1.1.1. Зародження світового господарства

Первісні люди, що з'явилися на Землі багато сотень тисяч років тому, спочатку вели примітивну економічну діяльність. Господарство того періоду було збиральницьким. Тогочасна люди­на майже не відрізнялася від тварини. І людина, і тварина брали у природи лише те, що вона їм пропонувала. Людина пристосо­вувалася до природи так, як це й сьогодні роблять представники фауни.

Вважається, що приблизно 15-25 тис. років тому на Землі з'явився перший землероб — людина здогадалася посіяти у ґрунт перші зерна і зібрати врожай. Так почалося перетворення при­роди людиною.

Існує гіпотеза про те, що сільськогосподарська революція (тоб­то перехід від збиральницького господарства до відтворювально-го) розпочалася приблизно 10 тис. років тому в регіоні, який називають "Родючий півмісяць" (Fertile Crescent). Він охоплював височини східного узбережжя Середземного моря, гори Таурус та Загрос і сягав Перської затоки. Іноді до цього регіону зарахо­вують і долину Нілу та його дельту. Частини територій нинішньої Туреччини, Іраку, Сирії та Ірану належать до згаданого регіону. Він був достатньо забезпечений теплом і вологою. Пізніше тут існували великі імперії стародавнього світу — ассирійців, вавило­нян, медесів, персів, ізраїльтян, венеціанців, турків. У Месопотамії (територія між ріками Євфрат і Тигр) людство освоїло вирощу­вання багатьох важливих сільськогосподарських культур.

Дикі тварини вперше були приручені у Центральній Америці та Південно-Східній Азії.

Людина постійно вдосконалювала знаряддя праці, підвищу­валася продуктивність її діяльності, відбувалося розшарування первісного суспільства, з'явилися сім'я, приватна власність і дер­жава. Розпочався розвиток і вдосконалення господарств-держав і державоподібних утворень (наприклад, міст-держав). Очевидно, тривалий час економіки країн тогочасного світу існували неза­лежно одна від одної. Потреби людей були примітивними, а про­стори, що розділяли їх, здавалися нездоланними. Від створення світового господарства людство віддаляла значна історична дис­танція. Врешті-решт таке господарство з'явилося. Світове гос­подарство — це сукупність господарств країн світу, взаємопов'яза­них міжнародними економічними зв'язками. У країнах з центра­лізованою командно-адміністративною економікою (прикладом може бути колишній СРСР) держава бере безпосередню участь у міжнародних економічних зв'язках. Представниками держави, як правило, є зовнішньоторговельні організації. У багатьох ко­мандно-адміністративних економіках існує або існувала монопо­лія держави на зовнішньоекономічну діяльність. Наприклад, північнокорейський сільськогосподарський кооператив не має права безпосередньо продати за кордон жодного лантуха виро­щеного ним рису. В умовах ринкової системи господарювання підприємства й організації різних країн торгують між собою безпосередньо. Ринковій економіці не притаманна державна монополія на зовнішню торгівлю.

Розвиток світового господарства бере початок від першої міжнародної операції купівлі-продажу товару (інакше кажучи — продажу за гроші) або першої міжнародної бартерної операції (тобто обміну одного товару на інший). Зрозуміло, що нині у людства немає речових або письмових доказів, коли саме це відбу­лося і що саме було предметом першої зовнішньоекономічної угоди. Незаперечно одне: міжнародне господарство почало за­роджуватися дуже давно. Історія донесла до нас чимало яскра­вих прикладів. Це, зокрема, Великий шовковий шлях, який на­магаються відродити нині. Дніпром пролягав шлях "з варягів у греки", тобто зі Скандинавії до Візантії. Відомо, що населення першої держави у світі — Єгипту — вже п'ять тисяч років тому торгувало з сусідніми племенами.

Наука стверджує, що людство зазнало трьох великих суспіль­них поділів праці. На світанку цивілізації тваринництво відокре­милося від землеробства. Це був перший суспільний поділ праці. Землеробські і тваринницькі племена почали обмінюватися про­дукцією. Отже, постала і ставала дедалі гострішою потреба удос­коналити засоби виробництва. Другим суспільним поділом праці було відокремлення ремісництва від землеробства і тваринництва. Ремісництво стало основою сучасної промисловості.

Розвиток ремесла і обміну сприяв утворенню міст, відокремлен­ню міста від села, виникненню протилежності між містом і селом. Розвиток обміну, розширення його територіальних меж спричи­нився до третього суспільного поділу праці — виокремлення купецтва. Саме завдяки йому почало розвиватися світове госпо­дарство як сукупність взаємопов'язаних господарств різних дер­жав. Зокрема, стародавні фінікійські та грецькі купці не лише торгували товаром, а й надавали послуги у перевезенні вантажів і пасажирів.

Гроші виникли у результаті першого великого суспільного поділу праці, тобто коли виокремились скотарські племена і значно розвинувся обмін. Процес еволюції форм грошей по­лягає в переході від "штучних грошей" (худоба, хутро, прикраси тощо) до "вагових грошей", коли вагова кількість певного то­вару, скажімо, солі, металу тощо, ставала грошовою одиницею. Зрештою роль грошей почали виконувати благородні метали — золото і срібло. Відбувається перехід від вагових металевих грошей до їх монетної форми, коли за гроші правили шматки металу певної маси, форми, сплаву з клеймом, яке засвідчувало їх товарний вміст. Спочатку монети карбували приватні осо­би — купці. Купець став посередником між виробником і покуп­цем і надавав послуги у продажу товарів. Слідом за купцем з'явився міняйло, який позичав гроші для обслуговування товаро­обігу.

Вважають, що Середземномор'я разом із сусідніми районами Західної Азії стало центром зародження світового господарства, яке згодом поширилося у напрямку Південної, Південно-Східної та Східної Азії, Росії, Америки, Австралії з Океанією, Тропічної Африки.

Епоха великих географічних відкриттів сприяла поширенню міжнародної торгівлі за межі Європи. За триста років упродовж XV—XVIII ст. були відкриті Америка, морський шлях навколо Африки до Індії та Індокитаю, Австралія, Берингова протока, тихо­океанські острови, північне узбережжя Сибіру, морські течії в Ат­лантичному й Тихому океанах. Великі географічні відкриття були зумовлені швидким розвитком товарного виробництва, потребами окремих європейських країн знайти нові торгові шляхи на Схід, гострою нестачею золота в торговому обігу та ін.

Упродовж XVI-XVIII ст. мануфактура створювала умови для збільшення обсягів промислового виробництва. Поступово вони виявилися завеликими для міських ринків та ярмарків. Такі ринки розросталися і досягали рівня регіональних, державних та міждержавних. Ті частини національних ринків, які були пов'я­зані із зарубіжними ринками, виокремилися у міжнародні ринки. Вони з'явилися у Європі, на Близькому та Далекому Сході.