Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Словник термінів (Е-О)

Екіпаж морського судна. До екіпажу судна входять капітан, ін-
ші особи командного складу і суднова команда. Стаття 49 Кодек-
су торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Екіпаж повітряного судна — це особи авіаційного персоналу, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов’язків з керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів. Екіпаж повітряного судна складається з командира, інших осіб льотного екіпажу та обслуговуючого персоналу. Усі члени екіпажу належать до льотного складу. Мінімальний склад льотного екіпажу встановлюється радником із льотної експлуатації цього типу повітряного судна. Польоти цивільних повітряних суден при неповному мінімальному складі екіпажу забороняються, за винятком випадків, спеціально передбачених у завданні на випробувальний політ. Стаття 35 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.

Експедитор з перевезення вантажів — працівник, який забезпечує виконання комплексу операцій транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів. Пункт 1 «Правил перевезень ван­тажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Експериментальне повітряне судно — судно, призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт (стаття 15 Повітряного кодексу України, 4 травня 1993 року, № 3167-XІІ). Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.

Експлуатант повітряних суден — особа, організація або підприємст­во, що експлуатують повітряні судна або пропонують послуги в галузі авіаційних перевезень і робіт. Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 р. № 41.

Єдина транспортна система України — єдину транспортну систему України становлять: транспорт загального користування (залізнич­ний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен), промисловий залізничний транспорт, відомчий транспорт, трубопровідний транспорт, шляхи сполучення загального користування. Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплек­су транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв’язки України. Стаття 21 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.

Залізниця — статутне територіально-галузеве об’єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке при централізованому управлінні здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Залізнична станція відправлення — залізнична станція на території України, з якої починається переміщення товарів, що перебувають під митним контролем. Розділ 2 «Інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України і Державної митної служби України від 10.11.98 року № 442/696.

Залізнична станція призначення — залізнична станція на тери-
торії України, де закінчується переміщення товарів, що перебувають під митним контролем. Розділ 2 «Інструкції про порядок дій митниць та залізниць України при переміщенні через митний кордон України багажу та вантажобагажу в багажних вагонах пасажирських та поштово-багажних поїздів», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України і Державної митної служби України від 10.11.98 року № 442/696.

Залізничний транспорт — виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності, видів діяльності тощо (стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт», 4 липня 1996 року, № 273/96-ВР). До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток. Стаття 22 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.

Залізничні під’їзні колії — колії, що з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам — суб’єктам підприємницької діяльності (далі — підприємство). Під’їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Пункт 64 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року № 457.

Замінюючий перевізник означає особу, іншу ніж перевізник, яка, будучи власником, фрахтувальником чи оператором судна, фактично здійснює все перевезення чи його частину. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.

Замовлення на перевезення вантажів — документ, який подає ван­тажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Замовник автоперевезень — вантажовідправник або вантажоодер­жувач, який уклав із перевізником договір про перевезення вантажів. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Замовник автотранспорту — юридична або фізична особа, для якої за її замовленням виконуються перевезення вантажів автомобільним транспортом (транспортні послуги). Пункт 1.2 «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транс-
портом та обліку транспортної роботи», затвердженої Наказом Мінстату України і Мінтрансу України від 07.08.96 р. № 228/253.

Зареєстрований багаж — багаж, який прийняв авіаперевізник (авіакомпанія) під свою відповідальність для перевезення. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.

Заява про морський протест — якщо в період плавання або стоян-
ки судна мала місце подія, яка може бути приводом для пред’яв-
лення судновласнику майнових вимог, капітан із метою забезпечення доказів для захисту прав і законних інтересів судновласників робить у встановленому порядку заяву про морський протест. Заява про морський протест повинна містити опис обставин події і заходів, вжитих капітаном для забезпечення цілості довіреного йому майна. Ст. 
341 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Збори залізничні — цінові ставки, за якими проводяться розрахунки за виконання підприємствами залізничного транспорту робіт та послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.

Знищення багажу — фізичні чи хімічні зміни, через які багаж чи вантаж стає цілком знеціненим та не підлягає використанню. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Зупинка автотранспорту — спеціально обладнаний пункт для посадки та висадки пасажирів. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176.

Зупинка електротранспорту — спеціально обладнаний пункт для посадки та висадки пасажирів. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.

Ідентифікація судна — присвоєння судну назви, позивного сигналу при наявності обладнання зв’язку, а також, залежно від його технічної оснащеності, — ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв’язку і номера вибірного виклику суднової радіостанції. Порядок присвоєння судну назви та ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв’язку визначається Міністерством транспорту України. Порядок присвоєння судну позивного сигналу, номера вибірного виклику суднової станції визначається Міністерством зв’язку України. Стаття 21 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Каботаж — судноплавство поблизу узбережжя; флот прибережного плавання. Каботаж розрізняють малий (без виходу з територіальних вод України) та великий (з виходом із територіальних вод).

Камера схову — спеціально обладнане приміщення для короткочас­ного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Капітан морського торговельного порту — посадова особа, яка здійснює державний нагляд за гарантуванням безпеки мореплавства у морському торговельному порту України. Пункт 1.2 «Положення про капітана морського торговельного порту України», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.05.97 р. № 171.

Каса квиткова — спеціально обладнане приміщення для оформлення проїзду пасажирів та повернення платежів за невикористані проїзні документи. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Категорія вагона — різновидність вагонів для перевезення пасажирів залежно від їх облаштування, кількості місць у вагоні та умов проїзду. Вагони бувають: міжобласні — без купе з місцями для сидіння; загальні — з відкритими купе з місцями для сидіння; плацкартні — з відкритими купе з місцями для лежання; купейні — з окремими чотиримісними купе з місцями для лежання; м’які — з окремими одномісними, двомісними (СВ) та тримісними купе з місцями для лежання; фір­мові — м’які, купейні, плацкартні та міжобласні вагони, що відповідають вимогам Положення про фірмові пасажирські поїзди та групи фірмових пасажирських вагонів, затвердженого Міністерством транспорту України; підвищеного комфорту — м’які або купейні вагони типової чи спеціальної конструкції з наданням харчування та особливих умов і пос­луг. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Каютний багаж — багаж, який знаходиться в каюті пасажира або іншим чином знаходиться в його володінні, під його охороною чи його контролем. Стаття 1 Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.

Квиток — частина вартості проїзду, змінювана залежно від категорії вагона та поїзда, що компенсує витрати на переміщення вагона (пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.07.98 року № 297). Квиток — документ, який на підставі договору перевезень посвідчує право пасажира на користування автомобільним транспортом та перевезення за плату багажу (на міських маршрутах — це закомпостований абонементний або пільговий проїзний квиток). Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Квиток абонементний — документ для багаторазового проїзду пасажира у приміському поїзді на визначений період. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Командир повітряного судна — особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном цього типу і керівництва екіпажем (стаття 37 «Повітряного кодексу України» від 4 травня 1993 року, № 3167-XІІ). Командир повітряного судна — пілот, відповідальний за керування повітряним судном та його безпеку протягом польотного часу. Підпункт 2.1.10 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Командний склад судна — до цієї категорії, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів. Стаття 49 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Кондуктор — особа, яка збирає плату за проїзд і забезпечує виконання правил автомобільних перевезень пасажирами (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Кондуктор — особа, яка збирає плату за проїзд у трамваї (тролейбусі) та видає разовий квиток або абонементний талон пасажирові, перевіряє наявність документів на право проїзду. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.

Коносамент чартерного перевезення — документ, у якому визначені умови чартерного перевезення і визначаються правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу. Рейсовий чартер повинен містити основні реквізити: найменування сторін, судна і вантажу, порту відправлення або інші умови за згодою сторін. Статті 138, 140 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95 ВР.

Контролер — особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду і перевезенням багажу пасажирами ... (пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Контролер — особа, яка здійснює контроль за оплатою проїзду пасажира і перевезенням багажу. Розділ 1 «Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України», затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 18.11.1997 р. № 22.

Контрсталійний час — встановлений угодою сторін додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт. За відсутності угоди сторін, передбаченої частиною першою цієї статті, тривалість контрсталійного часу, а також розмір плати перевізнику за простій і розмір винагороди відправнику або фрахтувальнику за дострокове закінчення навантаження (розвантаження) визначаються відповідно до термінів і ставок, прийнятих у відповідному порту. Стаття 149 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Лист дорожній — документ, оформлений на транспортний засіб, який дає право на виїзд із депо і призначений для обліку роботи рухомої одиниці на лінії. Пункт 1.1 «Правил експлуатації трамвая та тролейбуса», затверджених Наказом Державного комітету України по жит­лово-комунальному господарству № 103 від 10.12.96 р.

Літак — повітряне судно, важче за повітря, що приводиться до руху силовою установкою і підйомна сила якого в польоті створюється переважно за рахунок аеродинамічних реакцій на нерухомих поверхнях за даних умов польоту. Підпункт 2.1.12 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Літерний рейс — спеціальний рейс, якому присвоюється літера «А» або «К». Пункт 3.1 «Положення про організацію та забезпечення польотів повітряних суден цивільної авіації літерними та підконтрольними рейсами», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 24.12.96 р. № 415.

Лоцманський збір — збір, що стягується із суден, які користуються послугами державних морських лоцманів; порядок стягнення і розмір лоцманського збору встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України. Стаття 106 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Магістральний трубопровід — технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з дер-
жавними будівельними нормами. Стаття 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» від 15 травня 1996 року № 192/96-ВР.

Маломірне судно — самохідне судно з головним двигуном потужністю менше 75 кінських сил і несамохідне судно валовою місткістю менше 80 реєстрових тонн, а також моторне судно (незалежно від потужності двигуна), парусне судно та несамохідне судно (гребний човен вантажопідйомністю 100 і більше кілограмів, байдарки вантажопідйомністю 150 і більше кілограмів, надувне судно вантажопідйомністю 225 і більше кілограмів). Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147. Маломірне судно — самохідне і несамохідне судно, дов-
жина якого менше 18 м. Розділ 2 «Положення про підготовку та підвищення кваліфікації стернових-мотористів маломірних суден Держкомрибгоспу України», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 23.09.98 року № 129.

Маркування багажу, вантажобагажу — розміщення безпосередньо на вантажі спеціальної інформації про станцію, залізницю відправлення і призначення, даних про відправника, одержувача, особливостей поводження з вантажем. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.07.98 року № 297.

Міжміські автомобільні перевезення — перевезення вантажів, що здійснюються за межі міста (населеного пункту) (пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363). Міжміські перевезення — внутрішньообласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які проходять у межах Автономної Республіки Крим, обласні та міжобласні перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 км і які виходять за межі Автономної Республіки Крим, області (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міжміські автомобільні перевезення — внутрішньообласні і міжобласні перевезення за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більшу як 50 км. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвер­дженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Міжнародна повітряна лінія — умовна лінія, що зв’язує погоджені авіаційними адміністраціями початковий та кінцевий пункти, між якими здійснюється регулярне міжнародне повітряне сполучення. У двосторонніх Угодах про повітряне сполучення міжнародна повітряна лінія має назву «договірна лінія». Пункт 1.4 «Положення про порядок проведення конкурсу на право експлуатації міжнародної повітряної лінії», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 28.01.99 р. № 41.

Міжнародне залізничне сполучення — перевезення пасажирів, ван­тажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Міжнародне перевезення — перевезення, при якому відповідно до договору перевезення місце відправлення і місце призначення розташовані в двох різних державах або в одній державі, якщо згідно з договором перевезення чи передбаченим рейсом проміжний порт заходу знаходиться в іншій державі. Стаття 1 Афінської конвенції про пере-
везення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, складеної в Афінах 13 грудня 1974 року.

Міжнародні автомобільні перевезення — перевезення за маршрутами, які виходять за межі державного кордону (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міжнародні автомобільні перевезення — перевезення за кордон або з-за кордону в СРСР. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Мікроавтобус — одноповерховий автобус із кількістю місць для сидіння не більше сімнадцяти, з місцем водія включно. Пункт 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176.

Мінімальний екіпаж — капітан, мінімальне число дипломованих офіцерів, дипломованих і недипломованих рядових членів екіпажу, які зобов’язані забезпечити в будь-який час безпеку людей, судна, вантажу, попередження забруднення довкілля та ефективну експлуатацію судна. Пункт 2.1 «Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 05.05.99 року № 68.

Місцева повітряна лінія — це диспетчерський район або його частина, що являє собою коридор у повітряному просторі, обмежений за висотою та шириною, призначений для безпечного виконання польотів повітряними суднами і забезпечений аеродромами, засобами контролю та управління повітряним рухом. Стаття 9 Повітряного кодексу України від 4 травня 1993 року № 3167-XІІ.

Місцеві автомобільні перевезення — це перевезення міські — в межах міста (іншого населеного пункту), приміські — за межі міста (іншого населеного пункту) і внутрішньорайонні (на території сільських районів) — на відстань до 50 кілометрів включно. Пункт 5 «Статуту автомобільного транспорту Української РСР», затвердженого Постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401.

Міський громадський транспорт — міський транспорт загального користування: автобус, метро, трамвай та тролейбус, що працюють на визначених маршрутах, за встановленими розкладом руху та тарифами. Розділ 2 «Інструкції про порядок обліку разових квитків на проїзд у міському електротранспорті та абонементних квитків на проїзд у міському громадському транспорті України», затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 11.05.99 року № 116.

Міський електротранспорт — до його складу входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв’язку, промис­лові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, заклади охорони здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту. Стаття 34 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.

Міські перевезення — перевезення за маршрутами у межах території міста, іншого населеного пункту (пункт 14 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176). Міські перевезення — перевезення різнорідних за структурою вантажів у межах міста. Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Морська арбітражна комісія — самостійна, постійно діюча арбітражна установа (третейський суд), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Морська арбітражна комісія вирішує спори, які виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин, із торгового мореплавства, незалеж­но від того, чи є сторонами таких відносин суб’єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права. Зокрема, Морська арбітражна комісія вирішує спори, які виникають із відносин щодо фрахтування суден, морського перевезення вантажів, морського буксирування суден, морського страхування, лоцманської і льодової проводки, купівлі-продажу, застави та ремонту морських суден тощо. Пункти 1, 2 «Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України», додаток № 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XІІ.

Морське страхове бюро є юридичною особою, яка діє на підставі цього Положення та установчого договору, погодженого з Укрстрахнаглядом та Державним департаментом морського та річкового транспорту. Бюро має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, набуває майнових та особистих немайнових прав, має право виступати в суді, арбітражному та третейському судах, виконувати будь-які дії відповідно до укладених угод, що не суперечать законодавству, цьому Положенню та установчому договору. Пункт 1 «Положення про Морське страхове бюро», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561.

Морське судно — судно будь-якого типу, яке експлуатується у морському середовищі. Цей термін включає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, самохідні плаваючі засоби і ті, що буксируються, а також платформи та інші штучно споруджені конструкції в морі (стаття 11 «Конвенції про захист Чорного моря від забруднення», вчиненої 21.04.92 р. в Бухаресті). Морське судно означає будь-яке судно, крім тих, що плавають тільки у внутрішніх водах, в межах захищених вод або в районах дії портових правил. Пункт 2.2 «Положення про безпечне укомплектування екіпажами морських суден рибного господарства», затвердженого Наказом Державного комітету рибного господарства України від 05.05.99 року № 68.

Морський порт — державне транспортне підприємство, призначене для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту. Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оголошується в Повідомленнях мореплавцям. На території порту можуть діяти підприємства та організації всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Морський порт не має права перешкоджати діяльності цих підприємств і організацій на території порту, а також втручатися в їх господарську діяльність, за винятком випадків, передбачених законодавством України. На території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти. Стаття 73 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Морський транспорт — до його складу входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, пор­ти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв’язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту. Стаття 24 Закону України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР.

Моряк — особа, що працює в будь-якій якості на борту судна по найму і включена до суднової команди. Пункт 1.1 «Правил визначення придатності за станом здоров’я осіб для роботи на суднах», затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 19 листопада 1996 р. № 347.

Мотоцикл — двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об’ємом 50 см3 і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски та механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Пункт 1.9 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.

Навалочний вантаж — будь-який вантаж, переважно однорідний за складом, що не є рідиною або газом, складається з суміші часток, гранул або будь-яких більш великих шматків речовини, який вантажиться у вантажні приміщення судна без застосування будь-яких проміжних видів тари. Розділ 3 «Положення про порядок підготовки та подання інформації про вантаж для його безпечного морського пере-
везення», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.12.98 року № 497.

Надконтрсталійний час — під час завантаження судна у разі закінчення контрсталійного часу наступає надконтрсталійний час, при цьому перевізник має право стягнути завдані йому подальшою затримкою судна збитки і відправити судно в рейс, якщо навіть весь обумовлений вантаж не навантажено на судно з причин, що не залежать від перевізника. При цьому перевізник зберігає право на одержання повного фрахту. Стаття 150 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 року № 176/95-ВР.

Надлегке повітряне судно (моторне) — повітряне судно, обладнане силовою установкою, з максимальною сертифікованою злітною масою не вище 450 кг і, згідно з експлуатаційною документацією, мінімальною швидкістю звалювання у посадочній конфігурації не більше 65 км/год. Моторні надлегкі повітряні судна за принципом керування поділяються на типи з балансним та аеродинамічним керуванням. Підпункт 2.1.15 пункту 2.1 «Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.12.98 р. № 486.

Накладна залізнична — основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є обов’язко­вою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони — одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Пункт 6 «Статуту залізниць України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457.

Національний повітряний перевізник — статус національного повітряного перевізника може бути наданий авіаційному підприємству, якщо: воно є юридичною особою згідно із законодавством України і основним видом діяльності його є авіаційні перевезення; більш як 50 відсотків належного йому майна перебуває у державній власності; його діяльність повністю відповідає вимогам Повітряного кодексу України (3167-12); повітряні судна, які експлуатуються ним на повітряних трасах, відповідають міжнародним технічним вимогам; воно має власний сертифікат експлуатанта, товарний знак, трилітерний код ІКАО, телефонну позначку та власну перевізну документацію; протягом останніх трьох років не має тяжких порушень щодо виконання польотів згідно з офіційними повідомленнями. Надання авіаційному підприємству статусу національного повітряного перевізника здійснюється на конкурсних засадах за поданням Мінтрансу на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Пункти 2-3 «Положення про національного повітряного перевізника», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1996 р. № 1397.

Національність судна — кожною державою визначаються умови надання своєї національності суднам, реєстрації суден на її території і права плавати під її прапором. Судна мають національність тієї держави, під прапором якої вони мають право плавати. Між державою і судном повинен існувати реальний зв’язок. Стаття 91 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права, вчиненої у Монтего-Бей 10 грудня 1982 року.

Недостача багажу — зникнення окремого місця (місць) і/чи частини предметів і/чи речей із багажу пасажира. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.

Незатребуваний багаж — зареєстрований багаж, який прибув у пункт/аеропорт призначення (зазначений у багажній бирці), але не одер­жаний пасажиром. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 року № 526.

Незареєстрований багаж — будь-який багаж пасажирів, крім заре-
єстрованого, в тому числі ручна поклажа, що перевозяться на повітряно
му судні в багажних відсіках та салоні. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.

Непряме міжнародне сполучення — перевезення між Україною та іноземними державами з переоформленням транспортного документа в процесі транспортування. Стаття 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року № 273/96-ВР.

Нерегулярні (чартерні) рейси (польоти) — до них відносяться чар­терні польоти, які виконуються за плату або винагороду у відповідності з контрактом між експлуатантом і замовником, що не пов’язано з обов’язковим виконанням рейсу у відповідності з розкладом руху. Перевезення реалізуються експлуатантом не на основі роздрібного продажу. Пункт 3.10 «Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів на ринок авіаційних перевезень та робіт», затвердженого Наказом Державного департаменту авіаційного транспорту України від 24.04.96 р. № 118.

Несамохідне судно — судно, рух якого забезпечується енергетичним джерелом, що знаходиться поза межами судна, або за допомогою фізичних зусиль людини. Пункт 2 «Положення про прикордонний режим», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р. № 1147.

Несупроводжуваний багаж — предмети, що пересилаються їх влас­ником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою, як правило, транспортною організацією) і які перетинають митний кордон України окремо від власника (в тому числі транспортні засоби, придбані громадянами, отримані у подарунок, транспортні засоби, на які оформлено право користування, найняті в оренду, взяті напрокат, що будуть ввозитись в Україну власником під час його наступних поїздок за кордон або за його дорученням іншою юридичною чи фізичною особою) («Правила митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», затверджені Наказом Державного митного комітету України від 13 червня 1995 р. № 253). До несупроводжуваного багажу відносяться предмети, що відправляються їх власником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою) і перетинають митний кордон України окремо від власника (розділ 1 «Порядку митного оформлення несупроводжуваного багажу, що переміщується через митний кордон України», затвердженого Наказом Державної митної служби України від 08.10.99 року № 645). Несупроводжуваний багаж — транспортні засоби (номерні вузли й агрегати), що відправляються їх власником (або за його дорученням іншою фізичною чи юридичною особою, організацією) в Україну окремо від власника. Розділ «Терміни ...» «Правил митного оформлення транспорт­них засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України», затверджених Наказом Державної митної служби України від 25 червня 1999 р. № 393.

Номерна бирка — документ (бланк суворої звітності, який має код перевізника, серію та шестизначний номер), який посвідчує відповідальність авіаперевізника (авіакомпанії) за несвоєчасну доставку, пошкодження (упаковки та/чи місткості), втрату багажу. Пункт 1.3 «Інструкції про порядок розшуку багажу, що не надійшов до аеропорту призначення», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України від 01.11.99 р. № 526.

Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного або заявленого вантажовідправником і прийнятого перевізником для доставки одер­жувачу (в тоннах). Пункт 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 p. № 363.

Оголошена цінність — вартість багажу, вантажобагажу, оголошена пасажиром при оформленні перевезення. Пункт 1.8 «Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.07.98 року № 297.

Оренда повітряного судна — засноване на договорі строкове платне користування повітряним судном, потрібне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.

Орендар повітряного судна — юридична або фізична особа, яка орендує повітряне судно для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Пункт 1.4 «Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 07.09.99 року № 434.