1.2.4. Альтернативність використання ресурсів і необхідність раціонального вибору. Крива виробничих можливостей.

4. Альтернативність   використання   ресурсів   та   необхідність раціонального вибору. Крива виробничих можливостей

Як відомо, кількість ресурсів є обмеженою, тому виробники повинні вибирати, які товари і послуги вони будуть виробляти. Економіка завжди знаходиться в стані вибору між альтернативами, оскільки ресурси, що використовуються для виробництва одного товару, не можуть бути використані для виробництва іншого. Наприклад, земельна ділянка, на якій споруджений будинок, не може використовуватись як сільськогосподарське угіддя, люди, що працюють вчителями, не можуть працювати на виробництві автомашин і т. ін. Виробляючи один товар, ми втрачаємо можливості виготовити інший. При виборі, який саме товар виготовляти, ми порівнюємо їхню альтернативну вартість.

Альтернативна вартість - це витрати на виробництво товару, оцінені з точки зору втраченої можливості їх використання на інші цілі. їх можна виміряти кількістю одиниць альтернативного товару, яким ми пожертвували, або як різницю між прибутком, який можна було б отримати при найбільш вигідному зі всіх альтернативних способів використання ресурсів, і реально отриманим прибутком.

При виборі того, який із альтернативних товарів виробляти, суспільство має знайти такий спосіб використання ресурсів, який би зміг забезпечити максимальне виробництво споживчих благ при мінімумі затрачених ресурсів, тобто найефективніший.

Економічна ефективність — це така ситуація, в якій при заданих ресурсах і технології неможливо виготовити більшу кількість одного товару, не жертвуючи при цьому можливістю випускати інші товари. Інакше кажучи, для досягнення економічної ефективності необхідно:

1)  щоб усі ресурси були повністю зайняті у процесі виробництва;

2)  щоб існував повний обсяг виробництва;

3)  виробництво базується на високому рівні техніки та технології.

Повна зайнятість означає, що всі ресурси повинні використовуватись повністю і тільки на виробничі цілі. Повний обсяг виробництва означає, що при даному рівні техніки і технології вже неможливо з даних ресурсів випустити більше продукції. Рівень техніки і технології повинен відповідати його галузевим стандартам на даний період часу.

Допустимо, що економіка працює ефективно, і спробуємо показати, як при даних виробничих можливостях суспільство розв'язує проблему економічного вибору. Для цього зробимо кілька припущень:

1) повна зайнятість усіх ресурсів;

2) повний обсяг виробництва;

3) кількість і якість ресурсів незмінна;

4) технологія незмінна;

5) виробляються тільки два товари (хліб і верстати).

За таких умов збільшення виробництва хліба можливе лише при зменшенні виробництва верстатів. Припустимо, що є декілька альтернативних варіантів виробництва цих двох товарів:

Покажемо ці альтернативи за допомогою графіка (рис.1.2)

А

гідно з альтернативою, позначеною точкою А, економіка спрямувала би свої ресурси на виробництво верстатів повністю. При альтернативі, позначеній точкою Д, всі наявні ресурси були б використані на виробництво хліба. Однак суспільство не може обмежуватись виробництвом або засобів виробництва, або предметів споживання, воно мусить знайти певний баланс у розподілі ресурсів на виробництво обох продуктів. Рухаючись від альтернативи А до Д, ми збільшуємо виробництво хліба за рахунок перерозподілу частини ресурсів з виробництва верстатів. У такий спосіб ми будемо спрямовувати розвиток економіки на задоволення поточних потреб суспільства і втрачатимемо можливість у майбутньому мати достатню кількість засобів виробництва (навіть для виробництва того ж хліба). Якщо ми будемо рухатись у зворотному напрямку - від Д до А, то будемо утримуватись від поточного споживання на користь нагромадження засобів виробництва, зростання споживання в майбутньому. Але в будь-якому випадку ми будемо жертвувати частиною виробництва одного товару для збільшення виробництва іншого.

Вибір альтернативних варіантів використання ресурсів передбачає раціональну поведінку людей, урахування ними факту обмеженості ресурсів і необхідності їх раціонального використання.

Сукупність усіх можливих варіантів поєднання виробництва цих двох товарів позначається на графіку кривої виробничих можливостей. Будь-яка точка М, що знаходиться всередині графіка, показує, що така комбінація виробництва двох товарів можлива, але неефективна. Будь-яка точка Т поза графіком показує, що така комбінація виробництва двох товарів при даних ресурсах і технології неможлива. Крива вигнута. Це пов'язано з тим, що при заміні виробництва одного товару іншим в умовах повної зайнятості ресурсів альтернативні витрати другого товару зростають. Ця залежність характеризує дію закону зростаючих витрат. Справа в тому, що не існує взаємозамінюваних технологій, і суспільство змушене при переході на виробництво нового товару витрачати додаткові ресурси.

При побудові графіка кривої виробничих можливостей ми прийняли низку припущень. Однак у реальному житті постійно відбуваються зміни: з'являється нова техніка і технологія, люди знаходять більш раціональні способи використання ресурсів, самі ресурси можуть змінюватись як кількісно, так і якісно, суспільство повністю відмовляється від виробництва одних товарів і починає виготовляти абсолютно інші. Як, правило, такі зміни ведуть до економічного зростання. Економічне зростання - це процес розширення виробничих можливостей суспільства. На графіку його можна позначити зміщенням кривої виробничих можливостей вправо. Розширення виробничих можливостей, або економічне зростання, можливе двома шляхами:

1.  Збільшенням  кількості економічних ресурсів.  Це можливо, наприклад, при зростанні чисельності працездатного населення, відкритті   нових  родовищ  корисних   копалин,   розширенні виробничих    площ    тощо.    Таке    зростання    називають екстенсивним.

2. За  рахунок  підвищення  якості  ресурсів  без  додаткового приросту їх кількості. Сюди відноситься застосування більш кваліфікованої робочої сили,  заміна техніки  і  технології, поліпшення  підприємницьких заходів  керівників тощо.  Ці фактори   характеризують   інтенсивний   тип   економічного зростання.

У реальному житті екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання тісно переплітаються, тому, як правило, говорять про переважно екстенсивний або переважно інтенсивний тип економічного зростання. Наприклад, у 50-ті роки в СРСР переважали екстенсивні фактори (освоєння цілинних земель, розробка нових родовищ корисних копалин тощо), а в 70-ті роки ці фактори вже майже вичерпались, тому ставилось завдання підвищувати ефективність і якість роботи. Хоч, звичайно, використовувались і ті, й інші фактори. В сучасній економіці України ставиться завдання досягти повної та ефективної зайнятості всіх видів ресурсів на основі технічного переозброєння та структурної перебудови економіки, забезпечення політичних правових, науково-технічних умов для стабілізації й економічного зростання всіх галузей виробництва. Цьому сприятимуть  перехід до ринкових принципів господарювання, налагодження ефективних зовнішньоекономічних зв'язків, розширення та вдосконалення системи освіти, науки, професійної підготовки робочої сили та підвищення стимулів її діяльності.