Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.6. Експертні методи діагностики кризового стану: передумови та проблеми практичного використання

Серйозним недоліком фінансових і статистичних методів оцінки імовірності банкрутства є той факт, що всі вони базуються на звітних бухгалтерських даних підприємства, формах зовнішньої звітності, їх використання, по-перше, може бути ускладнене за часом, бо фінансо­ве нестійкі підприємства прагнуть максимально затримувати публіка­цію своїх звітів або давати їх у зрізаному вигляді По-друге, навіть якщо необхідні дані є, вони можуть, бути "творчо обробленими" (пе­рекрученими), аж до їх повної фальсифікації. Необхідне особливе уміння, щоб очистити баланс або оцінити ступінь його коректності. Третя складність використання бухгалтерської звітності полягає в су­перечливості висновків. Певні показники можуть свідчити про добро­бут, інші - про неплатоспроможність. Усі ці труднощі зумовлюють потребу у використанні не тільки кількісних, але й якісних показників розвитку кризи і загрози банкрутства.

Перелік ранніх ознак кризових явищ та загрози банкрутства підприємства.

1. Затримки з наданням звітності. Вони свідчать про незадовіль­ну роботу фінансових служб підприємства, низький рівень кваліфіка­ції персоналу або про свідомі дії щодо затягнення надання звітності для виграшу часу і нерозповсюдження негативної інформації.

2. Зміна в структурі управління та атмосфері, що панує в управ­лінських підрозділах підприємства. Крах підприємств, як правило, починається з конфліктів у вищому керівництві підприємством. Про­явом кризи менеджменту є також зміна характеру і стилю взаємовід­носин з робітниками і партнерами (перехід на формальні взаємовід­носини і скорочення контактів), різке збільшення кількості рішень, що приймаються і таке інше.

3. Втрата ключових співробітників апарату управління. Як пра­вило, першими почувають загрозу кризи фахівці самого підприємства, передусім, керівники, працівники економічних та комерційних служб та підрозділів, юристи, бухгалтери тощо. Масове звільнення цих кате­горій працівників "за власним бажанням " або "у зв'язку з переходом на іншу роботу" повинно розглядатись як потужний тривожний сиг­нал неблагополуччя.

4. Проведення поспішних та недостатньо обгрунтованих будь-яких реорганізацій підприємства (організаційні, структурні відкриття або закриття підрозділів підприємств, філіалів, дочірніх фірм, їх злиття).

5. Низька якість планово-економічної та фінансової роботи, відсутність перспективних та поточних планів діяльності, плану руху грошових коштів, внутрішніх нормативів використання фінансових ресурсів, зокрема на оплату праці, необгрунтовані функціональні стратегії та політики діяльності

6. Незадовільний стан виробничого потенціалу підприємства (матеріально-технічної бази, технології виробництва тощо ), перене­сення термінів проведення планових поточних та профілактичних ре­монтів обладнання, відмова від реальних інвестиційних проектів у розвиток матеріально-технічної бази.

7. Вимушені зупинки, а також порушення ритмічності вироб­ничо-технологічного процесу.

8. Необгрунтована зміна постачальників головних видів матеріа­льних ресурсів, застосування ризикованих схем закупівлі сировини і ма­теріалів.

9. Погіршення якості продукції (робіт, послуг), наявність нега­тивних відгуків споживачів на низьку якість продукції або обслугову­вання.

10. Введення жорсткого режиму економії поточних витрат -зменшення розмірів орендованих виробничих та офісних приміщень, відмова від рекламної діяльності, орієнтація на дешеві варіанти заку­півлі господарського інвентаря та матеріалів тощо.

11. Зміни в порядку та умовах оплати праці працівників, скоро­чення розмірів основної заробітної плати, збільшення питомої ваги до­даткових видів оплати, скорочення соціальних виплат та пільг, затрим­ки у виплаті заробітної плати або наявність заборгованості по виплаті заробітної плати.

12. Підвищена увага до можливостей отримання податкової еко­номії, зменшення відносних розмірів сплати окремих видів податків та зборів, наявність заборгованості по платежах до бюджету та поза­бюджетних фондів.

13. Зміна джерел отримання фінансових ресурсів та (або) умов їх надання. Отримання фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах є свідченням або нагальної потреби в них у зв'язку з кризою

платоспроможності, або визнанням високого рівня ризику, притаман­ного діяльності підприємства ( за оцінками фахівців фінансово-кредитної сфери).

14. Втрата ключових господарських партнерів (контрагентів), несприятливі зміни в портфелі замовлень (зменшення обсягів збуту, цін продажу, потреба в оновленні асортименту тощо).

15. Відмова від збільшення власного (акціонерного ) капіталу з боку власників (акціонерів), неможливість залучення сторонніх інвес­торів для покриття фінансових проблем підприємства.

16. Скорочення участі керівників та ключових співробітників у статутному капіталі підприємства, укладання угод з продажу акцій (паїв), у тому числі за ціною нижчою за номінальну.

17. Участь підприємства в судових розглядах з непередбаченим наслідком особливо з питань, пов'язаних зі здійсненням господарсь­ко-фінансової діяльності або окремих операцій.

18. Велика кількість перевірок контролюючими органами, на­кладання на підприємство та його керівників штрафних санкцій за порушення законодавства.

19. Недостатня диверсифікація діяльності підприємства, здійс­нення занадто великих проектів та комерційних угод, як наслідок, надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від будь-якого конкретного проекту, типу обладнання, виду активів , контрагента та інше.

20. Надто оптимістична орієнтація на можливий успіх та при­бутковість нових проектів, співробітництво з новими партнерами (кредиторами, інвесторами), зміна загальноекономічної та суспільно-політичної ситуації тощо.

Наведений перелік не є вичерпаним та може доповнюватися з врахування специфіки досвіду фахівця з діагностики кризових явищ.

На думку автора, дуже цікаву та корисну точку зору на суб'єктивні критерії загрози банкрутства висловив Джон Аргенті, ан­глійський викладач і бізнес-консультант. Систематизувавши інфор­мацію про збанкрутілі компанії, яка публікується в Англії, він припустив, що процес, який призводить до банкрутства, є тривалим у часі, впродовж якого в діяльності компаній виявляються загальні ознаки, що можуть бути поділені на три групи, відповідно до трьох стадій процесу банкрутства:

1) недоліки в діяльності;

2) здійснені помилки;

3) наближуваний симптом неплатоспроможності.

Кожна наступна стадія банкрутства є результатом розвитку (до критичного) попереднього рівня стадії: помилки виникають у резуль­таті недоліків у діяльності, а симптоми виявляють накопичені помилки. Результатом дослідження став метод бальної оцінки, названий А -рахунок (А - score).

Визначення А-рахунку вимагає візиту дослідника до фірми, що викликає занепокоєння, навіть за наявності позитивної фінансової ін­формації про результати її діяльності, збирання та оцінку в балах іншої інформації.

Отже, якісні показники і симптоми можливого банкрутства достат­ньо добре розроблені фахівцями з питань антикризового управління. Складання власного переліку або анкети для систематизації фактично зі­браної інформації з наступним отриманням узагальнюючої оцінки на базі використання бального методу є, на думку автора, дійовим інструментом діагностики, що доповнює інші методи дослідження та коригує отримані за їх допомогою діагностичні висновки.