1.3.3. Ринкова економіка вільної конкуренції, її характерні риси

3. Ринкова економіка вільної конкуренції, її характерні риси

Ринкова економіка вільної конкуренції існувала у ХУІІ-ХІХ ст. у розвинутих на той час країнах і до сьогодні її механізм вважається однією із загальнолюдських цінностей, оскільки міг забезпечити максимальну економічну ефективність та раціональне використання ресурсів на основі дії об'єктивних економічних законів. її характерні риси:

1. Приватна власність на всі види економічних ресурсів. 

2. Вільний доступ на ринок та вільний вихід з нього, тому кількість учасників ринку нічим не обмежується. 

3. Масовий характер ринку, вільна конкуренція великої кількості   виробників, що веде до вирівнювання та стабільності ринкової ціни.

4. Повна свобода в переміщенні матеріальних,  фінансових і людських ресурсів.

5 Право кожного учасника ринкових відносин на повну  інформованість про попит та пропозицію, про ціну, прибуток,    специфікацію товару,  що дозволяє кожному  виробнику та споживачу зробити найкращий вибір з наявних можливостей.   

6. Виключення будь-яких привілеїв для будь-яких груп продавців.

7. Обмеження ролі держави в регулюванні економічних процесів на ринку.

Сукупність цих характеристик показує, що ринкова економіка вільної конкуренції була заснована на приватній власності і правах господарських     суб'єктів     вільно     володіти,     користуватися, розпоряджатися своїми ресурсами. Відносини між виробниками складалися на основі вільної конкуренції - економічного змагання, в якому   виживали  ті,   хто   постійно   вдосконалював  технологію виробництва, економив витрати, орієнтувався на задоволення потреб споживачів. Існувала свобода вибору і свобода підприємницької діяльності,   яка проявлялася у тому, що: 1) власники економічних ресурсів могли використовувати ресурси за власним розсудом; 2) робітники мали право вибирати такий вид діяльності, на який вони здатні; 3) споживачі вибирали такі товари і послуги, які вважали найбільш придатними для задоволення своїх потреб. Із цих трьох виборів найважливішим був вибір споживача. Виробники виробляли такі товари та послуги, які відповідали потребам споживача, а власники ресурсів постачали на ринок такі ресурси, із яких можна виготовити споживчі блага, що відповідали потребам споживачів (попит на ресурси - похідний від попиту на споживчі блага). Розподіл ресурсів відбувався на основі системи ринків і цін. Ресурси вкладалися у виробництво лише тієї продукції, на яку попит перевищував   пропозицію.   Співвідношення  попиту  і   пропозиції визначає ринкову ціну. Коли пропозиція зростає, попит насичується, ціна зменшується і знову ведеться пошук більш прибуткових галузей. Кожний виробник намагається економити ресурси, зменшувати витрати нижче за ринкову ціну. Виробники мали можливість вільно переливати капітал із галузі в галузь, в економіку інших країн. Це характеризувало   відкритість   економіки.   У  той   період  уряд виконував роль „нічного сторожа", що полягала у захисті майнових прав господарських суб'єктів. Чисто ринкова економіка проіснувала до останньої третини XIX ст.