2.9.5. Прибуток. Фактори, що зумовлюють диференціацію прибутку.
5. Прибуток. Фактори, що зумовлюють диференціацію прибутку
Винагорода, яку отримує підприємець за використання своїх здібностей, за організаційну та управлінську діяльність, за новаторство і ризик, називається підприємницьким доходом або прибутком.
До визначення прибутку в економічній теорії також існує декілька підходів. Класики та марксисти вважали, що прибуток - це частина новоствореної вартості, яка присвоюється капіталістом у результаті експлуатації робочої сили. На думку неокласиків прибуток - це результат використання продуктивного капіталу. Представники теорії втримання дотримуються погляду, що прибуток - це винагорода підприємця за відстрочку особистого споживання.
Сучасна економічна теорія твердить, що прибуток - це плата за підприємницькі здібності. Його величина визначається граничним продуктом ресурсу, який називається здатністю до підприємництва. Розрізняють нормальний та економічний, або чистий прибуток; економічний і бухгалтерський прибуток; монопольний прибуток.
Нормальний прибуток - це така величина прибутку, яка виправдовує зусилля підприємця і дозволяє йому залишатися в даній галузі. Економічний, або чистий прибуток - це додатковий прибуток, який підприємець може отримати, якщо він постійно вдосконалює техніку, технологію, організацію виробництва. Різниця між бухгалтерським та економічним прибутком пов'язується із різницею у його підрахунку. Бухгалтерський прибуток - це загальна виручка мінус явні (бухгалтерські) витрати. Економічний прибуток - це загальна виручка мінус явні та неявні (внутрішні) витрати.
Економічний прибуток менший, оскільки при його розрахунку враховуються ті виграти, які фірма несе за власний рахунок, а також альтернативні виграти (втрачені можливості). Монопольний прибуток отримують монополії за рахунок перерозподілу на свою користь доходів немонополізованих фірм шляхом встановлення монопольних цін як на ринках факторів виробництва, так і на ринках готової продукції.
Прибутковість виробництва - це співвідношення між величиною прибутку та витратами на його одержання, виражене у відсотках. Факторами, що впливають на величину прибутковості, виступають:
- кількість залучених до виробництва коштів;
- технологія виробництва;
- розміри та структура витрат виробництва;
- рівень продуктивності праці, фондоозброєності;
- масштабність виробництва;
- становище на ринку;
- ціни, тарифи, податки та ін.
Прибуток виступає рушійною силою виробництва. Прагнення отримати більш високі прибутки спричиняє перелив капіталу із галузі в галузь і тим самим сприяє раціональному розподілу ресурсів з метою виробництва продукції відповідно до потреб ринку. Він є стимулом для впровадження нових технологій, а також виступає джерелом для нових капіталовкладень.