СЛОВНИК ПСИХІАТРИЧНИХ ТЕРМІНІВ
Абазія (гр.) - неможливість ні стояти, ні ходити при відсутності паралічу; при цьому в кінцівках зберігається повністю сила рухів.
Абсанс (фр.) - короткочасний розлад свідомості (на 1-2 секунди) в епілептиків; супроводжується блідістю обличчя та наступною амнезією.
Абсенція (лат). - стан несвідомості.
Абстиненція (лат.) - стримування (від алкоголю, морфію, тютюну тощо).
Абулія (гр.) - патологічна слабкість волі, безвольність, значне падіння ініціативи.
Автоматизм психічний (гр.) - психічна діяльність без участі ясної свідомості.
Автосадизм - самокатування.
Автоскопічні галюцинації - галюцинації двійника: хворий бачить і відчуває біля себе самого себе.
Автосугестія (гр.-лат.) -самонавіювання.
Автотопагнозія (гр.) - розлад орієнтації у власному тілі: хворий не може показати, де у нього рука, вухо тощо.
Автохтонні ідеї (гр.) - хворі відчувають власні думки як якісь чужі, кимсь навіяні.
Агнозія (гр.) - розлад пізнавання.
Агорафобія (гр.) - побоювання площ, відкритих місць.
Агравація (лат.) - перебільшення пацієнтом своєї хвороби.
Аграматизм (гр.) - неправильна побудова мови.
Аграфія (гр.) - втрата здатності писати слова і літери.
Агресія (лат.) - напад.
Агрипнія (лат.) - безсоння.
Адинамія (гр.) - нерухливість.
Ажитація (фр.) - збудження.
Айхмофобія (гр.) - боязнь гострих предметів.
Акінезія (гр.) - порушення активної дії мускулів.
Акоазми (гр.) - елементарні слухові галюцинації (шуми, свисти, гуркіт, шипіння у вухах тощо).
Акомодація (лат.) - пристосування ока до різної віддалі.
Акрофобія (гр.) - боязнь високих місць.
Акроціаноз (гр.) - синюшність кінцівок.
Акустична агнозія - словесна ("душевна") глухота.
Алалія (гр.) - німота без ураження слуху.
Алексія (гр.)- втрата здатності читати.
Алогія (гр.) - безрозсудність.
Альголагнія (гр.) - термін, що об'єднує поняття садизму і мазохізму.
Альцгаймера хвороба - старечий психоз із переважним порушенням мови.
Амавроз (гр.) - сліпота без видимого зовнішнього пошкодження ока.
Амбівалентність (лат.) - одночасне існування протилежних оцінок одного і того ж явища, факту.
Амбітендентність (лат.) - одночасне існування взаємно протилежних тенденцій (при шизофренії).
Аменція (лат.), аментивний стан - плутаність свідомості з галюцинаціями, моторним збудженням.
Амімія (гр.) - випадіння виразних рухів у ділянці лицевої мускулатури.
Амнезія (гр.) - повне випадіння з пам'яті окремих періодів минулого чи певних груп уявлень.
Амнезія антероградна - втрата пам'яті на події, що відбулися після початку хвороби.
Амнезія кататимічна - втрата пам'яті, яка виникла внаслідок сильних душевних переживань.
Амнезія ретроградна - втрата пам'яті на події, що відбулися до початку хвороби.
Амнестичний Корсаковський синдром - втрата пам'яті на поточні події, конфабуляції, неправдиві пригадування.
Аналізатори (гр.) - органи, які здійснюють аналіз роздратувань із внутрішнього та зовнішнього середовища; до них належать усі органи чуття (зір, слух, нюх, смак, дотик).
Анальгезія (гр.) - нечутливість до болю.
Ананкаст (гр.) - хворий, в якого виникають настирливі думки.
Ананкастичний синдром - синдром настирливих станів.
Анартрія (гр.) - відсутність артикуляції, тобто утворення складів і слів.
Анашизм - вид наркоманії, звикання до анаші.
Андроманія (гр.) - підвищене прагнення до статевого задоволення.
Андрофобія (гр.) - огида до заміжжя.
Анекфорії (гр.) - розлади пам'яті; стан, коли людина пригадує факт (подію) лише тоді, якщо їй про це нагадати.
Анерастія (гр.) - відсутність статевої насолоди.
Анестезія (гр.) - відсутність чутливості.
Анестезія психічна - понижена чи втрачена здатність реагувати на зовнішні враження.
Анізокорія (гр.) - нерівномірність зіниць.
Анізорефлексія (гр.-лат.) - різниця рефлексів на правому та лівому боках.
Анозогнозія (гр.) - відсутність усвідомлення своєї хвороби.
Анорексія (лат.) - знижений потяг до їжі.
Аносмія (гр.) - втрата нюху.
Антропоглоси (гр.) - відчуття людських голосів в органах.
Антропофобія (гр.) - боязнь людей.
Аористія (гр.) - нерішучість, вагання в думках.
Апантропія (гр.) - огида до суспільства.
Апатія (гр.) - байдужість, холодність, відсутність чуття.
Аперантолог (гр.) - невгамовний балакун.
Аперсонізація (лат.) - перенесення зовнішніх явищ і переживань інших людей на самого себе.
Апозитія (гр.) - огида до їжі.
Апоплексія (гр.) - крововилив у головний мозок, апоплексичний удар.
Апраксія (гр.) - неможливість для хворого зробити яку-небудь запропоновану дію.
Апситирія (лат.) - крайній ступінь мутизму, абсолютна німота.
Арахноїдит (лат.) - запалення павутинної оболонки мозку.
Аргайл-Робертсона симптом - відсутність реакції зіниць на світло при збереженні реакції на акомодацію і конвергенцію.
Арефлексія (гр.) - відсутність сухожильних і шкірних рефлексів.
Аритмоманія (гр.) - настирливе прагнення рахувати.
Астенія (гр.) - зниження тонусу, в'ялість, слабість.
Астереогноз (гр.) — порушення здатності пізнавати предмети шляхом обмацування.
Атаксія (гр.) - розлад координації рухів, безладність рухів.
Атаксія інтрапсихічна - важкий розлад мови (мислення), відсутність внутрішньої координації психічних процесів (при шизофренії).
Атараксія (гр.) - вчення про душевний спокій.
Атетоз (гр.) - мимовільне скорочення м'язів (пальців рук, ніг).
Атрофія (гр.) - зменшення величини тканини чи органу, найчастіше внаслідок порушення живлення.
Ауктор делікті (лат.) - винуватець злочину.
Аура (гр.) - різноманітні симптоми на початку припадку епілепсії.
Аутизм (гр.) - заглиблення в себе, відгородження від зовнішнього світу (при шизофренії).
Аутизм Каннера - ранній дитячий артизм; виникає з першого року життя. Діти "живуть у шкаралупі", відгороджені від оточення, "мають вираз мовчазних мудреців". Його причиною, на думку Каннера, є недостатнє задоволення емоційних потреб дитини, порушення зв'язку мати - дитина.
Аутистичне мислення - мислення, відірване від дійсності; хворий не зважає на докази оточуючих.
Афазія (гр.) - втрата мови.
Афазія моторна - неможливість говорити, хоча чиюсь мову хворий розуміє.
Афазія сенсорна - нерозуміння мови.
Афазія амнестична - забуття назви предметів при розумінні їх вживання.
Афект (лат.) - бурхливо виражена емоція зі звуженням або затьмаренням свідомості.
Афект-епілепсія - судорожні припадки, зумовлені хвилюванням, афектами.
Афобія (гр.) - безстрашність.
Афонія (гр.) - беззвучність голосу.
Афродизія (гр.) - хвороблива похіть.
Базофобія (гр.) - боязнь ходити, стояти на ногах.
Балістофобія (гр.) - боязнь вогнепальної зброї.
Безплідне (хворобливе) мудрування - порушення мислення, коли хворий зайнятий розв'язуванням непотрібних питань.
Бігамія (лат.-гр.) -двоєженство.
Брадикінезія (гр.) - загальна сповільненість рухів.
Брадилалія (гр.) - повільна мова, наприклад, при паркінсонізмі.
Брадіифазія (гр.) - сповільненість мови.
Брадифренія (гр.) - загальна сповільненість психічних процесів (думок).
Булімія (гр.) - підвищений потяг до їжі, обжерливість.
Вегетативний синдром - сукупність вегетативних розладів (порушення обміну речовини, потової секреції, судинні явища тощо).
Вербальний (лат.) - словесний.
Вербігерація (лат.) - одноманітне, безглузде ритмічне повторення слів чи уривків фраз (при шизофренії).
Вісцеральні галюцинації - відчуття хворим присутності в своєму тілі, найчастіше в животі, сторонніх предметів, живих істот, нерухомих або рухливих.
Винофобія (лат.-гр.) - огида до вина.
Вихор ідей, фуга іде арум (лат.) - прискорення думок (при маніакальному синдромі).
Воскова гнучкість - див. каталепсія.
Галопуючий перебіг (хвороби) - бурхливий, катастрофічно швидкий перебіг хвороби.
Галюцинація (лат.) - сприймання зорового, слухового, нюхового й інших образів без відповідних подразнень органів чуття.
Галюцинації гіпнагогічні - галюцинації, що спостерігаються в дрімотному стані, при переході зі стану неспання в сон.
Галюцинації істинні - галюцинації сприймання, які мають характер реальності.
Галюциноз - стійкі, масові слухові галюцинації, інколи з маяченням (при алкогольному психозі).
Ганзеровський синдром - псевдодементність; форма реактивного стану, коли хворий дає безглузді відповіді на прості запитання.
Гастримаргія (гр.) - ненажерливість.
Гафальгезія (гр.) - відчуття сильного болю з тремтінням, судорогами від дотику предметів до шкіри (при істерії).
Гашишизм - вид наркоманії; куріння чи внутрішнє вживання гашишу.
Гебефренія (гр.) - стан, який характеризується пустотливістю, гримасуванням хворих (при шизофренії).
Гедипатія (гр.) - стан нечутливості, приємного забуття.
Гедонізм (гр.) - тенденція до задоволення; вчення грецького філософа Арістіппа, згідно з яким задоволення і насолода є найбільшим благом.
Гематомієлія (гр.) - крововилив у речовину спинного мозку.
Гематофобія (лат.-гр.) — боязнь крові.
Гемерозіс (лат.-гр.) - угамування, облагородження культурою; угамування пристрастей.
Гемеропатія (гр.) - хвороба, що проявляється чи посилюється лише вдень.
Геміанестезія (лат.-гр.) - відсутність чутливості в одній половині тіла.
Гемікранія (гр.) - біль в одній половині голови (мігрень).
Геміпарез (гр.) - неповний параліч однієї половини тіла.
Геміплегія (гр.) - параліч однієї половини тіла (при атеросклерозі, сифілісі мозку, прогресивному паралічі, травмах черепа, епілепсії, істерії).
Геромаразм (гр.) - стареча дряхлість.
Геронтофілія (гр.) - статевий потяг до осіб похилого віку.
Гідрофобія (гр.) - боязнь води.
Гідроцефалія (гр.) - водянка голови.
Гімнофобія (гр.) - боязнь роздягання.
Гінекоманія (гр.) - пристрасть до жінок.
Гінекофаг (гр.) - ворог, ненависник жінок.
Гінекофобія (гр.) - боязнь жінок.
Гіпальгезія (гр.) - зниження больової чутливості.
Гіперакузія (гр.) - підвищена чутливість до звукових подразнень.
Гіперальгезія (гр.) - підвищення больової чутливості.
Гіперастенія (гр.) - вищий ступінь безсилля.
Гіперестезія (гр.) - підвищення шкірної чутливості.
Гіперкінези (гр.) - надмірні рухи (тремтіння, мимовільні скорочення м'язів пальців рук і ніг) при розгальмуванні чи подразненні підкорки.
Гіперлогія (гр.) - багатомовність.
Гіпермнезія (гр.) - підвищена здатність до запам'ятовування (при маніакальних станах).
Гіперрефлексія (гр.) - підвищення сухожилкових рефлексів.
Гіперсомнія (гр.) - сонливість.
Гіпертимія (гр.) - підвищений настрій.
Гіпестезія (гр.) - пониження чутливості.
Гіпнобат (гр.) - лунатик.
Гіпноїдні (гіпнотичні) фази (І. П. Павлов) - перехідні стани від нормального збудження коркових клітин до гальмування. Як правило, ефект збудження сильніший, якщо сильніше їх роздратування. У клітинах, які переходять у стан гальмування, це відношення змінюється. При цьому можуть бути такі фази: 1)зрівняльна - сильні, і слабкі умовні подразнення дають умовний рефлекс однакової величини; 2) парадоксальна - умовні рефлекси на сильні подразнення зникають, а на слабкі зберігаються; 3) ультрапарадоксальна - на всі позитивні подразнення умовні рефлекси зникають, а при дії гальмівних умовних подразнень спостерігається позитивний ефект; 4) наркотична - падає величина всіх умовних рефлексів (на слабкі подразнення вони зникають, а на сильні зменшуються).
Гіппнолепсія (гр.) - сонливість, яка настає епізодично.
Гіпнопомпічні галюцинації (гр.-лат.) - галюцинації, що виникають при пробудженні.
Гіпокінезія (гр.) - бідність рухів, недостатність моторної ініціативи.
Гіпоманіакальний - слабо виражений ступінь маніакального стану.
Гіпомімія (гр.) - зменшення кількості мімічних рухів.
Гіпоноя (гр.) - "психоз недовір'я".
Гіпопатія (гр.) - розлад відчуття; неправильне сприймання кислого, гіркого, солоного, коли, наприклад, усе здається солодким.
Гіффедонія (гр.) - неможливість переживати приємне.
Глосолалія (гр.) - вимова хворим безглуздих сполук звуків.
Говерса симптом - розширення зіниць при освітленні (при сифілісі мозку).
Голотимічний тип маячення - маячення, що визначається почуттям хворого; наприклад, при депресії у хворого бувають ідеї самообвинувачення, гріховності.
Гоміцидальна тенденція - тенденція до вбивства людей.
Гоміцидіум каузале (лат.) - ненавмисне вбивство.
Гоміцидіум кольпосум або волюнтаріум (лат.) - зловмисне вбивство.
Гоміцидіум нецессаріум (лат.) - вимушене вбивство.
Гомосексуалізм (гр.) - статевий потяг до осіб своєї статі.
Граофілія (гр.) - гомосексуальний потяг жінок до старших віком.
Графоманія (гр.) - патологічне прагнення до писання.
Гумор патологічний - схильність до жартів, часто цинічного змісту (в хронічних алкоголіків, рідше - у хворих із пухлинами головного мозку).
Дебільність (лат.) - нерізко виражена розумова відсталість.
Деградація (лат.) - зниження.
Дежа вуке (фр.) - "уже пережите"; хворому здається, що те, що він переживає зараз, переживав уже раніше.
Дежа вю (фр.) - "уже бачене"; в хворого, який уперше бачить місцевість чи ситуацію, виникає відчуття, що все це колись він уже бачив.
Дежа реконте (фр.) - "уже сказане"; хворому здається, що те, що він хоче сказати, вже колись говорив.
Дезінтоксикаційна терапія - лікування, спрямоване на виділення з організму отруйних продуктів обміну (лікування гіпосульфітом, сульфозином, фізіологічним розчином, розчином глюкози й ін.).
Дезорієнтація (фр.) - нездатність хворого розібратися в місці, обставинах, часі; нездатність сказати, хто він сам.
Дейтеропатія (гр.) - друга хвороба, що настає безпосередньо після першої.
Делікт (лат.) - будь-яке правопорушення, злочин; у вузькому розумінні -цивільне правопорушення, що не становить кримінально караної дії.
Делірій (лат.) - синдром масових, яскравих галюцинацій з дезорієнтацією в оточенні та збудженням.
Деменція (лат.) - недоумство (набуте внаслідок якоїсь хвороби).
Деперсоналізація (лат.) - розлад відчуття власного "Я"; власні думки і дії здаються чужими.
Депресія (лат.) - пригнічений настрій.
Дереалізація (лат.) - втрата сприймання реальності навколишнього світу.
Дермографізм (лат.) - реакція судин при подразненні шкіри.
Дефект (лат.) - стійке випадіння, зниження рівня.
Дизартрія (гр.) - утруднена, неясна мова, спотикання на складах.
Дизмнезія (гр.) - розлад пам'яті, коли події минулого відносяться до інших періодів життя.
Дизморфопсія (гр.) - розлад сприймання, коли предмети здаються хворому деформованими.
Диплопія (гр.) - розлад зору, коли предмети здаються подвоєними.
Дипсоманія (гр.) - запій, найчастіше нападами.
Дисимуляція (лат.) - свідоме прагнення приховувати і заперечувати хворобливі явища.
Дисмегалопсія (гр.) - розлад сприймання, коли хворий бачить предмети в перекрученому вигляді.
Дистимія (гр.) - пригнічений настрій.
Дисфорія (гр.) - складний симптом, при якому спостерігається нудьга, злість і страх (при епілепсії).
Домінанта (О. О. Ухтомський) - вогнище збудження, що панує в певний момент у центральній нервовій системі, має підвищену чутливість до подразнень і гальмує роботу інших нервових центрів.
Дромоманія або поріоманія (гр.) - настирливе прагнення до мандрівок.
Ейдетизм (гр.) - явище, що полягає в збереженні яскравого, наочного образу предмета тривалий час після зникнення його з поля зору.
Ейфорія (гр.) - підвищений настрій, почуття блаженства, задоволення, щастя.
Еквівалент епілептичний (лат.) - затемнення свідомості, аналогічне припадку, але без судом.
Екзальтація (лат.) - надто підвищений настрій, бадьоре збудження.
Екзогенний (гр.) - обумовлений зовнішніми причинами.
Екзофталм (гр.) - витрішкуватість.
Екмнезія (гр.) - розлад пам'яті, коли минулі події відносяться до сучасності.
Економохвороба - епідемічний енцефаліт.
Ексгібіціонізм (лат.) — статеве збочення, коли хворий оголює свої статеві органи в присутності інших, у громадських місцях.
Експансивність (лат.-гр.) — насиченість почуттями позитивного тону, підвищення настрою.
Експлозивний (фр.) - запальний, вибуховий.
Екстракампінні галюцинації (лат.) - галюцинації поза полем зору.
Екфорія (гр.) - відновлення в пам'яті слідів пригадування.
Емболія мозку - закупорка мозкових судин частками тромбу (згустком крові), пухлиною та ін.
Емоція (лат.) - душевне переживання, хвилювання.
Емоційна нестриманість - слабодухість, сльози при незначному засмученні.
Ендогенний (гр.) - конституційно-спадковий.
Енурез (лат.) - нетримання сечі.
Енцефаліт (гр.) - запалення головного мозку.
Енцефалопатія (гр.) - ураження мозку (травматичне, токсичне), не зв'язане із запальним процесом.
Еретичний (лат.) - збудливий.
Еритрофобія (гр.) - боязнь почервоніти.
Еротизм (гр.) - патологічне посилення статевого потягу.
Ефебофілія (гр.) - сексуальний потяг чоловіків до хлопчиків.
Ехо-думки - стан, коли хворому здається, нібито його думки відомі іншим, хтось їх вимовляє.
Ехолалія (гр.) - повторення хворим слів, звуків, які він чує (при шизофренії).
Ехомімія (гр.) - відображення хворим міміки співрозмовника.
Ехопраксія (гр.) - повторення хворим бачених рухів (при шизофренії).
Жаргонізація (фр.) - набір слів, який може справити на слухача враження, що хворий говорить на якомусь жаргоні.
Жемуа в'ю (фр.) -"ніколи не бачене"; підвид симптому дереалізації, коли знайома хворому місцевість здається йому зовсім чужою.
Затримка мови - раптова зупинка мови внаслідок обриву думок у шизофреніків.
Зона істерогенна - ділянка тіла, натиск на яку може спричинити істеричний припадок (ділянка яєчників у жінок та ін.).
Ідеї автохтонні (гр.) - ідеї, які виникають самостійно, без бажання хворого.
Ідеї маячно-подібні - маячні ідеї, психологічно зрозумілі, що випливають із почуттів і прагнень хворого.
Ідеї надцінні - афективно насичені ідеї, що домінують у свідомості хворого і мають для нього особливу цінність.
Ідіосинкразія (гр.) - надмірна реакція організму на байдужий для інших суб'єктів подразник.
Ідіотія (гр.) - найважчий ступінь вродженого слабоумства.
Ілюзія (лат.) - збочення сприймання реальних об'єктів; наприклад, кущ сприймається як людина.
Імбецильність (лат.) - середній ступінь вродженого слабоумства.
Імперативні галюцинації (лат.) - слухові галюцинації, коли голоси наказують хворому щось зробити: не їсти, вбити когось тощо.
Імпотенція (лат.) - статеве безсилля.
Імпульсивність лат.) - схильність до раптових, необміркованих дій.
Інволюційний (лат.) - такий, що розвивається в період старечого одряхління людини.
Індуковане божевілля або психічне зараження (лат.) - захворювання, що виникає в навколишніх осіб під впливом переживань чи висловлювань психічно хворого.
Інкогеренція (лат.) - незв'язність мислення.
Інтоксикаційні психози (лат. -гр.) - психози, спричинені отруєнням.
Інфантилізм (лат.) - фізичний недорозвиток.
Інфантилізм психічний - дитяча поведінка в дорослої людини; невідповідність психічного розвитку вікові при збереженні інтелекту.
Іпохондрія (гр.) - пригнічений стан, хворобливе зосередження уваги на неприємних відчуттях в організмі, побоювання за своє здоров'я, життя; хворий скаржиться на неіснуючі у нього чи перебільшені хворобливі явища.
Какоситія (гр.) - огида до їжі.
Карцинофобія (гр.) - боязнь захворіти на рак.
Каталепсія (гр.) - остовпіння; тривале збереження хворим наданої йому незручної пози.
Катамнез (гр.) - відомості про хворого після виписки з лікарні.
Катаплексія (гр.) - раптове різке падіння тонусу м'язів; хворий падає як підкошений, не втрачаючи свідомості.
Кататимічне маячення (гр.) - маячення, що розвивається в напрямку якого-небудь домінуючого переживання.
Кататонічний синдром (гр.) - сукупність таких явищ, як мутизм, негативізм, вербігерація, манерність, стереотипія, гримасування, чудернацькі пози, автоматичне підкорення, імпульсивні дії, ступор.
Кататонія люцидна - кататонія, що перебігає при ясній свідомості: хворий сприймає навколишній світ з усіма подробицями, все запам'ятовує. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення; може спостерігаися збудження (імпульсивність) і ступор із негативізмом.
Кататонія онейроїдна - кататонія зі сновидним затьмаренням свідомості, фантастичними образами, зміненим сприйманням оточуючого. Бувають галюцинації, псевдогалюцинації і маячення; спостерігається розгублено-патетичне збудження, субступорні стани і ступор із восковидною гнучкістю.
Катестезичне маячення (гр.) - маячення, пов'язане зі зміною відчуттів тіла (при шизофренії).
Кверулянт (лат.) - сутяга; той, що несправедливо скаржиться.
Квінке ознака - тремтіння пальців, непомітне для ока; виявляється при опорі пальців хворого в долоню лікаря (при алкоголізмі).
Кенофобія (гр.) - боязнь порожніх приміщень.
Кінофобія (гр.) - боязнь собак.
Клаустрофобія (лат.-гр.) - боязнь закритих приміщень. крадіжки.
Клептофобія (гр.) - боязнь бути обкраденим.
Клонус (гр.) - ритмічне скорочення м'язів, спричинене розтягненням їх сухожилків при значному підвищенні сухожилкових рефлексів.
Кома (гр.) - непритомний стан; тяжкий розлад свідомості, коли найсильніші подразники не приводять до ясної свідомості.
Комоція (лат.) - струс мозку.
Конвергенція (лат.) - зведення обох очей, коли зорові лінії перехрещуються в точці фіксації.
Конвульсії (лат.) - судороги.
Контузія (лат.) - травма з безпосереднім ударом (забоєм).
Конфабуляція (лат.) - розповідання хворим вигаданих ним історій.
Копракразія (гр.) - нетримання калу.
Копралагнія (гр.) - статеве збудження при лизанні калу.
Копролалія (гр.) - прагнення вимовляти лайливі слова.
Копрофагія (гр.) - поїдання калу (при шизофренії).
Корофілія (гр.) - статевий потяг дорослих жінок до дівчат.
Корсаковська хвороба - алкогольний поліневритичний психоз (множинне запалення нервів) із розладами пам'яті, конфабуляціями та неправдивими пригадуваннями.
Котара синдром - маячення заперечення власного існування.
Кретинізм (фр.) - затримка росту і недорозвиток інтелекту внаслідок порушення функції щитовидної залози.
Криптомнезія (гр.) - помилки пам'яті; пригадування дійсних фактів, але настільки забутих, що вони здаються цілком новими.
Кунктація (лат.) - нерішучість.
Лабільність, функціональна рухливість (М. Є. Введенський) - швидкість протікання елементарних циклів збудження в нервовій і м'язовій тканинах організму.
Лаксизм (лат.) - занепад моральності.
Ламентація (лат.) - голосіння, плач.
Лапсус меморі (лат.) - помилка в пам'яті, забутливість.
Легіслативний (лат.) - законодавчий.
Лептоменінгіт (гр.) - запалення м'якої мозкової оболонки.
Лесбійське кохання - статевий (гомосексуальний) зв'язок у жінок.
Летаргія (гр.) - тривала глибока сплячка.
Лібертиціум (лат.) - знищення цивільної свободи.
Лібідо (лат.) - статевий потяг.
Лігмус (гр.) - судорожний, неприродний плач.
Лікорексія (гр.) - вовчий голод.
Лімоктонія (гр.) - самогубство голодом.
Ліпмана феномен - поява зорових галюцинацій, коли натискати на очні яблука (при білій гарячці в алкоголіків).
Літофаг (гр.) - пожирач каміння.
Логоклонія (гр.) - багаторазове повторення одного і того ж слова, складу, найчастіше кінцевого в слові (при прогресивному паралічі, атеросклерозі).
Логорея (гр.) - прискорена мова, балакучість (при маніакальних станах).
Лунатизм - див. сомнамбулізм.
Мазохізм - сексуальне збочення; хворий одержує сексуальне задоволення, коли з ним жорстоко поводиться кохана особа.
Макрологія (гр.) - багатослівність.
Макропсія (гр.) - стан, коли хворий бачить предмети у дуже збільшених розмірах.
Манерність (фр.) - навмисне неприродна поведінка, жестикуляція та міміка (при шизофренії).
Маніакальний стан (гр.) - різко виражене мовне і моторне збудження, веселий настрій і переоцінка власної особи.
Мастурбація або мануступрація (лат.) - онанізм.
Матеософія (гр.) - пуста балаканина.
Маячення - думки та переконання хворого, що виникли на хворобливому ґрунті і не відповідають дійсності.
Маячення ініціальне - маячення, що виникає перед інфекційним захворюванням і в зв'язку з ним (до підвищення температури).
Маячення інфекційне - маячення, спричинене інфекційним захворюванням; супроводжується розладами свідомості, галюцинаціями, плутаністю думок, збудженням.
Маячення колапсу - маячення на фоні виснаження після важкого інфекційного захворювання.
Маячення резидуальне - залишки маячення в період одужання після зникнення галюцинацій.
Медикоманія (лат.) - пристрасть до лікування.
Меланхолія (гр.) - стан туги, самообвинувачення, самоприниження, розумової загальмованості, моторних актів.
Менінгізм (гр.) - подразнення мозкових оболонок.
Менінгіт (гр.) - запалення мозкових оболонок.
Ментизм (лат.) - наплив думок без бажання суб'єкта, часто безцільних, непотрібних.
Метагогія (гр.) - повторення слів.
Метаморфопсія (гр.) - розлад сприймання, при якому предмети сприймаються в перекрученій формі.
Метахронізм (гр.) - помилка в часі.
Метенцефалічні психози - психози, що розвиваються через деякий час після перенесеного епідемічного енцефаліту.
Мієліт (гр.) - гостре запалення спинного мозку.
Мізандрія (гр.) - ненависть до людей.
Мізогінія (гр.) - огида до жінок.
Мізопедія (гр.) - ненависть до дітей.
Мізопсихія (гр.) - огида до життя.
Мікрогірія (гр.) - зменшення величини звивин мозку.
Мікропсихія (гр.) - малодушність, боягузтво.
Мікропсія (гр.) - сприймання зорових об'єктів у зменшеному вигляді.
Мікроцефалія (гр.) - малоголовість.
Міксоскопія (гр.) - статеве збудження при спостеріганні чужих статевих зносин.
Міоз (гр.) - звуження зіниці ока.
Міозит (гр.) - запалення м'язів.
Міоклонія (гр.) - раптове скорочення сіпання окремих м'язів.
Мірмідон - нікчемна, але гордовита людина (від імені Мірмідона - сина Зевса).
Міфоманія (гр.) - хвороблива схильність до вигадок, міфів.
Модераціо пене (лат.) - зменшення кари.
Монахоманія (гр.) - пристрасне прагнення до cамітнього життя.
Моноплегія (гр.) - параліч однієї кінцівки.
Монофобія (гр.) - боязнь самітності.
Морія (гр.) - невмотивована веселість із придуркуватістю, пустотливістю.
Морософія (гр.) - дурість, тупоумство.
Морс цивіліс (лат.) - цивільна смерть.
Морфінізм (гр.) - хвороблива пристрасть до морфію.
Мудрування марне - порушення мислення, коли хворий зайнятий розв'язуванням непотрібних питань.
Мусируючий або муситуючий (бурмотливий) делерій (фр.) - стан, який характеризується відсутністю реакції на зовнішні подразнення та збудженням; хворий щось хапає в повітрі, безтямно стягає з себе простирадло, ковдру, перебирає їх руками, начебто знімає з тіла нитки; мова тиха, бурмотлива. Стан може перейти в сопор і кому.
Мутизм (лат.) - повне мовчання; хворий розуміє питання, але не може відповісти при збереженні мовного апарату.
Нарколепсія (гр.) - приступи сплячки або сонливості, які виникають раптово, часто після сміху, плачу.
Наркоманія (гр.) - патологічне прагнення до вживання наркотиків.
Нарцисизм (гр.) - самолюбство.
Насильний сміх, плач - мімічні рухи без відповідних емоцій, що виникають мимовільно.
Настирливі (нав'язливі) або невідступні стани (ідеї, дії, фобії, обсесії) -
хворобливі явища, що оволодівають думками та діями хворого при критичному ставленні до них.
Настрій - сукупність почуттів, які людина переживає в певний час.
Неадекватна міміка - міміка, що не відповідає переживанням хворого.
Невралгія (гр.) - приступ болю, що виникає по ходу якого-небудь нерва.
Неврастенічна каска - відчуття важкості голови, стискання її неначе обручем (при неврастенії, астенії).
Невроз (гр.) - функціональний розлад діяльності нервової системи, зумовлений зовнішніми причинами.
Негативізм (лат.) — невмотивований опір зовнішньому впливові (негативізм пасивний); коли хворий робить протилежні вчинки, це зветься негативізмом активним.
Некросадизм (гр.) - прагнення до статевого задоволення шляхом осквернення трупа (в ідіотів).
Некрофілія (гр.) - прагнення до статевого задоволення шляхом статевих зносин з трупами (рідко в ідіотів).
Некрофобія (гр.) - боязнь мертвих.
Неофобія (гр.) - боязнь усього нового.
Нігілістичне маячення - маячення заперечення; хворий заявляє, що він помер.
Ністагм (гр.) - мимовільні судомні рухи очного яблука.
Нозофобія (гр.) - боязнь хвороби.
Ностальгія (гр.) - туга за батьківщиною.
Обнубіляція (лат.) - легке порушення свідомості; вона ніби затягується "хмаркою".
Обтректатор (лат.) - наклепник, донощик.
Олігопсихія (гр.) - нестача, занепад духу в людини.
Оліготрофія (гр.) - поганий апетит.
Олігофазія (гр.) - стан, при якому хворий вживає мало слів, тому що не може пригадати інших.
Олігофренія (гр.) - вроджене слабоумство, психічний недорозвиток; розрізняють три її форми: дебільність, імбецильність, ідіотія.
Омніфаг (гр.) - людина, котра їсть усе.
Онейроїдний стан (гр.) - яскраві фантастичні галюцинації на фоні порушеної свідомості, коли хворий сам себе бачить, сприймає.
Оніоманія (гр.) - прагнення до розтринькування, марнотратства.
Оніризм (гр.) - сновидний стан при збереженні орієнтації; хворий сприймає образи, але знає, що вони нереальні.
Оніхофагія (гр.) - прагнення гризти нігті.
Ономатоманія (гр.) - настирливе прагнення пригадувати імена всіх бачених колись осіб.
Опістотонус (гр.) - судорожне вигинання тулуба назад.
Осудність - відповідальність людини за свої дії (за злочин).
Отематома (гр.) - кров'яна пухлина раковини вуха (при прогресивному паралічі).
Палілалія (гр.) - судорожне повторення хворим останнього слова чи фрази.
Палїлогія (гр.) - повторення одних і тих же слів на початку та в кінці речення.
Панофобія (гр.) - переляк під час сну.
Пантофагія (гр.) - вживання в їжу всіх предметів.
Пантофобія (гр.) - боязнь усього.
Панхрестія (гр.) - ліки від багатьох хвороб.
Парабіоз (М. Є. Введенський) - стан збудливості тканини, що виникає під впливом сильних подразнень і характеризується втратою провідності і збудливості, тобто ознаками гальмування; тканина перебуває в стані стійкого, непохитного збудження. Стан показує діалектичну єдність процесів збудження та гальмування.
Парабулія (гр.) - збочення потягів
Парадоксія (гр) - дивність у думках, вченні; любов до дивовижного.
Парадоксоманія (гр.) - незвичайне прагнення до суперечностей.
Параліч (гр.) - втрата можливості виконувати довільні рухи.
Паралогічне мислення - хворобливо змінене мислення, що характеризується невірною логікою.
Парамімія (гр.) - невідповідність виразу обличчя (міміки) переживанням хворого; наприклад, хворий говорить про свою хворобу і посміхається.
Парамнезія (гр.) - ілюзія пам'яті; наприклад, ніколи небачене здається знайомим.
Параноїдальний синдром - синдром маячення (переслідування, впливу тощо).
Параноя (гр.) - хронічне психічне захворювання, що характеризується систематичним маяченням при відносному збереженні інтелекту.
Параплегія (гр.) - параліч обох верхніх або обох нижніх кінцівок.
Паратимія (гр.) - невідповідність емоцій хворого змісту його свідомості, інтелектуальним уявленням.
Парафренія (гр.) - психічний розлад із маяченням, галюцинаціями без тривалого порушення інтелекту, емоцій, працездатності; вважається формою шизофренії.
Парез (гр.) - неповний параліч.
Парейдолія (гр.) - зорова ілюзія з привнесенням фантастичних подробиць до об'єкта, що сприймається; наприклад, хворий бачить на килимі голови людей, на хмарах - гори, замки тощо.
Парестезія (гр.) - різні тактильні відчуття, що виникають без зовнішнього впливу (заніміння, мурашки на тілі та ін.).
Паркінсонізм - скованість рухів, розлад тонусу м'язів як наслідок ураження підкоркових сірих вузлів (при епідемічному енцефаліті) - "тремтливий параліч".
Патогенез (гр.) - механізм виникнення та розвитку хвороби.
Патогноміка (гр.) - вчення про ознаки хвороби.
Патомімія (гр.) - симуляція якоїсь хвороби, часто шляхом самознівечення.
Патофобія (гр.) - див. нозофобія.
Патрицидіум (лат.) - батьковбивця.
Пахіменінгіт (гр.) - запалення твердої мозкової оболонки.
Педерастія (гр.) - статевий потяг до осіб своєї статі (у чоловіків).
Педикатор (гр.) - активний педераст.
Педофілія (гр.) - статевий потяг до дітей.
Пена арбітрарія (лат.) - добровільна кара, що залежить від судді та здорового розуму, а не від закону.
Перверзія (лат.) - статеве збочення.
Перегріноманія (гр.-лат.) - пристрасть до мандрівок.
Періавтологія (гр.) - самовихваляння.
Персеверація (лат.) - схильність у розмові довго залишатися в колі одних і тих же уявлень, повторювати одне і те ж.
Персоніфікація (лат.) - вид галюцинацій; коли хворий не лише чує, а й бачить галюцинаторний образ.
Петефобія (гр.) - боязнь товариства.
Пігмаліонізм - статевий потяг до статуй.
Піка хвороба - різновид старечого недоумства.
Пікнолепсія (гр.) - часті невеликі приступи легких судом без затьмарення свідомості (в дітей).
Піроманія (гр.) - настирливе прагнення підпалювати.
Пластолог (гр.) - брехун, дурисвіт.
Плеоназм (гр.) - багатослівність у мові, письмі.
Подушка психічна (Дюпре) - поза хворого в ліжку, коли голова тримається над подушкою (при кататонічній формі шизофренії).
Поліандрія (гр.) - багатомужжя.
Поліневрит (гр.) - множинне запалення периферійних нервів.
Поліомієліт (гр.) - запалення сірої речовини спинного мозку.
Полілатія (гр.) - захворювання декількома хворобами.
Полінезія (гр.) - пристрасть до пияцтва.
Поропсія (гр.) - розлад сприймань, коли хворому, наприклад, вулиця звичайної довжини здається надзвичайно довгою.
Потатор (гр.) - алкоголік.
Потоманія (гр.) - пияцтво.
Пресбіофренія (гр.) - вид старечого недоумства з розладами здатності до запам'ятовування, конфабуляціями і метушливістю.
Пресеніум (лат.) - передстаречий період; для нього характерні тривога, туга.
Пропфшизофренія (гр.) - шизофренія у дебільної особи.
Протопопова синдром - прискорення пульсу, розширення зіниць очей, запори, розлад менструацій (у жінок при циркулярному психозі).
Псевдогалюцинації - галюцинації, що не мають характеру об'єктивної реальності; голоси та привиди виникають у голові хворого, власному тілі, зі середини.
Псевдодеменція (гр.-лат.) — несправжнє недоумство (при психогенних реакціях, інколи як симуляція недоумства).
Псевдологія (гр.) - брехливість без цілеспрямованості.
Псевдоремінісценція (гр.-лат.) — неправдиві пригадування; заповнення стійких прогалин пам'яті вигадками.
Психастенія (гр.) - психічна слабкість, яка супроводжується тривогою, нерішучістю, невпевненістю в собі і настирливими думками.
Психентонія (гр.) - напруження, втома розумових сил яким-небудь заняттям.
Психогенний (гр.) - той, що виник під впливом психічних факторів; наприклад, депресія внаслідок смерті близької особи.
Психопатія (гр.) - аномальний, дисгармонійний розвиток особистості із загальною нестійкістю; часто супроводжується розладами емоцій і волі.
Психосенсорна епілепсія - замість судорожних припадків зненацька настають приступи галюцинацій сприймань при збереженні пізнавання.
Психосенсорні розлади - перекручене сприймання при збереженні пізнавання предметів.
Психрофобія (гр.) - боязнь холоду.
Пті маль (фр.) - малі припадки епілепсії без падіння на землю.
Птоз (гр.) - відвисання верхньої повіки при паралічі окорушного нерва.
Пуерилізм (лат.) - дитяча поведінка дорослої людини (при реактивних станах).
Радикуліт (лат.) - запалення корінців спинномозкових нервів.
Раптус меланхолійний (гр.-лат.) — гострий приступ нестерпної туги; хворі б'ються головою об стіну, намагаються покінчити з собою.
Реактивний стан - психічний розлад, пов'язаний із перенесеною психічною травмою, що проявляється в розладах настрою, тузі, загальмованості.
Реакція короткого замикання - негативна емоція, пов'язана з тривалою психічною травмою, характерна нібито нагромадженням емоцій (кумуляцією); може дати "вибух" емоцій із небезпечними діями.
Резидуальна епілепсія - судорожні припадки внаслідок перенесеного захворювання мозку.
Резидуальний стан - залишкові явища внаслідок перенесеної хвороби.
Резонерство (фр.) - безцільні міркування над простими речами і фактами.
Рейхардта феномен - поява зорових галюцинацій, коли хворий пильно дивиться на чистий аркуш паперу (при білій гарячці).
Релаксація (лат.) - зменшення напруження; полегшення.
Ремісія (лат.) - ослаблення, поліпшення перебігу хвороби.
Рефлекс (лат.) - автоматична реакція з боку організму у відповідь на зовнішнє подразнення.
Ригідність (лат.) - малорухливість.
Римована мова - прагнення хворих говорити римами (при шизофренії).
Ритуали (лат.) - настирливі рухи та дії хворих, які мають значення заклинання. Робляться всупереч розуму, щоби попередити уявне нещастя; виникають разом із фобіями, сумнівами.
Садизм (від імені маркіза де Сада, котрий хворів на статеве насильство) -сексуальне збочення, при якому статеве чуття задовольняється спричиненням фізичного болю іншій особі.
Сатиріазіс (гр.) - хворобливе посилення статевого потягу у чоловіків (при пресенільних станах, старечому недоумстві й ін.).
Сензитивний (фр.) - надто чутливий до всього, ранимий.
Сенільний (лат.) - старечий.
Симуляція (лат.) - удавання почуттів чи певного фізичного (психічного) стану; наприклад, симуляція психічної хвороби з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Синдром (гр.) - сукупність певних симптомів, певна їх послідовність у часі, характерна для тієї чи іншої хвороби.
Синестезія (гр.) - співвідчуття, іррадіація збудження з одного аналізатора на інший; наприклад, колірний слух, коли хворий чує певний звук чи тон та одночасно бачить його забарвлення.
Синтонний - товариський, доступний.
Сифілофобія (гр.) - боязнь зараження сифілісом.
Скандована мова - ритмічна мова (при прогресивному паралічі, розсіяному склерозі).
Скатолагнія (гр.) - поїдання екскрементів (при шизофренії, інколи при епілепсії).
Скотофобія (гр.) - боязнь темряви.
Слова останнього симптом - хворий вимовляє слово тоді, коли співрозмовник, якому він раніше зовсім не відповідав, уже відходить.
Словесна окрошка - важкий ступінь розладу мислення при шизофренії; хворий вживає безглуздий набір слів, граматично правильно побудованих.
Содомія - прагнення до статевих зносин із тваринами.
Сомнамбулізм (лат.) - ходіння під час сну; стані автоматизму, розладнаної свідомості сплячий здійснює складні дії, прогулянки, лізе на дах тощо, а вранці нічого не пам'ятає (при епілепсії, неврозах).
Сомнілоквія (лат.) - розмова під час сну.
Сопор (лат.) - важкий розлад свідомості, коли до стану притомності можуть привести лише дуже сильні подразники.
Спазм (гр.) - судорога, судома.
Спазмофілія (гр.) - захворювання дітей (звичайно до трьох років) у зв'язку з порушенням обміну кальцію; супроводжується судомами.
Сплін (англ.) - нудьга, що доходить до огиди до життя.
Стазофобія (гр.) - боязнь встати з постелі.
Стан (статус) епілептичний - катастрофічне збільшення кількості припадків в епілептиків (до 100 і більше на день); загрозливий для життя.
Стенічний (гр.) - активний, сильний, насичений позитивними емоціями.
Стереотипія (гр.) - схильність до повторювання одних і тих же фраз, слів, рухів (при шизофренії у недоумкуватих).
Ступор (лат.) - "остовпіння", зведення всіх моторних функцій до мінімуму, реакція на оточення відсутня; буває кататонічний, меланхолійний, істеричний, епілептичний, паралітичний та ін.
Сугестивність (лат.) - навіюваність.
Суїцидальні думки, дії (лат.) - думки та дії з метою покінчити життя самогубством.
Табес дорзаліс (лат.) - "сухотка" спинного мозку; хронічне сифілітичне захворювання нервової системи.
Танатофобія (гр.) - боязнь смерті.
Тахіфагія (гр.) - дуже швидка їда психічно хворого.
Тетанія (гр.) - захворювання, яке супроводжується приступами болісних судом унаслідок зменшення вмісту кальцію в крові при порушенні функції прищитовидної залози.
Тетрацціні симптом - поза, при якій голова трохи закинута назад (при прогресивному паралічі).
Тік - сіпання, мимовільні короткі рухи, що виникають в одному м'язі чи групі м'язів.
Токофобія (гр.) - боязнь пологів.
Торпідність (лат.) - байдужість, в'ялість.
Транзитивізм (лат.) - хворий переносить свої власні переживання на навколишніх здорових людей (при шизофренії).
Транс (лат.) - різновидність психічного автоматизму; характеризується автоматичним виконанням складних актів поведінки (наприклад, блукання вулицями) в стані затьмареної свідомості (при епілепсії).
Трансвестизм (лат.) - хвороблива пристрасть до перевдягання, зокрема, чоловіків у жіночий одяг і навпаки з метою статевого задоволення.
Тремор (лат.) — ритмічне коливання голови, кінцівок і всього тіла в спокійному стані.
Трибадизм (лат.) - взаємний онанізм двох жінок.
Тривіальна мова (лат.) - мова, схожа на дитячу.
Туга передсердечна - почуття туги з тяжким відчуттям болісного стискання в ділянці серця (при депресіях).
Тумор (лат.) - пухлина.
Урофобія (гр.) - пристрасть до їжі.
Фантазії маячно-подібні - нестійке фантастичне маячення у психопатів.
Фенгофобія (гр.) - боязнь світла.
Фетишизм (фр.) - культ неживих предметів як статеве збочення.
Флегматичний (гр.) - в'ялий, сповільнений.
Фобія (гр.) - боязнь, настирливий страх.
Фобофобія (гр.) - боязнь страху.
Фонеми (гр.) - елементарні слухові галюцинації (хворий чує непевні звуки: тріск, шум тощо).
Фотопсія (гр.) - елементарні зорові галюцинації (іскри, світло й ін.).
Фригідність (лат.) - статева холодність, пониження статевої збудливості.
Фуга (лат.) - безцільні блукання в стані зміненої свідомості.
Хоботок - витягання губ вперед у формі хоботка (при кататонічній формі шизофренії).
Хризоманія (гр.) - пристрасть до золота.
Ценестопатія або сенестопатія (гр.) - неприємні відчуття у тілі.
Церебрастенія (лат.) - астенія; неврастенічно-подібний синдром, пов'язаний із загальними мозковими симптомами функціонального виснаження після черепно-мозкової травми.
Циклотимія (лат.) - легка форма маніакально-депресивного психозу.
Циклофренія (гр.) - те саме, що й маніакально-депресивний психоз.
Циркулярний психоз - див. циклофренія.
Шизофазія (гр.) - заплутана мова зі словесними новоутвореннями та перекрученнями; осмисленість збережена.
Шизофренія (гр.) - психоз із тенденцією до хронічного перебігу та виникнення стійких змін психіки; основними розладами є рання емоційна блідість, розлад волі, мислення, розщеплення психіки.
Ювенільний (лат.) - юнацький.
Ятрогенний невроз (гр.) - невроз, обумовлений необережним зауваженням лікаря або неправильним підходом до хворого, наприклад, повідомленням без потреби про тяжку хворобу, внаслідок порушення медичної деонтології.