4.15.4. Міжнародний рух капіталів.
Крім міжнародної торгівлі товарами і послугами, існує також у рамках світового господарства (міжнародних економічних відносин) і міжнародний рух капіталів, який можна визначити як міжнародне переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх застосування.
Міжнародний рух капіталів люмена звести до трьох видів:
1) експорт (імпорт) підприємницького капіталу;
2) експорт (імпорт) позичкового капіталу;
3) міжнародна допомога.
Експорт підприємницького капіталу — це закордонні довгострокові інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі у капіталі. Він має дві форми: прямі і портфельні закордонні (якщо стосується імпорту капіталу, то іноземні) інвестиції.
Прямі інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.
Портфельні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами. Інколи портфельні інвестиції розглядають як капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання доходу, але щодо підприємницького капіталу, то це стосується тільки пайових цінних паперів.
Експорт позичкового капіталу належить до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.
Міжнародні кредитні відносини - це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, враховуючи наростання процентів. Міжнародний кредит можна визначити як позику у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати процентів.
Міжнародний кредит має 3 субформи:
- пільговий кредит, тобто кредит з певними пільгами щодо терміновості, величини та форми сплати процентів;
- звичайний закордонний кредит, тобто позика усталеного гину, що надається за кордон тамтешньому суб'єктові на умовах повернення та платності;
- портфельні інвестиції, але лише у частині капіталовкладень у боргові цінні папери.
Ще однією формою експорту капіталу можна назвати міжнародну економічну допомогу - надання капіталу в грошовій і товарній формі суб'єктами однієї країни у власність суб'єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто невідшкодування.
Міжнародна економічна допомога має свої форми:
- фінансова допомога — це надання коштів у вигляді безкоштовного кредиту чи безвідшкодовного фінансування суб'єктами одних країн суб'єктів інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм і технічних проектів;
- матеріальна допомога - безплатна передача суб'єктами одних країн товарів і послуг виробничого та побутового призначення суб'єктам інших країн.
Водночас капітал, що експортується, за приналежністю ділиться на державний і приватний. Приватний капітал експортується частіше у формі підприємницькій і позичковій, дуже рідко - у формі матеріальної допомоги. Державний капітал має дещо іншу тенденцію. Його експорт здійснюється у формі позик центральним банкам або урядам інших країн під їхні гарантії.
Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:
- прагнення контролювати діяльність підприємства, контролювати частину місцевого ринку;
- отримання підприємницького прибутку;
- отримання процентів на позичковий капітал;
- прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
Якщо подивитись на рух капіталів з позиції приймаючої сторони, тобто розглянути іноземні інвестиції, то можна побачити як позитивні (корисні) риси цього процесу, так і негативні (шкідливі).
Корисність від імпорту капіталу:
- отримання нових технологій при порівняно низьких витратах;
- порівняно швидкий розвиток виробництва;
- спрощене здійснення й розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок;
- розширення експорту;
- підвищення рівня кваліфікації працівників;
- розвиток сфери послуг;
- нові робочі місця;
- поповнення національного бюджету;
- набуття іноземного досвіду в господарюванні. Негативні риси імпорту капіталу:
- можливе вивезення сировини;
- іноземне втручання у національну банківську справу, особливо це стосується країн, що розвиваються;
- конкуренція з місцевими виробниками може стати причиною згортання деяких видів національної промислової діяльності;
- захоплення іноземним капіталом основних сфер приймаючої економіки країни, що може призвести до однобічного розвитку національної економіки;
- втрати контролю над частиною національного ринку з боку національних виробників;
- вивезення-прибутків з країни (це може здійснюватись і в прихованому вигляді, а саме: за рахунок підвищення частки витрат на сировину і засоби виробництва, що використовуються іноземною фірмою, не виправдано знижуючи тим частку прибутку у виручених коштах);
- деякі втрати політичної свободи (насамперед країн, що розвиваються).
Чому експортується й імпортується капітал? На це просте, з першого погляду, питання намагалася і намагається відповісти велика кількість різноманітних територій в економічній науці. Існують, перш за все, так звані традиційні теорії міжнародного руху капіталів: неокласична, кейнсіанська, марксистська. Особливе місце займають концепції ТНК, тому що в них багато уваги відведено моделям підприємницьких інвестицій. Це, насамперед, моделі життєвого циклу продукту, марксистська модель прямих інвестицій, еклектична модель.