Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Розділ 13. Страхування та соціальне забезпечення в господарській діяльності

Розділ 13. Страхування та соціальне забезпечення в господарській діяльності

 

13.1. Роль страхування та соціального забезпечення у господарській діяльності

13.2. Види страхування та соціального забезпечення

13.3. Договір страхування

 

Ринок – це поле ризиків з багатьма невідомими. Всі розраховують на успіх, але приходить він далеко не завжди. Знизити невраховані фактори ризику покликане страхування.

Страхування представляє особливу господарську діяльність, форму створення та розподілу грошей з фонду, що знаходиться в управлінні спеціальної організації (страховика). Фонди створюються з внесків заінтересованих організацій та громадян (страхувальників) для відшкодування майнових затрат, що виникають у осіб, які брали участь у його створенні. Створення такого грошового резерву обумовлюється тим, що життя людини, її господарська діяльність нерозривно пов’язана з природою, навколишнім середовищем, а природа не тільки створює необхідні умови для існування людини, але і приводить часто до ситуації, коли, наприклад, майно значно знецінюється внаслідок стихійних лих: повеней, землетрусів, посух тощо чи інших випадків. Непередбачені випадки можуть статися і з суб’єктами, що здійснюють господарську діяльність.

Страхування грунтується на ідеї розкладення збитків, що виникли в однієї особи, між багатьма особами, для кожного з котрих вони ледь відчутні, а положення потерпілого відновлюється швидко і достатньо повно. Слід зазначити, що складаючи матеріальну основу страхування страховий фонд, який є джерелом відшкодування збитків, утворюється в децентралізованому порядку, за рахунок дрібних внесків багатьох осіб, але стає централізованим фондом, який управляється страховою організацією.

Значення страхування в тому, що воно приходить на допомогу в тих випадках, коли внаслідок настання певних обставин, які супроводжуються збитками і підтримання (відновлення) матеріального благополуччя суб’єкта господарювання потребує значних коштів.

Завдання страхування і полягає в усуненні чи пом’якшенні шкідливих наслідків стихійних явищ природи (ураганів, землетрусів тощо) для здоров’я громадян та майна громадян і суб’єктів підприємництва. За допомогою страхування можливе також швидке відновлення майнового положення суб’єктів господарювання та громадян у зв’язку з шкідливими випадками, що є результатом діяльності самих громадян і підприємств, коли нема умов для відновлення колишнього положення на основі зобов’язань із відшкодування шкоди, наприклад, випадковим заподіянням шкоди.

Страхування можливо розцінювати як благо (послуга), що виявляється в тому, що замість невизначеності в страхувальника з’являються почуття упевненості, що у випадку настання події, котра може принести шкоду його матеріальному благополуччю, за допомогою страхування буде отримано достатнє забезпечення. Бо якщо і виникнуть ті обставини, котрі слугували підставою для вимог про відшкодування, то все рівно страхувальник весь цей час знаходився в стані упевненості, а це благотворно вплинуло на господарський оборот, утворюючи можливість вести безбоязно підприємницьку діяльність юридичній особі чи громадянину та комфортні умови фізичній особі.

Важливо відмітити і діяльність страховика, як суб’єкта підприємницької діяльності, який має на меті отримати страховий дохід. Укладення договорів страхування для нього вид підприємницької діяльності, яка можлива тому, що далеко не по кожному наступає страховий випадок. Страхові премії припадають по кожному договору, і це дозволяє створити страхові резерви, що утворюються страховиком з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування. Зважена діяльність страховика дозволяє отримати прибуток, що розподіляється після виплати податків між фондами заробітної плати, розвитку тощо.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Страховиками визнаються юридичні особи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Об'єктами страхування можуть бути  майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані:

з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Суспільна сутність і призначення страхування найяскравіше та найповніше проявляються у його функціях. Найважливішими серед них є відновлювальна, попереджувальна, ощадна та контрольна функції.

Основною функцією страхування є відшкодування збитків від страхових випадків, відновлення продуктивних сил чи добробуту страхувальника (страхувальників). Ця функція традиційно іменується відновлювальною. Саме в межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв’язку з наслідками випадкових страхових подій.

Попереджувальна функція страхування спрямована на фінансування за рахунок частини коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику. В страхуванні життя категорія страхування в найбільшій мірі зближується з категорією кредиту при нагромадженні у відповідності з договорами страхування на доживання обумовлених страхових сум. Збереження грошових сум з допомогою страхування на доживання пов’язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного добробуту. Тим самим страхування має і ощадну функцію.

Контрольна функція страхування полягає в суворо цільовому формуванні коштів страхового фонду. Дана функція випливає з усіх вищевказаних специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах, в умовах страхування. У відповідності з контрольною функцією на підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхувальних операцій.

За формою страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування.

Зобов’язання, що виникають в силу підстав, передбачених законом, виключають потребу якого-небудь волевиявлення сторін. Це значить, що їх згода чи незгода для страхування не має ніякого значення оскільки це вже однозначно визначено в законі. В силу цього таке страхування іменується обов’язковим. Важливо відмітити, що прерогатива введення обов’язкового страхування належить державі в особі законодавчого органу. із всієї системи економічних благ держава виділяє тільки ті об’єкти, які потребують обов’язкового страхового захисту, і перш за все життя та здоров’я людини.

Відповідно до правил страхування укладаються договори страхування.

Договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, чи на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові  платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити:

назву документа;

назву та адресу страховика;

прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника і його адресу;

зазначення об’єкта страхування;

розмір страхової суми;

перелік страхових випадків;

визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати;

строк дії договору;

порядок зміни і припинення дії  договору;

права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

інші умови за згодою сторін;

підписи сторін.

Особливу увагу при складанні договорів страхування приділяють обов’язкам сторін. Так страховик зобов’язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми; при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором термін. В свою чергу страхувальник зобов’язується: своєчасно вносити страхові платежі; надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику; повідомляти страховика про настання страхового випадку; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку.

При складанні договорів використовують слідуючі страхові поняття:

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, що виплачується за особистим страхуванням.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент  укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування або умовами обов’язкового страхування.

Страхове відшкодування – грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Обов’язковим видом страхування в Україні, що стосується кожного учасника господарської діяльності є загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування;

обов’язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян – суб'єктів підприємницької діяльності;

надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;

обов’язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;

солідарності та субсидування;

державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;

цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;

паритетності представників усіх суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

За рахунок доходів суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб створюються цільові страхові фонди з:

пенсійного страхування;

медичного страхування;

страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

страхування від нещасних випадків;

страхування на випадок безробіття.

Об'єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту):

а) на підприємствах, незалежно від їх форм власності та господарювання;

б) у фізичних осіб;

2) особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності.

Страхове свідоцтво видається кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов’язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов’язкової реєстрації цієї особи в органах пенсійного фонду.

Анкета застрахованої особи заповнюється цією особою відповідно до наданого роботодавцем (страхувальником) зразка, підписується нею, перевіряється та передається до органу Пенсійного фонду, де його зареєстровано як платника страхових внесків.

 

Лицьовий бік

 

 

Зворотний бік

 

Анкета застрахованої особи

(ідентифікаційний номер)

 

Прізвище ……………………………………………..……………………..

ім’я …………………………………………………..………………………

по батькові ………………………………………….………………………

дата і місце народження  “….…” ……………………………………….р.

…………………………………………………………….…………………

адреса постійного місця проживання …………………………………….

місце основної роботи та адреса ………………………………………….

……………………………………………………………………………….

паспорт або інший документ, що посвідчує особу ………………………

……………………………………………………………………………….

(серія, номер, дата і місце видачі)

……………………………          “….”…………………… 200….р.

(підпис застрахованої особи)

……………………..…………                            ……………..……………….

(прізвище, ініціали роботодавця)                                  (підпис)

МП                                                              “….”………….……… 200…р.

В Україні створюються правові та організаційні умови для переходу до змішаної пенсійної системи. Вона буде трирівневою і включатиме:

істотно реформовану державну розподільчу систему;

обов’язкові заощадження населення у пенсійних фондах;

добровільні пенсійні заощадження населення.