Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.4.2. Процес відтворення на макрорівні

1.4.2. Процес відтворення на макрорівні
Програмна анотація
Визначення відтворення, відтворення національного продукту,
відтворення робочої сили, відтворення капіталу і природних ресурсів,
відтворення виробничих відносин, типи відтворення, форми інтенсивного
типу зростання, якість економічного зростання в умовах НТР.
Відтворення – це процес відновлення використаних чинників
виробництва (природних ресурсів, робочої сили, засобів виробництва),
шляхом їх подальшого виробництва. Відтворення означає безперервне
повторення процесів виробництва, розподілу, обміну і споживання.
Суспільство не зможе існувати і розвиватися, якщо не буде постійно
відтворювати всі чинники виробництва – сировину, засоби виробництва,
робочу силу.
В ринкових умовах господарювання відтворення можливе за умови, що
всі товари, які виробляються, будуть продані, а всі засоби виробництва і
предмети споживання - відшкодовані. Ця умова передбачає дотримання
певних народногосподарських пропорцій.
В економічній теорії розроблено декілька моделей відтворення
(господарського кругообігу). Найбільш відомими є: модель відтворення
Франсуа Кене (перша відома спроба розглянути процес виробництва в
масштабах суспільства), марксистська теорія відтворення суспільного
капіталу, моделі економічного обороту продуктів і доходу.
Модель відтворення Франсуа Кене (1694-1774), французького
економіста, засновника школи фізіократів, базується на його теорії класів, які
він виділив в залежності від їх участі в створенні і привласненні чистого
продукту. Згідно з цією теорією нація складається із трьох класів:
продуктивного, власників і безплідного. Продуктивний клас, до яких він
відносив виробників сільськогосподарської продукції (фермерів і найманих
ними робітників), створює чистий продукт. Клас власників (король,
сеньйори, церква) привласнюють чистий продукт. Безплідний клас – це
громадяни, які не зайняті в сільському господарстві, не привласнюють і не
створюють чистий продукт, вони лише перетворюють сільськогосподарський
продукт в іншу натуральну форму.
Чільне місце в цій теорії відтворення посідає проблема реалізації
сільськогосподарської продукції, створеної продуктивним класом,
промислової продукції, створеної безплідним класом, грошових засобів, які
отримали в попередньому періоді за оренду землі земельні власники. Весь
процес реалізації охоплює п’ять актів.
Модель відтворення Ф. Кене показує, що повторення процесу
виробництва можливе за умови певної пропорційності, яка досягається за
рахунок конкуренції і вільної гри цін, тобто на основі природного порядку
(ладу). Втручання ж держави у цей процес порушує стихійний порядок.
В теорії відтворення суспільного капіталу К. Маркса (1818-1883),
німецького економіста, засновника марксизму, центральною проблемою
суспільного відтворення є реалізація всього сукупного продукту, створеного
в суспільстві. Його відтворення пов’язується зі співвідношенням між
структурою виробництва і структурою суспільних потреб, тобто показується
через певну пропорційність між ними.
Дана теорія базується на певних припущеннях - умовах, яких повинні
дотримуватися. Все суспільне виробництво поділяється на два підрозділи: І –
виробництво засобів виробництва; ІІ – виробництво предметів споживання.
Переваги надаються випереджальному розвитку першого підрозділу
порівняно із другим.
Моделі економічного обороту продуктів і доходу – сучасні моделі
функціонування безперервного виробництва в масштабах всього суспільства.
Основними складовими елементами цих моделей, як ми вже знаємо (див.
тему 1), є господарські суб’єкти і ринки купівлі-продажу продуктів і
ресурсів. Вони забезпечують обіг економічних благ в грошовій і натуральній
формах, рух яких відбувається в протилежних напрямах. Постійне
оновлення, повторення і продовження процесу руху продуктів, ресурсів і
грошей складають зміст суспільного відтворення.
Процес відтворення охоплює відтворення: національного продукту,
робочої сили, капіталу, природних ресурсів, виробничих відносин. Таке
уявлення є доволі умовним, в реальній дійсності ж вони існують в єдності і
взаємодії.
Відтворення національного продукту – безперервне відновлення
витрачених обсягів продукції, товарів і послуг шляхом їх подальшого
виробництва. Відтворення матеріальних і духовних благ необхідне в будь-
якому суспільстві, тому що людям необхідно постійно і безперервно
задовольняти свої потреби.
Відтворення робочої сили – безперервне відновлення і підтримання
фізичних сил і здібностей людей до праці. Особливість відтворення робочої
сили полягає в тому, що людина відтворює себе не тільки стосовно своїх
фізичних й інтелектуальних здібностей, але й як працівник певної якості
(кваліфікації) або типу (фаху). Економічний розвиток в країні визначає
потреби відтворення певної кількості робочої сили, рівня її освіти і
кваліфікації. Для відтворення відповідної необхідної робочої сили
суспільство повинно створювати умови для відшкодування витрат,
пов’язаних з народженням, фізичним і культурним розвитком людей, їх
освітньою і професійною підготовкою.
Відтворення (обіг) капіталу – безперервне відновлення (обіг) засобів
виробництва, що використовуються у виробництві товарів і послуг, і
доставка їх до кінцевого споживача. Воно передбачає постійне створення
більш якісних і досконалих машин, обладнання, механізмів, інструментів,
програмного забезпечення тощо.
Відтворення природних ресурсів – це безперервне їх витрачання і
відновлення. Природні ресурси не є невичерпними і вічними, якщо їх
постійно витрачати; тому для забезпечення процесу відтворення необхідно:
бережливо і раціонально використовувати все те, що дає нам природа
(зокрема, стосовно невідтворюваних природних ресурсів); там, де ще
можливо, відроджувати їх (поновлювати і підвищувати природну родючість
землі, висаджувати ліси, відтворювати запаси водоймищ); максимально
використовувати вторинну сировину, інші відходи виробництва та
знешкоджувати їхній негативний вплив на природу і здоров’я людей
(застосовувати безвідходні технології); всілякими способами підтримувати
екологічну чистоту виробництва і природокористування.
Відтворення виробничих відносин – безперервне відновлення певних
економічних відносин, в які постійно вступають люди. Вони визначаються
власністю, особливістю поділу, кооперації і комбінування праці тощо, які
утворюють соціально необхідне повторення виробництва.
Відтворення може відбуватися в різних варіантах (масштабах або
пропорціях). Розрізняють такі типи відтворення: просте, розширене і
звужене.
Просте відтворення – відтворення за незмінних масштабів
виробництва, коли ввесь отриманий дохід (продукт) нації використовується в
особистому (кінцевому) споживанні. При такому відтворенні нагромадження
відсутнє, запас капіталу залишається незмінним, економіка характеризується
сталістю: немає ні зростання, ні спаду (тут обсяг заміщення капіталу, який
вибув, дорівнює чистим інвестиціям).
Розширене відтворення – відтворення при зростаючих масштабах
виробництва. При ньому частка отриманих доходів використовується для
придбання додаткових ресурсів, за рахунок яких виробництво відновлюється
і зростає.
Звужене, або регресивне відтворення – повторення процесу
виробництва в скороченому обсязі через відсутність його доходів або
недоцільність розвитку даного виду (індивідуальне виробництво). При
звуженому відтворенні на споживання йде не лише національний дохід, а й
частина фонду заміщення, тобто валових заощаджень – за рахунок коштів,
що мали б піти на заміщення зношеного капіталу. "Проїдання" виробничого
капіталу веде до зниження ВВП і доходів, а відтак призводить до
економічного спаду, а це небезпечно для майбутнього країни.
Характеризують стан суспільного відтворення наявність або
відсутність економічного зростання.
Економічне зростання – такі кількісні і якісні зміни в національній
економіці в певний період часу, які характеризуються стійким розширенням
масштабів виробництва національного продукту, його удосконаленням
(покращенням структури). Економічне зростання означає, що на кожному
даному відрізку часу певною мірою полегшується розв’язання проблеми
обмеженості ресурсів і стає можливим більш повне забезпечення потреб
людей в товарах і послугах.
На характер економічного зростання впливають різноманітні чинники,
їх основні групи: чинники пропозиції, чинники попиту і чинники розподілу.
До чинників пропозиції відносяться такі:
- кількість і якість трудових ресурсів;
- обсяг капіталу (активів), зайнятого у виробництві;
- рівень технології й організації національного виробництва;
- розвиненість інфраструктури;
- кількість і якість природних ресурсів.
Саме вони роблять економічне зростання фізично можливим. Але їх
наявність ще не зумовлює зростання як такого, тому що це ще лише
потенціал. Реальне зростання стає можливим лише за умови освоєння і
введення в оборот наявних ресурсів, їхнього ефективного використання.
Фактори попиту – чинники, які реально можуть бути залучені для
економічного зростання. Зростання неможливе без існування відповідного
сукупного попиту на готову продукцію і ресурси, що є наявними в країні.
Для забезпечення економічного зростання треба стимулювати сукупний
попит, зокрема на виробничі ресурси.
Фактори розподілу – чинники, які сприяють оптимальному
(ефективному) розподілові доходу та виробничих ресурсів по галузях і
секторах економіки. Для зростання виробництва і доходу недостатньо тільки
нарощувати виробничі ресурси або ж збільшувати обсяги споживання
товарів і послуг, не цікавлячись при цьому, ким (якими групами населення і
підприємтсв) вони переважно споживаються.
Отже, економічне зростання можливе тоді, коли максимально
ефективно задіяні усі його чинники – пропозиції, попиту і розподілу. Якість
економічного зростання залежить від того, як використовуються чинники
зростання національного продукту.
Економічне зростання можна забезпечити двома способами:
- шляхом використання у відтворювальному процесі більшої кількості
виробничих ресурсів;
- шляхом більш раціонального й ефективного використання обмежених
(рідкісних) економічних ресурсів.
У залежності від того, яким способом досягається більший
економічний результат, розрізняють два типи економічного зростання –
екстенсивний та інтенсивний.
Екстенсивне економічне зростання означає збільшення масштабів
виробництва суспільного продукту за рахунок використання додаткових
одиниць праці, капіталу, природніх ресурсів, коли технологічна база
виробництва і кваліфікаційно-освітня підготовка працівників незмінні.
Приріст товарів і послуг відбувається шляхом збільшення чисельності
зайнятих, тривалості робочого часу,зростання обсягів інвестицій,
використання більшої кількості сировини, матеріалів, палива, розширення
посівних земель тощо. Цей спосіб господарювання є затратним, а форма
відтворення – капіталомістка і ресурсомістка. Можливості екстенсивного
шляху розвитку, в кінцевому рахунку, обмежені наявністю природних,
капітальних і трудових ресурсів.
Інтенсивне економічне зростання – зростання суспільного продукту за
рахунок більш раціонального й ефективного використання кожної одиниці
ресурсного потенціалу. Досягається воно внаслідок якісних змін чинників
виробництва (підвищення продуктивності праці, кращого використання
матеріалів, енергії тощо), переходу виробництва на нову технологічну основу
під впливом науково-технічного прогресу.
Інтенсивні та екстенсивні чинники взаємопов’язані між собою,
знаходяться в певному співвідношенні, доповнюють один одного. Межа між
ними відносна, рухлива. В реальному житті екстенсивний та інтенсивний
типи економічного зростання в чистому вигляді не існують, тому можна
говорити лише про переважаюче значення тих чи інших. В умовах науково-
технічної революції переважаючим типом розвитку стає інтенсивне
економічне зростання.
Інтенсивний тип економічного зростання можна здійснювати в різних
формах. Найбільш відомі: капіталомістка, капіталозберігаюча, нейтральна.
Капіталомістка (ресурсомістка) форма характеризується
підвищенням результативності виробництва за рахунок зростання витрат
основних капітальних засобів на одиницю вартості продукції, зростання його
капіталомісткості. При цьому темпи зростання основного капіталу
переважають над темпами зростання національного продукту.
Капітало – або ресурсозберігаюча форма характеризується економією
виробничих ресурсів на одиницю вартості виробленого продукту (зниження
його капітало – або матеріаломісткості). При цьому темпи зростання
національного продукту перевищують темпи зростання основного капіталу
чи інших видів матеріальних ресурсів.
Нейтральна форма економічного зростання характеризується тим, що,
при зростанні результативності (віддачі) ресурсів досягається за рахунок
додаткових капіталовкладень, економія на основних засобах праці компенсує
ці витрати. В таких умовах обсяг залучених виробничих ресурсів і
капіталоозброєність зростають такими ж темпами, як і національний
продукт.
Фондомістка форма інтенсивного економічного зростання має місце у
виробництвах з низькою капіталоозброєністю, капіталозберігаюча – в галузях
і виробництвах з її високим рівнем.
В сучасних умовах, завдяки НТП, створюються нові можливості для
зміни якості економічного зростання. Електронна автоматизація
матеріального виробництва й обігу, розвиток біотехнологій (генної і
клітинної інженерії) і науково-технічної творчості сприяють появі нових
видів продуктів, зниженню енерго- і матеріаломісткості в багатьох галузях
суспільного виробництва. Завдяки НТП стають можливими швидка зміна
питомої частки і темпів виробництва того чи іншого блага, суттєве
підвищення його ефективності (корисності).