2.6.6. Характеристика олігопольного ринку.
6. Характеристика олігопольного ринку
Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями. Наприклад, в автомобільній промисловості домінуюче становище займають декілька крупних фірм, назви яких відомі всім.
Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно, олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно знати, що його візаві будуть робити те ж саме.
Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії. Єдина відмінність - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.
Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки деяким причинам:
1. Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють дешевшу продукцію, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуск), то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб є достатньо великим відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі існує тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди до вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.
Головна перешкода до вступу в галузь - це створення крупномасштабного виробництва, проте для фірми, яка тільки починає справу, це дуже складно.
Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється у різних галузях. Чим складніша продукція, тим мінімально ефективний розмір підприємств у процентах до обсягу попиту на пропозицію галузі буде вищим. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод до вступу.
2. Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.
3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку, коли деякі фірми, підвищуючи свою ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.
4. Вдача (успіх). Навіть якщо ефективність усіх фірм в середньому однакова, деякі з них можуть розширюватись більше, ніж інші. Просто внаслідок того, що вони переживають тривалий період успіху, а у конкурентів деякі періоди бувають невдалими.
В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції. Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.
У більшості випадків диференціація продукції була породжена ггродавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів і намаганням до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, наггриклад, у сільському господарстві картопля - це картопля. На олігопольних ринках, притаманних галузям з капіталоємними виробництвами (автомобілі, верстати, устаткування), складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції протилежних напрямках. З одного боку, проста зацікавленість фірм у максимізації сукупного прибутку галузі шляхом змови і спільних дій фірм у випадку, якщо б вони були єдиним монополістом. Змова - це явна або мовчазлива угода між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін і обсягів випуску або ж у цілях обмеження якимось іншим чином суперництва між ними.
З іншого боку, егоїстична зацікавленість кожного продавця в максимізації своїх власних прибутків. Навіть якщо внаслідок цього зменшується загальна величина прибутку галузі. Інакше кажучи, інтерес можна виразити так: "великий шматок від маленького тістечка, можливо, ліпше, ніж маленький шматок від великого".
Перша з наведених тенденцій грунтується на змові. Центральна проблема аналізу олігополії полягає в передбаченні того, в якому випадку буде мати місце змова. Економісти ще не повністю розв'язали цю проблему, але вони виявили цілу низку факторів, які роблять змову більш-менш ймовірною.
Фактори появи змови:
1. Ймовірність змови вища, якщо правова система сприяє явним угодам з метою підвищення цін і обмеження обсягу виробництва.
2. Ймовірність змови тим вища, чим менша кількість фірм повинна бути до неї причетна (коли фірм багато, складніше змовитись).
3. Ймовірність змови вища в тому випадку, коли фірмам легко домовитись про найкращі спільні дії і коли угода такого роду повинна досягатися лише час від часу (коли велика різниця у витратах, то складніше домовитись фірмам про постійні ціни).
4. Ймовірність продовження договірних угод тим вища, чим легше виявляються порушення в рамках угод (фірмам важко контролювати дотримання угод).
5. Змова, що призводить до зростання цін і зростання прибутків, заохочує нові фірми до вступу в галузь. Тому, щоб змова була прибутковою в довготерміновій перспективі, фірмам на олігопольному ринку необхідно запобігати проникненню нових фірм на ринок.
Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення Картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК -картельна угода 12 країн, що добувають нафту.
По-друге, якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти консенсусу шляхом мовчазливої змови. Механізм мовчазливої змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми - лідери у ціноутворенні, натякаючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.
По-третє, втримання вступу на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику втримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.
Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями. Наприклад, в автомобільній промисловості домінуюче становище займають декілька крупних фірм, назви яких відомі всім.
Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно, олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно знати, що його візаві будуть робити те ж саме.
Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії. Єдина відмінність - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.
Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки деяким причинам:
1. Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють дешевшу продукцію, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуск), то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб є достатньо великим відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі існує тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди до вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.
Головна перешкода до вступу в галузь - це створення крупномасштабного виробництва, проте для фірми, яка тільки починає справу, це дуже складно.
Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється у різних галузях. Чим складніша продукція, тим мінімально ефективний розмір підприємств у процентах до обсягу попиту на пропозицію галузі буде вищим. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод до вступу.
2. Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.
3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку, коли деякі фірми, підвищуючи свою ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.
4. Вдача (успіх). Навіть якщо ефективність усіх фірм в середньому однакова, деякі з них можуть розширюватись більше, ніж інші. Просто внаслідок того, що вони переживають тривалий період успіху, а у конкурентів деякі періоди бувають невдалими.
В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції. Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.
У більшості випадків диференціація продукції була породжена ггродавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів і намаганням до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, наггриклад, у сільському господарстві картопля - це картопля. На олігопольних ринках, притаманних галузям з капіталоємними виробництвами (автомобілі, верстати, устаткування), складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції протилежних напрямках. З одного боку, проста зацікавленість фірм у максимізації сукупного прибутку галузі шляхом змови і спільних дій фірм у випадку, якщо б вони були єдиним монополістом. Змова - це явна або мовчазлива угода між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін і обсягів випуску або ж у цілях обмеження якимось іншим чином суперництва між ними.
З іншого боку, егоїстична зацікавленість кожного продавця в максимізації своїх власних прибутків. Навіть якщо внаслідок цього зменшується загальна величина прибутку галузі. Інакше кажучи, інтерес можна виразити так: "великий шматок від маленького тістечка, можливо, ліпше, ніж маленький шматок від великого".
Перша з наведених тенденцій грунтується на змові. Центральна проблема аналізу олігополії полягає в передбаченні того, в якому випадку буде мати місце змова. Економісти ще не повністю розв'язали цю проблему, але вони виявили цілу низку факторів, які роблять змову більш-менш ймовірною.
Фактори появи змови:
1. Ймовірність змови вища, якщо правова система сприяє явним угодам з метою підвищення цін і обмеження обсягу виробництва.
2. Ймовірність змови тим вища, чим менша кількість фірм повинна бути до неї причетна (коли фірм багато, складніше змовитись).
3. Ймовірність змови вища в тому випадку, коли фірмам легко домовитись про найкращі спільні дії і коли угода такого роду повинна досягатися лише час від часу (коли велика різниця у витратах, то складніше домовитись фірмам про постійні ціни).
4. Ймовірність продовження договірних угод тим вища, чим легше виявляються порушення в рамках угод (фірмам важко контролювати дотримання угод).
5. Змова, що призводить до зростання цін і зростання прибутків, заохочує нові фірми до вступу в галузь. Тому, щоб змова була прибутковою в довготерміновій перспективі, фірмам на олігопольному ринку необхідно запобігати проникненню нових фірм на ринок.
Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення Картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК -картельна угода 12 країн, що добувають нафту.
По-друге, якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти консенсусу шляхом мовчазливої змови. Механізм мовчазливої змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми - лідери у ціноутворенні, натякаючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.
По-третє, втримання вступу на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику втримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.