1.1.3 Національні моделі ринкової економіки
1.1.3 Національні моделі ринкової економіки
Програмна анотація
Визначення моделі ринкової економіки, характеристика основних типів
національних моделей ринкової економіки (саксонський,
західноєвропейський, скандинавський та інші), модель ринкової економіки в
умовах України.
Сучасна ринкова економіка є складною системою господарювання, в
якій тісно взаємодіють ринкові закономірності і численні регулюючі
інститути, що постійно змінюються. В силу об’єктивних і суб’єктивних
причин, країни з ринковою економікою по-різному будували свою систему
господарювання і сьогодні знаходяться в різних умовах в плані забезпечення
свого ефективного розвитку. Результатом цього процесу стало виникнення
різноманітних моделей ринку.
Під ринковою економічною моделлю розуміють спрощене відображення
реальності, певного економічного явища. В межах моделі робиться спроба
описати всі сторони дійсності. Іншими словами, ринкова модель – це
умовний образ ринкової економіки, побудований з метою спрощення
процесу його дослідження. Сила моделі – в усуненні деталей, які не мають
відношення до справи, що дозволяє досліднику зосередити увагу на суттєво
важливих рисах економічної реальності, яку він спробує зрозуміти. Ринкові
економічні моделі дають змогу виявити і проаналізувати особливості
функціонування ринкового економічного об’єкту.
Серед різноманітних національних моделей ринкових економік
вирізняють: американську, скандинавську, саксонську, японську,
південнокорейську.
Американська модель – це ліберальна ринкова модель, про яку
заговорили у 90-х роках, коли лідерство в економічному зростанні перейшло
до США. Темпи росту ВНП тут у 1992-1999 рр. складали в середньому 3,9%
в рік (5,2% у 2000 р.), тоді як в ЄС – 22% [МЭиМО. – 2002. - №1. – С.4].
Ця модель будується на системі сприяння усякому заохочуванню
підприємницької активності, збагаченню найбільш активної частини
населення, на стимулюванні розвитку нової техніки і технології, найбільш
перспективних і ефективних виробництв. Господарське зростання в цей
період було забезпечене також радикальною зміною структури економіки за
рахунок стрімкого розширення інформаційного і комунального секторів ( з
3,4 до 6,8% ВНП), підвищенням внутрішнього попиту (у середньому на 5,3 %
щорічно), що перевищує динаміку ВНП, і гігантським притоком інвестицій.
Малозабезпеченим громадянам створюється прийнятний рівень життя за
рахунок часткових пільг і допомог. Забезпечується високий рівень соціальної
диференціації. Цю модель характеризують високий рівень продуктивності
праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Вплив держави
спрямований на підтримку стабільної кон’юнктури і економічної рівноваги.
Серед всіх інших моделей вона вважається найефективнішою.
Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) -
колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку
на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох інших
моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціальною
політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації
економіки, яка передбачає використання результатів
приватнокапіталістичного підприємництва й економічного зростання на
соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії. Це
означає широке державне втручання в економіку в дусі кейнсіанських
рецептів, установлення високих норм оподаткування, суттєве посилення
перерозподільчої і соціально законотворчої ролі держави. Доходи
розподіляються на користь малозабезпечених громадян і розповсюджених
різноманітних “вільних асоціацій”.
Свою назву ця модель отримала в зв’язку зі специфічним розвитком
скандинавських країн, і в першу чергу Швеції, в 60-80 рр. ХХ століття. В цей
період Швеція, Норвегія і Фінляндія досягли найвищих, серед інших
розвинених країн, показників соціалізації економіки, особливо у розподілі: за
часткою у ВВП соціальних витрат держави; за часткою в грошових доходах
населення державних трансфертів; за ступенем рівномірності в розподілі
доходів; за питомою вагою державного сектора соціальних послуг в
загальній зайнятості; за часткою у ВВП кінцевого споживання держави, її
послуг; за часткою соціальних внесків роботодавців в загальній масі
податків; за зближеністю рівнів оплати праці; за меншою чисельністю осіб,
які знаходяться нижче офіційної риски бідності.
Скандинавська модель почала давати перебої уже в першій половині
80-х років, коли стала розпадатися централізована система колективно-
договірного регулювання, до мінімуму зменшився вплив держави в царині
формування заробітної плати. В кінці 80-х років рівень інфляції виявився
значно вищим, ніж в інших розвинених країнах. Рівень безробіття збільшився
від 2-3% у 70-80 роках до 6-8% у 90-і роки.
Темпи економічного зростання Швеції у 80-і – першу половину 90-х
років були значно нижчими, ніж в інших розвинених країнах. За ВВП на
душу населення серед 24 розвинених держав Швеція за 1970-1991 роки
перемістилася з 3-го місця на 12-е; за рівнем життя з початку 70-х по кінець
90-х років – з 4-го до 17-го місця. За період 1970-1996 років держбюджет був
бездефіцитним лише три роки. Державний борг досягнув у середині 90-х
років 70% ВВП.
Все це викликає необхідність вдосконалення скандинавської моделі –
лібералізації економіки, перегляду стратегії розвитку, дерегулювання,
приватизації і посилення ролі ринку.
Саксонська (німецька) модель – модель соціально ринкового
господарювання, яка ґрунтується на наданні всім формам господарства
(великим, середнім, дрібним) можливості стало розвиватися й успішно
конкурувати між собою. При цьому особлива увага приділяється розвитку
дрібних і середніх високотехнологічних підприємств, фермерських
господарств. Стимулювання конкуренції пов'язується зі створенням
особливої інфраструктури, яка стримує негативний вплив ринку і капіталу, з
формуванням багатошарової інституціональної структури суб’єктів
соціальної політики.
Японська модель – модель регульованого корпоративного капіталізму.
Підставою для виникнення розмов про цю модель стало те, що у 50-і та 60-і
роки Японія демонструвала щорічний приріст ВНП в середньому на 9,4%, в
той час як в Західній Німеччині ця цифра не перевищувала 6,3, в Італії – 5,6,
а у Франції – 5% [МЭиМО. – 2002. - №1. – С.4].
Ця модель будується на дуже високому рівні розвитку національної
самосвідомості, переважанні інтересів нації над інтересами конкретної
людини. Корпоративні принципи, ідеї і символи панують як на
мікроекономічному, так і макроекономічному рівнях. Держава забезпечує
створення сприятливих умов для господарської діяльності, стимулює
динамічний розвиток найбільш перспективних галузей економіки. Малий і
середній бізнес спеціально не стимулюються, але й перешкод для їх розвитку
не робиться. Прискорення промислового зростання, висока
конкурентоспроможність корпорацій на світовому ринку в ті часи
забезпечувалися також за рахунок імпортування нових технологій,
нарощування обсягів праці і капіталу, що застосовувалися, відносно низьких
витрат на виробництво продукції. Рівень заробітної плати, а, відповідно, і
рівень життя населення в цей період суттєво відставав від росту
продуктивності праці.
У кінці 90-х років на господарському просторі Японії ситуація
змінюється. Скорочуються темпи економічного зростання, частіше почали
виникати кризові ситуації. Повільно зникає внутрішньо корпоративний дух
народу під впливом лібералізації економіки, проникнення елементів
американської моделі господарювання. Одним із результатів цього є суттєве
наближення рівня життя людей до найбільш розвинених країн Європи.
В останні роки почали говорити про “слов’янську" модель
економічного розвитку, маючи на увазі Україну і Росію. Характерними
рисами цієї моделі є те, що:
- держава, навіть і після приватизації великої частки власності,
залишається потужним власником у важливих галузях народного
господарства. Частка малого і середнього приватного бізнесу залишається
порівняно невеликою. Зберігається тісний зв’язок політичної влади і
власності;
- відбувається постійний перерозподіл прав власності при активній
участі неекономічних чинників. Багато підприємств приватизовані
формально, знаходяться під контролем держави, на мають ефективного
приватного власника – товаровиробника;
- фінансовий капітал переважає над промисловим. При цьому
сформувалися стійкі протиріччя у відношенні розподілу доходів і капіталів.
Банки, зосередивши основні фінансові ресурси, не вважають вигідним
вкладати капітал у виробництво. В той же час керівництво приватизованих
підприємств не бажає віддавати контроль над власністю в обмін на інвестиції
з боку банків. Компроміс між банками і підприємствами розв’язується
шляхом створення фінансово-промислових груп (ФПГ);
- надзвичайно нерівномірно відбувається перехід до ринкових відносин в
різних галузях економіки. Якщо грошово-кредитна сфера розвивається в
напрямку розвинених ринкових країн, то в сільському господарстві, в
основному, зберігаються колишні, застарілі форми організації виробництва;
- існують високий рівень криміналізації економічного життя,
корумпованості, неповага до закону і недовіра до будь-якої влади;
- значна частина населення схильна до державного патерналізму
(визнання значної ролі держави в перерозподілі доходів населення) і
суспільних форм привласнення (безкоштовних освіти, медичного
обслуговування тощо).
Основні поняття
� Передумови переходу до ринкової економіки
� Приватна власність на засоби виробництва
� Ефективна конкуренція
� Вільний обмін товарами
� Вільне ціноутворення
� Розвинута грошово-кредитна система
� Достатня ємність ринку
� Сутність господарських одиниць
� Господарський кругообіг
� Домашні господарства
� Матеріальні та грошові потоки
� Фінансові посередники
� Національні моделі ринкової економіки
� Американська модель ринкової економіки
� Скандинавська модель ринкової економіки
� Японська модель ринкової економіки
� Слов'янська модель ринкової економіки
Програмна анотація
Визначення моделі ринкової економіки, характеристика основних типів
національних моделей ринкової економіки (саксонський,
західноєвропейський, скандинавський та інші), модель ринкової економіки в
умовах України.
Сучасна ринкова економіка є складною системою господарювання, в
якій тісно взаємодіють ринкові закономірності і численні регулюючі
інститути, що постійно змінюються. В силу об’єктивних і суб’єктивних
причин, країни з ринковою економікою по-різному будували свою систему
господарювання і сьогодні знаходяться в різних умовах в плані забезпечення
свого ефективного розвитку. Результатом цього процесу стало виникнення
різноманітних моделей ринку.
Під ринковою економічною моделлю розуміють спрощене відображення
реальності, певного економічного явища. В межах моделі робиться спроба
описати всі сторони дійсності. Іншими словами, ринкова модель – це
умовний образ ринкової економіки, побудований з метою спрощення
процесу його дослідження. Сила моделі – в усуненні деталей, які не мають
відношення до справи, що дозволяє досліднику зосередити увагу на суттєво
важливих рисах економічної реальності, яку він спробує зрозуміти. Ринкові
економічні моделі дають змогу виявити і проаналізувати особливості
функціонування ринкового економічного об’єкту.
Серед різноманітних національних моделей ринкових економік
вирізняють: американську, скандинавську, саксонську, японську,
південнокорейську.
Американська модель – це ліберальна ринкова модель, про яку
заговорили у 90-х роках, коли лідерство в економічному зростанні перейшло
до США. Темпи росту ВНП тут у 1992-1999 рр. складали в середньому 3,9%
в рік (5,2% у 2000 р.), тоді як в ЄС – 22% [МЭиМО. – 2002. - №1. – С.4].
Ця модель будується на системі сприяння усякому заохочуванню
підприємницької активності, збагаченню найбільш активної частини
населення, на стимулюванні розвитку нової техніки і технології, найбільш
перспективних і ефективних виробництв. Господарське зростання в цей
період було забезпечене також радикальною зміною структури економіки за
рахунок стрімкого розширення інформаційного і комунального секторів ( з
3,4 до 6,8% ВНП), підвищенням внутрішнього попиту (у середньому на 5,3 %
щорічно), що перевищує динаміку ВНП, і гігантським притоком інвестицій.
Малозабезпеченим громадянам створюється прийнятний рівень життя за
рахунок часткових пільг і допомог. Забезпечується високий рівень соціальної
диференціації. Цю модель характеризують високий рівень продуктивності
праці і масової орієнтації на досягнення особистого успіху. Вплив держави
спрямований на підтримку стабільної кон’юнктури і економічної рівноваги.
Серед всіх інших моделей вона вважається найефективнішою.
Скандинавська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія) -
колективістсько-універсалістська модель соціально-економічного розвитку
на основі приватної власності і ринку. Вона відрізняється від багатьох інших
моделей сильною цілеспрямованою, більш відкритою і стійкою соціальною
політикою. В основі її лежить концепція функціональної соціалізації
економіки, яка передбачає використання результатів
приватнокапіталістичного підприємництва й економічного зростання на
соціальне вирівнювання, а також установлення виробничої демократії. Це
означає широке державне втручання в економіку в дусі кейнсіанських
рецептів, установлення високих норм оподаткування, суттєве посилення
перерозподільчої і соціально законотворчої ролі держави. Доходи
розподіляються на користь малозабезпечених громадян і розповсюджених
різноманітних “вільних асоціацій”.
Свою назву ця модель отримала в зв’язку зі специфічним розвитком
скандинавських країн, і в першу чергу Швеції, в 60-80 рр. ХХ століття. В цей
період Швеція, Норвегія і Фінляндія досягли найвищих, серед інших
розвинених країн, показників соціалізації економіки, особливо у розподілі: за
часткою у ВВП соціальних витрат держави; за часткою в грошових доходах
населення державних трансфертів; за ступенем рівномірності в розподілі
доходів; за питомою вагою державного сектора соціальних послуг в
загальній зайнятості; за часткою у ВВП кінцевого споживання держави, її
послуг; за часткою соціальних внесків роботодавців в загальній масі
податків; за зближеністю рівнів оплати праці; за меншою чисельністю осіб,
які знаходяться нижче офіційної риски бідності.
Скандинавська модель почала давати перебої уже в першій половині
80-х років, коли стала розпадатися централізована система колективно-
договірного регулювання, до мінімуму зменшився вплив держави в царині
формування заробітної плати. В кінці 80-х років рівень інфляції виявився
значно вищим, ніж в інших розвинених країнах. Рівень безробіття збільшився
від 2-3% у 70-80 роках до 6-8% у 90-і роки.
Темпи економічного зростання Швеції у 80-і – першу половину 90-х
років були значно нижчими, ніж в інших розвинених країнах. За ВВП на
душу населення серед 24 розвинених держав Швеція за 1970-1991 роки
перемістилася з 3-го місця на 12-е; за рівнем життя з початку 70-х по кінець
90-х років – з 4-го до 17-го місця. За період 1970-1996 років держбюджет був
бездефіцитним лише три роки. Державний борг досягнув у середині 90-х
років 70% ВВП.
Все це викликає необхідність вдосконалення скандинавської моделі –
лібералізації економіки, перегляду стратегії розвитку, дерегулювання,
приватизації і посилення ролі ринку.
Саксонська (німецька) модель – модель соціально ринкового
господарювання, яка ґрунтується на наданні всім формам господарства
(великим, середнім, дрібним) можливості стало розвиватися й успішно
конкурувати між собою. При цьому особлива увага приділяється розвитку
дрібних і середніх високотехнологічних підприємств, фермерських
господарств. Стимулювання конкуренції пов'язується зі створенням
особливої інфраструктури, яка стримує негативний вплив ринку і капіталу, з
формуванням багатошарової інституціональної структури суб’єктів
соціальної політики.
Японська модель – модель регульованого корпоративного капіталізму.
Підставою для виникнення розмов про цю модель стало те, що у 50-і та 60-і
роки Японія демонструвала щорічний приріст ВНП в середньому на 9,4%, в
той час як в Західній Німеччині ця цифра не перевищувала 6,3, в Італії – 5,6,
а у Франції – 5% [МЭиМО. – 2002. - №1. – С.4].
Ця модель будується на дуже високому рівні розвитку національної
самосвідомості, переважанні інтересів нації над інтересами конкретної
людини. Корпоративні принципи, ідеї і символи панують як на
мікроекономічному, так і макроекономічному рівнях. Держава забезпечує
створення сприятливих умов для господарської діяльності, стимулює
динамічний розвиток найбільш перспективних галузей економіки. Малий і
середній бізнес спеціально не стимулюються, але й перешкод для їх розвитку
не робиться. Прискорення промислового зростання, висока
конкурентоспроможність корпорацій на світовому ринку в ті часи
забезпечувалися також за рахунок імпортування нових технологій,
нарощування обсягів праці і капіталу, що застосовувалися, відносно низьких
витрат на виробництво продукції. Рівень заробітної плати, а, відповідно, і
рівень життя населення в цей період суттєво відставав від росту
продуктивності праці.
У кінці 90-х років на господарському просторі Японії ситуація
змінюється. Скорочуються темпи економічного зростання, частіше почали
виникати кризові ситуації. Повільно зникає внутрішньо корпоративний дух
народу під впливом лібералізації економіки, проникнення елементів
американської моделі господарювання. Одним із результатів цього є суттєве
наближення рівня життя людей до найбільш розвинених країн Європи.
В останні роки почали говорити про “слов’янську" модель
економічного розвитку, маючи на увазі Україну і Росію. Характерними
рисами цієї моделі є те, що:
- держава, навіть і після приватизації великої частки власності,
залишається потужним власником у важливих галузях народного
господарства. Частка малого і середнього приватного бізнесу залишається
порівняно невеликою. Зберігається тісний зв’язок політичної влади і
власності;
- відбувається постійний перерозподіл прав власності при активній
участі неекономічних чинників. Багато підприємств приватизовані
формально, знаходяться під контролем держави, на мають ефективного
приватного власника – товаровиробника;
- фінансовий капітал переважає над промисловим. При цьому
сформувалися стійкі протиріччя у відношенні розподілу доходів і капіталів.
Банки, зосередивши основні фінансові ресурси, не вважають вигідним
вкладати капітал у виробництво. В той же час керівництво приватизованих
підприємств не бажає віддавати контроль над власністю в обмін на інвестиції
з боку банків. Компроміс між банками і підприємствами розв’язується
шляхом створення фінансово-промислових груп (ФПГ);
- надзвичайно нерівномірно відбувається перехід до ринкових відносин в
різних галузях економіки. Якщо грошово-кредитна сфера розвивається в
напрямку розвинених ринкових країн, то в сільському господарстві, в
основному, зберігаються колишні, застарілі форми організації виробництва;
- існують високий рівень криміналізації економічного життя,
корумпованості, неповага до закону і недовіра до будь-якої влади;
- значна частина населення схильна до державного патерналізму
(визнання значної ролі держави в перерозподілі доходів населення) і
суспільних форм привласнення (безкоштовних освіти, медичного
обслуговування тощо).
Основні поняття
� Передумови переходу до ринкової економіки
� Приватна власність на засоби виробництва
� Ефективна конкуренція
� Вільний обмін товарами
� Вільне ціноутворення
� Розвинута грошово-кредитна система
� Достатня ємність ринку
� Сутність господарських одиниць
� Господарський кругообіг
� Домашні господарства
� Матеріальні та грошові потоки
� Фінансові посередники
� Національні моделі ринкової економіки
� Американська модель ринкової економіки
� Скандинавська модель ринкової економіки
� Японська модель ринкової економіки
� Слов'янська модель ринкової економіки