5.2.6. Контроль ефективності використання основних засобів в управлінському обліку

5.2.6. Контроль ефективності використання основних засобів в управлінському обліку

Управлінський облік, як уже зазначалось, – це система управління

виробництвом. Тому, поряд з власне обліком, чи не першочерговим є

забезпечення оперативного дійового контролю за ефективністю використання

активів, праці, формуванням витрат виробництва тощо. Щодо основних засобів

такий контроль потрібно проводоти не тільки за фактами здійснення

господарських операцій, а він має бути певною мірою прогнозним. Зокрема, в

управлінському обліку основних засобів важливе місце займає контроль

забезпеченості підприємств основними засобами, оскільки відхилення від

оптимального рівня як в один, так і в інший бік спричинює зниження

ефективності виробництва. Причому негативний вплив таких відхилень

проявляється через зниження ефективності використання основних засобів і за

принципом відлуння (луни) відображається на загальній ефективності

виробництва.

Скажімо, недостатня забезпеченість підприємства основними засобами

призводить до їхнього надто інтенсивного використання, передчасного зносу,

надмірних витрат на ремонти, зрештою звичайної ліквідації. Одночасно роботи

виконуються несвоєчасно, або порушується технологія їхнього виконання,

відтак зростають втрати продукції. Наявність зайвих основних засобів теж не є

бажана, оскільки при цьому вони окуповуються занадто довго. До того ж це

зумовлює додаткові витрати на їх зберігання, підтримання в робочому стані

тощо.

Тому одним із головних завдань управлінського обліку є контроль за

оптимальним забезпеченням підприємства основними засобами. Для цього

необхідне поєднання планових і облікових методів. Зокрема, слід визначити

потребу основних засобів на підприємстві. Відразу зазначимо, що нормативні

вартісні показники чи навіть визначені у фізичних одиницях, поширені в

спеціальній економічній літературі, для цього не придатні, оскільки не

враховують особливостей конкретного підприємства. Тому такі нормативи

можна використовувати тільки як орієнтовні. Реальну ж потребу основних

засобів в управлінському обліку можна визначити лише за технологічними

картами витрат на виробництво з урахуванням технічних характеристик машин,

обладнання, механізмів, за допомогою яких виконують увесь комплекс робіт за

технологією виробництва на цьому підприємстві.

Маючи розрахунок потреби в основних засобах, її порівнюють із

фактичною наявністю відповідних об'єктів на підприємстві, виявляючи таким

чином рівень забезпеченості ними за окремими видами, марками тощо. Загальну

ж оцінку забезпеченості підприємства1 визначають за показником

фондозабезпеченості – співвідношенням вартісної оцінки наявних основних

засобів до потреби, або за показником фондоозброєності праці –

співвідношенням середньорічної вартості основних фондів до середньорічної

чисельності працівників. Крім цього, важливими показниками, що дають змогу

1 На сільськогосподарських підприємствах фондозабезпеченість визначають також як співвідношення вартості основних засобів до

контролювати наявність передумов для забезпечення ефективного використання

основних засобів, є енергоозброєність праці – співвідношення середньорічної

кількості енергетичних потужностей у кінських силах до середньорічної

чисельності працюючих, та електроозброєність праці - відношення спожитої за

рік електроенергії у кіловат-годинах до середньорічної чисельності працюючих.

В управлінському обліку необхідно враховувати такі показники, які не

тільки характеризують забезпечення підприємства основними засобами, а й

дають змогу контролювати їх якісний стан. Зокрема, рівень зносу основних

засобів, що визначається як співвідношення нарахованої суми зносу за весь

період експлуатації до первісної вартості об'єктів, свідчить про їхню

придатність до подальшої експлуатації, її орієнтовну тривалість у майбутньому.

Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше

визначити за залишковою вартістю – різницею між первісною вартістю об'єктів

і нарахованою сумою зносу.

Однак навіть при повному забезпеченні потреби в основних засобах вони

часто використовуються неефективно. Тому в управлінському обліку

контролюють рівень використання основних засобів. Зокрема, визначають такі

показники: коефіцієнт використання основних засобів співвідношення тих, що

використовуються, до наявних; коефіцієнт змінності роботи машин і механізмів

(обладнання) співвідношення відпрацьованих машино-змін до їх фактичної

наявності; коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу –

співвідношення кількості днів (годин) роботи машин і механізмів (обладнання)

до календарного фонду; напруженість використання машин чи виробничих

площ приміщень – співвідношення обсягу виробленої продукції до кількості

одиниць машин чи площі приміщень; коефіцієнт інтенсивності навантаження

машин і механізмів (обладнання) – співвідношення кількості виробленої

продукції за одиницю часу до їхньої продуктивності за технічними даними.

Однак зазначені показники є здебільшого ретроспективними. Тому в

управлінському обліку використовують насамперед такі, котрі дають змогу

оперативно контролювати ефективність експлуатації основних засобів і вживати

заходів щодо уникнення негативних моментів, що при повторюваності

зумовлює загальний низький рівень віддачі. Це такі показники, як

продуктивність машин і механізмів за зміну, витрати робочого часу машин на

одиницю виробленої продукції чи роботи. Ці показники є специфічними

залежно від виду машин і механізмів (обладнання), інколи застосовують умовні

вимірники.

Так, ефективність використання автотранспорту в управлінському обліку

контролюють не тільки за фізичними показниками загального пробігу та

пробігу з вантажем у кілометрах, середньої швидкості за годину, кількості

перевезених вантажів у тоннах за зміну, а й за умовним показником виконаними

тонно-кілометрами. Їхня кількість визначається як добуток перевезеної маси

вантажу на віддаль його доставки за кожну поїздку окремо, а потім додають

загальну кількість тонно-кілометрів за кожною з них.

Ефективність використання тракторів, комбайнів в управлінському обліку

контролюють як за фізичними гектарами обсягів виконаних робіт, так і за

умовними еталонними гектарами, що визначають з урахуванням тривалості

зміни в годинах, коефіцієнтів переведення тракторів в еталонні (вони

встановлені директивно залежно від потужності тракторів: Т-150 = 1,65; К-700 =

2,1; МТЗ-80 = 0,7 тощо) та коефіцієнтів виконання змінного завдання у

фізичних одиницях. Наприклад, за зміну трактор МТЗ-80 за нормою має

виконати 7 год. х 0,7 = 4,9 ум. ет. га. Фактичний коефіцієнт виконання змінного

завдання складає на боронуванні посівів 33 га (фактично): 30 га (за нормою) =

1,1. Отже фактично цим трактором виконано 4,9 ум. ет. га (за нормою) х 1,1 =

5,39 ум. ет. га.

Щодо приміщень і споруд оперативний контроль ефективності їхнього

використання в управлінському обліку здійснюють порівнянням фактичної

завантаженості (заповнюваності) з проектною: співвідношенням кількості

продукції, що зберігається, до нормативної місткості складу; розміщеного

поголів'я до наявних головомісць; розміщеного обладнання до проектної

кількості тощо.

Слід зазначити, що важливим заходом забезпечення ефективного

використання основних засобів в управлінському обліку є попередній контроль,

що дає змогу ще до здійснення операцій уживати дійових заходів у цьому

напрямку. Тому вже в момент планування робіт, які мають виконуватись з

допомогою основних засобів, необхідний уважний підхід до визначення

доцільності тих чи інших операцій, їхній всебічний аналіз, що дає змогу

забезпечити узгодження не тільки локальних заходів, а й таких, що виконуються

в інших центрах відповідальності. Особливо важливим це є при використанні

транспортних засобів, силових машин і обладнання.

Важливим заходом є також періодичні контрольні перевірки керівниками і

спеціалістами центрів відповідальності умов експлуатації основних засобів

безпосередньо на місцях їх використання, контрольні обміри (зважування,

перерахунок) фактично виконаних робіт (виробленої продукції). При цьому не

зайвим є і документальний контроль щодо відповідності записів у первинних

документах, реєстрах аналітичного обліку. Використовується в управлінському

обліку і такий вид контролю, як усні звіти посадових осіб перед керівниками і

спеціалістами центрів відповідальності на щоденних чи тижневих аналітичних

розглядах особисто або через засоби зв’язку: селектор, радіотелефон і т. п.

Позитивним тут є можливість зустрічного завірення достовірності

результатів, оскільки будь-яка діяльність одних посадових осіб або центрів

відповідальності, як правило, пов’язана з діяльністю інших. Крім цього, тут є

можливість оперативно коригувати виробничу діяльність з урахуванням

обставин, які складаються безпосередньо в цей момент.

Необхідно наголосити, що як документальний контроль за обліковими

даними, так і фактичний контроль безпосередньо за місцями експлуатації

основних засобів є однаково важливими. Тільки за умови їхнього раціонального

поєднання можна забезпечити належний управлінський облік на підприємстві.