Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.9.2. Суть, форми і системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата.

2. Суть, форми і системи заробітної плати. Мінімальна заробітна плата

У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці. Для роботодавця зарплата виступає як ціна за ресурс. В умовах досконалої конкуренції ціна на ресурси визначається співвідношенням попиту і пропозиції, а попит і пропозиція, в свою чергу, є похідними від споживчого попиту та рівня цін на товари і послуги, які виробляються за допомогою цих ресурсів. Наприклад, попит на програмістів визначається рівнем попиту на програмне забезпечення галузей економіки та домашніх господарств.

Усі економічні ресурси використовуються одночасно, тому попит на кожний із факторів залежить не тільки від рівня цін на певний ресурс, а й від рівня цін на інші ресурси. Все це означає, що підприємець завжди порівнює, як йому вигідніше вчинити: найняти більше працівників чи збільшити обсяг фізичного капіталу. Підприємець може збільшувати чисельність найманих працівників до тих пір, поки грошова оцінка граничного продукту буде більшою або дорівнюватиме величині заробітної плати. З іншого боку, працівник розраховує на заміщення вартості його робочої сили - відновлення фізичних і духовних здібностей до праці. Ці фактори формують попит і пропозицію на ринку праці, а їх взаємодія - ціну праці або розмір заробітної плати. Фактор заміщення вартості робочої сили лежить в основі встановлення розміру мінімального споживчого кошика та мінімальної ставки заробітної плати.

Заробітна плата, як правило, складається із основної (тарифної) і додаткової. Тарифна частина зарплати визначається за тарифно-кваліфікаційною сіткою і виплачується працівникові, якщо він відпрацював необхідний час. Ця частина зарплати повинна бути гарантованою і складати не менше 60% від рівня зарплати. Додаткова зарплата значною мірою залежить від результатів праці і виплачується за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці тощо.

Заробітна плата має дві форми: відрядну та погодинну. Кожна з форм зарплати має свої системи.

Відрядна заробітна плата це форма оплати праці, при якій вона нараховується за кожну одиницю виробленої продукції. Всередині відрядної форми можуть використовуватися проста відрядна,    відрядно-прогресивна,     відрядно-преміальна    системи зарплати. Відрядна форма зарплати передбачає також систему доплат за економію палива, енергії, сировини, матеріалів, за ефективне використання устаткування, за ставлення до праці тощо.

Погодинна форма заробітної плати застосовується там, де продукту слід виробляти саме стільки, скільки того вимагає технологія, наприклад, при конвеєрному виробництві. Існує погодинно-нормативна і погодинно-преміальна системи заробітної плати. Перша передбачає оплату за відпрацьований час та при виконанні встановлених нормативів, а друга - ще й додаткову виплату премій за економію витрат, досконаліші форми організації праці, підвищення якості продукції тощо. В останні десятиліття в розвинутих країнах почали використовувати систему дольової участі робітників у розподілі доходів підприємства, яка дозволяє зацікавити робітників у кінцевих результатах роботи фірми, оскільки вони отримують певну частку прибутку або дивіденди на свої акції.

В Україні організація оплати праці здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плати впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум зарплати) та профспілки.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю. Вона визначається з урахуванням вартості мінімального споживчого кошика, загального рівня середньої зарплати, продуктивності праці, рівня зайнятості і не повинна бути нижче межі малозабезпеченості.

Мінімальний споживчий кошик (прожитковий мінімум) визначається як вартість набору товарів та послуг, мінімально необхідних для задоволення потреб у харчуванні на рівні фізіологічно мінімальних норм споживання (окремо для дорослих, дітей, людей похилого віку), а також мінімальних потреб в одязі, взутті, предметах домашнього вжитку, медикаментах, комунальних і побутових послугах, транспорті, культурі.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ від 05.10.2000 р. базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, який щорічно встановлюється Кабінетом Міністрів після проведення науково громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг і затверджується Верховною Радою. На основі прожиткового мінімуму повинні визначатись державні соціальні гарантії та стандарт у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти. В 2005 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становив 468 грн., а мінімальна заробітна плата - 332 грн. Верховна Рада ставила питання про необхідність переглянути бюджет 2005 року з тим, щоб підняти рівень мінімальної зарплати до рівня мінімального споживчого кошика.