Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.6.6. Характеристика олігопольного ринку.

6. Характеристика олігопольного ринку

Відмінною ознакою олігополії є невелика кількість фірм. Олігополія - це ситуація в галузі, де велика частина продажу здійснюється декількома фірмами, кожна з яких здатна здійснювати вплив на ринкову ціну своїми власними діями. Наприклад, в автомобільній промисловості домінуюче становище займають декілька крупних фірм, назви яких відомі всім.

Оскільки кожний олігополіст має невелику кількість конкурентів, його дії, як правило, будуть здійснювати помітний вплив на кожного з них. Тому при намаганні максимізувати прибуток він повинен мати на увазі свої взаємовідносини з цими суперниками. Відповідно, олігополіст повинен намагатись передбачати дії своїх конкурентів та їх реакцію на його власні дії. Потрібно знати, що його візаві будуть робити те ж саме.

Щодо пошуку олігополістом оптимального обсягу випуску продукції, то як у короткотерміновому, так і в довготерміновому періодах ситуація повністю нагадує ринок чистої монополії. Єдина відмінність - крива попиту на продукцію олігополістичної фірми має більш пологий характер.

Утворення олігополістичних ринків відбувається внаслідок високої концентрації ринків, яка здійснюється завдяки деяким причинам:

1. Економія від масштабу. В деяких галузях крупні фірми виробляють дешевшу продукцію, ніж дрібні. Якщо в галузі має місце економія від масштабу при всіх обсягах випуск), то ця галузь є природною олігополією. Тобто природна олігополія - це ситуація, при якій мінімальний ефективний масштаб є достатньо великим відносно загального обсягу попиту, що призводить до того, що в галузі існує тільки декілька фірм, достатньо крупних, щоб виробляти ефективно. Ця економія від масштабу створює перешкоди до вступу, які не дозволяють вільно входити потенційним конкурентам.

Головна перешкода до вступу в галузь - це створення крупномасштабного виробництва, проте для фірми, яка тільки починає справу, це дуже складно.

Відносна можливість економії від масштабу істотно відрізняється у різних галузях. Чим складніша продукція, тим мінімально ефективний розмір підприємств у процентах до обсягу попиту на пропозицію галузі буде вищим. Проте економія від масштабів виробництва - не єдине джерело концентрації і створення перешкод до вступу.

2. Злиття. Врешті-решт воно здійснюється теж заради економії від масштабу або посилення позицій на ринку. Злиття здійснюється або між декількома рівними фірмами, або шляхом поглинання фірм-аутсайдерів крупними фірмами.

3. Ефективність. Це джерело концентрації ринків має місце у випадку,   коли   деякі   фірми,   підвищуючи   свою   ефективність, розширюють свій вплив на ринку за рахунок суперників.

4. Вдача  (успіх).   Навіть  якщо  ефективність усіх  фірм  в середньому однакова, деякі з них можуть розширюватись більше, ніж інші. Просто внаслідок того, що вони переживають тривалий період успіху, а у конкурентів деякі періоди бувають невдалими.

В умовах олігопольного ринку можлива диференціація продукції. Значущість диференціації продукції для будь-якого ринку залежить від того, наскільки покупці сприймають конкуруючі продукти як різні.

У більшості випадків диференціація продукції була породжена ггродавцями, які реагували на різноманітні смаки споживачів і намаганням до різноманітності. Виробники постійно шукають характерні особливості, які дозволили б відрізняти їх вироби від виробів своїх суперників. Деякі продукти більше від інших прилаштовані до диференціації, наггриклад, у сільському господарстві картопля - це картопля. На олігопольних ринках, притаманних галузям з  капіталоємними  виробництвами (автомобілі,  верстати, устаткування), складніше диференціювати продукт, ніж на ринку монополістичної конкуренції протилежних напрямках. З одного боку, проста зацікавленість фірм у максимізації сукупного прибутку галузі шляхом змови і спільних дій фірм у випадку, якщо б вони були єдиним монополістом. Змова - це явна або мовчазлива угода між фірмами в галузі з метою встановлення фіксованих цін і обсягів випуску або ж у цілях обмеження якимось іншим чином суперництва між ними.

З іншого боку, егоїстична зацікавленість кожного продавця в максимізації своїх власних прибутків. Навіть якщо внаслідок цього зменшується загальна величина прибутку галузі. Інакше кажучи, інтерес можна виразити так: "великий шматок від маленького тістечка, можливо, ліпше, ніж маленький шматок від великого".

Перша з наведених тенденцій грунтується на змові. Центральна проблема аналізу олігополії полягає в передбаченні того, в якому випадку буде мати місце змова. Економісти ще не повністю розв'язали цю проблему, але вони виявили цілу низку факторів, які роблять змову більш-менш ймовірною.

Фактори появи змови:

1. Ймовірність змови вища, якщо правова система сприяє явним угодам   з   метою   підвищення   цін   і   обмеження   обсягу виробництва.

2. Ймовірність змови тим вища, чим менша кількість фірм повинна бути до неї причетна (коли фірм багато, складніше змовитись).

3. Ймовірність змови вища в тому випадку, коли фірмам легко домовитись про найкращі спільні дії і коли угода такого роду повинна досягатися лише час від часу (коли велика різниця у витратах, то складніше домовитись фірмам про постійні ціни).

4. Ймовірність продовження договірних угод тим вища, чим легше виявляються   порушення   в   рамках   угод   (фірмам   важко контролювати дотримання угод).

5. Змова, що призводить до зростання цін і зростання прибутків, заохочує нові фірми до вступу в галузь. Тому, щоб змова була прибутковою   в   довготерміновій   перспективі,   фірмам   на олігопольному ринку необхідно запобігати проникненню нових фірм на ринок.

Теорія і практика господарювання свідчить про різноманітність форм олігополістичної поведінки. По-перше, це явна змова або утворення Картелів. Картелі - це форми угоди про ціни й обсяги виробництва. Батьківщиною картелів вважається Німеччина. В сучасних умовах найбільш відомим міжнародним картелем є ОПЕК -картельна угода 12 країн, що добувають нафту.

По-друге, якщо законами заборонені явні змови (а у більшості розвинутих країн це так), то фірми можуть досягти консенсусу шляхом мовчазливої змови. Механізм мовчазливої змови визначається лідерством у ціноутворенні. Першими піднімають ціни фірми - лідери у ціноутворенні, натякаючи цим, що іншим фірмам на олігопольному ринку треба робити те ж саме.

По-третє, втримання вступу на ринок. Фірми на олігополістичному ринку здійснюють практику втримання цін, щоб витіснити потенційних суперників. Інколи це призводить до хижацького ціноутворення у формі демпінгу - продажу товару за ціною нижче витрат, щоб витіснити небажаних потенційних конкурентів з ринку.