Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.8.4. Менеджмент як наука. Функції менеджменту та їх взаємозв'язок.

4. Менеджмент    як    наука.    Функції    менеджменту    та    їх взаємозв'язок

Необхідність в управлінській діяльності виникла на ще на ранніх етапах становлення людського суспільства. Навіть первісні люди потребували певної організації своєї діяльності. Так, у процесі полювання, пошуку рослинної їжі виникала потреба у створенні груп мисливців, збирачів плодів тощо. З'являлися перші лідери (вожді), виникала необхідність в управлінських (хоч і примітивних) функціях (розроблення плану полювання, розташування мисливців під час полювання, заохочення членів колективу шляхом поділу здобичі та ін.). Але ця управлінська діяльність здійснювалася стихійно, непослідовно (щоразу мала різний характер), непродумано (не застосовувались єдині принципи та підходи, не бралися до уваги закономірності та попередній досвід). Тому звичайно ми не можемо стверджувати, що наука про менеджмент зародилась у первісні часи. За рабовласницького ладу, і навіть за феодалізму певних стійких, теоретично обґрунтованих підходів та механізмів менеджменту не було створено.

Потреба в науці про менеджмент з'явилася наприкінці XIX - на початку XX ст., що в першу чергу було зумовлено появою та розвитком машинного виробництва. Саме тоді почали формуватися великі підприємства, на яких працювали десятки, сотні, навіть тисячі людей. У зв'язку з цим виникли проблеми планування їх діяльності, організування робочих місць, створення ефективної системи стимулювання працівників, розроблення технологічних процесів, забезпечення точного обліку, контролю тощо. Саме розвиток машинного виробництва зумовив необхідність дослідження економістами, соціологами, психологами та технологами закономірностей управління людьми, з'ясування тенденцій розвитку виробничо-господарської діяльності під дією управлінського впливу, розроблення стандартних положень, інструкцій тощо. У процесі цих наукових досліджень було сформульовано перші принципові положення, вироблено механізми та рекомендації щодо управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, що в кінцевому підсумку і склало основу нової науки менеджмент.

Термін "менеджмент" в Україні почали активно використовувати на початку 90-х років XX ст., що було зумовлено падінням командно-адміністративної економічної системи і початком інтеграції країни у світовий економічний простір. Поряд із ним застосовується термін "управління". Однак між цими термінами існує суттєва відмінність, тому їх не можна ототожнювати. Управління — це цілеспрямована дія на об'єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв'язку зі зміною обставин. Управляти можна технічними системами, комп'ютерними мережами, автомобілем, конвеєром, літаком, людьми тощо. Менеджмент є різновидом управління, який стосується лише управління стійкими групами людей (т. зв. організаціями).

Управління організацією в умовах ринкової економіки значно складніше, ніж в умовах центральної командно-адміністративної системи. Це пов'язано з розширенням прав відповідальності та з необхідністю більш гнучкого пристосування до змін у зовнішньому середовищі. Всі різноманітні проблеми, які виникають перед організацією, неможливо вирішити без сучасного професійного менеджменту.

Менеджмент визначається як інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними шляхом постановки цілей та розробки засобів їх досягнення. Менеджмент - цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей організації. Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації взаємодії, мотивації, контролю праці робітників організації для досягнення певних цілей. Крім того, слід зазначити, що менеджмент може бути повноцінно реалізований лише за умов ринкової (чи змішаної) економічної системи.

Вищенаведені визначення є досить приблизними, оскільки важко одним реченням чітко окреслити таку складну і багатогранну . сферу знань, як  менеджмент.  Феномен  менеджменту  викликав зацікавлення представників багатьох наук і професій. Нині у світі • існує понад п'ятдесят визначень поняття "менеджмент". В його основі лежить англійське дієслово "manage" - керувати, яке походить від латинського "manua" - рука. Наприклад, Оксфордський словник англійської мови дає такі його тлумачення:

1.   Менеджмент - це спосіб та манера спілкування з людьми
(працівниками).

2.   Менеджмент - це влада та мистецтво керівництва.

3.   Менеджмент   -   це   вміння    й   адміністративні    навички
організовувати ефективну роботу апарату (служб працівників).

4.   Менеджмент - це органи управління, адміністративні одиниці,
служби і підрозділи.

Нерідко менеджмент трактується як сукупність принципів, методів, засобів, функцій і форм управління організаціями, установами з метою реалізації стратегічних планів, досягнення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Пітер Ф.Друкер, видатний теоретик у галузі менеджменту, пропонує таке визначення: "Менеджмент - це особливий вид діяльності, що перетворює неорганізований натовп в ефективну, цілеспрямовану і продуктивну групу".

З функціонального погляду менеджмент - це процес планування, організування, мотивування та контролювання, покликаний забезпечити формування та досягнення цілей організацій. Такий підхід є досить поширеним і детальніше ми його проаналізуємо згодом, а зараз зупинимось на особливостях взаємодії менеджерів та їх певних професійних характеристиках.

Будь-яка сучасна організація є складною соціально-технічною системою і для повноцінного функціонування потребує різноманітних фахівців, в тому числі і менеджерів. З метою забезпечення певної впорядкованості та оптимальної взаємодії між різними менеджерами в організації вдаються до поділу управлінської праці. З огляду на його спрямування виокремлюють горизонтальний (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний (координація управлінської роботи) види поділу.

Наслідком вертикального поділу є створення рівнів менеджменту. Американський соціолог Толкотт Парсонс (1902— 1979) називає три основних рівні менеджменту:

-      технічний;

-      управлінський;

-      інституційний.

Цим рівням відповідають три групи менеджерів (керівників):

1.       керівники низової ланки (операційні управлінці);

2.       керівники середньої ланки;

3.       керівники вищої ланки.                                                              

Форма піраміди (рис.2.32) демонструє взаємозалежність рівнів
менеджменту та чисельності управлінців.         

-     

-      Рис. 2.32. Рівні менеджменту

У табл. 2.7 наведено характеристику керівників вищеназваних трьох рівнів та визначено їхні пріоритетні функції.

Таблиця 2.7 Загальна характеристика рівнів менеджменту

 

Рівні менеджменту

Представники рівнів менеджменту

Функції представників рівнів менеджменту

Інституційний рівень

Директор, заступники директора; президент, віце-президенти; ректор, проректори та ін.

Забезпечують інтереси і потреби власників, здійснюють стратегічне і загальне керівництво, виробляють політику організації

Управлінський рівень

Завідувач відділом, декан, начальник цеху, начальник відділу тощо

Забезпечують реалізацію політики функціонування організації, розробленої вищим керівництвом, відповідають за доведення деталізованих завдань до підрозділів та їх виконання

Технічний рівень

Майстер, начальник виробничої дільниці, завідувач бюро, завідувач кафедри, старший продавець тощо

Відповідають за донесення поставлених завдань до безпосередніх виконавців та ефективність їх виконання

-      Головна мета поділу праці менеджерів за вертикаллю та горизонталлю є передумовою формування ефективної організаційної структури  управління.  Цей  процес  забезпечує  чітку  ієрархію,

-      спеціалізацію управлінської праці, функціональний розподіл, що сприяє зростанню ефективності системи менеджменту організації. Збільшення чи зменшення кількості рівнів менеджменту може спричинити зниження ефективності управлінської діяльності в організації.

-      Успішність, ефективність діяльності менеджера, незалежно від його спеціалізації чи рівня менеджменту, визначається певними критеріями, характеристиками:

-      Концептуальна майстерність - здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації, уявляти повну картину умов, в яких функціонує організація.

-      Майстерність ухвалення рішень - вміння обирати найкращий з двох чи більше альтернативних варіантів.

-      Навички аналітика — талант правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, діагностика проблем і передбачення розвитку ситуації.

-      Адміністративні навички — спроможність виконувати встановлені організаційні обов'язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати діяльність підлеглих.

-      Комунікаційне мистецтво - вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим як усно, так і письмово. Вплив на поведінку інших за допомогою мовних засобів.

-      Психологічна майстерність - здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий психологічний клімат у процесі діяльності колективу.

-      Технічна майстерність — наявність певних специфічних знань (маркетинг, фінанси, технологія тощо) для виконання поставлених завдань.

-      У визначенні менеджменту було використано чотири терміни: планування, організація, мотивація, контроль. Ці чотири поняття утворюють основні функції менеджменту. Функцію менеджменту можна визначити як певний, відносно відокремлений вид управлінської діяльності. Всі ці функції реалізуються в певній строгій послідовності і відображають процес менеджменту, який має циклічний характер - після реалізації останньої функції відбувається перехід до початкової (рис. 2.33)

Планування. Складання плану завжди розглядається як початковий етап управлінського процесу. Воно означає, що хтось повинен вирішити: що, як, коли та ким має бути виконано.

Рис.2.33. Послідовність функцій менеджменту

В процесі планування менеджери організації повинні знайти відповіді на такі запитання:

-      Де ми знаходимося в цей час? (Оцінити слабкі та сильні сторони
організації у сфері фінансів, маркетингу, виробництва, трудових
ресурсів.)

-      Куди ми хочемо рухатися? (Оцінити можливості та загрози в
навколишньому середовищі:  конкуренція,  екологічні умови,
постачання, тобто якими повинні бути цілі та як їх досягти.)

-      Як   ми   збираємося   це   зробити?   (Необхідно   визначити
послідовність та терміни виконання поставлених завдань.)
Отже, планування - це вид управлінської діяльності, який

визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи, способи та терміни його досягнення.

Організація взаємодії. Як тільки план складений, необхідно підготувати та забезпечити його виконання. Наприклад, якщо у вас є план будування будинку, то організація його виконання передбачає, зокрема, підбір та розміщення відповідних робітників, придбання та доставку необхідних для будівництва матеріалів тощо. Організація взаємодії як функція менеджменту спрямована в першу чергу на налагодження взаємозв'язків, розподіл влади та обов'язків між учасниками певної організації (підприємства).

Мотивація - це таке регулювання спонукаючих стимулів людини (працівника) з боку менеджера, яке формує стале бажання працювати і сприяти досягненню цілей організації. Серед німців існує таке прислів'я: "Хто виробляє, той не керує, хто керує, той не виробляє". Однак насправді якісно й ефективно організувати роботу інших - завдання не з простих. Для цього необхідні талант, знання та вміння.

Контроль. Останнім етапом процесу управління є здійснення контролю, тобто порівняння фактичних результатів із запланованими.

Названі     функції     менеджменту     мають     дві     загальні характеристики:

- по-перше, всі вони потребують прийняття рішень;

&