Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

9.2.2. Виробнича (операційна) стратегія

9.2.2. Виробнича (операційна) стратегія

Виробнича стратегія - це така функціональна стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, яко­сті, ефективності, технології) відповідно до вимог кор.-поративної, конкурентних і функціональних стратегій, особливо маркетингової.

Основні завдання виробничої стратегії можна звести до наступних:

- планування виробництва відповідно до корпоративної, конкурентних і функціональних стратегій підприєм­ства;

- створення системи контролю за реалізацією виробни­чих планів і завдань по стратегічних строках;

- раціональне використання виробничих фондів, зростан­ня фондовіддачі;

- раціональне використання особистого фактору вироб­ництва і зростання продуктивності праці;

- систематичне оновлення техніки і обладнання;

- оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозбері­гаючих технологій;

- вдосконалення організації виробництва;

- вдосконалення організації праці її і її оплати;

- покращення умов праці;

- економія ресурсів, зниження собівартості продукції;

- інтенсифікація виробництва;

- розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.

Фактори, що впливають на формування виробничої стратегії:

вимоги корпоративної, бізнесової і функціональних стратегій, в першу чергу маркетингової;

наявні ресурси, їх якість і джерела їх поповнення в пер­спективі;

угоди, замовлення на продукцію;

технологічний рівень і можливості модернізації;

рівень персоналу управління і трудових ресурсів та можливості його підвищення;

гнучкість виробництва, швидкість переобладнання на випуск нової продукції різної кількості і якості;

організаційна структура управління та культура;

природно - географічні умови та інші фактори.

Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетинго­вої стратегій, можливі наступні альтернативні виробничі стратегії:

Повне задоволення попиту - стратегія, що передбачає виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі:

затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д

Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зроста­ ють, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольня­ ється за рахунок цих запасів.

Орієнтація на мінімальний попит - запаси нереалізо­ ваної продукції відсутні, зате можливе недовантаження поту­ жностей, коливання виробництва і таке інше.

Орієнтація на повне використання виробничого по­тенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (мо­
дернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т.д.).
Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі значні запаси на
складах в періоди спаду попиту.

Створення нового або частково нового виробництва - на вимогу корпоративної чи конкурентної стратегії.

Орієнтація на суттєві зміни технології - якщо існу­юча явно застаріла, а конкурентні стратегії вимагають її онов­лення.

Суттєві зміни в організації виробництва - знову ж таки на вимогу корпоративної чи конкурентних стратегій
(зміна спеціалізації, конверсія, диверсифікація, оптимізація розміщення виробництва по підрозділах і в географічному плані тощо), що тягнуть за собою радикальні зміни в номен­клатурі, обсягах виробництва і т.д.

** Приклади

Для прикладу, розробляючи виробничу стратегію м'ясокомбі­нату варто сконцентруватися на наступних проблемах.

Прогнозування розвитку сировинної зони відповідно до пот­реб ринку і вибраної альтернативної виробничої стратегії. Йдеться про збереження існуючої зони і її розширення за рахунок створення додаткової мережі заготівельних баз з врахуванням ефективності перевезень. Розрахунок потенціальних можливостей виробників си­ровини, форм заготівель і способів взаємовідносин т.д.

Вибір і характеристика процесу виробництва, зокрема, вибір ступеня механізації і автоматизації на окремих ділянках технологіч­ного процесу, методи і технології переробки, ступінь спеціалізації праці робітників на окремих етапах, розміщення старих і нових по­тужностей, ступінь залучення обслуговуючих виробництв зі сторо­ни тощо.

Розташування виробничих підрозділів і допоміжних служб.
Можливо є сенс наблизити забій худоби і первинну переробку туш до місць масових заготівель у віддалених районах і таке інше.

Вибір принципів проектування робіт. Оскільки технологіч­ний процес вимагає і творчої, і фізичної праці, слід враховувати як принципи економічної ефективності так і поведінкові, соціальні принципи. Ці два аспекти не повинні суперечити один одному. Йде­ться, отже, про соціально-технічний підхід, який передбачає роботу
з певною напругою, але з елементами різноманітності, а для спеці
алістів - і творчості; роботу що містить певну залежність між ре­зультатами та вкладом і соціальною активністю особистості тощо.

Нормування виробництва і праці. Дуже важливо користува­тися не лише типовими нормативами, а, виходячи з конкретних умов виробництва, виробляти власні норми витрат ресурсів і норми праці (крім законодавчо визначених, зрозуміло).

Календарно-оперативне планування - особливо важливе.

Підходів тут може бути безліч. Але при цьому слід пам'ятати про два головних завдання: а) забезпечити своєчасне отоварення замов­лень згідно угод і б) забезпечення рівномірного та максимального завантаження усіх ланок виробництва за найкоротших виробничих циклів. Окремо тут слід зупинитися на проблемах детального пла­нування обсягів виробництва, на управлінні запасами, на управлінні проектами тощо. Наприклад, враховуючи постійну зміну попиту на м'ясопродукти залежно від сезону та передсвяткових днів можна прийняти стратегію „змінні обсяги випуску за незмінної чисельно­сті персоналу». В такому разі в період спаду попиту планують ком­пенсацію простою частини робітників, або переключення їх на інші
роботи, а в період підвищеного попиту - понаднормову роботу.
Зрозуміло, така стратегія потребує певних затрат, але компенсуєть­ся збереженням кваліфікованого трудового потенціалу, який забез­печує високу продуктивність праці.

Продумуються проекти по зростанню якості продукції, сис­тема контролю за реалізацією виробничої стратегії в цілому і ін.