2.1.2. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення

2.1.2. Валовий внутрішній продукт та методи його обчислення
Програмна анотація
Валовий випуск, кінцева та проміжна продукції, ВВП та методи його
обчислення: виробничий, метод витрат, метод доходів.
Найбільш узагальненим показником створення благ в суспільстві є
валовий випуск.
Валовий випуск – (ВВ) – сукупна ринкова вартість продукції, товарів і
послуг, вироблених в країні протягом року в базових цінах. При цьому базова
ціна представлена лише як сума витрат і прибутку. В неї не входять
продуктові податки – акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.
Згідно з діючою з 1993 року стандартною системою національного
рахівництва Організації Об'єднаних Націй (ООН), розрізняють два типи
валового випуску: ринковий і неринковий.
До ринкового валового випуску відносяться:
- товари і послуги, що реалізуються за допомогою грошей і за бартером;
- товари і послуги в натуральній формі, які отримують працівники в
якості оплати праці;
- товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного
підприємства, яке знаходиться на самостійному балансі, і надаються
іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у
виробництві;
- готова продукція і незавершене виробництво, які надходять у запаси
матеріальних оборотних засобів виробника і призначені для ринкового
використання.
До неринкового валового випуску відносяться:
- товари і послуги, що вироблені господарюючими одиницями
(економічними суб'єктами, агентами) для їх власного кінцевого
споживання і нагромадження;
- товари і послуги, що надаються безкоштовно інституційним одиницям
і суспільству в цілому;
- продукція і незавершене виробництво, що призначені для неринкового
використання і надходять до запасів матеріальних коштів виробника;
- послуги , які здійснює домашній найманий робітник.
Валовий випуск має охоплювати результати всіх форм і видів
діяльності в економіці країни. Однак реально здійснити це дуже важко і
практично не можливо. Особливо це стосується доходів тіньового бізнесу,
бартерного обміну, оплати у вигляді чайових, роботи домогосподарок в
своєму домашньому господарстві і т.п.
Кінцева продукція – це товари і послуги, які купуються для кінцевого
споживання, тобто такі, що не використовуються для перепродажу або
подальшої обробки чи переробки. До кінцевого продукту можна, наприклад,
віднести частину продукції сільського господарства, яка: купується
приватними особами і споживається в домашніх господарствах; йде на
приріст запасів зерна, збільшення поголів’я худоби; закуповується державою
для задоволення споживчих потреб; продається за кордон.
Проміжна продукція – це товари і послуги, що є ресурсом для
виробництва іншої продукції, тобто вони проходять подальшу переробку або
перепродаються декілька разів, перш ніж опиняються у кінцевому
споживанні. Наприклад, зерно, яке вирощене в сільському господарстві,
перш ніж перетвориться в кінцевий продукт – хліб, проходить декілька
стадій обробки: збір, обмолот, очистка, сушка і збереження на елеваторах,
помол у млинах, випічка хліба на хлібозаводах.
Продукція більшості галузей народного господарства за своєю
матеріальною формою може бути використана і як кінцева, і як проміжна.
Наприклад, електроенергія, що використовується підприємствами для
виробництва продукції, є проміжним продуктом, але електроенергія, яка
безпосередньо купується споживачем для освітлення приміщень,
включається в кінцевий продукт.
Проміжна продукція пов'язується з подвійним рахунком, який
неправильно відображає реальний обсяг вироблених товарів і послуг.
Завищення вартості продукції викликається тим, що багато продуктів
перепродадуться декілька разів, перш ніж вони будуть перероблені й
увійдуть в кінцевий продукт. Виключити подвійний рахунок можна за
допомогою показника доданої вартості, який являє собою ринкову ціну
товарів і послуг підприємств за мінусом вартості спожитих ресурсів.
Валовий внутрішній продукт (ВВП), або кінцевий продукт - це різниця
між валовим випуском і проміжною продукцією суспільства.
Валовий внутрішній продукт – це узагальнюючий макроекономічний
показник, що виражає сукупну вартість кінцевого продукту, створеного в
середині країни, в ринкових цінах за рік. Він складається лише з товарів і
послуг, проданих на ринку; а продукти ж, які не перетворилися в товар,
тобто не продані – в нього не включаються. В нього не входять також
непродуктивні угоди, до яких відносяться суто фінансові угоди і продаж
уживаних товарів.
Валовий внутрішній продукт відноситься до найважливіших
показників СНР, який характеризує кінцевий результат виробничої
діяльності інституційних одиниць країни, широко використовується в
макроекономічному аналізі і міжнародних порівняннях.
Валовий внутрішній продукт обчислюється трьома методами
(способами): виробничим, методом витрат, методом доходів.
Виробничий метод обчислення ВВП зводиться до визначення валової
доданої вартості у всіх галузях економіки. Валова додана вартість
визначається як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням.
Сюди додаються податки за відрахуванням субсидій на продукти і послуги,
включаючи імпортні. Сума доданої вартості всіх галузей і є ВВП.
Метод витрат обчислення ВВП полягає в підрахунку всіх витрат на
придбання (споживання) кінцевого продукту. Сюди включаються: споживчі
витрати населення (С), валові (приватні і державні) інвестиції в національну
економіку (І_q), державні закупки товарів і послуг (G). Формула ВВП за
методом витрат має наступний вигляд:
ВВП=С+І_q+G.
Метод розрахунку ВВП за доходами – це підсумок доходів фізичних і
юридичних осіб, інституційних одиниць. ВВП тут обчислюється як сума
винагороди власникам чинників виробництва (заробітна плата, процент,
прибуток, рента). Сюди також включаються непрямі податки на
підприємства, амортизація, доходи від власності.
При правильних розрахунках усі три методи обчислення ВВП мають
дати однаковий кінцевий результат.
У розвинених країнах сьогодні питома вага продукції сфери послуг у
ВВП складає 70-75%, в Україні ж – лише 52%.