8.2.1. Характеристика управлінського обліку реалізації продукції (робіт, послуг) і формування фінансових результатів

8.2.1. Характеристика управлінського обліку реалізації продукції (робіт, послуг) і формування фінансових результатів

Діяльність будь-якого підприємства виробничої сфери спрямована в

підсумку на забезпечення максимально можливого для цих умов обсягу

прибутку. Це можливо за умови якнайбільших обсягів реалізації продукції

поряд з її низькою собівартістю, за високими цінами. Тому управлінський

облік на підприємстві буде ефективним за умови безперервного контролю

триєдиних складових фінансових результатів: обсягу реалізації, собівартості

продукції (робіт, послуг), ціни продажу.

При цьому слід пам’ятати, що активний вплив менеджерів

підприємства на формування фінансових результатів за цими складовими

неоднаковий. Якщо обсяг виробництва повністю залежить від рішень

менеджерів, а на витрати виробництва вони впливають частково, то їхній

вплив на формування цін доволі обмежений. Причому він активніший у

випадках цінової політики, головна мета якої на певному етапі –

розширення ринку збуту, коли ціни продажу свідомо знижують навіть до

рівня критичної точки і виручка від реалізації дорівнює собівартості

реалізованої продукції, отже, немає ні прибутку, ні збитку.

Досягнення ж вищих реалізаційних цін на продукцію підприємства не

завжди залежить від ефективності управлінської діяльності менеджерів. Як

відомо, ціни формуються під впливом попиту й пропозиції, і на них

впливають насамперед такі макроекономічні показники, що не залежать від

діяльності окремих підприємств. Зокрема, це грошові доходи населення,

індекс інфляції, емісія грошей, облікова ставка Національного банку України

тощо.

Однак це не означає, що формування цін на продукцію (роботи,

послуги) перебуває поза увагою менеджерів підприємств. В умовах ринку

саме продумана цінова політика є гарантом успішного функціонування

підприємства, оскільки відбувається жорстке економічне регулювання і

нехтування його законами призводить до банкрутства підприємств. Як це не

парадоксально, але часто це трапляється не тільки при низьких

реалізаційних цінах, коли вони не покривають витрат виробництва, а й при

максимально високих. В останньому випадку це зумовлює зниження попиту

на продукцію (роботи, послуги), котрі продають за завищеними цінами, що й

призводить до затоварення підприємства, поступового згортання

виробництва та його банкрутства.

Тому управлінський облік реалізації продукції має насамперед

забезпечувати менеджерів достовірною і повною інформацією, що дає змогу

приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо поведінки підприємства

на ринку. До того ж такі рішення мають бути оперативними (терміновими),

вони не можуть бути довготривалими, оскільки ситуація на ринку щоразу

динамічно змінюється. Тому необхідно адекватно реагувати на такі зміни і

приймати виважені рішення щодо збільшення чи зменшення обсягу продажів,

зниження чи підвищення цін реалізації, заміни одних видів продукції у

зв’язку з насиченням ринку певними товарами та дефіцитом інших.

Така постановка управлінського обліку передбачає ув’язку всіх його

сегментів у єдину систему, бо, наприклад, обґрунтована цінова політика

підприємства на ринку можлива за умови вичерпної інформації про витрати

виробництва, оскільки маневрування цінами на тривалу перспективу

обмежується зоною маржинального доходу.

Таким чином, управлінський облік реалізації продукції (робіт, послуг)

та формування фінансових результатів ґрунтується на вивченні й оцінці

взаємозв’язку показників обсягу реалізації, виручки і собівартості. В

процесі обліку виявляється роль і вплив цих факторів на формування

фінансових результатів; такою інформацією оперативно забезпечуються

менеджери підприємства, що дає змогу ефективно управляти діяльністю

підприємства в напрямку його високорентабельної роботи не тільки в

поточному періоді, а й на тривалу перспективу.

Зокрема, в першу чергу визначається обсяг реалізації продукції (робіт,

послуг), що забезпечує беззбитковість виробництва, так званий “поріг

рентабельності”. Як правило, його відображають графічним способом на

основі розрахунків маржинального доходу, маючи на увазі, що такі

розрахунки є лише орієнтовними, оскільки ґрунтуються на умовних

допусках, що в аналізованому періоді не змінюються ціни на продукцію,

змінні та постійні витрати. Однак насправді ці фактори динамічні, тому

будь-які найточніші попередні розрахунки доводиться щоразу коригувати,

бо застарілі дані в управлінському обліку не тільки не корисні, а й шкідливі.

Відповідно до таких розрахунків менеджери підприємства мусять

контролювати не тільки виробничий процес, його технологію, а й

відвантаження продукції споживачам. Враховуючи, що можливість впливу

на формування фінансових результатів розосереджена на підприємстві за

різними центрами відповідальності: витрати формуються у виробничих

підрозділах, а вплив на виручку здійснює відділ збуту, стає зрозумілою

необхідність оперативного обміну інформацією між менеджерами цих центрів

відповідальності. До того ж виконаний розрахунок не може бути постійним

орієнтиром для менеджерів, адже умови діяльності підприємства не є

статичними навіть протягом короткотривалого періоду.

Високий динамізм виробничих ситуацій, кон’юнктури на ринку

зумовлює те, що насамперед змінні витрати, а часто й ціни на продукцію

відчутно змінюються майже щодня. До того ж відбуваються структурні

зрушення в асортименті продукції. Тому ці розрахунки доводиться постійно

коригувати. Враховуючи те, що на більшості підприємств асортимент

продукції, котру виробляють і реалізовують на ринку, доволі значний, обсяг

розрахунків зростає в геометричній прогресії, що призводить до відмови від

їхнього оперативного коригування, а на багатьох підприємствах взагалі не

виконують жодного аналізу умов беззбитковості, тобто у них відсутній

управлінський облік процесу реалізації та формування фінансових

результатів. Практично управління виробництвом здійснюється лише за

технологією, а реалізація продукції має підпорядкований характер його

обсягу. У той же час у ринкових умовах залежність має бути зворотною,

тобто обсяги виробництва того чи іншого виду продукції потрібно визначати

на основі обґрунтованих розрахунків їх можливої реалізації. Причому не

завжди йдеться лише про нарощування обсягів виробництва кожного виду

продукції навіть за умови, що вона має попит. З позиції формування

фінансових результатів підприємства часто доцільним є згортання

виробництва одного, менш рентабельного виду продукції, і нарощування

обсягів більш рентабельної.

У той же час при насиченні ринку певними видами продукції

підприємство змушене знижувати ціни на неї, щоб стимулювати збільшення

обсягу продажів. Це зумовлює зменшення прибутку від реалізації і дає

поштовх до зниження обсягів виробництва. Однак прямолінійний підхід

може бути й помилковим, оскільки попит часто знижується не через

абсолютну насиченість ринку відповідною продукцією, а через низьку

купівельну спроможність покупців. Тому подібні розрахунки можуть бути

орієнтиром лише для короткотривалого періоду. На триваліший період

необхідно враховувати, крім даних суто управлінського обліку на

підприємстві, маркетингові дослідження, прогнозні розрахунки зростання

доходів населення тощо.

Таким чином, управлінський облік реалізації продукції та формування

фінансових результатів потребує складних, до того ж оперативних,

практично щоденних розрахунків взаємозалежності витрат, обсягу реалізації

та виручки у взаємозв’язку з іншими показниками, що можливо лише за

умови комп’ютеризації. Однією з головних причин відсутності

управлінського обліку на більшості вітчизняних підприємств є відсутність

належної оргтехніки для його ведення. Саме це, на наш погляд, є причиною

неуспіху спроб упровадження нормативного обліку витрат виробництва в

недалекому минулому. Хоч його можна розглядати лише як складову

управлінського обліку, а не альтернативу, в чому безуспішно переконували

деякі вчені, однак навіть цей метод обліку недієздатний в умовах ручного

опрацювання інформації з допомогою калькуляторів. В таких умовах не

могло й бути мови про вибір оптимального варіанта обсягу продаж, бо навіть

одноваріантний потребував довготривалих розрахунків, а багатоваріантний

був просто нездійснимим.