Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

6.2. 5. Контроль обґрунтованості вибуття запасів в управлінському обліку

6.2.5. Контроль обґрунтованості вибуття запасів в управлінському обліку

Управлінський облік вибуття сировини й матеріалів охоплює набагато

ширший спектр, ніж рутинна реєстрація операцій з їхнього списання.

Насамперед слід зазначити, що найважливішим у ньому є контроль

доцільності та раціональності витрачання сировини й матеріалів, а головне –

забезпечення обґрунтованості нормативів витрат. Відмінність

управлінського обліку вибуття запасів від традиційної організації його на

більшості підприємств саме в тому, що контроль доцільності й

обґрунтованості витрачання сировини й матеріалів здійснюється в момент

прийняття рішення про їхню видачу на виробництво, тоді як практика

бухгалтерського обліку здавна ґрунтувалась на оцінці ефективності їхнього

витрачання, коли вони вже були списані. Отже, головним в управлінському

обліку є попередній контроль при вибутті запасів, на відміну від наступного

контролю, характерного для традиційної організації бухгалтерського обліку

сировини й матеріалів. У зв’язку з цим управлінський облік вибуття запасів

ґрунтується на системі норм і нормативів витрат сировини й матеріалів.

Варто зазначити, що не всі вчені розмежовують поняття норм і

нормативів, хоч, на нашу думку, їх змішувати не можна. На наш погляд,

норми витрат можна встановлювати у фізичних (натуральних) одиницях у

розрахунку на певну кількість продукції, робіт чи послуг. Наприклад, норми

витрати пального в літрах на 100 км пробігу автомобілів, кількість

електроенергії в кВт. год., необхідної для випікання 1 т хліба, кількість

основної сировини та спецій у грамах для випуску однієї умовної банки

консервів тощо.

Нормативи ж витрат можуть бути тільки вартісними, розрахованими

на основі кількісних норм витрат сировини й матеріалів та їхньої ціни за

одиницю (добуток норми витрати і ціни відповідного виду запасів).

Таким чином, оскільки облік запасів здійснюється за їх натурально-

речовими ознаками, вони відображаються в карточках складського обліку за

фізичними вимірниками (тонни, центнери, кілограми, грами, штуки,

кубометри, літри тощо), в управлінському обліку вибуття запасів важливим

засобом контролю доцільності й обґрунтованості цього є оцінка щодо

відповідності їхньої кількості, що вибуває, встановленим нормам витрат.

Нормативи витрат в управлінському обліку також мають дуже важливе

значення, але контроль за їх дотриманням здійснюється у сфері виробництва,

тобто там, де облік витрат ведуть з використанням вартісного вимірника.

Отже, для забезпечення належного управлінського обліку вибуття

запасів необхідно виходити із виваженої оцінки відповідності прийнятого

рішення про витрачання сировини й матеріалів встановленим нормам і лише

після цього складати розпорядчі документи на видачу їх відповідальним

особам. Списки таких осіб із зразками їхніх підписів мають бути затверджені

керівником підприємства і знаходитись не тільки в бухгалтерії, як це

передбачено інструктивними матеріалами, а й на складах підприємства,

що посилює контроль за цільовим використанням запасів.

Вирішальним же в управлінському обліку є визначення обґрунтованих

норм витрати сировини й матеріалів. Основою для їх визначення є

конструкторсько-технологічна документація. Тому розробку норм витрати

сировини й матеріалів мають здійснювати конструктори, технологи,

економісти відповідно до особливостей конкретного виробництва. При цьому

використовуються: конструкторські специфікації деталей, вузлів і

складальних з’єднань, взаємозамінних деталей; комплектувальні відомості,

специфікації та креслення; технологічні маршрути проходження деталей і

вузлів за цехами з переліком операцій, які виконуються в кожному з них;

типи і види обладнання, ступінь їхнього завантаження для виконання окремих

операцій і виготовлення виробів.

У результаті розраховуються: подетальні норми витрати сировини,

матеріалів і куплених напівфабрикатів – на виготовлення всіх деталей за

переліком; поопераційні, що відображають перелік операцій технологічного

процесу виготовлення виробу з визначенням норм витрати; специфіковані – за

видами, марками, сортами і розмірами; зведені – за групами і позиціями

щодо методології планування матеріально-технічного постачання; норми

витрати палива, електроенергії, стиснутого повітря, пари.

Одночасно розробляються: коди і шифри витрат на виробництво;

класифікатор відхилень від норм, згрупований за типовими причинами і

винуватцями; класифікатор браку; регламентований порядок внесення змін у

конструкторську, технологічну та іншу документацію і система доведення

всіх змін до зацікавлених відділів, служб, центрів відповідальності – цехів;

нормативні калькуляції на деталі, вузли, вироби; каталог діючої на

підприємстві первинної документації – конструкторської, технологічної,

оперативної, виробничої, планової, матеріально-технічного постачання й

облікової.

Залежно від специфіки підприємств наведений перелік заходів і джерел

інформації для визначення норм витрат сировини й матеріалів має бути

конкретизований. Наприклад, у будівельній галузі норми витрати матеріалів

залежать від їхніх фізичних властивостей (витрати цементу – від його

марки). Так само враховуються специфічні особливості щодо можливості

заміни матеріалів однієї якості на іншу, наприклад, цегли М-100 на М-75 тощо.

У сільськогосподарському виробництві враховують специфічні особливості як

конкретних видів запасів, так і природно-кліматичних умов, попередники

культур, які вирощуватимуться в поточному році, породні якості тварин і т.

ін. Наприклад, норми витрат насіння на посів корегують залежно від

кліматичних умов, термінів посіву, схожості насіння. Норми витрати кормів

залежать як від збалансованості раціонів, так і породних якостей тварин,

інтенсивності їхньої годівлі, очікуваної продуктивності. Загальні ж підходи

до визначення норм витрати сировини й матеріалів в управлінському обліку

однакові, незалежно від галузевої належності підприємств.

Таким чином, видачу сировини й матеріалів на виробництво потрібно

здійснювати, суворо дотримуючись встановлених норм. Тому перед

виписуванням документів на видачу запасів із складів має бути визначена їх

необхідна кількість з урахуванням реальної потреби відповідно до виробничої

програми конкретного центру відповідальності на цей період. Цього можна

досягти за умови, що первинні документи на видачу сировини й матеріалів із

складів складаються за участю спеціалістів-технологів (спеціалістів планово-

виробничого відділу). Тільки на завізованих ними документах можуть бути

дані дозволи на відпуск запасів із складу на виробництво, що є гарантією

належного контролю за їхнім вибуттям в управлінському обліку.