6.2.10. Класифікація витрат на формування запасів
6.2.10. Класифікація витрат на формування запасів
Важливим аспектом управлінського обліку є класифікація витрат на
формування і зберігання запасів. Як відомо, такі затрати групують за їхнім
складом: комерційні (відсотки, страхові платежі, податок на майно); складські
(утримання складів, переміщення запасів, охорона); втрати при зберіганні
(природні втрати, псування, старіння, в т. ч. і моральне – зменшення потреби
внаслідок технологічних змін; зниження споживання через зменшення обсягу
виробництва продукції); затрати, зумовлені кількістю замовлень (витрати на
організацію поставок окремих партій, необхідність переналагоджування робіт
та витрат при випробуванні перших зразків, а також унаслідок браку, втрати
часу та потужності через вказану причину, затрати на переміщення партій);
додаткові затрати, пов’язані з вичерпанням запасів і зумовленим у зв’язку з цим
їхнім дефіцитом: на зв’язок, роз’їзди експедиторів, їхню оплату, доплати за
терміновість поставок, пришвидшення перевезень, збільшення питомих витрат
їхніми малими обсягами, прискорення їхнього руху на підприємстві, комерційні
витрати (зменшення прибутку внаслідок втрати ринку збуту продукції через її
відсутність на підприємстві в обсягах, визначених договорами з покупцями і
перехід замовлень від них до конкурентів, непередбачені витрати на пошук чи
збереження замовлень після відновлення випуску продукції в попередніх
обсягах); затрати на управління запасами (утримання технічного персоналу,
облікових працівників, інструктаж і навчання).
За ступенями впливу такі затрати поділяють на регульовані – такі, на які
можуть впливати менеджери відділу постачання, працівники, які оформляють
замовлення на запаси, експедитори, завідувачі складів, і нерегульовані – на які
впливу зазначені особи не мають: амортизація, затрати на утримання
обладнання і персоналу складів.
Щодо обсягу поставок затрати на формування і зберігання запасів
поділяють на вкладені витрати, тобто іммобілізовані при інвестуванні в запаси,
та релевантні – пов’язані зі зберіганням запасів і виконанням замовлень.
Вкладені витрати залежать від розміру запасів, які не мають бути надмірними,
оскільки це призводить до вилучення й заморожування на тривалий термін
коштів, які могли б бути спрямовані на інші потреби і приносити прибуток.
Релевантні витрати за своїм змістом відповідають класифікації таких витрат за
їхнім складом, оскільки складаються із витрат на страхування, зберігання, облік
матеріалів і втрати за інвестиціями в запаси внаслідок їхнього морального зносу
та погіршення якості. Однак подібність за змістом не означає їхньої
ідентичності, оскільки у релевантні витрати включають лише ті, що змінюються
відповідно до обсягу запасів. Таким чином, умовно постійні витрати –
амортизацію складських приміщень та обладнання чи орендну плату за них,
заробітну плату постійних працівників складів у релевантні витрати не
включають.
Це ж стосується вкладень у запаси, оскільки у розрахунку на одиницю
вони, як правило, однакові. Лише ту частину вкладень, що інколи змінюється в
результаті надання постачальниками скидок при закупівлі більших партій (або
ж унаслідок застосування вищих цін при постачанні дрібних партій), можна
вважати релевантними витратами.
За видами робіт затрати на формування і зберігання запасів поділяють на
навантажувально-розвантажувальні, транспортні, сортувальні (доробку),
складування, проведення фізико-хімічних (органолептичних) аналізів. Оскільки
такі роботи можуть виконуватись у різних місцях, цю класифікацію
доповнюють поділом витрат за центрами їхнього виникнення. Вона
забезпечується за встановленою на підприємстві номенклатурою статей, що
відображає його специфіку.