1.2. 3. Транснаціональні корпорації

Транснаціональними корпораціями (ТНК) вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. В економічній літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої мононаціональ­ний, а сфера діяльності — міжнародна. Термін "багатонаціональні корпорації" іноді застосовується до корпорацій, які багатонаціо­нальні і за природою свого капіталу, і за сферою діяльності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття транснаціональна корпорація".

Найголовнішими ознаками транснаціональних корпорацій вважаються такі:

•   компанія реалізує продукції більш як в одній країні;

•   підприємства і філіали компанії розташовані у двох і біль­
ше країнах;

•   власники компанії є резидентами різних країн.

Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з'яви­лися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 році. Масового характеру це явище набуває у 60-х роках XXст., коли великі компанії почали інтенсивно експортувати капітал.

Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі про­мисловості та у створення розподільчих і збутових підрозділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чотирьох га­лузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різко знизилася.

У 1970 р. у 15 найрозвиненіших країнах світу розміщувалися штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі налічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капіталовкладень і забезпечували виробництво третини товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприєм­ствах ТНК працюють понад 100 млн чол. Транснаціональні кор­порації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, — на 12 %.

На нинішньому етапі саме ТНК, а не країни як такі, вважа­ються основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами.

Конкурентні переваги ТНК:

•   інформаційна обізнаність з економічними і політичними
особливостями різних країн;

•   володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, уп­
равлінською майстерністю та здатність до їх оперативного
переміщення;

•   масштабність економіки.

Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експансії ТНК:

•   попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій
задовольняється за рахунок експорту таких товарів на за­
значений ринок;

•   ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках вироб­
ничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки,
при цьому експорт товарів з материнської компанії скоро­
чується або взагалі припиняється;

•   утворені компанії, продовжуючи постачати товари на міс­
цеві ринки, починають освоювати ринки інших країн;

•   утворені компанії починають експортувати до країни ма­
теринської компанії товари, виготовлені ними економічно
ефективніше, ніж на освоєному ринку материнської ком­
панії.

Стадії експансії ТНК уперше було помічено у сфері так зва­них первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім — в обробних галузях економіки, а нині — в третинному секторі.

Основними типами транснаціональних корпорацій є такі:

•   горизонтально інтегровані;

•   вертикально інтегровані;

•   диверсифіковані.

Для більшості транснаціональних корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродук-тові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприє­мствами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситуація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціо­нальних на транснаціональні.

Транснаціональні компанії сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Напри­клад, наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу ви­робництва обробної промисловості та 90 % експорту її продук­ції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, а в Аргентині — 35 % продукції обробної промис­ловості.

Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає:

•    50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною еко­
номікою);

•    60 % зовнішньої торгівлі;

•    90 % прямих зарубіжних інвестицій;

•    80 % технологічних розробок.

Підприємства ТНК формально не залежать одне від одного, у межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового ринку.

Найбільш інтернаціональною серед провідних транснаціональ­них корпорацій є "Nestle", штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продажів становить 98 % від їх загального обсягу. Такий показник для відомої голландської компанії "Philips" становить 88 %, а для "British Petroleum" — 75 %.