8.1.2. Облік доходів від реалізації готової продукції і товарів
8.1.2. Облік доходів від реалізації готової продукції і товарів
Реалізацію готової продукції підприємства промисловості здійснюють на
основі договорів та доручень покупців. Їм виписують накази – накладні на
відпуск чи відвантаження продукції покупцям, податкові накладні. Після
відвантаження продукції ці документи передають зі складу в бухгалтерію для
виписування розрахункових документів – товарно-транспортних накладних,
рахунків-фактур, платіжних вимог-доручень.
Сільськогосподарські підприємства відпускають готову продукцію
покупцям за товарно-транспортними накладними спеціалізованих форм або
накладними.
Передачу замовникам виконаних будівельно-монтажних робіт, котрі
вважають готовою продукцією на підприємствах будівництва, здійснюють на
основі актів на виконані роботи.
Облік реалізації товарів на підприємствах торговельної галузі здійснюють
з урахуванням специфічних особливостей. Зокрема, визначають націнку на
товари – різницю між продажною і купівельною вартістю товарів, що
відображають за кредитом субрахунка 285 “Торгова націнка” в кореспонденції з
дебетом субрахунка 281 “Товари на складі”. При цьому вказана різниця
складається з власне торгової націнки та податку на додану вартість, сплаченого
постачальникам при купівлі товарів. Хоч суму цього податку відображають як
податковий кредит, однак її включають одночасно до продажної ціни товарів,
оскільки останню визначають з урахуванням податку на додану вартість, тобто
як податкових зобов’язань. У системі кореспонденції рахунків це виглядає
таким чином.
Типові операції з придбання товарів
Отже, вартість товарів за цінами продажу становить 10,0+2,0+2,5=14,5
тис. грн.
При реалізації товарів необхідно списати не тільки їхню вартість, а й
торгову націнку. Для цього визначають суму торгової націнки, що припадає на
реалізовані товари, котру потрібно списати за дебетом субрахунка 285 “Торгова
націнка”.
При визначенні суми торгової націнки вираховують її середній відсоток,
що припадає на реалізовані товари та їх залишок на складах підприємства
торгівлі, постачання і збуту, якщо в них значна і змінна номенклатура товарів, а
відхилення торгової націнки за окремими її видами незначне. Якщо ж такі
підприємства застосовують різний рівень націнок на товари, то суми торгової
націнки за цим методом (як середнього відсотка) не визначають, і тоді
використовують інші методи (FIFO, LIFO) або ідентифікованої собівартості,
передбачені Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”.
Найпоширеніший метод – визначення середнього відсотка. Згаданий
стандарт встановлює, що суму торговельної націнки на реалізовані товари в
цьому випадку визначають як добуток продажної (роздрібної) вартості
реалізованих товарів і середнього відсотка торговельної націнки. Середній
відсоток торговельної націнки можна визначити за формулою:
де Вс – середній відсоток торговельної націнки за звітний місяць; Снп –
сальдо за субрахунком 285 “Торгова націнка” на початок місяця; Онк –
кредитовий обіг за субрахунком 285 “Торгова націнка” за місяць; Стп – сальдо
за субрахунком 282 “Товари в торгівлі” на початок місяця; Отд – дебетовий
обіг за субрахунком 282 “Товари в торгівлі” за місяць.
Собівартість реалізованих товарів можна визначити за такою формулою:
де Стр – собівартість реалізованих товарів; Отк – кредитовий обіг за
субрахунком 282 “Товари в торгівлі” за місяць; Вс – середній відсоток
торговельної націнки.
На підставі визначення середнього відсотка торгової націнки є змога
відобразити собівартість реалізованих товарів і визначити фінансовий результат
у системі кореспонденції рахунків.
Типові операції з реалізації товарів
Певні відмінності є щодо реалізації товарів через власну роздрібну мережу
та при оптовому відпуску їх покупцям. В останньому випадку відпуск товарів
здійснюють аналогічно, як і готової продукції – на основі доручень покупців
виписують товарно-транспортні накладні.
Для обліку реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг на
підприємствах використовують рахунок 70 “Доходи від реалізації”.
На цьому рахунку обліковують реалізацію продукції власного
виробництва, куплених товарно-матеріальних цінностей, включаючи товари.
Аналітичний облік операцій за вказаним рахунком організовують так, щоб
можна було контролювати дотримання термінів оплати. Тим більше, що 10. 08.
1997 р. скасовано касовий метод визначення виручки від реалізації продукції,
товарів, робіт і послуг, і вона відображається нині за методом нарахування, у
зв’язку з чим аналога колишньому рахунку 45 “Товари відвантажені, виконані
роботи та послуги” в новому Плані рахунків не передбачено.
За кредитом субрахунків 701–703 відображають збільшення (одержання)
доходу, за дебетом – належну суму непрямих податків (акцизного збору,
податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, що
отримує підприємство на користь комітента, принципала; списання у порядку
закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”.
Аналітичний облік доходів від реалізації здійснюють за видами (групами)
продукції, товарів, робіт, послуг, реґіонами збуту та/або іншими напрямками,
визначеними підприємством.
На субрахунку 704 “Вирахування з доходу” за дебетом відображають суми
наданих після дати реалізації знижок покупцям, вартість повернених покупцем
продукції (товарів) та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу. За
кредитом субрахунка 704 відображають списання дебетових оборотів на
рахунок 79 “Фінансові результати”.
Типові операції за рахунком 70 “Доходи від реалізації”
