Основним недоліком розглянутих вище кількісних методів діа­гностики банкрутства є їхня статичність. Оцінка і висновок здійсню­ються на базі вивчення фінансового стану підприємства на певну дату (дату складання фінансового звіту). Внаслідок цього поза полем зору дослідника залишаються процеси зміни найважливіших фінансових показників у часі, їхнє спрямування і швидкість. Не слід забувати, що будь-який баланс є лише миттєвою характеристикою "здоров'я" під­приємства, результатом певної "роботи", наслідком облікової та бала­нсової політики підприємства. Вже на наступний день ситуація може кардинально змінитися як на краще, так і в гірший бік.

Враховуючи цю обставину інструментарій діагностики банкрутс­тва останнім часом поповнився методами і прийомами аналізу, що грун­туються на дослідженні результатів діяльності підприємства протягом певного періоду часу. Прикладом таких розробок є методичний підхід до отримання узагальнюючої кількісної оцінки загрози банкрутства під­приємства, розроблений фахівцями французької школи фінансового ме­неджменту Ж.Франшона та І. Романе та поширений у працях Стоянова Е.О. та Стоянової О.С. Його застосування базується на використанні спеціальних уза­гальнюючих показників:

• результату господарської діяльності;

• результату фінансової діяльності;

• результату господарсько-фінансової діяльності.

Результат господарської діяльності являє собою суму грошо­вих коштів підприємства, яка залишається в розпорядженні підприєм­ства після фінансування його виробничого розвитку.

Кількісно результат господарської діяльності визначається за формулою:

РГД= НРЕІ - ФЕП - ВІ + РМ, (6)

де НРЕІ- нетто-результат експлуатації інвестицій,

ФЕП - зміна фінансово-експлуатаційних потреб підприємства у планованому періоді,

ВІ - виробничі інвестиції, які прийнято до реалізації,

РМ - виручка від реалізації майна підприємства, яка має сталий характер.

Нетто-результат експлуатації інвестицій - це частина доходу підприємства, яка залишається в його розпорядженні після покриття матеріальних та інших видів виробничих витрат підприємства за виня­тком фінансових витрат, що пов'язані з використанням позикових ре­сурсів. Тобто кількісно - це прибуток підприємства, збільшений на вар­тість позикових ресурсів, які були залучені для виробничих потреб підприємства.

Визначення цього показника дає можливість оцінити фінансо­вий результат здійснення операційної діяльності підприємства без врахування впливу на нього структури капіталу та податкових плате­жів з прибутку.

Фінансово-експлуатаційні потреби характеризують обсяг коштів, які мають авансуватися у формування обігового капіталу підприємства для обслуговування його господарського обороту, тобто для формуван­ня товарних запасів, запасів інших матеріальних ресурсів, дебіторської заборгованості та грошових коштів, необхідних підприємству.

Приріст фінансово-експлуатаційних потреб визначається як різ­ниця між наявністю обігових коштів на кінець періоду порівняно з початком.

Виробничі інвестиції являють собою суму коштів, які необхідні для реалізації прийнятих програм реальних інвестицій підприємства, тобто здійснення капітальних вкладень для поповнення основних фон­дів, на їхню модернізацію, реконструкцію і технічне переозброєння.

Виручка від реалізації майна підприємства характеризує обсяг поповнення власних фінансових ресурсів підприємства в разі реаліза­ції майна, яке не підлягає подальшій експлуатації у зв'язку з його ма­теріальним або моральним старінням.

Отже, показник "результат господарської діяльності" (РГД) ха­рактеризує достатність власних коштів підприємства для фінансуван­ня його виробничих потреб у планованому періоді.

Якщо РГД>0 підприємство забезпечує реалізацію принципу самофінансування свого розвитку. Якщо РГД< 0 підприємство залу­чає для фінансування своїх виробничих потреб позикові ресурси, оскільки власних коштів для цього недостатньо.

Результат фінансової діяльності - це зміна обсягу заборгова­ності підприємства, скоригована на розмір фінансових витрат (відсот­ків за кредит), дивідендних виплат та податкових платежів.

Кількісно результат фінансової діяльності визначається за фор­мулою:

РФД = 33 - Впоз - Див - Под , (7)

де 33 - зміна заборгованості підприємства , яка очікується в планова­ному періоді,

Впоз - відсотки по позиках, які підлягають сплаті, Див - дивіденди власникам підприємства, Под - податкові платежі з прибутку підприємства.

Якщо РФД > 0, - це свідчить про залучення додаткових джерел фі­нансових ресурсів, незважаючи на платність останніх. Якщо РФД <0, -підприємство планує зменшити обсяг позикових джерел фінансування, знизити ефективність політики щодо формування структури капіталу під­приємства, якщо рівень залучення позикових ресурсів не є надмірним.

Результат господарсько-фінансової діяльності (РГФД) - підсу­мок результату господарської та результату фінансової діяльності, його розмір дає можливість оцінити обсяг "вільних" грошових коштів підпри­ємства після фінансування ним усіх своїх витрат (у тому числі податко­вих, відсоткових та дивідендних платежів) та виробничого розвитку.

Якщо РГФД > 0, то в розпорядженні підприємства є вільні грошові кошти для фінансування інших напрямів діяльності підприємства, крім виробничого розвитку (соціального споживання та соціального розвитку, фінансового інвестування, створення резервних фондів).

Якщо РГФД < 0, - підприємство має нестачу вільних грошових коштів, що може призвести до ліквідних ускладнень або скорочення можливостей підприємства щодо фінансування невиробничих витрат.

Оскільки РГФД являє собою функцію від РГД та РФД і зале­жить від співвідношення між ними, точне визначення економічних наслідків результату господарсько-фінансової діяльності, який про­гнозується, залежить від того, яке значення результату господарської та результату фінансової діяльності при цьому очікується.

Для оцінки фінансового стану підприємства і вірогідності його банкрутства та ліквідних ускладнень залежно від прогнозованих значень результатів господарської та фінансової діяльності використовується спеціальна матриця фінансової рівноваги, яка має такий вигляд:

А

В

Квадранти 1, 2, 3 матриці фінансової рівноваги визначають по­зицію рівноваги підприємства, квадранти 7, 8, 9 - позицію дефіциту ліквідних коштів, а квадранти 4, 5, 6 характеризують ситуації успіху, тобто збільшення ліквідних коштів підприємства.

Діагональ АВ проходить через квадранти матриці з нульовим результатом господарсько-фінансової діяльності (тобто квадранти рівнова­ги). Над діагоналлю АВ знаходиться зона успіхів, або зона створення ліквідних коштів. Значення РГФД у цих квадрантах більше нуля. Під діагоналлю АВ знаходиться зона дефіциту, або зона витрачання (зме­ншення) ліквідних коштів. Результат господарсько-фінансової діяль­ності в квадрантах цієї зони менше нуля.

Як видно з наведеної матриці, кожна розглядувана ситуація (рі­вновага, успіх, дефіцит), може бути обумовлена різним співвідношен­ням результатів господарської та фінансової діяльності.

Практичне застосування матриць фінансової рівноваги до останнього часу обмежувалось у зв'язку зі складнощами адекватного розрахунку необхідних показників на базі діючих форм звітності українських підприємств.

Ситуація істотно змінилася на краще після впровадження Наці­ональних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема стандарту №4 "Звіт про рух грошових коштів".

Спеціальні оціночні показники, необхідні для визначення по­ложення підприємства в межах матриці пропонується розраховувати за алгоритмами, наведеними в табл. 3.

Підприємство, що знаходиться в квадранті 1 "Батько роди­ни" (РГД>0, РФД<0, РГФДяО) забезпечує ефективну господарську ді­яльність та має умови для самофінансування свого розвитку.

Зовнішні джерела фінансування не використовуються зовсім або їх розмір у плановому періоді після сплати відсотків та дивідендів навіть зменшується. Можливості розвитку підприємства лімітуються "вільними коштами" від господарської діяльності.

Таблиця 3

Алгоритм визначення узагальнюючих показників результату діяльності підприємства

Таке підприємство має добрі перспективи розвитку. Оскільки го­сподарська діяльність дає позитивний фінансовий результат, є можли­вість збільшення обсягів діяльності за рахунок зовнішнього фінансування і використання ефекту фінансового важеля у плануванні подальшого збільшення ФЕП та ВІ, що може призвести до дефіциту коштів.

У квадранті 3 "Стійка рівновага" (РГД«0, РФДкО, РГФД*0) забезпечується стала фінансова стійкість підприємства. Власних кош­тів достатньо для виробничого фінансування розвитку. Обсяги забор­гованості практично не змінюються або змінюються лише в міру фі­нансових витрат (відсотки за кредит, дивіденди, податки). Структура джерел фінансування оптимальна, планові обсяги діяльності повністю забезпечені фінансовими ресурсами.

Якщо таке підприємство планує в подальшому збільшити обсяги діяльності, необхідно порушити рівновагу та збільшити заборгова­ність, щоб фінансувати відповідне збільшення активів (оскільки влас­ні можливості вже вичерпані). Якщо збільшення обсягів діяльності не прогнозується, є можливість зменшувати заборгованість. Це сприяти­ме фінансовому розвиткові підприємства та можливості інвестування вільних грошей.

Положення підприємства в квадранті "Нестійка рівновага" (РГД<0, РФД>0, РГФД»0) забезпечує збереження платоспроможності лише за рахунок нарощування заборгованості.

Для фінансування виробничого розвитку недостатньо власних джерел у зв'язку з низькою ефективністю господарювання або різким збільшенням ФЕП та ВІ. Фінансова рівновага має нестійкий характер, назріває криза.

Нарощування заборгованості доходить до критичного рівня, по­силюється ризик кредиторів підприємства. При збільшенні обсягів дія­льності можуть виникнути труднощі з отриманням нових кредиторів і, як наслідок, - дефіцит джерел фінансування. Необхідно розробити за­ходи щодо підвищення ефективності господарювання або зниження потреби в активах.

Якщо обсяги діяльності не планується збільшувати, в подаль­шому фінансова рівновага поступово прийде до норми.

Наступні три позиції є позиціями успіху.

За РГД>0, РФД«0, РГФД>0 підприємство переходить в квадрант "Рантьє". Його задовольняють набуті темпи зростання обсягів діяльно­сті обсяги заборгованості не змінюються, хоча для цього є необхідні економічні передумови. Можливості утворення "вільних" фінансових Ресурсів цілком залежать від економічної прибутковості діяльності. Під­приємство має змогу фінансувати соціальні витрати або диверсифікувати вкладення капіталу за рахунок фінансових інвестицій.

Подальші перспективи розвитку підприємства цілком позитив­ні. Вибір структури фінансування залежатиме від рівня та динаміки економічної прибутковості. За необхідності є можливість збільшення заборгованості і використання ефекту фінансового важеля. Якщо збі­льшення обсягів діяльності не планується, то головною проблемою стане ефективність інвестування вільних власних коштів.

Перехід до квадранта "Атака" (РГД«0, РФД>0, РГФД) свідчить про посилення можливості підприємства до активної експансії.

Виробничі потреби підприємства повністю забезпечується вла­сними фінансовими ресурсами, але підприємство нарощує свою забо­ргованість. Можливо це пов'язано з початком політики диверсифіка­ції або інвестиційним ривком. Можливо також, що підприємство ви­користало можливості отримання дешевих або пільгових кредитів або ж здійснює фінансування за рахунок позикових ресурсів.

Отже, наявний фінансовий потенціал підприємства забезпечує можливості для бурхливого зростання обсягів діяльності.

Найбільший комерційний та фінансовий успіх характеризує квадрант "Холдинг"(РГД>0, РФД>0, РГФД>0).

Підприємство перебуває у стані фінансового розквіту, має фі­нансові можливості для фінансування не тільки свого виробничого розвитку, а й усіх інших потреб і навіть створення дочірніх підприємств. Дане становище підприємства сприяє залученню додаткових кредитів, хоча потреба в них не обумовлена виробничою необхідністю.

Наявні усі можливості й для подальшого ефективного розвит­ку. Залежно від кон'юнктури ринку та продукції подальший розвиток підприємства може здійснюватись як шляхом збільшення обсягів ви­робничої діяльності, так і шляхом перетворення на холдинг. Слід по­стійно оцінювати динаміку прибутковості та вартість позикового ка­піталу для збереження досягнутого становища.

Останні три позиції є позиціями дефіциту.

Квадрант, в якому РГД«0, РФД<0, РФГД<0, характеризує ста­новище підприємства як "Епізодичний дефіцит".

Знаходження підприємства в цьому квадранті обумовлюється тим, що у звітному періоді підприємство пішло на зниження заборго­ваності або її приріст був менший фінансових витрат. Таке станови­ще, як правило, має епізодичний характер і пов'язане з ситуацією на ринку капіталів. Підприємство не бажає підвищити вартість капіталу, толерантно до деякого тимчасового дефіциту коштів (за повного фі­нансового покриття своїх виробничих потреб).

Підприємство має добрі перспективи розвитку за умови нормалі­зації становища на фінансовому ринку чи підвищення економічної при­бутковості. Якщо ж зниження заборгованості пов'язано з неможливістю отримання кредиторів (підвищення ризику та зниження іміджу підпри­ємства), - це загроза подальшого погіршення фінансового становища. У такому випадку не слід збільшувати обсяги діяльності.

Несталим та проблематичним є становище підприємства в ква­дранті "Дилема" (РГД>0, РФД*0, РГФД<0).

Дефіцит коштів підприємства пов'язаний зі зниженням економічної прибутковості або різким зростанням ФЕП та ВІ. Рівень зовнішньої забо­ргованості не змінюється або збільшується лише для покриття фінансових витрат, оскільки власних коштів для цього вже недостатньо. Подальше збільшення заборгованості може бути й неможливим у зв'язку з тим, що економічна прибутковість менша за вартість позички.

Перспективи подальшого розвитку підприємства залежать, на­самперед, від динаміки економічної прибутковості або вжиття заходів щодо скорочення ФЕП. Якщо збільшити РГД не вдається, - є висока вірогідність кризи та банкрутства підприємства.

Посилення кризових явищ та фактичну кризу діяльності харак­теризує квадрант "Криза" (РГД,<0, РФД<0, РГФД<0).

Причиною такого стану можуть бути збитки від господарської діяльності, різке зростання ФЕП та ВІ, а також зменшення заборгова­ності чи збільшення фінансових витрат по її обслуговуванню.

Для виходу з кризи необхідно:

• вишукати та мобілізувати резерви зростання економічної прибут­ковості;

• знайти можливості зниження ФЕП за рахунок прискорення швид­кості обігу коштів;

• "законсервувати" виробничі інвестиції або вивільнення коштів у господарський обіг;

• вишукати можливості здешевлення позикових ресурсів (за рахунок покращання політики залучення ресурсів, отримання пільг, у тому числі й податкових, невиплати дивідендів);

• знайти "нетрадиційні" джерела фінансових ресурсів (за рахунок роз­ширення кредиторської заборгованості, використання лізингу та ін.).

Якщо всі розглянуті дії не дадуть позитивного результату, необ­хідно удатися до добровільної санації підприємства або його реорга­нізації (реструктуризації).

У процесі діагностики банкрутства на основі побудови матриць фінансової рівноваги необхідно звернути увагу не тільки на поточне місцезнаходження, а й досліджувати напрямок руху положення під­приємства в межах окремих квадрантів матриці в динаміці. Перебу­вання або потенційне (очікуване) входження в квадрант 9 "Криза" є підставою для визнання стану підприємства - кризовим, а рівня загро­зи банкрутства - високим.