3.6. Експертні методи діагностики кризового стану: передумови та проблеми практичного використання
Серйозним недоліком фінансових і статистичних методів оцінки імовірності банкрутства є той факт, що всі вони базуються на звітних бухгалтерських даних підприємства, формах зовнішньої звітності, їх використання, по-перше, може бути ускладнене за часом, бо фінансове нестійкі підприємства прагнуть максимально затримувати публікацію своїх звітів або давати їх у зрізаному вигляді По-друге, навіть якщо необхідні дані є, вони можуть, бути "творчо обробленими" (перекрученими), аж до їх повної фальсифікації. Необхідне особливе уміння, щоб очистити баланс або оцінити ступінь його коректності. Третя складність використання бухгалтерської звітності полягає в суперечливості висновків. Певні показники можуть свідчити про добробут, інші - про неплатоспроможність. Усі ці труднощі зумовлюють потребу у використанні не тільки кількісних, але й якісних показників розвитку кризи і загрози банкрутства.
Перелік ранніх ознак кризових явищ та загрози банкрутства підприємства.
1. Затримки з наданням звітності. Вони свідчать про незадовільну роботу фінансових служб підприємства, низький рівень кваліфікації персоналу або про свідомі дії щодо затягнення надання звітності для виграшу часу і нерозповсюдження негативної інформації.
2. Зміна в структурі управління та атмосфері, що панує в управлінських підрозділах підприємства. Крах підприємств, як правило, починається з конфліктів у вищому керівництві підприємством. Проявом кризи менеджменту є також зміна характеру і стилю взаємовідносин з робітниками і партнерами (перехід на формальні взаємовідносини і скорочення контактів), різке збільшення кількості рішень, що приймаються і таке інше.
3. Втрата ключових співробітників апарату управління. Як правило, першими почувають загрозу кризи фахівці самого підприємства, передусім, керівники, працівники економічних та комерційних служб та підрозділів, юристи, бухгалтери тощо. Масове звільнення цих категорій працівників "за власним бажанням " або "у зв'язку з переходом на іншу роботу" повинно розглядатись як потужний тривожний сигнал неблагополуччя.
4. Проведення поспішних та недостатньо обгрунтованих будь-яких реорганізацій підприємства (організаційні, структурні відкриття або закриття підрозділів підприємств, філіалів, дочірніх фірм, їх злиття).
5. Низька якість планово-економічної та фінансової роботи, відсутність перспективних та поточних планів діяльності, плану руху грошових коштів, внутрішніх нормативів використання фінансових ресурсів, зокрема на оплату праці, необгрунтовані функціональні стратегії та політики діяльності
6. Незадовільний стан виробничого потенціалу підприємства (матеріально-технічної бази, технології виробництва тощо ), перенесення термінів проведення планових поточних та профілактичних ремонтів обладнання, відмова від реальних інвестиційних проектів у розвиток матеріально-технічної бази.
7. Вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничо-технологічного процесу.
8. Необгрунтована зміна постачальників головних видів матеріальних ресурсів, застосування ризикованих схем закупівлі сировини і матеріалів.
9. Погіршення якості продукції (робіт, послуг), наявність негативних відгуків споживачів на низьку якість продукції або обслуговування.
10. Введення жорсткого режиму економії поточних витрат -зменшення розмірів орендованих виробничих та офісних приміщень, відмова від рекламної діяльності, орієнтація на дешеві варіанти закупівлі господарського інвентаря та матеріалів тощо.
11. Зміни в порядку та умовах оплати праці працівників, скорочення розмірів основної заробітної плати, збільшення питомої ваги додаткових видів оплати, скорочення соціальних виплат та пільг, затримки у виплаті заробітної плати або наявність заборгованості по виплаті заробітної плати.
12. Підвищена увага до можливостей отримання податкової економії, зменшення відносних розмірів сплати окремих видів податків та зборів, наявність заборгованості по платежах до бюджету та позабюджетних фондів.
13. Зміна джерел отримання фінансових ресурсів та (або) умов їх надання. Отримання фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах є свідченням або нагальної потреби в них у зв'язку з кризою
платоспроможності, або визнанням високого рівня ризику, притаманного діяльності підприємства ( за оцінками фахівців фінансово-кредитної сфери).
14. Втрата ключових господарських партнерів (контрагентів), несприятливі зміни в портфелі замовлень (зменшення обсягів збуту, цін продажу, потреба в оновленні асортименту тощо).
15. Відмова від збільшення власного (акціонерного ) капіталу з боку власників (акціонерів), неможливість залучення сторонніх інвесторів для покриття фінансових проблем підприємства.
16. Скорочення участі керівників та ключових співробітників у статутному капіталі підприємства, укладання угод з продажу акцій (паїв), у тому числі за ціною нижчою за номінальну.
17. Участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим наслідком особливо з питань, пов'язаних зі здійсненням господарсько-фінансової діяльності або окремих операцій.
18. Велика кількість перевірок контролюючими органами, накладання на підприємство та його керівників штрафних санкцій за порушення законодавства.
19. Недостатня диверсифікація діяльності підприємства, здійснення занадто великих проектів та комерційних угод, як наслідок, надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від будь-якого конкретного проекту, типу обладнання, виду активів , контрагента та інше.
20. Надто оптимістична орієнтація на можливий успіх та прибутковість нових проектів, співробітництво з новими партнерами (кредиторами, інвесторами), зміна загальноекономічної та суспільно-політичної ситуації тощо.
Наведений перелік не є вичерпаним та може доповнюватися з врахування специфіки досвіду фахівця з діагностики кризових явищ.
На думку автора, дуже цікаву та корисну точку зору на суб'єктивні критерії загрози банкрутства висловив Джон Аргенті, англійський викладач і бізнес-консультант. Систематизувавши інформацію про збанкрутілі компанії, яка публікується в Англії, він припустив, що процес, який призводить до банкрутства, є тривалим у часі, впродовж якого в діяльності компаній виявляються загальні ознаки, що можуть бути поділені на три групи, відповідно до трьох стадій процесу банкрутства:
1) недоліки в діяльності;
2) здійснені помилки;
3) наближуваний симптом неплатоспроможності.
Кожна наступна стадія банкрутства є результатом розвитку (до критичного) попереднього рівня стадії: помилки виникають у результаті недоліків у діяльності, а симптоми виявляють накопичені помилки. Результатом дослідження став метод бальної оцінки, названий А -рахунок (А - score).
Визначення А-рахунку вимагає візиту дослідника до фірми, що викликає занепокоєння, навіть за наявності позитивної фінансової інформації про результати її діяльності, збирання та оцінку в балах іншої інформації.
Отже, якісні показники і симптоми можливого банкрутства достатньо добре розроблені фахівцями з питань антикризового управління. Складання власного переліку або анкети для систематизації фактично зібраної інформації з наступним отриманням узагальнюючої оцінки на базі використання бального методу є, на думку автора, дійовим інструментом діагностики, що доповнює інші методи дослідження та коригує отримані за їх допомогою діагностичні висновки.