Розділ 13. 1.Фінансовий та управлінський облік оплати праці
13.1. Фінансовий та управлінський облік оплати праці
Для обліку нарахування і видачі оплати праці використовують рахунок 66
“Розрахунки з оплати праці”. На цьому рахунку обліковують розрахунки з
постійними, тимчасовими і залученими працівниками з оплати праці, премій,
допомоги за тимчасовою непрацездатністю, депонованих сум.
Схема обліку за цим рахунком така. Нараховану в первинних документах
оплату праці записують щодо кожного працівника за кредитом окремих
аналітичних рахунків у книгах обліку розрахунків з оплати праці чи
розрахунково-платіжних відомостях. Видані суми записують за дебетом
рахунків на підставі платіжних відомостей, видаткових касових ордерів або ж
безпосередньо у розрахунково-платіжних відомостях за наявності підпису
працівників про отриману оплату праці, коли застосовують останній варіант
обліку розрахунків. Депоновану оплату праці записують у картки обліку
розрахунків із депонентами.
За кредитом рахунка 66 “Розрахунки з оплати праці” відображають
нараховану працівникам підприємства основну та додаткову заробітну плату,
премії, допомогу за тимчасовою непрацездатністю, інші нарахування, за
дебетом – виплату заробітної плати, премій, допомоги тощо, а також суми
утриманих податків, платежів за виконавчими документами, вартість одержаних
матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати та інші утримання з
оплати праці.
Нараховані, але не отриманні у встановлений термін суми оплати праці
відображають за дебетом субрахунка 661 “Розрахунки за заробітною платою" та
кредитом субрахунка 662 "Розрахунки з депонентами”.
Аналітичний облік розрахунків із персоналом здійснюють за кожним
працівником, видами виплат та утримань.
Типові операції за рахунком 66 “Розрахунки з оплати праці”
Облік праці та її оплати здійснюють у такому порядку. Зарахування
працівників на роботу відбувається відповідно до їхніх заяв на підставі наказу
керівника підприємства, виписку з котрою передають у бухгалтерію. Наказами
оформляють усі переміщення працівників, надання їм відпусток, заохочення,
звільнення з роботи. На кожного працівника, взятого на роботу, заповнюють
особову картку, а на керуючих – працівників додатково листок з обліку кадрів,
де записи здійснюють на основі відповідних наказів. Такі самі записи заносять у
трудові книжки цих працівників.
Форма заяви довільна, а наказ мусить бути типової форми. У простій заяві
викладають тільки прохання без обґрунтування і додання документів.
Голові правління ВАТ “Терсофт”
п. Волинцю І. П.
Козачука Григорія Степановича, який проживає
у м. Сокаль, вул. С. Петлюри, буд. 165, кв. 97
ЗАЯВА
Прошу зарахувати мене на посаду токаря V розряду.
10 червня 2003 р. Г. С. Козачук
У складній заяві прохання обґрунтовується, наводиться перелік
документів, що додаються до заяви.
Голові правління ВАТ “Терсофт”
п. Волинцю І. П.
токаря цеху №1
Козачука Григорія Степановича,
який проживає у м. Сокаль,
вул. С. Петлюри, буд. 165, кв. 97
ЗАЯВА
Через неспроможність за станом здоров’я працювати в нічну зміну, прошу перевести мене з посади токаря V
розряду цеху № 1, де робота виконується на посаду токаря три зміни, V розряду в ремонтною цеху, що працює
за однозмінним режимом.
Додаток: висновок лікарсько-трудової експертизи від 20. 08. 2001 р. № 63/17.
21 серпня 2003 р. Г. С. Козачук
На підставі заяв про прийняття на роботу готується проект наказу, котрий
візує особа, відповідальна за облік кадрів, і працівник скеровується у
відповідний центр відповідальності, де його менеджер (майстер, виконроб) на
звороті наказу зазначає професію (посаду), на котру може бути зарахований
працівник, тарифний розряд (оклад), випробний термін. Разом з цим, працівник
проходить інструктаж із техніки безпеки, протипожежного мінімуму та тощо,
про що роблять необхідну позначку.
Зворотний бік
Приймати на роботу працівників можна за трудовою угодою або трудовим
договором. Трудову угоду оформлюють, якщо працівник зобов’язується
виконати певний робіт, індивідуальне завдання, замовлення або доручення. В
цьому випадку заяви не пишуть, наказ про приймання на роботу не видається,
трудова книжка не оформляється, відпустка такому працівникові не надається.
ТРУДОВА УГОДА
м._____________________________ “___” __________ 200 __ р.
________________________________________________________________________________________________
(найменування підприємства)
в особі __________________________________________________
(посада, П. І. Б.)
що діє на підставі _________________________________________
названий далі “Замовник”, з одного боку, і громадянин ________________________________
(П. І. Б.)
названий далі “Виконавець”, з іншого боку, уклали цю угоду про таке:
1. ПРЕДМЕТ УГОДИ
1.1. Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов’язання виконати такі роботи
_________________________у термін до —————————————————————
1.2. Робота має відповідати таким вимогам: ________________________________
1.3. Замовник забезпечує Виконавця всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою.
1.4. Замовник зобов’язується своєчасно прийняти і оплатити виконану Виконавцем роботу.
2. ПОРЯДОК ОПЛАТИ
2.1. За виконану роботу Замовник виплачує Виконавцю винагороду в сумі _________________________ грн.
2.2. Оплата здійснюється не пізніше___________________________ від дня підписання акта виконаних робіт.
3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН
3.1. Сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов’язків, що
покладені на них, згідно з чинним законодавством.
3.2. Суперечки за цією угодою розглядаються судом у встановленому порядку.
4. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ СТОРІН
Замовник
________________________________________________
________________________________________________
____________
М. П.
Виконавець
(П. І. Б.) паспорт, серія _________
номер _______________________,
виданий _____________________,
мешкає _______________________
(адреса)
Підписи сторін угоди
Замовник Виконавець
Після виконання роботи за трудовою угодою складають акт приймання-здачі виконаних робіт.
АКТ ПРИЙМАННЯ РОБІТ
445
м. ____________________________________ “____” _________ 200__ р.
За дорученням керівника підприємства (установи, організації) _____________________________
(П. І. Б.)
роботу прийняв ________________________________________________
(посада, П. І. Б.)
у присутності громадянина _____________________________________ ,
(П. І. Б.)
який виконав в таку роботу __________________________________
За фактом приймання складено цей акт виконання і оплати виконаної роботи:
Прийняв —————————————————————————————
(підпис)
Здав__________________________________________________________
(підпис)
Акт затверджую _______________________________________________
(підпис керівника)
Якщо ж працівника приймають на роботу за трудовим договором, на
певний термін – один, два, п’ять років, з ним укладають контракт і видають
наказ про зарахування, роблять відповідний запис до трудової книжки1. У
контракті зазначають необхідні (термін дії, місце роботи, права та обов’язки
сторін, оплату праці тощо) і додаткові умови (випробний термін, робота на
умовах неповного робочого часу тощо).
ТИПОВА ФОРМА
контракту з працівником
(затверджена наказом Мінпраці України від 15 квітня 1994 р. № 23)
________________________________________________________
(повне найменування підприємства, закладу, організації або прізвище, ім’я, по батькові громадянина-
підприємця)
в особі власника або уповноваженого ним органу_____________________________________
посада (прізвище, ім’я, по батькові)
названий, далі “Роботодавець”, з одного боку, і громадянин _____________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
названий далі “Працівник”, з іншого боку, уклали контракт про таке:
Працівник_______________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
приймається (наймається) на роботу _______________________________________________
(найменування структурного підрозділу підприємства, установи, організації: цех, відділ, лабораторія тощо)
за професією (посадою) ___________________________________________________________
(повне найменування професії, посади)
кваліфікацією ___________________________________________________________________
(розряд, кваліфікація, категорія)
Працівнику встановлюється (не встановлюється) випробний термін ___________(непотрібне викреслити
(тривалість випробного терміну)
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей контракт є терміновим трудовим договором. На підставі контракту виникають трудові відносини між
Працівником і підприємством, установою, організацією і громадянином, які з боку останнього реалізуються
Роботодавцем.
2. Терміном “сторони” позначаються у цьому контракті Роботодавець і Працівник.
1 Це не стосується сумісників.
ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН
3. За цим контрактом Працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а Роботодавець
– виплачувати Працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, що
передбачені законодавством, колективним договором та угодою сторін.
4. Працівник зобов’язується (зазначаються основні характеристики роботи і вимоги до рівня її виконання: за
обсягом виробництва (робіт), якістю продукції, що випускають (якістю обслуговування), рівнем виконання норм
і нормативних завдань, дотриманням правил охорони праці, термінів виконання тощо):
____________________________________________
________________________________________________________________________________
5. Роботодавець зобов’язується організовувати роботу Працівника, забезпечити йому безпечні умови праці,
обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці (визначаються конкретні
заходи з організації виробничого процесу, обладнання робочого місця, підготовки і підвищення кваліфікації
Працівника і забезпечення інших умов праці тощо):
__________________________________________________________
6. Обов’язок Роботодавця із забезпечення умов праці на робочому місці із зазначенням достовірних
характеристик, компенсацій і пільг Працівнику за роботу в небезпечних і шкідливих умовах праці тощо:
_____________________________________________________
________________________________________________________________________________
РОБОЧИЙ ЧАС
7. Працівник зобов’язується виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
8. Особливості режиму робочого часу (неповний робочий день, неповний робочий тиждень, погодинна робота
тощо):___________________________________________________________________________
(зазначити необхідне)
ОПЛАТА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКА
9. За виконання обов’язків, передбачених контрактом, Працівнику встановлюється: посадовий оклад (тарифна
ставка, відрядна розцінка) в розмірі ___________________ на місяць або в розмірі ____________________ за
одну годину роботи; надбавка (доплата та інші виплати)
________________________________________________________________________
(зазначити вид доплат, надбавок тощо)
в розмірі _________________ (у % до тарифної ставки, посадового окладу)
10. У випадку використання Працівником власного автомобіля для службових поїздок йому встановлюється
компенсація —————————————————————————— (зазначити вид, розмір)
11. Працівнику надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю:
основна ___________________ днів
додаткова _________________ днів
До щорічної відпустки виплачується матеріальна допомога в розмірі _____________________
12. Додаткові пільги, гарантії, компенсації: _______________________
____________________________________________________________
(за необхідності зазначити, які з них надаються за рахунок коштів Роботодавця)
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН, ВИРІШЕННЯ СУПЕРЕЧОК
13. У випадку невиконання або неналежного виконання обов’язків, передбачених цим контрактом, сторони
несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства і цього контракту.
14. Суперечки між сторонами вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством.
15. Інші умови_______________________________________________________________
(за необхідності зазначити інші умови, передбачені Положенням про порядок укладання контрактів при
прийманні (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19
березня 1994 р. № 170).
ЗМІНА, ПРИПИНЕННЯ ТА РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ
16. Зміни та доповнення до цього контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі.
17. Цей контракт припиняється:
а) після закінчення терміну дії контракту;
б) за згодою сторін;
в) за ініціативою Роботодавця до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених законодавством
(ст. 40, 41 КЗпП України) і цим контрактом;
г) за ініціативою Працівника до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених законодавством
(ст.39 КЗпП України) і цим контрактом;
д) за іншими підставами, передбаченими законодавством
18. Додаткові умови припинення та розірвання контракту, не передбачені чинним законодавством.
1.___________________________________________________________
2.___________________________________________________________
При розірванні контракту на підставах, не передбачених чинним законодавством, звільнення Працівника
здійснюється за пунктом 8 статті 36 КЗпП України.
19. У випадку дотермінового припинення контракту з причин, що не залежать від Працівника, у т. ч. розірвання
контракту з Працівником через причини невиконання або неналежного виконання Роботодавцем зобов’язань,
передбачених чинним законодавством, цим контрактом, установлюються відповідно додаткові гарантії і (чи)
компенсації морального і матеріального збитку, нанесеного Працівнику.
20. При дотерміновому розірванні контракту у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами
обов’язків, передбачених контрактом, він припиняється з попередженням відповідної сторони за два тижні.
21. За два місяці до закінчення терміну дії контракту він може бути подовжений або укладений на новий термін
за згодою сторін.
СТРОК ДІЇ ТА ІНШІ УМОВИ КОНТРАКТУ
22. Термін дії контракту з _______________________________________по ____________.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами (або)
_____________________________________________________________
23. Сторони можуть передбачати в контракті випадки конфіденційності умов цього контракту або окремих його
частин __________________________________________________________________________________________
(зазначити випадки конфіденційності умов цього контракту або окремих його частин)
Конфіденційність контракту не поширюється на умови, врегульовані чинним законодавством, і щодо органів,
що здійснюють контроль за їх виконанням.
24. Умови цього контракту можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.
25. Цей контракт складений у 2-х примірниках, котрі зберігаються в кожної зі сторін і мають однакову
юридичну силу. Доповнення до контракту: ___________________________________
(зазначається перелік доповнень, якщо вони є)
26. Інші умови, пов’язані зі специфікою праці: ________________________________________
АДРЕСИ СТОРІН
27. Відомості про Роботодавця:
Повне найменування підприємства, установи, організації або прізвище, ім’я, по батькові громадянина-
підприємця
Адреса ____________________________________________________________
Розрахунковий рахунок № ___________________
(№ свідоцтва про реєстрацію громадянина-підприємця) в ________________________
28. Відомості про Працівника:
Домашня адреса: ————————————————————————————————————————
——————————————
Домашній телефон: ______________________
Службовий телефон: _____________________
Паспорт: серія _____________ № ___________ виданий “——“ ————————— 199__ р.
(зазначити орган, що видав паспорт)
РОБОТОДАВЕЦЬ
______________________________
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
_________
(підпис)
“__” _________ 200__ р.
ПРАЦІВНИК
_____________________________
(посада, прізвище, ім’я, по батькові)
________
(підпис)
“__” _________ 200__ р.
На кожному підприємстві згідно із нормативними документами (Законом
України “Про оплату праці”, Генеральної галузевої та реґіональної угод органів
профспілок) укладають колективний (виробничий) договір, де визначають
форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифну шкалу, схеми
посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій,
винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат.
Разом з цим, часто на підприємствах виникає потреба змінити умови праці
окремих робітників, перевести їх на іншу роботу або в іншу місцевість. Це
можна робити лише за згодою працівника (його письмовою заявою) або як
виняток без такої угоди для попередження стихійного лиха, виробничої аварії
чи їхніх наслідків тощо – на термін до одного місяця. Але у будь-яких випадках
це оформляють наказом по підприємству.
На кожного працівника, зарахованого на роботу, заводять особову
карточку форми № Т-2, де вказують рік і місце народження, освіту,
спеціальність, сімейний стан, усі зміни в роботі – зарахування, переведення,
заохочення та ін., а на керуючих – додатково листок з обліку кадрів. Із
матеріально відповідальними особами укладають договір про повну
відповідальність.
Кожному працівникові надають відповідний табельний номер, котрий
вказують на всіх документах з обліку особового складу, праці та її оплати.
Обліковують відпрацьований час у табелях обліку робочого часу. За
наявності на підприємстві окремих структурних підрозділів – центрів
відповідальності, в кожному з них ведуть окремий табель, де вказують
прізвища, ім’я, по батькові працівників в алфавітному порядку або за
табельними номерами, і зазначають кожного дня відпрацьовані ними години.
Якщо працівник не був на роботі, вказують, користуючись умовними
позначеннями, причини нез’явлення на роботу. Однак при прогулі самої лише
позначки “П” (прогул) недостатньо. В цьому випадку особа, яка веде табель, має
скласти доповідну записку про те, що працівник був відсутній на роботі
протягом певного проміжку часу, а від нього слід отримати письмове пояснення
про причини нез’явлення на роботу. Тоді керівник підприємства може видати
наказ про дисциплінарне стягнення за допущений прогул, якщо нез’явлення на
роботу було без поважних причин.
При підрахунку відпрацьованого часу протягом робочого дня до нього не
включають часу обідньої перерви, перебування працівника в дорозі до місця
роботи та після її закінчення додому, тривалі перерви в роботі у зв’язку з
несприятливими погодними умовами та з інших причин. Не включають також
простої, відпустки у зв’язку із захворюванням тощо. Табелі обліку робочого
часу використовують для нарахування оплати праці тим, хто працює за
погодинною формою.
При відрядній формі оплати праці, крім табелів обліку робочого часу,
необхідно складати первинні документи, що засвідчують обсяг виконаних робіт.
Залежно від специфіки виробництв застосовують різні первинні документи.
Наряди на відрядну роботу, як правило, застосовують в індивідуальному і
дрібносерійному виробництві для видачі завдання та обліку обсягів фактично
виконаних робіт, відпрацьованого часу і нарахування оплати праці працівникам
бригади чи окремим робітникам, оскільки є двох форм. В управлінському
обліку за цим документом можна здійснювати контроль ефективності
використання робочого часу, оскільки подано норми витрат останнього на
окремі роботи, перелік і обсяг цих робіт за завданням і фактичні дані про
відпрацьовані години.
Наряд виписують в одному примірнику перед початком робіт терміном до
одного місяця. На лицьовому боці наряду щоденно або за певний період
записують завдання, норму часу і розцінку за одиницю роботи, а після їхнього
виконання – кількість виробів чи виконаних робіт.
На зворотному боці наряду щоденно вказують кількість годин,
відпрацьованих кожним робітником, оскільки загальну суму оплати праці,
нараховану за весь обсяг виконаних робіт, розподіляють серед робітників з
урахуванням відпрацьованого часу, розрядів і тарифних ставок. Наряди
використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей у частині
нарахованої оплати праці та відображення витрат виробництва.
В окремих виробництвах передбачене застосування інших первинних
документів, у яких ураховується наявна специфіка організації праці. Зокрема, це
рапорти про виробіток, де майстер або бригадир вказує виробіток кожного
працівника при масовому виробництві; відомості обліку виробітку при
виконанні однорідних, але різних робіт групою робітників протягом місяця;
відомості поопераційного обліку виробітку – для обліку праці робітників,
зайнятих підготовкою матеріалів для виробництва або виготовленням взуття,
пошиттям одягу. В серійному виробництві облік виробітку і оплати праці
здійснюють у маршрутних листах, що додають до рапортів про виробіток за
зміну. Рапорт складають на основі маршрутних листів. Якщо в процесі роботи
допущено брак, його оформляють відповідним актом або відомістю обліку
браку. Простої обліковують у листах обліку простоїв.
Для обліку оплати праці водіїв застосовують подорожні листи.
Подорожній лист автомобіля виписують в одному примірнику і видають водієві
після обов’язкового здавання попереднього подорожнього листа. Кожний
подорожній лист реєструють у журналі обліку руху подорожніх листів, тип. ф.
№ 8.
На подорожньому листі автомобіля обов’язково вказують порядковий
номер, дату видачі, ставлять штамп (печатку) підприємства. На лицьовому боці,
крім даних про реєстраційний номер, марку автомобіля, прізвище водія,
записують маршрут і завдання щодо кількості поїздок і обсягів вантажу до
перевезення, а також час виїзду та повернення в гараж, що є одним з
найважливіших джерел інформації для контролю не тільки відпрацьованого
водієм часу, а й оцінювання раціональності використання автомобілів.
На зворотному боці подорожнього листа дані про виконання завдання
записує водій. Приймаючи подорожні листи, слід забезпечити оперативний
контроль за всіма параметрами (віддаль перевезень, обсяг, витрати пального,
час роботи, простої тощо), що дасть змогу вживати дійових заходів щодо
підвищення ефективності використання як робочого часу водіїв, так і
автотранспорту.
Дані подорожніх листів щоденно записують у нагромаджувальну
відомість роботи вантажного автотранспорту. У ній зводять показники про
виконаний обсяг робіт у тонно-кілометрах вантажними автомобілями, затрати
на їх виконання (оплату праці, пальне), а також використання автомобілів (часу
роботи, тоннажу, корисного пробігу тощо).
Щоденно у цій відомості щодо кожного автомобіля (а при змінній роботі –
і водія) відображають дані подорожніх листів, а в кінці місяця підраховують
загальні підсумки за кожним автомобілем (водієм) і центром відповідальності –
автопарком загалом. На основі цих даних здійснюють як оперативний аналіз
використання автомобілів за зміну, день, тиждень, так і наступний – за місяць.
Оплату праці трактористам нараховують на підставі дорожніх листів
трактора або облікових листів тракториста-машиніста.
Щоденно до початку роботи в облікових листах кожному механізатору
записують вид роботи, норму виробітку, розцінку за одиницю, а після її
виконання – фактичний обсяг у натуральній формі та в перерахунку на умовні
еталонні гектари, суму нарахованої оплати праці. На підставі цих документів
визначають відпрацьовані людино-дні, машино-дні, машино-зміни, кількість
витраченого пального за нормою і фактично, що дає змогу використовувати
обліковий листок як джерело інформації для контролю ефективності
використання як робочого часу, так і машинно-тракторного парку. Тому в
управлінському обліку необхідно особливо контролювати правильність записів
про обсяги виконаних робіт, що слід здійснювати після обміру їх у
натуральному вигляді. Важливе значення має інформація про якість виконаних
робіт, бо часто норми перевиконують саме за рахунок її погіршення.
На підставі облікових листів трактористів-машиністів (дорожніх листів
трактора) складають нагромаджувальну відомість обліку використання
машинно-тракторного парку щодо кожного механізатора, а підсумки за
окремими особовими рахунками зводять у загальний – за центром
відповідальності.
В ній відображають показники, що характеризують роботу машинно-
тракторного парку та механізаторів: обсяг виконаних робіт, відпрацьований час,
витрати тощо. Тому відомість є важливим джерелом для аналізу ефективності
використання як робочого часу працівників, так і засобів цього центру
відповідальності.
У сільськогосподарських підприємствах облік виробітку й оплати праці в
рослинництві ведуть в облікових листах праці та виконаних робіт, а в
тваринництві – в розрахунках визначення заробітку працівників тваринництва.
Складовою частиною обліку оплати праці є її види і форми. Оплату праці
за видами поділяють на основну і додаткову. Основну нараховують за кількість
виконаної роботи з урахуванням її якості відповідно до тарифної школи і
ставок, диференційованих залежно від галузей народного господарства,
важливості виробництв, складності робіт, характеру та умов праці.
Основні форми оплати праці – погодинна і відрядна. Погодинну форму
оплати праці здійснюють за простою погодинною та погодинно-преміальною,
відрядну – за прямою відрядною, відрядно-преміальною або відрядно-
прогресивною системами.
Однак проста погодинна і проста відрядна системи оплати праці майже не
застосовуються, оскільки використовують такі, що дають змогу підвищувати
матеріальну зацікавленість робітників.
Зокрема, при погодинно-преміальній системі, крім заробітку за
відпрацьований час, нараховують премії за якість виконаної роботи, сумлінне
ставлення до обов’язків тощо. При відрядно-преміальній системі також
нараховують премії за якість роботи, перевиконання норм виробітку. Разом із
цим, можна застосовувати відрядно-прогресивна систему, за якої тарифні
розцінки збільшують залежно від зростання обсягу виконаної роботи чи
виробленої продукції.
Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли оплачують весь
комплекс робіт із виготовлення певної продукції. Акордно-преміальна система
передбачає виплату премій за якість робіт, дотермінове чи своєчасне їх
виконання. Як правило, таку систему оплати праці застосовують у комплексних
бригадах, що є постійними і виконують увесь обсяг робіт від підготовчих до
здавання готової продукції на склад чи приймання збудованих об’єктів,
наприклад у будівництві. При цьому, якщо період виробництва готової
продукції тривалий, застосовують погодинне або відрядне авансування, а при
завершенні робіт виплачують різницю згідно акордними розцінками. Акордні
розцінки за продукцію визначають залежно від тарифного фонду заробітної
плати, обчисленого з планового обсягу робіт, і розраховують на одиницю
продукції чи 100 грн. її вартості.
Крім цього, можна застосовувати оплату праці за контрактами (трудовими
угодами), в яких визначають умови праці та її оплати за згодою сторін.
На підставі первинних документів оплату праці групують за об’єктами
обліку витрат виробництва та аналітичними рахунками обліку розрахунків з
оплати праці. Для цього використовують зведені реєстри (розроблені таблиці,
нагромаджувальні відомості) і складають розрахунково-платіжні відомості за
окремими цехами, відділами, службами (структурними підрозділами)
підприємства, де вказують нараховані суми і утримання з них.
Облік розрахунків з оплати праці – один із найважливіших в управлінні
діяльністю підприємства, оскільки тільки завдяки його чіткій організації
працівники належно ставляться як до використання власне робочого часу, так і
основних засобів, виробничих запасів. За відсутності матеріальної
зацікавленості працівників неможливо досягти високої ефективності
виробництва, тому головним завданням управлінського обліку розрахунків з
оплати праці є забезпечення прямої залежності між рівнем використання праці
та її оплатою, що необхідне на всіх етапах: від складання первинних документів
до виплати заробітної плати. Важливо, щоб оплата праці, нарахована кожному
працівникові зокрема, відображала саме його конкретний вклад у формування
ефективності виробництва. Тут неприйнятний зрівняльний чи знеособлений
підхід.
Управлінський облік розрахунків з оплати праці ґрунтується на первинних
документах, де відображено відпрацьований час, обсяг виконаних робіт чи
виробленої продукції кожним робітником, а за неможливості розмежування –
бригадою (ланкою) чи іншим структурним підрозділом. Для визначення оплати
праці кожного працівника дані первинних документів підраховують за місяць,
визначаючи загальний відпрацьований час, нараховані суми та обов’язкові
утримання з оплати праці: прибутковий податок, відрахування на соціальні
заходи, інші вирахування (наприклад, за виконавчими листами, за придбані в
розтермінування товари тощо).
Для обліку розрахунків з оплати праці застосовують різні документи
залежно від обраного на підприємстві варіанта. Зокрема, в розрахунково-
платіжних відомостях, тип. ф. № П-49, вказують усі види нарахувань і утримань
заробітної плати та належну до видачі суму. Кожний працівник ставить свій
підпис про отримання оплати праці навпроти свого прізвища.
Цю відомість складають в одному примірнику на основі даних особових
рахунків, тип. ф. № П-54, де попередньо відображають дані первинних
документів про нараховану оплату праці й утримання з неї за кожним
працівником окремо.
Так, особливий рахунок використовують для щомісячного відображення
нарахованої оплати праці кожному працівникові протягом року. При
застосуванні автоматизованої форми обліку ці особові рахунки роздруковують у
вигляді машинограми. При ручній обробці документів зворотну форму цього
документа доцільно виготовити як книгу обліку розрахунків з оплати праці,
оскільки користуватись ними в незброшурованому вигляді незручно: швидко
стають непридатними внаслідок загинів, надривів, затирання записів тощо. У
цьому випадку таку книгу друкують позиційним способом: один рядок на кожне
окреме прізвище працівника з розрахунку на дванадцять розворотів аркушів
книги – за кількістю місяців у році.
Якщо первинних документів з обліку оплати праці кожного робітника
багато, для узагальнення даних використовують нагромаджувальні картки
обліку виробітку та заробітної плати, тип. ф. № П-55 або П-56. У цих картках
менеджери центрів відповідальності щоденно відображають обсяг виконаних
робіт окремими працівниками чи бригадою загалом на основі даних накладних
про оприбуткування виробленої продукції на склад (актів про виконані роботи),
а нормувальники (облікові працівники управлінської бухгалтерії) нараховують
заробітну плату. Одночасно вказані картки є основою для оперативного
контролю в управлінському обліку ефективності використання праці, фонду її
оплати, продуктивності, виконання змінних завдань.
Для видачі заробітної плати також можна застосовувати платіжні
відомості, тип. ф. № П –53. В цьому випадку замість особового рахунка, тип. ф.
№ П-54, використовують розрахункову відомість, тип. ф. № П-50.
Інколи на підприємствах використовують, разом із платіжними
відомостями, тип. ф. № П-53, і розрахунки заробітної плати, тип. ф. № П-52. У
цьому разі зазначений розрахунок виписують у двох примірниках на кожного
працівника і вказану суму до видачі переносять у платіжну відомість, тип. ф. №
П-53.
Часто на підприємствах не всі працівники отримують вчасно належну їм
заробітну плату, а тому її депонують, складаючи при цьому спеціальний реєстр.
Потім її можуть виплачувати за видатковими касовими ордерами або
платіжними відомостями.
Слід зазначити, що управлінський облік розрахунків з оплати праці тісно
поєднаний з фінансовим, оскільки платіжні чи розрахунково-платіжні відомості,
особові рахунки – це насамперед документи фінансового обліку, де обліковують
як нарахування, так і виплати заробітної плати. У той же час оплата праці та
відрахування на соціальні заходи з її фонду є одними з найважливіших
елементів витрат – об’єкта управлінського обліку. Тому первинні документи і
зведені чи нагромаджувальні реєстри з обліку розрахунків з оплати праці – це
важливе джерело інформації управлінського обліку, зокрема при виконанні
аналітичних і прогнозних розрахунків або здійсненні його контрольної функції.
Управлінський облік праці та її оплати має забезпечити неперервний
контроль за їх використанням. Його метою є визначення затрат робочого часу за
видами діяльності, обсягу виробітку, рівня виконання змінних завдань,
достовірності нарахованої оплати праці, своєчасності розрахунків з
працівниками, використання фонду оплати праці.
Оскільки витрати праці не є однорідними, з метою контролювання їх
групують за видами на основну і додаткову працю; за елементами – погодинну,
відрядну, преміальну, оплату простоїв; за складом працівників – за списком,
штатні, сумісники, за контрактами підряду; за категоріями працівників –
робітники, службовці, в т. ч. керівники.
Крім цього, витрати праці та нараховані суми групують за видами
продукції та центрами відповідальності – структурними підрозділами
підприємства.
На основі наведеного групування здійснюють контроль використання
праці та її оплати як загалом по підприємству, так і в окремих центрах
відповідальності. У той же час слід зазначити, що цю класифікацію витрат праці
та її оплати використовують також у фінансовому обліку насамперед для
складання зовнішньої (статистичної) звітності. Саме в управлінському обліку
застосовують детальнішу інформацію, пов’язану з використанням трудових
ресурсів підприємства. Вона включає дані про прийняття на роботу чи
скорочення працівників, нормування їхньої чисельності, професійну орієнтацію
і навчання, перепідготовку, просування по службі керівних кадрів –
підвищення, пониження, переведення, звільнення.
Тому, крім групування оплати праці за ознакою її включення у
собівартість продукції (робіт, послуг) на затрати оплати праці працівників,
безпосередньо зайнятих у виробничому процесі, та виплати стимулюючого
характеру (перші складаються з оплати праці за відрядними нормами та
розцінками, а другі – з надбавок за якість роботи й високу майстерність, за стаж
роботи, винагороди за вислугу років, премії), в управлінському обліку контроль
здійснюється за рядом інших ознак.
Зокрема, використовуються дані про витрати, пов’язані з оплатою
простоїв, усуненням браку продукції за відсутності винних у цьому, доплати за
відхилення від нормальних умов роботи, за роботу в нічний час, за
понаднормові роботи, переміщення на іншу нижчеоплачувану роботу, що не
відповідає кваліфікації робітника. Такі витрати розцінюють як непродуктивні і
тому в управлінському обліку їм слід приділяти максимум уваги.
Разом з тим, в управлінському обліку не можна нехтувати й наступним
контролем за використанням праці та її оплати. Такий контроль також дуже
важливий, оскільки навіть при скрупульозному попередньому обґрунтуванні
рішень менеджерів немає стовідсоткової впевненості у їхній оптимальності.
Виявити це можна лише на основі наступного контролю ефективності того чи
іншого рішення. Зокрема, в управлінському обліку наступний контроль
використання праці та її оплати здійснюють за системою показників, що
характеризує ефективність цього загалом. З цією метою обчислюють
середньооблікову (середньоспискову) чисельність працівників, котру
визначають як співвідношення підсумків їх кількості за кожний календарний
день місяця чи року до календарних днів за цей період. Його порівнюють з
нормативною чисельністю працівників підприємства. Важливим показником є
співвідношення кількості відпрацьованих змін (людино-днів) до робочих днів у
відповідному періоді – робочому тижні, декаді, місяці, році. Він засвідчує
повноту використання робочого часу та розраховується з використанням
фактичних даних і календарів робочого часу з урахуванням тривалості робочого
тижня.
В управлінському обліку важливим є контроль за якісним складом
працівників. Його здійснюють на основі оцінювання показників професійного
складу персоналу підприємства – співвідношення чисельності професійних груп
до загальної кількості працівників; питомої ваги інженерно-технічних
працівників – співвідношення їхньої чисельності до загальної кількості
працівників; питомої ваги працівників із середньою та вищою освітою –
співвідношення їхньої чисельності до загальної кількості працівників;
середнього освітнього рівня кадрів – співвідношення суми загальної кількості
років навчання всіх працівників до їхньої чисельності на підприємстві.
Не менш важливими для контролю використання праці є показники рівня
забезпеченості підприємства робочою силою – співвідношення можливого
календарного фонду робочого часу до обсягу праці, необхідної за
технологічними розрахунками для виконання виробничої програми
підприємства; структури затрат праці – співвідношення прямих і відповідно
непрямих затрат праці до загальних, витрат відповідного центру
відповідальності на виробництво окремих видів продукції.
Контроль за використанням робочої сили в управлінському обліку
здійснюють також за коефіцієнтами обороту кадрів – співвідношенням кількості
прийнятих і звільнених працівників до їхньої середньооблікової
(середньоспискової) чисельності та плинності кадрів – співвідношенням
кількості звільнених працівників до їхньої середньооблікової
(середньоспискової) чисельності.
Узагальнюючу оцінку ефективності використання праці здійснюють за її
продуктивністю, котру визначають за прямими показниками – співвідношенням
кількості чи вартості виробленої продукції до прямих затрат праці
(середньоспискової чисельності працівників) або як затрати праці в годинах на
одиницю виробленої продукції та непрямими показниками – обсягом виконаних
робіт за одиницю часу, виконанням норм виробітку на окремих роботах.
Слід зазначити, що управлінський облік загалом і організацію контролю
його системи зокрема слід здійснювати творчо. Тому відповідно до конкретних
особливостей підприємства чи центру відповідальності застосовують різні
методики й показники, що дають змогу забезпечити кінцеву мету цього
контролю – пошук резервів підвищення ефективності виробництва. Таким
чином, щодо контролю за використанням праці та її оплати не можна
обмежуватись лише розглянутими показниками, оскільки їхня система набагато
ширша і включає ряд інших: – від тих, що характеризують організацію праці, до
впливу факторів на її продуктивність та оплату.