Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.11.4. Зайнятість та безробіття в ринковій економіці.

4. Зайнятість та безробіття в ринковій економіці

Іншою серйозною макроекономічною проблемою є безробіття. Воно зумовлює ряд соціально - економічних проблем в суспільстві, безпосередньо визначає умови існування та життєвий рівень населення.

Згідно з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 р. Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії; зайняті, безробітні та особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення.

Зайняті - це ті люди, які виконують будь-яку оплачувану роботу, а також ті, що мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії належать і ті, хто зайнятий неповний робочий день.

Безробітні - ті, хто не має роботи, але активно шукає її або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Конкретніше, людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно: без роботи; робить активні спроби знайти роботу; готова відразу ж стати до роботи. З огляду на те, що безробітними вважаються громадяни, зареєстровані в центрах зайнятості (на біржі праці), в Україні офіційний рівень безробіття складає всього 3,6%.

Зайняті і безробітні разом становлять робочу силу або економічно активне населення в даний момент часу.

Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення - це перш за все люди у віці до 16 років, а також ті, хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах тощо). До цієї категорії належать і особи, що вибули зі складу робочої сили, -дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи (навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).

Рівень     безробіття     визначається     відношенням     числа Безробіття, як правило, класифікують за причинами, що його зумовлюють. З огляду на це, залежно від того, залишається людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від її устремлінь і волі обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

Найпоширенішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю найманих працівників відповідного кваліфікаційного рівня, бажаючих працювати за наймом за певного рівня заробітної плати та умов праці, з одного боку, та кількістю і якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу. Інформація про вакансії та претендентів на робочі місця недосконала, і її розповсюдження вимагає певного часу. Територіальне переміщення також не може бути моментальним. Ця форма безробіття характеризується тим, що люди працездатного віку, маючи певні навики та кваліфікацію, активно шукають роботу, яка б відповідала їхнім вимогам. Для пошуку такої роботи їм необхідна інформація про вільні робочі місця, умови найму та час, необхідний для переїзду на нове місце чи просто на зміну місця роботи. Ця форма безробіття дає змогу найманим працівникам реалізувати своє право на пошук привабливішої за своїм змістом, умовами праці чи рівнем доходу роботи. Роботодавців така форма безробіття спонукає створювати належні умови для працюючих та забезпечувати відповідний рівень оплати трудових послуг.

Складовою фрикційного безробіття є безробіття очікувань, яке виникає, коли людина припиняє роботу за чинним трудовим договором заради більш високооплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом. Період між звільненням з однієї роботи та влаштуванням на іншу є періодом безробіття для такої категорії найманих працівників. Другою складовою фрикційного безробіття є спекулятивне безробіття, яке виникає у зв'язку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати. За такої ситуації деякі працівники зменшують пропозицію робочого часу, очікуючи вищих ставок заробітної плати у майбутньому. Це явище розглядають як тимчасовий перерозподіл робочого часу у відповідь на тимчасове зниження реальної заробітної плати.

Структурне безробіття пов'язане зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і, відповідно, вимагають змін у структурі виробництва. Відповідно до змін, що відбуваються у виробництві, роботодавці вимагають змін у кваліфікації, навиках та знаннях найманих працівників. Суперечність (невідповідність) між якісно-кваліфікаційною структурою працівників та новими вимогами ринку, що потребує нових товарів для задоволення змін у сукупному попиті, виявляється у закритті та банкрутстві деяких підприємств, які виробляли ту продукцію, від якої відмовляється ринок, у депресивній ситуації одних галузей і видів виробництв та стрімкому розвитку інших. За цієї ситуації виникає реальна можливість втратити роботу працівникам, котрі не можуть (за віком, станом здоров'я, сімейними чи якимись іншими обставинами) або не хочуть (знову вчитись, проходити тестування тощо) змінювати свою спеціальність. Такі працівники втрачають роботу надовго, а дехто і зовсім втрачає надію працевлаштуватись.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що „фрикційні" безробітні мають навички, які вони можуть продати, а „структурні" безробітні не можуть відразу отримати роботу без підготовки, додаткового навчання, а інколи і зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

Фрикційне та структурне безробіття завжди присутні в будь-якій економіці. їх неможливо припинити чи заперечити. Тому суму фрикційного і структурного безробіття визначають як природний рівень безробіття'\ який в розвинутих країнах складає 4-6%. Повна зайнятість означає наявність фрикційного та структурного безробіття, отже, „повна зайнятість" не означає стопроцентну зайнятість робочої сили.

Якщо рівень фактичного безробіття вище від природного, то говорять про наявність циклічного безробіття. Циклічне безробіття породжується кон'юнктурними коливаннями економіки і виникає в період падіння виробництва або депресії. У цей період суттєво зменшуються сукупні витрати, зменшується сукупний попит і зростає чисельність вивільнених у результаті погіршення економічної кон'юнктури найманих працівників. Циклічне безробіття ще називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту. У фазі депресії чисельність безробітних зростає, а у фазі піднесення -зменшується.

Як правило, циклічне безробіття менш тривале, ніж структурне, але триваліше, ніж фрикційне. Воно теж вимагає соціального захисту. Крім того, держава може впливати на обмеження його згубного впливу шляхом стабілізаційної антициклічної політики.

Перевищення фактичним рівнем безробіття природного рівня приносить суспільству значні втрати. Математично зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактичним безробіттям його природного рівня обгрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 процента. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн. Закон Оукена можна зобразити за допомогою формули

Крім основних трьох, існують й інші форми безробіття. Розглянемо деякі з них.

Безробіття, зумовлене правовими нормами, що панують в суспільстві,  та механізмом устрою ринку праці, набуває форми інституціонального.

Сезонне безробіття, зумовлене нерівномірністю зайнятості у зв'язку зі специфічними умовами виробництва у певних галузях, що визначаються дією біологічних та кліматичних чинників. Ця форма безробіття спостерігається у сільському господарстві, риболовецькій галузі, лісництві, мисливській діяльності, туристичній та будівельній галузях тощо.

Технологічне безробіття пов'язане з вивільненням працівників, зумовленим впровадженням нової, як правило, автоматизованої, техніки та технології. Технологічне нововведення, з одного боку, робить ненадійними робочі місця навіть у новітніх галузях економіки. З іншого - воно зумовлює появу попиту на нові робочі місця, створення яких не вимагає надто великих затрат. Наприклад, створення мережі Інтернет значно розширює можливості працювати „на дому", удосконалює якість інформації щодо ринку праці, що теж сприяє зменшенню безробіття.

Регіональне безробіття виникає під впливом історичних, демографічних і соціально-психологічних чинників, через нерівномірність розподілу трудових ресурсів по території країни, що зумовлює дефіцит робітників в одному регіоні і їх надлишок в іншому (наприклад, у Чернівецькій області завжди був надлишок робітників, а в Донбасі їх не вистачало).

В Україні для регулювання процесів зайнятості прийнятий Закон України "Про зайнятість", відповідно до якого створена служба зайнятості з центрами в усіх обласних центрах, завданнями якої є: облік громадян, що звернулися з проблемою працевлаштування; консультування з питань отримання роботи; направлення громадян на професійну підготовку та перепідготовку; виплата допомоги по безробіттю; інформування населення про стан ринку праці; розробка прогнозів щодо наявності вільних робочих місць та напрямків підготовки робочої сили.

Держава повинна регулювати ринок праці за такими напрямками: програми зі стимулюванню зростання зайнятості і збільшення робочих місць в державному секторі; перепідготовка (зміна професії) робітників; пільгове оподаткування малого бізнесу, де годі будуть створюватися робочі місця; соціальне страхування безробітних (допомоги). Необхідно удосконалити роботу служб зайнятості, здійснювати контроль за ринком праці, інформувати про наявність вільних робочих місць, сприяти підвищенню кваліфікації працюючих та безробітних; надавати податкові пільги підприємствам, які здійснюють перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників; створення умов для власного бізнесу, самозайнятості, а також жорсткі правила надання статусу безробітного (для тих, хто звільнився з підприємства за власним бажанням або через порушення трудової дисципліни).

За 2004 р. послугами державної служби зайнятості скористалися 2,9 млн. не зайнятих трудовою діяльністю громадян, що на 2,3% більше, ніж за 2003 р. Із зазначеної кількості осіб 1,9 млн., або 65,4%, звернулися до цієї установи за допомогою у пошуках роботи впродовж 2004 р. На обліку у державній службі зайнятості на 1 січня 2005р. перебувало 998,9 тис. незайнятих громадян. Серед зазначеної категорії громадян 98,3% мали офіційний статус безробітних, з них більше, ніж двом третинам, було призначено допомогу по безробіттю. Кількість зареєстрованих безробітних за грудень зросла на 6,8%, а порівняно з 1 січня 2004 р. скоротилася на 0,7%.

Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним із напрямків соціального захисту незайнятого населення є організація громадських робіт, які забезпечують тимчасове працевлаштування. У грудні 2004 р. на громадські роботи направлено 9,7 тис. громадян, не зайнятих трудовою діяльністю. Чисельність громадян, які брали участь у таких роботах, порівняно з листопадом 2004 р. знизилася на 75,7%, а порівняно з груднем 2003 р. - зросла на 15,9% і на 1 січня 2005 р. становила 2,5 тис. осіб, або 0,3% загальної кількості тих, що перебували на обліку.

Невідповідність професійно-кваліфікаційного складу незайнятих осіб наявним робочим місцям, підвищені вимоги роботодавців до кваліфікації спеціалістів поглиблюють дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї і створюють перешкоди для збільшення обсягу працевлаштування. Тому важливим напрямком підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка.