Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3.1. Підприємство як первинна ланка ринкового господарства

1.3.1. Підприємство як первинна ланка ринкового господарства
Програмна анотація
Сутність підприємства, система цілей підприємства, критерії
класифікації підприємств, характеристика підприємств за економічним
призначенням, масштабами виробництва, ступенем спеціалізації; види
підприємств за організаційно-економічним критерієм (індивідуальне,
сімейне, приватне, колективне, державне, спільне, орендне).
В системі господарського кругообігу головним об’єктом економічного
аналізу є підприємство (фірма). Саме підприємства виробляють основну масу
товарів і послуг, які задовольняють потреби людей.
Терміни “фірма” і “підприємство” у вітчизняній економічній літературі
розглядаються як синоніми, тотожні поняття, хоча на практиці це не завжди
так. Підприємство – це основний агент планової економіки, тому що являє
собою, власне, виробничо-технічний комплекс, ресурсами якого управляє
представник держави. Підприємствами є хлібзавод і перукарня, автобусний
парк і аеропорт, вугільна шахта і магазин і т.п. Фірма ж – це основний агент
ринкової економіки, самостійна організаційно-економічна структура
підприємницької діяльності. Вона характеризується системою
взаємовідносин, при якій управління ресурсами залежить від підприємця. До
складу фірми можуть входити одне або декілька різноманітних
організаційно-економічних структур. Так, до складу АвтоЗазу входять
декілька заводів, але фірма одна – АвтоЗаз.
Фірма – це самостійно господарююча одиниця бізнесу, яка, на свій
страх і ризик, перетворює економічні ресурси в продукцію з метою
отримання максимально високого прибутку.
Фірми (підприємства) мають певні загальні ознаки (мал. 1.3.1.).

 

 

 

Мал. 1.3.1. Загальні ознаки підприємства
Виробнича фірма має товарний знак.
Фірма (підприємство) виконує такі основні функції:
- концентрує і через свою діяльність реалізує практично всі економічні
інтереси, які виникають в національному господарстві;
- генерує як розробку і виробництво продукції, так і споживацькі
здібності (можливості) для їх придбання;
- створює робочі місця як у себе, так і в постачальників та в державному
секторі;
- забезпечує задоволення певних потреб суспільства і одночасно
найбільш раціональне використання обмежених ресурсів.
Виникнення, функціонування і розвиток фірм (підприємств)
пов'язується із здійсненням певної системи цілей. Головною кінцевою метою
будь-якого підприємства практично є отримання максимально високого
прибутку. Для досягнення цієї мети підприємству треба здійснити цілий
набір тактичних і стратегічних цільових установок. Основними є:
- збільшення обсягів продажу товарів і послуг;
- досягнення більш високих темпів зростання;
- збільшення частки ринку;
- збільшення прибутку щодо вкладеного капіталу;
- збільшення доходу на акцію компанії (якщо це акціонерна компанія);
- збільшення ринкової вартості акції (якщо відкрите акціонерне
товариство);
- зміна структури капіталу.
Характер цільових установок підприємства визначається станом
економіки в цілому, тенденціями розвитку конкретної галузі, до якої
відноситься його діяльність, а також стадією циклу життя самого
підприємства.
Підприємства (фірми) прагнуть забезпечити певну систему цінностей.
Ефективне підприємство – це підприємство, яке одержує стійкий прибуток
від своєї господарської діяльності. Таке завдання-максимум може бути
реалізоване на сталій основі тільки через усвідомлення і найбільш повне
задоволення суспільних потреб, або через створення системи цінностей для
трьох суспільних груп: власників (акціонерів) фірми, споживачів її продукції,
постачальників і персоналу підприємства. Власники (акціонери) фірми
зацікавлені в постійному і всезростаючому потоці доходів і такому
використанні власних і залучених засобів, які збільшують цінність власності,
що належить йому. Персонал і постачальники зацікавлені в стабільній роботі
підприємства, в розвитку довгострокових відносин з ним, в сприятливій
робочій атмосфері. Для споживачів найвищими цінностями є товари і
послуги, які задовольняють їх якістю і ціною.
Існує безліч фірм, кожна із них має свої особливі внутрішню структуру,
статус, розміри і сферу діяльності, в якій вона найбільш ефективна. Фірми
(підприємства) можуть бути класифіковані за певними критеріями. Найбільш
розповсюджена класифікація за формою власності, характером та сферою
діяльності, організаційно-правовим статусом.
Розподіл підприємств за формою власності характеризує малюнок
1.3.2.
За характером діяльності підприємства бувають виробничі, що
виробляють матеріальні блага, і невиробничі, що надають різноманітні
послуги.
За ступенем спеціалізації підприємства розрізняють: предметну
спеціалізацію (виробництво готових продуктів); подетальну спеціалізацію
(виробництво окремих частин, компонентів продуктів); технологічну або
стадійну спеціалізацію (здійснення окремих операцій чи окремих
технологічних процесів, зокрема, зварювання, термічна обробка,
виробництво заготовок тощо).

 

 

 Мал. 1.3.2. Різновиди підприємств за формою власності
За масштабами виробництва підприємства поділяються на малі,
середні і великі. Для віднесення фірми до тієї чи іншої групи в різних країнах
світу використовують такі критерії, як: чисельність зайнятих, розмір доданої
вартості, річний обсяг виробництва (продажу), розмір капіталу, обсяг
господарського обороту тощо.
Згідно з Законом України “Про захист економічної конкуренції” малим
підприємством в нашій країні вважається підприємство з числом робітників
до 50 чоловік, або виручка якого від реалізації продукції за останній
фінансовий рік чи вартість активів не перевищує еквіваленту 500 тис. євро.
Частка малих підприємств у ВВП на протязі останніх років
залишається на рівні 7-8%, тоді як в економічно розвинених країнах цей
показник перевищує 40% (Бізнес. – 2000. - №13. – с.14).
За організаційно-правовою формою фірми поділяються на:
Підприємство
приватне (індивідуальне, сімейне) – засноване
на особистій або сімейній власності
колективне – засноване на власності декількох
власників, які наймають робочу силу
державне – засноване на загальнодержавній
власності (51% паю і більше). Казенні мають
100%
державне комунальне (муніципальне) –
засноване на власності місцевих органів влади
спільне – засноване на змішаній формі
власності (резидентів та нерезидентів)
іноземне – ґрунтується на власності
юридичних осіб: громадян інших держав
- одноосібні володіння (власна справа). Власник приймає всі рішення і
несе повну відповідальність за них;
- партнерства (товариства) – об'єднання капіталів і талантів декількох
осіб;
- корпорації – акціонерні товариства, які централізують кошти через
продаж акцій.
Господарські товариства – це підприємства, організації й установи,
створені на засадах договору юридичних осіб і громадян шляхом об'єднання
їхнього майна і підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.
Серед господарських товариств виділяються:
• акціонерні товариства (АТ) – товариства, які мають статутний фонд,
поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несуть
відповідальність за свої зобов’язання тільки майном підприємства;
• товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) – товариства,
статутний фонд яких поділений на частки, а розміри їх визначені
установчими документами;
• повні товариства – товариства, учасники яких здійснюють спільну
підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за
зобов’язання товариств усім своїм майном;
• командитні товариства – товариства, які, разом з одним чи кількома
учасниками, що несуть відповідальність за зобов’язання товариства
всім своїм майном, включають також одного чи кількох учасників, чия
відповідальність обмежується певним вкладом у майно товариства.
Найрозвиненішою формою господарського товариства є акціонерне
товариство. Розрізняють акціонерні товариства відкритого типу, акції яких
можуть поширюватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на
біржах, та закритого типу, акції яких розповсюджуються тільки поміж його
засновниками.
Акціонерні товариства (корпорації) можуть мати горизонтальну,
вертикальну і конгломеративну структури.
Корпорація з горизонтальною структурою володіє кількома
підприємствами, які виробляють однакову продукцію. В залежності від
складності вони можуть виступати в формах картелю, синдикату і тресту.
Корпорація з вертикальною структурою об’єднує декілька
підприємств, кожне з яких здійснює свою стадію, відмінну від інших стадій
виробництва. Основною формою вертикальної інтеграції є комбінат.
Корпорація з конгломеративною структурою являє собою фірму, яка
виробляє широкий асортимент різних товарів і послуг для продажу на ринку.
Якщо фірма виробляє, скажімо, одяг, взуття, папір, цукор, клей тощо, то її
можна назвати конгломератом. Основною формою конгломерату є концерн.
Різні типи і форми монополістичних об'єднань постійно розвиваються
(на основі концентрації і централізації капіталу), реорганізовуються,
вдосконалюються, на зміну старим приходять нові, які виникають внаслідок
постійної або тимчасової домовленостей.
Основними принципами утворення та організації діяльності об'єднань
підприємств є:
• добровільність входження фірм на підставі спільності інтересів;
• вільний вибір організаційної форми об'єднання;
• повне дотримання чинного законодавства;
• добровільність делегування визначених повноважень підприємств
об'єднанню в цілому;
• самоврядування об'єднань;
• договірна основа організації відносин між учасниками об'єднання та
об'єднанням у цілому.