Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.4.3. Нагромадження та його ефективність

1.4.3. Нагромадження та його ефективність
Програмна анотація
Фонд споживання і фонд нагромадження, структура фонду
нагромадження, норма нагромадження, об’єктивні межі норми
нагромадження, суть інвестицій, види інвестицій, валові та чисті інвестиції,
ефективність нагромадження та її показники, структурні зрушення в
пропорціях суспільного відтворення.
Розширене відтворення передбачає виділення у національному доході
не тільки фонду споживання, а й фонду нагромадження, за рахунок якого
відбуваються виробниче і невиробниче нагромадження, створення резервів і
страхових фондів.
Виробниче нагромадження – збільшення або створення нових
додаткових засобів виробництва (будівництво нових підприємств, залізниць,
електростанцій, машин, обладнання тощо) і покращення їх якості.
Невиробниче нагромадження – збільшення предметів особистого і
суспільного вжитку для нових робітників (будівництво житла, установ
освіти, охорони здоров’я, культури).
Створення резервів і страхових фондів – додаткові засоби виробництва
і предметів споживання, які призначені для забезпечення безперервності
виробництва за різних непередбачуваних обставин.
Масштаби нагромадження пов’язані з пропорціями розподілу
національного доходу на частки, що споживаються і нагромаджуються. Чим
більше виділяється засобів на розширення виробництва, тим вища міра
нагромадження, і навпаки. Частка засобів, які виділені на нагромадження в
загальному обсязі національного доходу, називається нормою
нагромадження (НН). Вона визначається співвідношенням фонду
нагромадження (ФН) до національного доходу (НД) і виражається у
відсотках:
 

 НН = ФН / НД × 100%
В господарській практиці обчислюється також норма виробничого
нагромадження, яка безпосередньо визначає економічний розвиток країни.
Норма виробничого нагромадження (НВН) визначається як відношення
фонду виробничого нагромадження (ФВН) до національного доходу:

 НВН = ФВН / НД
Чим вища норма нагромадження, тим швидші темпи економічного
зростання, і навпаки. Це - загальна закономірність. Але це не означає, що
треба механічно збільшувати частку нагромадження в національному доході.
Існують об’єктивні межі норми нагромадження, які примушують знаходити
оптимальний, найбільш прийнятний варіант співвідношення між
споживанням і нагромадженням національного доходу. З одного боку,
надмірно великий фонд споживання, тобто низька форма нагромадження, не
дає можливості здійснювати розширене відтворення, підвищувати рівень
життя населення. З іншого боку, надмірне нагромадження частки створеного
національного доходу, тобто висока норма нагромадження, стримує
споживання людей. При обмеженні споживання підриваються стимули до
праці, формується тип економіки, яка не орієнтується на задоволення потреб
та інтересів людей, виникають негативні процеси.
В різних країнах світу по-різному вирішується проблема оптимального
співвідношення між споживанням і нагромадженням національного доходу.
В залежності від завдань і мети інвестиційної політики це співвідношення
може відхилятися на користь тієї чи іншої частки національного доходу.
З приводу встановлення оптимальної норми нагромадження більшість
економістів, посилаючись на історичний досвід, вказують на 5-30%. Але при
цьому зауважують, що звичайно норма нагромадження знаходиться в межах
10-20%.
При встановленні тієї чи іншої норми нагромадження враховуються
багато чинників, зокрема: де знаходиться економіка у довготривалому циклі -
в стадії підвищення чи пониження; яка необхідність структурних
перетворень в народному господарстві тощо.
Процес нагромадження здійснюється через інвестиції.
Інвестиції – усі види засобів (активів), які вкладаються в господарську
діяльність з метою отримання доходу. Вони можуть здійснюватися у вигляді
грошових засобів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів,
вкладів у рухоме і нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права
та інші цінності.
Інвестиції в процес відтворення основного капіталу і пов’язані з цим
вкладення на розвиток обігового капіталу називаються капіталовкладеннями.
До капітальних вкладень відносяться витрати на створення нових і
реконструкцію діючих підприємств тощо.
Джерелами фінансування інвестиційної діяльності є:
- власні фінансові ресурси (прибуток, армотизаційні відрахування, грошові
нагромадження, збереження населення тощо);
- позичені фінансові засоби інвесторів (засоби від продажу облігацій,
банківські і бюджетні кредити);
- залучені фінансові засоби інвестора (засоби, отримані від продажу акцій,
паєвих та інших внесків фізичних і юридичних осіб);
- бюджетні асигнування.
Розрізняють такі види інвестицій: державні, що створюються за
рахунок засобів державного бюджету, із інших державних фінансових
джерел; іноземні – це вклади іноземних інвесторів (банків, компаній,
підприємців); приватні, що створюються із засобів приватних,
корпоративних підприємств і організацій, громадян, враховуючи як власні,
так і залучені засоби.
Виділяють виробничі інвестиції, спрямовані на нове будівництво,
реконструкцію, розширення, технічне переозброєння діючих підприємств, та
інтелектуальні, вкладені в створення інтелектуального, духовного продукту.
Інвестиції бувають нефінансові і фінансові. Нефінансові інвестиції –
негрошові інвестиції в формі вкладення прав, ліцензій, ноу-хау, майна, в
проект, в підприємство, в справу. Фінансові інвестиції, портфельні –
інвестиції, що вкладаються в акції, облігації та інші цінні папери і
сформовані у вигляді портфеля цінних паперів.
Основними формами інвестицій є валові і чисті інвестиції. Валові
інвестиції – загальні інвестиції в економіку, що спрямовані на підтримку і
збільшення основного капіталу і запасів. Валові інвестиції складаються із
двох частин. Одна частина, амортизація, являє собою інвестиційні ресурси,
необхідні для заміщення спрацьованого основного капіталу, його ремонту,
оновлення до вихідного рівня, відповідного виробничому використанню.
Друга складова – чисті інвестиції – є вкладенням капіталу з метою
збільшення, нарощування основних засобів через будівництво будинків і
споруд, виробництва і встановлення нового додаткового обладнання,
модернізації діючих виробничих потужностей. Отже, чисті інвестиції – це
валові інвестиції за відрахуванням амортизації.
Якісними характеристиками реальних інвестицій є обсяг
нагромадження і норма нагромадження. Обсяг нагромадження –
капіталовкладення в грошовому виразі, а норма нагромадження – відношення
обсягу інвестицій до продукту, створеного в країні. Якісна характеристика
нагромадження визначається коефіцієнтом приросту капіталомісткості,
який обчислюється як співвідношення валових інвестицій в основний капітал
і приросту національного продукту за певний проміжок часу.
Для визначення ефективності інвестиційного проекту
використовуються два показники: економічний і соціально-економічний.
Економічний показник характеризує співвідношення результату, що
отримується, до затрат, які здійснюються у відповідності з інвестиційним
проектом. Соціально-економічний показник, крім економічного ефекту,
включає також і соціальний – покращення умов життя людей, стану
зовнішнього середовища, зниження рівня безробіття тощо.
Обчислення соціально-економічного показника ефективності
інвестицій практично неможливе, тому найбільша увага приділяється
економічному показнику ефективності капіталовкладень та чинникам, які на
нього впливають. В конкретній ситуації використовується ціла система
показників, які характеризують ефективність інвестиційного проекту:
прибутковість, ліквідність, чиста приведена вартість, внутрішня норма
доходності (або окупності), найменші витрати.
Прибутковість є основним показником, який характеризує
ефективність інвестицій на довготривалому проміжку часу, а ліквідність – на
короткостроковому відрізку часу. Кількісно прибутковість обчислюється
часткою від ділення прибутку на затрати, на витрати ресурсів. Ліквідність –
здатність перетворення активів підприємства, цінностей у готівку,
мобільність активів, платоспроможність фірми. Якщо очікуваний прибуток
перевищує передбачувані витрати, інвестиційний проект вважається
ефективним.
Чиста приведена вартість – більш точний показник загальної
ефективності інвестиційного проекту, визначається різницею між поточною
приведеною вартістю сукупних майбутніх доходів і поточною приведеною
вартістю майбутніх витрат на реалізацію інвестиційного проекту та
експлуатацію певного об’єкту на протязі всього періоду його існування.
Внутрішня норма доходності (чи окупності) визначається як
розрахункова процентна ставка, при якій чиста приведена вартість дорівнює
нулю. Інакше кажучи, це - розрахункова процентна ставка, при якій доходи
від інвестиційного проекту дорівнюють витратам на нього. Обчислюється
внутрішня норма доходності шляхом вибору із декількох різних процентних
ставок.
Показник найменших витрат характеризується величиною витрат на
інвестиційний проект за найдешевшим варіантом, а рентабельність
визначається як співвідношення між всіма дисконтованими доходами від
інвестиційного проекту і всіма дисконтованими витратами на цей проект.
Дисконтування – це зворотній процес нарахування складного проценту.
Дисконтування витрат означає приведення майбутніх витрат до сьогодення,
встановлення сьогоднішнього еквіваленту суми, яка буде виплачуватися в
майбутньому. Теперішня вартість майбутньої суми визначається з
допомогою дисконтуючого множника, залежного від норми банківського
проценту і строку дисконтування. Дисконтуючий множник дорівнює ( ) r + 1 t,
де r – річний процент (норма дисконту) і t – кількість років вкладання.
Наприклад, заплановано придбати (або побудувати) будинок через 2 роки за
10 млн. доларів США. Якщо ці гроші покласти в комерційний банк, який
виплачує 50% річних, то через 2 роки сума збільшиться в
2,25 рази ( ) 5 , 1 5 , 1 × . Це і є дисконтуючий множник або коефіцієнт дисконту. З
допомогою цього коефіцієнту визначаємо нинішній еквівалент майбутньої
суми в 10 млн. доларів, яка складає ( ) . 44 , 4 25 , 2 : 10 млн = доларів.
Для розрахунку нинішньої поточної вартості, яку дисконтують в
практиці, використовується формула:
,
) 1 ( t
t
p r
V V
+
=
де p V - теперішня вартість майбутньої суми грошей і t V – майбутня вартість
теперішньої суми грошей.
З інвестуванням відбуваються структурні зрушення в пропорціях
суспільного відтворення. Ці зрушення в певних кількісних співвідношеннях
між макроекономічними елементами національного (народного)
господарства. Вони визначають збалансованість відтворення за будь-яких
економічних умов, з метою більшого пристосування до сучасних потреб
людей. Структурні зрушення в народному господарстві - це впровадження у
виробництво нових форм розвитку матерії, нових технологій, здійснення
революційних і еволюційних змін.
Незважаючи на те, що в результаті структурних зрушень економіка
втрачає стабільність і рівновагу (виникають економічні спади, безробіття,
інфляція тощо), вона в той же час переходить до свого нового якісного стану,
в основі якого - енерго-, матеріало- і працезберігаючі технології. Структурні
зрушення в пропорціях суспільного відтворення дають поштовх для розвитку
автоматизованого способу виробництва, характерними особливостями якого
є широке використання електронно-обчислювальної техніки, верстатів з
числовим програмним управлінням, промислових роботів, гнучких
виробничих систем, формування робітника нового типу, модифікація
пріоритетних цілей розвитку суспільства та ін.
Основні поняття
� Національний продукт
� Засоби виробництва
� Предмети споживання
� Фонд заміщення
� Фонд споживання
� Фонд нагромадження
� Структура фонду нагромадження
� Валовий внутрішній продукт
� Національний дохід
� Національне багатства
� Речеве і неречеве багатства
� Елементи речового національного багатства
� Елементи неречового національного багатства
� Ефективність суспільного виробництва
� Продуктивність праці
� Ефективність використання основного капіталу
� Капіталовіддача
� Матеріаловіддача
� Капіталомісткість
� Трудомісткість
� Матеріаломісткість
� Відтворення
� Модель відтворення Ф. Кене
� Модель відтворення суспільного капіталу К.Маркса
� Відтворення національного продукту і робочої сили
� Відтворення капіталу і природних ресурсів
� Типи відтворення
� Економічне зростання
� Чинники економічного зростання
� Чинники пропозиції
� Чинники попиту
� Чинники розподілу
� Способи економічного зростання
� Типи економічного зростання
� Форми інтенсивного типу економічного зростання
� Виробниче і невиробниче нагромадження
� Норма нагромадження
� Інвестиції
� Капіталовкладення
� Джерела інвестицій
� Види інвестицій
� Фінансові і нефінансові інвестиції
� Валові і чисті інвестиції
� Коефіцієнт приросту капіталомісткості
� Основні показники ефективності інвестицій
� Чиста приведена вартість
� Внутрішня норма дохідності
� Показник найменших витрат
� Структурні зрушення в пропорціях суспільного відтворення