою 20 % до визначеної суб’єктом господарювання ціни. При цьому у підприємства виникає податкове зобов’язання на суму ПДВ, нараховану при продажі товару та податковий кредит на суму ПДВ, сплачену у зв’язку з придбанням товарів. Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою:

ПДВс = ПЗ – ПК,

де ПДВс – сума ПДВ до сплати в бюджет; ПЗ – сума податкових зобов’язань; ПК – сума податкового кредиту.

Наприклад. Підприємство при продажі товарів (готової продукції, робіт, послуг) за листопад 2000 р. нарахувало податкові зобов’язання на суму 15000 грн., а при придбанні майна зобов’язалось сплатити постачальникам з ціною його придбання 10000 грн. ПДВ (податковий кредит).

Сума ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, складає:

5000 грн. = 15000 – 10000.

2. Податок на прибуток підприємств.

Найважливіший з прямих податків, який присутній в системах оподаткування всіх країн. Прибутки, що отримують підприємства завжди оподатковуються державою. В Україні згідно із діючим законодавством прибуток оподатковується за ставкою 30 %.

3. Акцизний збір – це податок на високорентабельні та монополь-ні товари (продукцію, роботи, послуги), що включається до їх ціни.

Акцизний збір, крім надходжень до бюджету, дає змогу:

а) обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних та тютюнових виробів;

б) залучити до оподаткування кошти заможніших верств населення при придбанні ними предметів розкоші;

в) захистити вітчизняних виробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами;

г) збільшити податкові надходження за рахунок доходів високо рентабельних суб’єктів господарювання;

д) регулювати споживчий ринок.

Акцизний збір оплачується покупцями, а сплачується до бюджету продавцями товарів.

4. Прибутковий податок з громадян.

Найбільш розповсюджений прямий податок, який стягується з доходів фізичних осіб. Ставки використовуються прогресивні, тобто з більших доходів податок сплачується по більш високих ставках
(табл. 11.1.).

 

Таблиця 11.1. Ставки прибуткового податку з доходів громадян

Місячний сукупний оподатковуваний доход

Ставки і розміри податку

До 17 грн.

(доход у розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму)

Не обкладається

18 грн. – 85 грн.

(від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)

10 % суми доходу, що перевищує розмір 1 неоподатковуваного мінімуму

86 грн. – 170 грн.

(від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)

6 грн. 80 коп. + 15 % із суми,

що перевищує 85 грн.

171 грн. – 1020 грн.

(від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)

19 грн. 55 коп. + 20 % із суми,

що перевищує 170 грн.

1021 грн. – 1700 грн.

(від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)

189 грн. 55 коп. + 30 % із суми, що перевищує 1020 грн.

1701 грн. і вище

(понад 100 неоподатковуваних мінімумів)

393 грн.55 коп + 40% із суми, що перевищує 1700 грн

5. Мито. Непрямий податок, який сплачується з товарів, які перетинають митний кордон України. Об’єктом оподаткування є митна вартість – ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

6. Державне мито. Це плата, яка справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами. Державне мито справляється із позивних заяв, за вчинення нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадського стану, за видачу документів, віз, дозволів, за прописку, за операції з цінними паперами, за проведення аукціонів тощо.

7. Плата за землю. Справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки, здані в оренду, справляється орендна плата. Важливим елементом у механізмі стягнення плати за землю є те, що розмір її не залежить від результатів господарської діяльності на земельній ділянці.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Всі землі діляться на землі сільськогосподарського та несільськогосподарського призначен-ня (населених пунктів). Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки.

8. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Сплачують як фізичні, так і юридичні особи. Об’єктами оподаткування є трактори, автомобілі, мотоцикли, човни, яхти та інші транспортні засоби, що є  у власності громадян або належать юридичним особам.

9. Податок на промисел. Сплачують громадяни, які не  зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний, не більше чотирьох разів протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами.

10. Збір на обов’язкове соціальне страхування. Ставку збору встановлено в розмірі 4,0 % від фактичних витрат на оплату праці.

11. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування. Ставки збору для суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників – 32 % фактичних витрат на оплату праці; а для фізичних осіб (громадян) – 1 % або 2 % сукупного оподатковуваного доходу залежно від його розміру.

12. Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Ставки збору:

для юридичних осіб – 1,5 % фактичних витрат на оплату праці;

для фізичних осіб, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами – 0,5 % від сукупного оподатковуваного доходу.

13. Збір до державного інноваційного фонду. Відраховують суб’єкти підприємницької діяльності всіх форм власності в розмірі 1 відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або валового доходу у торговельній, посередницькій, постачальницько-збутовій, банківській та страховій сферах діяльності.

Місцеві податки

1. Податок з реклами. Об’єктом оподаткування є вартість послуг.

2. Комунальний податок. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 % річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян за кожного працюючого.

3. Готельний збір. Об’єктом оподаткування є добова вартість найманого житла (без додаткових послуг).

4. Збір за припаркування автотранспорту. Сплачують особи, які припарковують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

5. Ринковий збір. Стягується з юридичних осіб та громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Збір береться за торгове місце на ринках за кожний день торгівлі.

6. Збір за видачу ордера на квартиру. Сплачують особи, які отримують документи, що дають право на заселення квартири.

7. Збір з власників собак. Сплачують громадяни, які проживають у будинках державного і громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Збір стягується за кожну собаку (крім службових).

8. Курортний збір. Сплачують особи, які прибувають у курортну місцевість.

9. Збір за участь у бігах на іподромі. Сплачують юридичні особи, які виставляють своїх коней на змагання комерційного характеру.

10. Збір за виграш на бігах. Сплачують особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі.

11. Збір на право використання місцевої символіки. Сплачують юридичні особи та громадяни, які використовують місцеву символіку з комерційною метою.

12. Збір за право на проведення кіно- і телезйомок. Сплачують комерційні кіно- і телеорганізації, які проводять зйомки, що потребують додаткових заходів.

13. Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї. Стягують з юридичних осіб та громадян, які мають дозвіл на проведення таких заходів.

14. Збір за проїзд на території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Сплачують юридичні особи та громадяни, що прямують за кордон. Об’єктом оподаткування є автотранспорт, що прямує, залежно від марки і потужності автомобіля.

15. Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг. Сплачують юридичні особи та громадяни, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари.

Суб’єкти господарської діяльності можуть обрати спрощену систему оподаткування:

1. Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності:

фіксований розмір податку за умови, якщо:

ü у трудових відносинах з ними працює не більше 5 осіб;

ü річний валовий доход не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів (119000 грн.);

ü здійснюється підприємницька діяльність з продажу товарів (крім лікеро-горілчаних та тютюнових виробів, паливо-мастильних матеріалів), а громадянин є платником ринкового збору.

Розмір фіксованого податку встановлюється місцевою радою і при здійсненні підприємницької діяльності самостійно громадянином не може бути меншим 20 грн. та більшим ніж 100 грн. за календарний місяць.

У випадку, коли підприємницька діяльність здійснюється за участю найманих осіб, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

спрощену систему оподаткування за умови, якщо:

ü у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, працює не більше 10 осіб;

ü обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

ü фізична особа не здійснює підприємницьку діяльність з лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, паливо-мастильними матеріалами.

Ставка єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації в залежності від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У випадку, коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участі у підприємницькій діяльності членів його сім’ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

2. Юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Спрощена система оподаткування запроваджується для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких за рік середньооблікова чисельність працівників не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Суб’єкт підприємницької діяльності, який перейшов на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну з наступних ставок єдиного податку:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість згідно із Законом України “Про податок на додану вартість”.

Отже, на зазначених платників поширюються всі норми згаданого Закону, у тому числі і щодо ведення податкового обліку (книг обліку придбання та книг обліку продажу товарів (робіт, послуг)), заповнення податкових накладних, подання декларації з податку на додану вартість.

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Таким чином, суб’єкти підприємницької діяльності, як юридичні, так і фізичні особи, мають можливість обрати вигідну для них систему оподаткування, що дає можливість розвивати малий бізнес на Україні.