Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.5.3. Витрати виробництва у короткостроковому періоді діяльності фірми.

3. Витрати виробництва у короткостроковому періоді діяльності фірми

Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.

Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.

Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності.

Відповідно, визначення періодів діяльності фірми у короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють на змінні та постійні.

Змінними витратами (УС — variable cost) називають витрати, величина яких залежить від зміни обсягу виробництва (це витрати на сировину,  допоміжні   матеріали,   комплектуючі   вироби,   паливо,

електроенергію, транспортні послуги, зарплата більшості працюючих). Тут існує залежність: чим більше продукції випускається, тим більший обсяг даних витрат.

Динаміка змінних витрат нерівномірна: із збільшенням виробництва вони спочатку швидко зростають, потім виникає фактор економії на масовому виробництві (ефект масштабу виробництва) -це на рис. 2.10 відрізок кривої між точками А і В. Потім знову вони ростуть швидше.

Рис. 2.10. Графік змінних та постійних витрат

Отже, при збільшенні виробництва змінні витрати ростуть:

а)  спочатку пропорційно до зміни обсягу виробництва (до точки А);

б)   з точки А до точки В діє ефект масштабу виробництва і швидкість росту їх зменшується;

в)   з точки В (вправо) змінні витрати зростають у результаті порушення оптимальних розмірів підприємства (це можливо при збільшенні транспортних затрат на зростаючі масштаби сировини, обсягів готової продукції та ін.).

Постійними витратами (РС - fixed cost) називають такі, величина яких не залежить від зміни обсягу виробництва (витрати на утримання заводських будівель, машин і обладнання, страхові внески і рентні платежі, оплата праці управлінців). На рис. 2.10 видно, що лінія РС горизонтальна, тому що певна їх кількість притаманна будь-якому обсягу виробництва (точка С1).

Сума постійних (РС) і змінних (УС) витрат виробництва — це валові (сукупні) витрати виробництва (ТС - total cost), як сума грошових витрат на виробництво певного обсягу продукції.

Якщо накласти графіки один на другий, то отримаємо графік, валових витрат як суми змінних і постійних витрат (рис.2.11).

Щоб більш чітко визначити
можливі обсяги виробництва, при
яких фірма гарантує себе від
надмірного росту витрат
виробництва,                 досліджується

динаміка середніх витрат. Аналіз їх динаміки і структури необхідний для визначення оптимального вибору обсягу виробництва, можливих меж руху витрат, при яких виробництво зберігає прибутковість.

Середні   витрати   -    це

витрати в розрахунку на одиницю випуску продукції (average cost).

Якщо валові витрати (ТQ) віднести до кількості продукції, яка

випускається, то отримаємо середні витрати:

Графік середніх витрат (рис.2.12)має U-образну форму. Це викликано такими обставинами:

1. Спочатку, при русі зліва направо, спостерігається зниження середніх витрат до точки М. Це виникає тому, що досягається ефект масового виробництва, коли постійні і змінні витрати розподіляються на більший обсяг продукції.

2. Потім, при русі вправо від точки М, починають зростати труднощі з управлінням, зростають транспортні витрати, змінні витрати ростуть, тому зростають середні витрати. Якщо середні витрати нижчі від ринкової ціни, то фірма може

працювати рентабельно у межах обсягу виробництва Q1 - Q2 (рис.

2.13). Якщо середні виерати вищі за ринкову ціну, фірма повинна

покинути виробництво.

У практиці господарювання визначаються також середні валові витрати як відношення загальної суми витрат до кількості виробленої продукції:

  

   Середні змінні витрати визначають, поділивши суму змінних витрат на відповідну кількість виробленої продукції:

        

  

Середні постійні витрати - це валові постійні витрати поділені на об'єм випуску продукції:

Для визначення стратегії фірми дуже важливе значення має ще один вид витрат - граничні витрати.

Граничні витрати - це приріст витрат у результаті виробництва кожної додаткової одиниці продукції. Якщо приріст витрат позначити ТС1-TC2, а виробництво однієї додаткової одиниці продукції - Q1-Q2, то граничні витрати (МС - marginal cost) визначається за формулою:

Оскільки постійні витрати не міняються зі зміною обсягу випуску продукції підприємства, то граничні витрати визначаються зростанням лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції, тобто:

Динаміку витрат фірми, що пов'язана з певним рівнем виробництва, характеризує так званий закон спадаючої віддачі. Суть закону: послідовне зростання змінних витрат, починаючи з певного моменту, приводить до зменшення доданої вартості (граничного продукту), одержаної в розрахунку на кожну додаткову одиницю витрат. Це означає, що якщо кількість працівників, що обслуговують дане виробниче обладнання, буде зростати, то наступить межа, за якою зростання виробництва буде все меншим при залученні кожного додаткового працівника.

Закон спадаючої віддачі справедливий у всіх випадках і до усіх змінних ресурсів, коли хоча б один виробничий фактор (постійні витрати) залишається незмінним. Графічний вираз цього закону зображено на рис.2.14, де виділено межу зростаючої віддачі (В), за якою обсяг виробництва почне зменшуватись.

Рис. 2.14. Закон спадаючої віддачі

На основі нового графіка (рис. 2.15) можна охарактеризувати динаміку витрат фірми у короткостроковому періоді:

Рис.2.15. Витрати виробництва у короткостроковому періоді

Оскільки при прийнятті рішень фірмою найбільш важливими є характеристики в розрахунку на одиницю продукції, то розглянемо дані по середніх величинах різних витрат. Постійні витрати на одиницю продукції, тобто середні постійні витрати (АFС) в міру наношування випуску продукції падають, оскільки їх абсолютна "личина незмінна. На практиці їх величина може зазнавати невеликих змін. Так, з ростом виробництва можуть збільшуватися затрати на охорону у зв'язку зі зростанням ризику крадіжок. Більш складна залежність змінних витрат у функції росту виробництва. На першому етапі крива АУС показує зменшення середніх змінних витрат: проявляється ефект масштабу, збільшення обсягу виробництва. Та потім середні змінні витрати починають зростати: над ефектом масштабу бере верх дія закону спадаючої віддачі. Так, на машинобудівному заводі робота в три повних зміни може привести до зниження віддачі обладнання, бо випуск продукції у третю зміну виключає можливість профілактики робіт, що неминуче призведе до простою машин і обладнання.

Що стосується кривої середніх валових витрат (АТС), то вона падає швидше, ніж кожна з її складових (АFС і АVС), що закономірно.

Для діяльності фірми вирішальні 2 моменти: 1 Із графіка виходить, що поки граничні витрати (МС) менші від середніх валових витрат (АТС), має місце зменшення середніх витрат, яке буде продовжуватися до тих пір, поки останній приріст граничних витрат буде меншим, ніж усі попередні. У точці К, де перетинаються криві МС і АТС, має місце мінімум середніх валових витрат (АТС). Правіше точки К середні валові витрати починають рости. Звідси випливає, що у точці К ринкова ціна дорівнює середнім валовим витратам. Ця точка називається точкою беззбитковості виробництва. При падінні ринкової ціни нижче точки К підприємства починають покидати галузь. Продовжувати працювати в цій точці можливо, якщо перехід на випуск іншої продукції пов'язаний з великим ризиком або аналіз перспектив дозволяє зробити висновок про можливість у найкоротший час підвищення ціни на продукцію в силу росту попиту або погіршення стану конкурентів.

2. Значно гірше становище підприємства, якщо воно виявилося у точці В, де продажна ціна лише дорівнює АVС - середнім змінним витратам. У цьому випадку продаж продукції не дозволяє відшкодувати всі витрати на її виробництво. Керівництву фірми не залишається нічого іншого, як припинити виробництво даної продукції. Також не виключений варіант оголошення фірми банкрутом.