4.16.1. Етапи становлення та основні риси світового господарства, його структура.
У сучасних умовах однією з найважливіших характерних ознак світового розвитку є всебічна інтернаціоналізація господарського життя. Різноманітність суспільного розвитку дає нам сьогодні достатньо колоритну картину різнорідного і, водночас, взаємопов'язаного світу. Ця різноманітність є, з одного боку, нормальним явищем, а з іншого — стійкою тенденцією світового розвитку, що проявляється у зростанні впливу цілісності, єдності світу на розвиток окремих країн, їхньої національно-державної специфіки. Однією з найважливіших сфер прояву постійно зростаючої взаємозалежності держав є міжнародні економічні відносини. Формується так звана транснаціональна економіка -певна, стійка спільнота, яка існує поряд з національними економіками, суттєво впливає на характер їхнього розвитку. Більше того, розвиток світової торгівлі, міжнародний поділ праці призводять до того, що процес відтворення все більше залежить від зовнішніх (щодо кожної окремої країни) факторів, а розгортання НТР ще більше посилило процес інтернаціоналізації продуктивних сил, техніко-економічних відносин, усього суспільного відтворення.
Економічні зв'язки між державами мають багатовікову історію. Протягом століть вони існували переважно як зовнішньоторгові і розв'язували проблему забезпеченості населення товарами, які національна економіка або продукувала неефективно, або зовсім не виробляла. В ході еволюції зовнішньоекономічні зв'язки вийшли за рамки зовнішньої торгівлі і перетворились у складну сукупність міжнародних економічних відносин, які стосуються інтересів усіх держав світу.
Світова спільнота сьогодні нараховує більше 190 національних, формально незалежних, самостійних економічних суб'єктів, кожний з яких спроможний впливати на розвиток світової економіки. Всі країни відрізняються за рівнем економічного розвитку, приналежністю до певних соціальних, політичних систем, регіональних організацій. У багатьох країнах мають місце релігійно-племенні ворожнечі, соціально-етнічні конфлікти тощо. В такому конгломераті діють певні економічні закономірності, формуються стійкі виробничо-економічні зв'язки між окремими країнами на основі міжнародного поділу праці -- і це об'єктивна історична тенденція розвитку продуктивних сил, яка набуває вираження у зростанні взаємозалежності національних економік, у виході відтворювального процесу за національні межі.
Сучасний світ поділений на різні соціально-економічні системи, міжнародні угрупування, що відрізняються метою, механізмами функціонування, ефективністю дії цих механізмів. Класифікація країн світової спільноти здійснюється на основі різних критеріїв. Ще донедавна в нашій літературі світова спільнота поділялась на світ соціалізму, капіталізму і „третій світ". Конфронтаційний, по суті, поділ підтримувався тезами про основний зміст сучасної епохи як переходу від капіталізму до соціалізму. Відмова від такої ідеологізованої диференціації світу, від „боротьби двох систем", зовсім не змінює проблему різнорідності країн світового співтовариства. І все це розмаїття стягується в єдність, певну цілісність шляхом взаємної економічної залежності. Така інтернаціоналізація економіки охоплює всі країни, незалежно від рівня їх розвитку.
Передумови інтернаціоналізації господарського життя різних країн виникають в умовах переходу до великого машинного виробництва, коли національні обмеження починають перешкоджати розвитку продуктивних сил. Сьогодні така взаємна залежність посилюється науково-технічною революцією, принципово новою роллю засобів інформації і комунікацій, необхідністю розв'язання глобальних проблем людства. Отже, неможливим є ефективне функціонування економіки в умовах автаркії - національного економічного самозабезпечення.
У результаті виникає ціла система господарських відносин між країнами світу, тобто міжнародні економічні відносини, найважливішими формами яких г: міжнародна торгівля, вивезення капіталу і міжнародний кредит, міжнародні валютні (розрахункові) відносини, міжнародне науково-технічне і виробниче співробітництво, міжнародна міграція робочої сили тощо. Ці форми тісно пов'язані і впливають одна на одну, проте лідером с міжнародна торгівля товарами і послугами. Сучасні світогосподарські зв'язки починаються з світової торгівлі, яка пройшла шлях від одиничних зовнішньоторговельних угод до масштабного торгово-економічного співробітництва, коли постачання продукції здійснюється в рамках виробничої кооперації міжнародними корпораціями.
Сукупність національних економік та взаємозв'язки, тобто економічні відносини між ними, міжнародні економічні відносини становлять світове господарство, яке протягом тривалого історичного процесу сформувалося в останній третині XIX ст. За сучасних умов світове господарство все більше набуває ознак цілісності. Цей процес об'єктивно зумовлений дією таких факторів:
1) Інтернаціоналізація господарського життя, міжнародний поділ праці, які дозволяють окремим країнам ефективно розвивати виробничі процеси на рівні світових стандартів, значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономивши паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продуктивність праці, раціонально і найефективніше використовувати всі економічні (завжди обмежені) ресурси.
2) Розгортання науково-технічної революції, коли жодна з країн світу не може самостійно використовувати всі досягнення сучасної науки і техніки. Тому всі вони повинні об'єднувати зусилля у цій сфері, що значно сприятиме встановленню між ними тісних економічних і науково-технічних зв'язків і приведе до формування стійких структур у світовому господарстві.
3) Необхідність об'єднання зусиль країн при розв'язанні глобальних проблем (роззброєння, екологічної, продовольчої, демографічної тощо), зростаюча потреба у взаємній допомозі у виняткових ситуаціях (землетрусах, повенях, ядерних аваріях), доцільність поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану й космосу, збереження як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробка та використання все складніших інформаційних систем, створення міжнародного інформаційного банку знань, яким могла б користуватись кожна країна світу.