2.6.1. Різноманітність ринкових структур.

1. Різноманітність ринкових структур

У попередніх темах було визначено, що скільки є товарів та послуг, стільки й відповідних ринків. Тому будь-яка спроба здійснити дослідження кожної окремої галузі економіки була б нескінченним і нездійсненним завданням, бо їх занадто багато. Тому треба ставити більш реалістичну мету: визначити та обговорити основні ринкові структури або моделі. Адже насправді не може повністю однаково функціонувати ринок шкарпеток, як і ринок літаків. Бо на цих двох ринках неоднакова кількість виробників і споживачів, різний ступінь впливу виробників на ринкову ціну, неоднакова міра однорідності продукції тощо.

Економісти розрізняють чотири досить несхожі ринкові ситуації, де існують різні конкурентні умови:

1. Чиста (або вільна) конкуренція.

2. Чиста монополія (або монополія).

3. Монополістична конкуренція.

4. Олігополія.

Враховуючи те, що найбільш повного вигляду конкуренція набуває в умовах ринку чистої конкуренції, такий ринок називають ринком досконалої (або повної) конкуренції. Для трьох інших типів ринкових структур використовується така загальна назва, як недосконала (неповна) конкуренція. Бо вони відхиляються від чисто конкурентної моделі ринку.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, що виробляють стандартизований (однорідний) продукт, наприклад, картоплю чи помідори. Нові фірми можуть досить легко увійти в галузь, тобто розпочати в ній виробничу або торгову діяльність. Крім того, покупці знають усе, що їм потрібно знати про характеристику продукту, а всі виробники мають однакову інформацію про виробничі технології.

Повною протилежністю досконалої конкуренції виступає монополія - ринок, на якому єдина фірма здійснює 100%-ий продаж певного продукту, що не має замінювачів (наприклад, місцева електрична компанія або місцевий газопостачальник). Проникнення в галузь додаткових фірм заблоковано, тому фірма представляє собою всю галузь.

Монополістична конкуренція нагадує досконалу конкуренцію тим, що теж передбачає наявність множини дрібних фірм, а також легкість входу і виходу. Проте в цьому випадку продукція різних фірм диференційована, тобто неоднорідна (наприклад, одяг, книги, парфуми). Диференціація продукту є основою для створення сприятливих умов для продажу й оновлення продукції.

Нарешті, олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів^виробництва є взаємозалежними. Продукти можуть бути однорідними (наприклад, сталь або золото) або диференційованими (автомобілі чи будинки). Як правило, вступ в олігополістичні галузі - справа досить важка. Характерні риси основних типів ринкових структур подані в табл. 2.5.

Наведені в таблиці ринкові структури розподіляються на дві групи: реальні та "ідеальні типи. Олігополія та монополістична конкуренція описує багато реально існуючих ринків. До олігополістичних структур відносяться, наприклад, галузі обробної промисловості, виробництво алюмінію і цигарок та ін. У сфері послуг - телефонний зв'язок і телебачення. Монополістичній конкуренції відповідають більшості галузей сфери обслуговування, наприклад: мережа ресторанів, станції технічного обслуговування, сфера банківських послуг. Прикладом монополістичної конкуренції у переробній промисловості є виробництво взуття, одягу.

Не існує жорсткого демаркаційного розмежування олігополістичного ринку та ринку монополістичної конкуренції. Оскільки відсутні якісні критерії оцінки розмірів фірми. Характеристика конкретного ринку може залежати від того, як визначена продукція реалізується на цьому ринку. Наприклад, така простора сфера діяльності, як видання газет і журналів, може бути охарактеризована як галузь монополістичної конкуренції, в той час як більш вузька сфера - видання щотижневих журналів новин – є олігополією, де домінуючі позиції займають декілька журналів.

На відміну від монополістичної конкуренції та олігоиолії, чиста конкуренція і монополія як ринкові структури не описують якусь більшість реально існуючих ринків. Вони є більш абстрактними, ідеальними типами ринкових структур.

Таблиця 2.5 Характерні риси основних типів ринку

Під терміном "ідеальні типи" в даному випадку розуміється не те, що ці структури є "позитивними" в нормативному розумінні слова, а те, що вони існують як абстракції, до яких реально існуючі ринки можуть лише певною мірою наближатися. Досить важко зустріти ринки, які цілком відповідають чинникам досконалої конкуренції. Проте існують ринки, які відповідають вимогам досконалої конкуренції більше, ніж інші ринки. В той же час важко знайти ринки чистої монополії. Навіть у фірм, які займають домінуюче становище на своїх ринках. Майже завжди є декілька дрібних конкурентів. Крім того, дуже рідко певна продукція унікальна настільки, щоб взагалі не мати замінювачів. Але навіть ті ситуації, які підпадають під критерії чистої монополії, з часом
змінюються повністю.                                                                                       

Ідеальні та реальні ринкові структури відіграють різну роль в економічній теорії. Ідеальні типи (досконала конкуренція і монополія) володіють тією перевагою, що дозволяють чітко визначити систему обмежень, з якими зустрічається фірма на шляху максимізації прибутку. Виходячи з цих обмежень, можна побудувати точні моделі, які дозволятимуть продемонструвати усю сукупність альтернатив відносно обсягу випуску продукції до рівня цін, а також визначити оптимальний варіант вибору. Часто-густо ці моделі надають можливість зрозуміти функціонування таких ринків, які в дійсності далеко не повністю відповідають критеріям якоїсь однієї ринкової структури.

На відміну від досконалої конкуренції та монополії, олігополія і монополістична конкуренція значно ліпше описують ширший діапазон реально існуючих ринків. Справа в тому, що реальні ринкові структури характеризують сукупність обмежень для фірм у довготривалих термінах. Наприклад, в умовах олігополії та монополістичної конкуренції зміни в якості продукції повинні братися до уваги в тій же мірі, що й зміни в її кількості. Крім того, необхідно брати до уваги як вплив на попит ділових рішень конкурентів, так і вибір споживачів. Впровадження великої кількості змінних в аналіз прийняття рішень ускладнює процес побудови точних моделей. Тому, вивчаючи олігополію або монополістичну конкуренцію, ми часто більше дізнаємось про функціонування цих ринків за допомогою моделей досконалої конкуренції і монополії, ніж на основі більш складного опису обмежень, з якими зустрічається фірма на таких ринках.

Ступінь конкурентності на кожному з 4-х типів ринкових структур можна виразити такою динамікою (рис. 2.17):

Отже, можна стверджувати, що 100%-вий рівень конкурентності присутній на ринку чистої (досконалої) конкуренції. На цьому ринку діють дуже багато фірм, тому частка випуску продукції однієї фірми у загальному обсягу випуску цієї продукції на ринку є мінімальною. Це означає, що своїм випуском продукції одна фірма ніяк не може впливати на ринкову ціну, а приймає ціну. Тобто ця фірма є "ціноотримувачем". Таку фірму називають повністю конкурентною фірмою, бо вона приймає ціну на свою продукцію як дану, яка не залежить від обсягу продукції, що нею продається. Ось чому графік пропозиції повністю конкурентної фірми має такий вигляд:

Як бачимо з рис.2.18, який би обсяг продукції не виробляла фірма (Q1 Q2 або Q3 ), ціна (Р_о) залишається сталою. Тому для повністю конкурентної фірми крива попиту на її продукції залишається незмінною. Якщо фірма не підкориться постійній ринковій ціні (Р_о) і встановить на свою продукцію ціну більшу, Р_о то вона втратить усіх своїх клієнтів.

Проте не всі фірми повністю конкурентні, бо не всі ринки чисто конкурентні. Вони можуть піднімати ціну без втрати усіх клієнтів, а тільки їх частини. З іншого боку, фірми на ринках недосконалої конкуренції для зростання попиту на свою продукцію вимушені зменшувати ціну. Звідси

 неповністю   конкурентні   фірми можуть обирати  ціну, тому їх називають    "ціноутворюючими",
або   "ціновиробниками".   Звідси випливає, що крива попиту на продукцію неповністю конкурентної фірми має вигляд не горизонтальної лінії (як це у випадку повністю конкурентної фірми на рис. 2.18), а діагональної (рис.2.19).

Як бачимо, фірма на ринках недосконалої (монополія, монополістична конкуренція, олігополія) має можливість впливу на ринкову ціну (обирати ціну) обсягом продукції що випускається. Бо, наприклад, якщо фірма вироблятиме обсяг продукції 01, то ціна становитиме рівень Р1. А якщо фірма бажатиме зменшити ціну (з Р1 до Р2), то вона вироблятиме більше —