Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.2.3. Інфраструктура ринку

1.2.3. Інфраструктура ринку
Програмна анотація
Сутність та призначення ринкової інфраструктури, основні елементи
ринкової інфраструктури (торгово-промислові палати, товарні біржі, фондові
біржі, служби маркетингу, брокерські, страхові, аудиторські, інвестиційні,
холдингові компанії тощо); механізм функціонування товарних та фондових
бірж.
Для забезпечення нормального функціонування ринку необхідне
існування ряду підсистем, служб, підприємств, які обслуговують,
опосередковують ринкові угоди. Без відповідної інфраструктури неможливе
існування ринку.

Інфраструктура ринку – сукупність інститутів ринку, які
обслуговують і забезпечують рух матеріальних і нематеріальних цінностей.

 


Схема 1. Інфраструктура ринку
Основними елементами ринкової інфраструктури є: торгово-
промислові палати, біржі (товарні, фондові, праці), служби маркетингу,
брокерські, страхові, аудиторські, інвестиційні, холдингові компанії тощо.
Торгово-промислова палата – це міжнародна суспільна або державна
організація, що сприяє розвитку економіки і торгівлі, в першу чергу –
зовнішньоторгових відносин між країнами. Вони допомагають об'єднати
ділові круги фірм, установити торгові зв’язки, надають необхідну
інформацію учасникам торгових операцій.
Біржа – (слово латинського походження і спочатку означало
“шкіряний гаманець”) – регулярно функціонуючий, організаційно
визначений оптовий ринок однорідних товарів, на якому укладаються
договори купівлі-продажу великих партій товару.
Виконуючи роль посередника в торгових операціях, біржа сприяє
установленню контактів між продавцями і покупцями товару і формуванню
оптових ринкових цін через біржові торги. В залежності від виду товарів, якими торгує біржа, розрізняють біржі
товарні, фондові, валютні, універсальні і біржі праці.
Товарна біржа – установа, в якій здійснюються оптові угоди з купівлі-
продажу товарів за зразками і стандартами на основі попередньої біржової
експертизи. Тобто продаються і купуються, як правило, не самі товари, а
контракти на їх постачання.
Служби маркетингу (від анг. market – ринок) – це сукупність
спеціалізованих компаній, агентств і організацій, різноманітна діяльність
яких пов’язана з ринком товарів, послуг і цінних паперів. Основне їх
призначення – стимулювати збут товарів, розвивати і прискорювати
просування товарів на ринку – з метою кращого задоволення потреб
споживачів й отримання прибутку.
Діяльність служб маркетингу спрямована на організацію і
вдосконалення продажу продукції. Для цього вони:
• розробляють товари, визначають види й установлюють їх
характеристики;
• проводять маркетингові дослідження – вивчають ринок товарів і
послуг, попит і пропозицію, поведінку споживачів, ринкову кон’юнктуру,
динаміку цін;
• здійснюють різноманітні рекламні заходи, розраховані на певний
період часу, район дії, ринок, коло осіб, займаються розробкою рекламних
засобів і розміщенням реклами, надають послуги творчого й
інтелектуального характеру.
Брокерські компанії (від анг. broker – комісіонер) – це брокерські
фірми, контори, представництва, асоціації, які створені для спільного
надання посередницьких послуг при проведенні торгових, біржових
операцій. Завдання брокерських компаній:
• зводити разом покупців і продавців;
• діяти в якості агента продавця і покупця;
• здійснювати операції купівлі-продажу;
• отримувати за свої послуги платню – комісійну або брокерську
винагороду.
Величина брокерської комісії звичайно пропорційна сумі угоди і
регламентується біржовим комітетом (радою).
Страхові компанії – це комерційні організації, які надають послуги в
царині страхування, виступають у ролі страховщиків майна і життя своїх
клієнтів. Страхові компанії беруть на себе обов’язки відшкодувати останнім
втрати в різних непередбачених обставинах, тобто при виникненні
страхового випадку. За формою власності страхові компанії можуть бути
державними, акціонерними, кооперативними, приватними.
Аудиторські компанії – це комерційні організації, які здійснюють
незалежну фінансову і бухгалтерську експертизу, контроль за діяльністю
господарюючих суб’єктів, аналітико-консультативні послуги. Мета
аудиторських служб – дати об’єктивну оцінку фінансового стану
господарюючого суб’єкта, правомірності проведених угод, дотримання
законодавства, і в першу чергу податкового, а також достовірності
представленої звітності.
Інвестиційні компанії – це кредитно-фінансові установи акціонерного
типу, які акумулюють грошові засоби приватних інвесторів, що залучаються
через продажу їм власних цінних паперів. Інвестиційні компанії є одночасно
покупцями, держальниками, емітентами і продавцями акцій і облігацій. На
зібрані засоби інвестиційні компанії купують акції різних акціонерних
товариств, отримуючи дивіденди. Інвестиційні компанії чутливо реагують на
зміни ситуації на фінансовому ринку, купують або продають цінні папери за
сприятливим для них ринковим курсом. Отримані доходи дозволяють
інвестиційним компаніям створювати значні фінансові резерви і виплачувати
своїм акціонерам сталі за розмірами дивіденди при мінімальному ризику
банкрутства.
Холдингові компанії – це акціонерні корпорації, які використовують
свої капітали для придбання акцій інших компаній. Володіння частиною
акцій інших компаній дозволяє холдинг-компанії здійснювати фінансовий
контроль за їх діяльністю. Холдингова компанія складається із головної
(материнської) фірми, дочерних і внучатих фірм. При цьому материнській
компанії не обов’язково володіти 51% акцій інших дочерних фірм, достатньо
набагато меншої частки акцій, щоб ефективно контролювати їх діяльність. В
результаті материнська фірма реально розпоряджається власністю, яка в
декілька разів перевищує власність, що фактично належить їй. Холдингові
компанії сприяють концентрації капіталу, полегшенню розв’язання крупних
фінансових і господарських проблем, забезпеченню злагодженості дій
багатьох взаємопов’язаних компаній.
Розглянемо механізм функціонування товарних і фондових бірж.
Товарна біржа має права юридичної особи, формує оптовий ринок і
забезпечує можливість здійснення оптових договорів і біржової торгівлі в
формі відкритих публічних торгів. Товарні біржі мають такі переваги:
- контрагенти добровільно вибирають один одного;
- ціни формуються під впливом попиту і пропозиції;
- торги проводяться за єдиними, встановленими біржею, правилами;
- типова форма контрактів спрощує до мінімуму проведення торгів.
Сама біржа не торгує, вона лише організовує оптову торгівлю. Її
завдання створювати умови для здійснення торгової і посередницької
діяльності іншим юридичним і фізичним особам.
Біржові договори не можуть складатися від імені і за рахунок біржі, їх
здійснюють лише члени біржі особисто або через своїх уповноважених, а
також біржові брокери за дорученням членів біржі. Джерело доходу брокера-
посередника – комісійна винагорода, яка передбачена статутом відповідної
біржі. Поруч з брокерами в торгах приймають участь і члени біржі, так звані
біржові маклери (ділери), які ведуть і фіксують договори.
Зазвичай, торг починає провідний маклер, який дає інформацію про
товари, які виставляються на продаж. Якщо інформація маклера викликала
бажання у брокерів придбати товар, вони підтверджують це, піднімаючи
вгору руку з карткою, яка може бути синього або червоного кольору. Після
оголошення всього списку і невеликої перерви починається обговорення
пропозицій брокерів-продавців. В ідеальному випадку на пропозицію
відкликається зацікавлений брокер-покупець, тобто контрагент, який бажає
придбати всю партію товару. І договір зразу фіксується. Якщо такий варіант
не проходить, то обговорюються зустрічні пропозиції брокерів-покупців про
умови, на яких вони згідні придбати товар або його частину. Якщо і повторна
спроба укласти договір виявляється невдалою, то вона відкладається,
переходять до розгляду інших пропозицій.
У випадку досягнення домовленості між брокером-продавцем і
брокером-покупцем, маклер фіксує договір записом в реєстраційній карті.
Така реєстрація свідчить про те, що договір укладено.
На товарних біржах здійснюються два основних види договорів: на
реальний товар (spot) і строкові договори (futures). Договори “спот” мають
місце, коли продається-купується реально існуючий товар. Продавець
заздалегідь завіз товар на склад біржі і отримав на це свідоцтво, яке потім,
при здійсненні угоди купівлі-продажу, передається покупцю для оплати.
Договори на реальний товар можуть бути з негайним постачанням і з
відстрочкою його постачання. Договори з відстрочкою постачання (товар
обов’язково буде доставлений в майбутньому) називаються форвардними
договорами. Об’єктом такого договору може бути, наприклад, урожай
майбутнього періоду.
Строкові (ф’ючерсні) договори мають об’єктом не реальний товар, а
стандартні ф’ючерсні контракти, в яких уніфіковано якість і кількість товару,
умови його постачання, платежу, упаковка і маркіровка. Ф’ючерсний
контракт (ф'ючерс) – договір між продавцем і покупцем про купівлю-
продаж товару в майбутньому за узгодженою сьогодні ціною. Система
гарантій, яка існує на ф’ючерсному ринку, забезпечує виконання зобов’язань.
Оскільки метою учасників ф’ючерсної торгівлі є, як правило, не придбання
товарів, а гра на різниці цін, то зобов’язання за ф’ючерсним контрактом
виконується шляхом оплати або отримання різниці в ціні. Ф’ючерсний
контракт не зв’язаний з конкретним продавцем або покупцем і може багато
разів передаватися із рук в руки (третьому, четвертому і т. д. покупцеві).
Особливим видом ф’ючерсного договору є опціон з премією, тобто
договір з обмеженим, порівняно зі звичайним ф’ючерсним договором,
ризиком. Опціон являє собою договірне зобов’язання купити або продати
певний вид ф’ючерсного контракту за завчасно установленою ціною в межах
узгодженого періоду.
Сучасні ф’ючерсні договори здійснюються з метою спекуляції або
страхування від цінових ризиків (хеджирування). Спекулятивні операції – це
гра на підвищенні або на пониженні ціни контракту. Хеджирування являє
собою страхування від цінових ризиків з метою уникнення втрат від зміни
цін.
Фондова біржа – організований вторинний ринок цінних паперів,
розміщений в певному місці, функціонуючий за встановленими правилами,
на якому відбувається відкрите визначення цін за допомогою механізму
котирування.
Фондова біржа концентрує і виявляє попит і пропозицію цінних
паперів, забезпечує найбільш ефективний механізм укладання договорів на
ринку цінних паперів.
Основні види цінних паперів, які обертаються на біржі, - це акції й
облігації, державні боргові зобов’язання, а також похідні від них. Процедура
допуску їх до котирування на фондовій біржі називається лістингом; вона
здійснюється у відповідності з конкретними вимогами до їх емітента.
Цінні папери, які пройшли процедуру лістингу і дозволені для купівлі-
продажу, називаються фондовими цінностями (активами). Торгівля ведеться
або партіями, на певну суму, або за видами, при цьому договори укладаються
“заочно”, без наявності на біржі самих цінних паперів.
Величезними біржами світу є Нью-Йоркська, Лондонська і Токійська;
на них обертаються акції декількох тисяч великих корпорацій, які складають
більш 75% всього фінансового капіталу, що обертається в світі.
Американський, англійський, японський і тайванський біржові ринки цінних
паперів – найбільші в світі за сумою цін акцій, що котируються, і за обсягом
укладених договорів.
Найрозповсюдженіша модель фондової біржі – закрите акціонерне
товариство - об’єднує рівноправних членів, що купили місце для ведення
операцій на біржі. Не членам цього акціонерного товариства не дозволяється
здійснювати операції на фондовій біржі.
Фондова біржа не є комерційною організацією і не ставить за мету
отримання прибутків. Її доходи формуються за рахунок продажу акцій,
регулярних членських внесків, біржових зборів і штрафів. Доходи повністю
йдуть на покриття витрат, на забезпечення і розвиток діяльності біржі.
Основними учасниками біржового ринку є емітенти (корпорації, що
випускають цінні папери), інвестори (особи, які купують цінні папери) і
інвестиційні інститути (посередник, фінансовий брокер, інвестиційний
консультант, інвестиційна компанія, інвестиційний фонд).
Сигналом до укладання договору є доручення клієнта продати або
купити певну кількість цінних паперів певного виду на певних умовах, яке
передано посереднику (брокеру, ділеру) усно або письмово.
Цінні папери, як правило, продаються партіями (пакетами) по 100 або
1000 штук. Брокер або брокерська фірма передає доручення своєму
представнику в біржовому залі, який сам або через маклера укладає договір з
іншим брокером, що отримав відповідне доручення від свого клієнта.
Договір реєструється електронною системою фондової біржі одразу після
його укладення, грошові розрахунки між сторонами договору і
посередниками здійснюються в межах установленого часу (в США –
протягом 5 робочих днів) за допомогою клірингових центрів.
Ціна цінних паперів на біржі формується в результаті подвійного
аукціону або ранжирування заяв у межах ціни закупки (нижня межа) і ціни
продажу (верхня межа). Кожний договір передбачає новий аукціон.

Біржові ціни фіксуються кілька разів на день і щоденно публікуються в
пресі, так само як і інформація про укладені договори. Щорічні інформаційні
збірники про фондову біржу випускаються Всесвітньою федерацією
фондових бірж і Федерацією бірж Європейського Співтовариства.
Стан фондової біржі й економіки в цілому аналізується на основі
різних показників фондового ринку – індексів. Кожна фондова біржа має
свою власну систему індексів. Найбільш відомими є: індекс Доу-Джонса –
Нью-Йоркська фондова біржа, індекс Ніккей – Токійська фондова біржа,
індекс Dax – Німеччина.