3.8. Поглиблена діагностика фінансового стану та загрози банкрутства підприємства на базі дослідження його грошового обороту

Подальший розвиток динамічного підходу до вивчення фінан­сового "здоров'я" підприємства обумовлює доцільність наукових роз­робок з питань поглибленого дослідження грошового обороту під­приємства.

Важливість оцінки обсягу ліквідних коштів у процесі діагностики банкрутства є очевидною: саме їх відсутність призводить спочатку до технічної неплатоспроможності - неможливості своєчасного розрахунку за зобов'язаннями, а після цього - до юридичного банкрутства.

Вперше даний підхід було застосовано W.Beaver у 1966 р. [60]. Ним було розроблено модель руху готівки, яка дає можливість вивчати фінансовий стан підприємства, виходячи з обсягу наявних грошових (лік­відних) коштів, швидкості та каналів їхнього поповнення (витрачання).

У перебігу дослідження ним було виявлено залежність між імові­рністю загрози банкрутства та обсягом ліквідних коштів, яка полягає у такому:

1)чим більший обсяг ліквідних коштів, тим менша імовірність банкрутства;

2) чим більше отримано грошових коштів внаслідок проведення господарських операцій, тим менша імовірність банкрутства;

3)чим більша заборгованість у компанії, тим більша імовірність банкрутства;

4) чим більші грошові видатки в процесі господарських опера­цій, тим більша імовірність банкрутства.

Статистичні дослідження, проведені Бівером, наочно засвідчи­ли, що найбільш точне прогнозування банкрутства може бути зробле­но за допомогою коефіцієнта довго- і короткострокового руху готів­ки, тобто шляхом дослідження співвідношення обсягу руху готівки до загального боргу. Під "рухом готівки" мається на увазі чистий прибу­ток плюс амортизація; "загальний борг" включає поточні і довгостро­кові зобов'язання. Підсумком проведених досліджень став такий ви­сновок - "змішані коефіцієнти", які порівнюють прибуток або рух го­тівки з активами чи зобов'язаннями продавця, тобто коефіцієнти ко­роткострокової платоспроможності, є традиційно імовірнішими пе­редвісниками банкрутства.

Дослідження Вівера стали поштовхом до розвитку методології ви­вчення грошового обороту та грошових потоків підприємства як одного із самостійних напрямів фінансового менеджменту підприємства.

Опанування методичного інструментарію діагностики загрози банкрутства на базі дослідження грошового обігу підприємства по­требує ретельного вивчення теоретичних засад цього поняття. Слід зауважити, що теоретичні засади управління грошовим обігом під­приємства є відносно новим напрямом дослідження не тільки для віт­чизняних, але й для зарубіжних фахівців. Нижче наводиться авторське бачення концептуальних засад до­слідження грошового обороту підприємства [193-195] та використан­ня отриманих результатів для діагностики загрози банкрутства.

Як відомо, грошові кошти можна розглянути як ресурс та ре­зультат діяльності підприємства. Грошові кошти є матеріальною формою фінансових ресурсів підприємства, їх наявність на момент оцінки стану підприємства характеризує обсяг наявних фінансових ресурсів, що можуть інвестуватися до нового циклу господарської чи інвестиційної діяльності, визначає стан поточної платоспроможності підприємства та ліквідності його активів.

Одночасно гроші є результатом здійснення певних видів діяльнос­ті -операційної (господарської), фінансової та інвестиційної.

Грошові надходження від господарської (операційної) діяльності підтверджують визнання ринком продукції (товарів та послуг), що про­понуються підприємством. Кількісно отримані гроші дорівнюють сумі грошей, авансованих до господарської діяльності плюс приріст грошей, отриманих внаслідок реалізації продукції (товарів, послуг) за ціною, що перевищує витрати.

Гроші як результат інвестиційної діяльності, характеризують, з одного боку, отриманий поточний ефект збільшення грошей порівня­но з їх сумою, авансованою до інвестиційних проектів, а з іншого -обсяги іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів у зв'язку з їхнім закінченням або виходом з них.

Гроші як результат фінансової діяльності характеризують обся­ги залучення підприємством грошей на фінансовому ринку, за допо­могою використання різних інструментів залучення - випуску акцій, облігацій, отримання кредитів, позик, обліку векселів тощо. Можливі обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю чинни­ків зовнішнього та внутрішнього характеру. За рівних умов зовніш­нього середовища обсяг залучення грошей конкретним підприємст­вом обумовлюється чинниками внутрішнього характеру - обсягами та ефективністю господарської діяльності, наявними активами підпри­ємства, його іміджем (репутацією) тощо.

Грошові кошти є одним з вагомих чинників, що визначають фі­нансове становище підприємства, його життєздатність. Наявні залиш­ки грошових коштів (незважаючи на джерела їхнього формування) характеризують фінансову здатність підприємства до проведення гос­подарської діяльності, є необхідною умовою її проведення чи поточ­ного обслуговування. Наявні грошові кошти є чинниками, що ліміту­ють обсяги діяльності підприємства, а також можливість здійснення певних операцій (зовнішньоекономічних, фінансових, інвестиційних тощо). Відсутність грошей на момент виникнення потреби в них ускладнює проведення запланованої діяльності або взагалі не умож­ливлює її продовження.

Порівняння наявних залишків грошових коштів з поточними грошовими зобов'язаннями дає змогу оцінити стан поточної плато­спроможності підприємства, можливість своєчасного та повного роз­рахунку з кредиторами підприємства, формує імідж підприємства в діловому світі.

Діагностика загрози банкрутства на базі дослідження грошового обороту підприємства потребує проведення детального аналізу гро­шових коштів та грошового обороту підприємства з метою визна­чення існуючого стану, наявних та потенційних проблем, пов'язаних з утворенням та використанням грошових коштів, оцінки рівня плато­спроможності підприємства та ефективності управління грошовим оборотом.

Інформаційним забезпеченням проведення аналізу є :

1. Матеріали бухгалтерського обліку та звітності: ф. №1 "Баланс підприємства" ф. №2 "Звіт про фінансові результати діяльності", ф. №3 "Звіт про рух грошових коштів", оборотні відомості по бухгалтерським рахункам, пов'язаних з рухом грошових коштів (pax. № 30-35).

2. Планові розрахунки щодо обсягу грошових потоків в аналізова­ному періоді - план руху грошових коштів (бюджет готівки), встановлені на рівні підприємства планові нормативи утворення запасів грошових коштів, цільове значення показників платоспроможності тощо.

3. Матеріали оперативного та управлінського обліку операцій, що пов'язані з утворенням або витрачанням грошових коштів впро­довж аналізованого періоду.

У більшості країн зарубіжжя (як близького, так і далекого) про­ведення аналізу грошових коштів підприємства базується, насамперед на "Звіті про рух грошових коштів", який є обов'язковим до складан­ня. Цей документ фінансової звітності відбиває надходження, витра­чення та зміну залишків грошових коштів підприємства за результа­тами господарської, інвестиційної та фінансової діяльності підприєм­ства за певний період часу. Необхідність складання звіту про рух грошових коштів обумовлено тим, що звіт про фінансові результати, підґрунтям якого є принцип нарахування, не віддзеркалює фактично­го надходження та наявності грошових коштів та не дає інвесторам, кредиторам, акціонерам інформації про реальні грошові потоки та платоспроможність підприємства. В Україні відповідна форма бухга­лтерської звітності введена лише з 2000 року (національний стандарт бухгалтерського обліку № 4 [131]), що суттєво розширює практичні мож­ливості використання розробленої методики.

Аналіз грошових коштів та грошових потоків підприємства пе­редбачає послідовне виконання таких етапів роботи (рис.3).

1 етап. Аналіз обігу та складу грошових активів підприємства. Аналіз грошових коштів підприємства починається з дослідження їх­ньої фактичної наявності на момент оцінки. З цією метою на підставі даних балансу визначаються обсяг грошових активів, їхній склад за видами валют (національна, інозем­на), місцем зберігання (у касі, на поточному, спеціальних, депозитних рахунках), призначенням (поточні потреби, короткострокові фінансові вкладення); досліджується динаміка обсягу та складу грошових ак­тивів порівняно з попередніми періодами.

Оскільки частину грошових активів підприємства може бути за­блоковано у зв'язку з неплатоспроможністю або банкрутством банків­ської установи, складають і аналізують перелік банківських установ, з якими співпрацює підприємство, визначають кількість рахунків, на яких проводяться грошові операції, вивчають ступінь концентрації та диверсифікації розміщення грошових активів, ризик їх блокування чи втрати.

Отримана інформація характеризує наявний розмір та склад гро­шових активів, але є недостатньою для будь-яких висновків стосовно достатності коштів, ефективності їх формування та використання.

Порівняння розмірів грошових активів на певний час оцінки дає І первинне уявлення лише про обсяги чистого (результативного) грошо­вого потоку та його напрям (зростання або зменшення залишку грошо­вих коштів).

Рис. 3. Послідовність проведення аналізу грошових коштів та грошового обороту підприємства

2 етап. Аналіз обсягів грошового обороту та грошових потоків підприємства. На цьому етапі аналітичної роботи необхідно кількісно визначити обсяги вхідного грошового потоку (надходження грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачення грошових коштів) та загального грошового обороту, проаналізувати динаміку їхнього розміру за період (абсолютне та відносне відхилення).

Найточніший та коректний результат отримується із застосу­ванням методу прямого розрахунку, який базується на інформації оборотних відомостей по рахунку № 31 "Рахунки в банках" (субраху­нок № 311 "Поточний рахунок") та інших спеціальних грошових ра­хунків, що використовуються для обліку руху грошових коштів під­приємством.

Розмір вхідного грошового потоку - нетто, визначається за фор­мулою:

де ДОрр - дебетовий оборот по поточному рахунку (обсяг усіх операцій, пов'язаних з надходженням грошових коштів на підприємс­тво з усіх джерел);

КОі_сп._р - кредитовий оборот по і-му спеціальному рахунку (обсяг операцій щодо повернення коштів зі спеціальних рахунків).

Розмір вихідного грошового потоку - нетто, розраховуєть­ся за формулою:

де КОпр - кредитовий оборот по поточному рахунку (обсяг усіх операцій, пов'язаних з витраченням грошових коштів за аналізо­ваний період;

ДОісп-р - дебетовий оборот по і-му спеціальному рахунку (обсяг операцій), пов'язаних з надходженням грошових коштів на спеціальні рахунки.

Необхідність коригування оборотів по розрахунковому рахунку на обороти по інших рахунках обумовлена таким.

Будь-які операції із спеціальними рахунками здійснюються тільки в кореспонденції з рахунками №311, тобто проходять через нього та знаходять відбиття в його оборотній відомості. Іншими сло­вами, джерелом надходжень грошей на інші рахунки є грошові кош­ти, які знаходяться на розрахунковому рахунку. При завершенні опе­рацій по інших спеціальних рахунках залишки коштів повертаються на розрахунковий рахунок.

Загальний оборот по дебету рахунку № 311 відбиває обсяг усіх надходжень як зовнішніх, так і внутрішніх, а оборот по кредиту - об­сяг витрачення коштів як дійсного, так і внутрішнього.

Обсяги цих оборотів визначають, відповідно, вхідний (ВГПбр) та вихідний (ВхГПбр) грошові потоки - брутто:

ВГПбр=ДОрр (16) ВхГПбр=КОрр (17)

Для певних аналітичних завдань, наприклад, для оцінки обсягу бухгалтерської роботи, оцінки розміру комісійних банку за розрахун­ково-касове обслуговування тощо, можуть розраховуватися та аналі­зуватися показники загального (ЗГО) та внутрішнього грошового обороту (ВнГО).

Визначення їхнього розміру здійснюється за формулами:

ЗГО=В_хГП+В_вГП+В_нГО=В_жГПбр+В_нГПбр, (18)

Обсяг грошових потоків та грошового обороту підприємства може бути визначено також на базі використання інформації звіту про рух грошових коштів (за його наявності). Вхідний грошовий потік у цьому випадку визначається як сума надходження грошових коштів від господарської, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік як сума витрачення грошових коштів у перебігу проведення ко­жного виду діяльності.

За відсутності звіту про рух грошових коштів може бути вико­ристано непрямий (розрахунковий) метод оцінки розміру грошових потоків. У цьому випадку необхідні показники визначаються розра­хункове шляхом коригування звітних даних форми № 2, балансових даних та шляхом використання інформації податкової звітності.

З етап. Аналіз джерел формування та напрямів використання грошових коштів. На цьому етапі роботи об'єктом дослідження є склад (структура) вхідного та вихідного грошових потоків підприємства.

З цією метою необхідно:

1) визначити джерела надходження грошових коштів на форму­вання вхідного грошового потоку, кількісно оцінити обсяг надхо­дження коштів з кожного;

2) визначити напрями використання грошових коштів (складові вихідного грошового потоку) та дати оцінку розміру витрачення кош­тів з кожного напряму;

3) оцінити склад (структуру) грошових потоків, тобто розрахувати питому вагу окремих джерел отримання та напрямків використання ко­штів у загальному обсязі та проаналізувати зміни, що відбулися;

4) проранжирувати джерела надходження та напрями викорис­тання коштів за вагомістю та порівняти отримані результати.

Аналізуючи склад грошових потоків, доцільно не тільки визна­чити їхні складові за напрямами діяльності підприємства (господар­ська, інвестиційна, фінансова), а й використати інші аналітичні харак­теристики грошових потоків (регулярний та нерегулярний потік, пріоритетний, операційний, дискретний тощо).

Ранжирування джерел надходження грошових коштів дає мож­ливість визначити місце (вагомість) кожного з них для забезпечення життєдіяльності підприємства, а отже, й ступінь зосередження уваги до його формування. Ранжирування напрямів використання грошових коштів дає можливість оцінити, який вид діяльності є найбільш грошемістким. Це обумовлює першочерговість розробки заходів щодо пошуку резервів зменшення витрат та здійснення контролю за доціль­ністю витрачення.

Аналіз складу потоків з точки зору регулярності здійснення є необхідним для оцінки можливості прогнозування обсягів окремих джерел надходження та напрямів використання грошових коштів, ви­значення прогнозного рівня платоспроможності підприємства.

4 етап. Оцінка ритмічності та синхронності грошових потоків (динамічної платоспроможності)

Якість стану грошового обороту підприємства визначається не лише складом грошових потоків, а й показниками ритмічності та синх­ронності надходження та витрачення грошових коштів .

Розглянуті показники розраховуються за окремі аналізовані пе­ріоди. Дослідження динаміки їх зміни (абсолютного відхилення від значення у попередньому періоді) та порівняння з оптимальною тен­денцією дають можливість дійти аналітичних та управлінських ви­сновків щодо стану динамічної платоспроможності підприємства.

5 етап. Аналіз достатності грошових активів підприємства.

Управління формуванням грошових коштів орієнтовано не тіль­ки на потреби в їх використанні протягом аналізованого періоду, а й на створення умов для формування в достатніх розмірах залишків грошових коштів грошових активів.

Обсяг залишків грошових коштів слід розглядати не як невико­ристаний залишок, а як самостійний об'єкт управлінської діяльності, який відіграє достатньо вагому роль у життєдіяльності підприємства.

Достатність грошових активів підприємства може бути оцінена по-різному.

1 підхід - на підставі порівняння фактичних залишків грошових коштів із встановленими нормативами (цільовим рівнем) залишку коштів.

Такий підхід до оцінки може використовуватися на тих підпри­ємствах, де встановлюються нормативи (цільовий рівень) або на ос­нові проведення самостійних розрахунків його значення. Методику нормування залишків грошових активів детально викладено в [106].

Зниження фактичних грошових залишків порівняно з норматив­ним обсягом в окремі дні (періоди) є негативною характеристикою і свідчить про недостатність формування або про надмірність викорис­тання грошових коштів. Нехтування утворенням залишків коштів (недо­тримування нормативу) свідчить про повну залежність підприємства від поточних надходжень грошей, що за недостатності або неритмічності їхнього формування може призвести до ліквідних ускладнень.

2 підхід - на підставі оцінки показників швидкості обороту коштів.

Швидкість обороту грошових коштів характеризується показни­ками періоду обороту грошових коштів у днях обороту та коефіцієн­том оборотності грошових активів (разів)

3 підхід - на підставі оцінки достатності формування грошових активів.

З цією метою розраховується такі оціночні показники: 1. Коефіцієнт достатності формування грошових резервів, який характеризує ступінь покриття платіжних потреб підприємства за ра­хунок грошових активів, що знаходяться в його розпорядженні:

де ЗГК - залишок грошових активів на розрахунковому рахунку; ГН - грошові надходження за день оцінки; ВГф - фактичне здійснення витрачення грошей за день оцінки; ВГв^ - витрачення грошей відкладене (незадоволена потреба у витраченні грошей у зв'язку з їх недостатністю). 2. Обсяг дефіциту грошових коштів (ДГК):

ДГК=ЗГК+ГН - ВГф - ВГвідк (4.21)

Показники достатності грошових коштів доцільно розраховува­ти на усі дні оцінюваного періоду або вибірково за певною системою (наприклад, на 5-й чи 10-й день місяця тощо).

Значення ЗГК, ГН, ВГф визначаються за даними бухгалтерсько­го обліку. Обсяг ВГвідк оцінюється шляхом порівняння планових та фактичних обсягів використання грошових коштів на підставі оцінки потреб у використанні грошових коштів, які виникли на час оцінки, але не були задоволені у зв'язку з недостатністю грошей.

6 етап. Аналіз можливості виконання термінових зобов'язань (пріоритетних платежів).

Цей етап аналітичної роботи передбачає дослідження миттєвої та перспективної можливості виконання термінових зобов'язань (пріоритетних платежів), їхній перелік може змінюватися залежно від специфіки діяльності підприємства, але в будь-якому випадку до най­важливіших з них, які визначають можливість продовження діяльнос­ті підприємства, належить повернення зовнішніх боргів та сплата від­сотків по них (далі - виконання термінових боргових зобов'язань).

Обсяг термінових боргових зобов'язань підприємства (ТБЗ), який мусить бути погашеним у поточному місяці, визначається за фо­рмулою:

ТБЗ=КРпот+КРпростр+Вшт+Впростр+ШСв+ШСкр, (4.22)

де КРпот - короткострокові та довгострокові кредити позики, термін повернення яких припадає на поточний місяць;

КРпростр - короткострокові та довгострокові прострочені кредити, не повернуті в попередні періоди;

Впот - відсотки з усіх видів кредитів, що підлягають сплаті протягом поточного місяця;

Впростр - прострочені відсотки з усіх видів кредитів, що не були сплачені у попередні місяці;

ШСв - штрафні санкції за порушення терміну сплати від­сотків за кредит;

ШСпк - штрафні санкції за порушення термінів повернен­ня кредитів та позик.

Термін "кредити" тут та далі використовується в широкому зна­ченні і розповсюджується на усі види позик, отриманих підприємст­вом.

Можливість виконання термінових боргових зобов'язань на мо­мент оцінки визначається шляхом розрахунку показника негайного виконання зобов'язань (Кмввз):

Його значення характеризує частку зобов'язань, що може бути погашена безпосередньо на час оцінки за рахунок коштів, що є у роз­порядженні (на рахунках) підприємства. Чим більше значення має по­казник негайного виконання зобов'язань, тим більша частина зобов'я­зань може бути виконана.

Можливість виконання термінових боргових зобов'язань впро­довж наступного місяця оцінюється на підставі розрахунку показника перспективного виконання зобов'язань (Кпввз), значення якого визна­чається як:

де ГрПопер, ГрПінв, ГрПфін - грошовий потік від усіх видів діяльності, який очікується отримати впродовж наступного місяця.

Грошові потоки можуть прийматися до розрахунку в обсязі вхі­дного потоку (тобто очікуваних надходжень грошей (ГрП_вх)) або в розмірі сальдового (залишкового) потоку, що залишиться для покрит­тя боргових зобов'язань після продовження фінансування господарсь­кої ДІЯЛЬНОСТІ (ГрПзад).

Розмір потоків визначається виходячи з розробленого плану ру­ху грошових коштів або на підставі середньомісячних обсягів відпо­відних показників. Оцінка ситуації з виконанням зовнішніх зобов'я­зань залежно від отриманого значення КПВБЗ наведена у табл. 4.14.

7 етап. Аналіз ефективності управління грошовим оборотом підприємства.

Одним з можливих підходів до оцінки ефективності управління грошовим оборотом є експертний метод. Його суть полягає в прове­денні комплексної діагностики системи управління і досягнутих за­вдяки їй результатів та отримані на базі цього узагальнюючого показ­ника ефективності системи управління грошовими коштами підпри­ємства (ЕСУГК).

Комплексна діагностика стану системи управління грошовими коштами підприємства передбачає дослідження її таких складових: на­явність спеціального підрозділу (спеціаліста), що здійснює управління грошовим оборотом; проведення аналізу грошових активів та грошових потоків, його ритмічність, повнота та глибина; нормування залишків грошових активів; організація та контроль за дотриманням нормативу; форми та методи розрахунків, що використовуються при взаєморозра-хунках з контрагентами; організація фінансового планування діяльності, в тому числі планування руху грошових коштів; опанування теорії та за­стосування на практиці окремих інструментів управління грошовими потоками (оверфрафт, перенесення термінів платежів, банківське нако­пичення, система сейфів, максимізація флоугу тощо).

Таблиця 4.1.4

Діагностика показника перспективного виконання боргових зобов'язань

Оцінка результатів управління грошовими коштами підприємст­ва має провадитися за такими напрямами: наявність фактів неплато­спроможності підприємства в окремі дні або періоди, їхня частота та тривалість; динаміка коефіцієнта достатності грошових коштів; роз­міри та динаміка дефіциту грошових коштів; динаміка показників ри­тмічності та синхронності грошових потоків; узгодженість джерел надходження та напрямів використання грошових коштів за окреми­ми видами діяльності підприємства; отримання додаткового доходу за рахунок інвестування тимчасово вільних грошових коштів та його розміри; наявність, у зв'язку з неефективністю управління грошовим оборотом, додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій за несвоє­часність виконання розрахунків тощо.