Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.1. Сутність та теоретичні засади визначення ліквідаційної вартості підприємства

Діагностика банкрутства має передбачати не тільки оцінку ймо­вірності настання цього стану, але й визначення внутрішніх сил про­тистояння, що наявні у підприємства, завдяки активізації яких ситуа­ція може бути переборена на краще. Проблема дослідження можливості виживання є на сьогодні ду­же важливою. Якщо зарубіжні дослідники вже досить давно звернули увагу на доцільність її розробки, то у вітчизняних економічних дослі­дженнях наявні лише окремі наголоси та зауваження з цього приводу.

Виживання (са­мозбереження) та розвиток, який забезпечує створення достатнього "запасу" стійкості для успішного функціонування за умов ринкових відносин визначається багатьма дослідниками однією з головних цілей розробки стратегії діяльності будь-якого підприємст­ва, незалежно від стану (кризовий або ні) та стадії життєвого циклу, на якому воно перебуває.

На перший погляд, може скластися думка, що оцінка здатності до виживання (Рв) не є самостійною проблемою. Оскільки методичний ін­струментарій оцінки загрози настання банкрутства достатньо розроб­лений і дає змогу кількісно визначити вірогідність виникнення цієї си­туації, то виживання, яке є протилежним напрямком розвитку кризової ситуації, може бути розраховано як різниця між одиницею та вірогід­ністю банкрутства (Рб):

Рв=1-Рб

Така позиція є хибною; банкрутство і виживання обумовлюють­ся різними чинниками та мають досліджуватися автономно один від одного.

Виживання (самозбережен­ня) підприємства розглядається як наявна можливість розвитку ситу­ації за позитивним сценарієм, наслідком якого є нормалізація стану господарської системи, відновлення конкурентоспроможності підпри­ємства та забезпечення ефективного господарювання. Для характери­стики здатності підприємства до реалізації цієї можливості можна виділити такі характеристики про можливу ефективність функціонування підприємства-товару.

1. Підприємство є інвестиційним товаром, тобто віддача на вкладення в його придбання очікується в майбутньому, що спричиняє ризик інвестування, оскільки умови та ефективність його функціону­вання мають імовірний характер. Для оцінки доцільності придбання підприємства-товару майбутні очікувані доходи необхідно дисконту­вати (визначити їх теперішню вартість) з врахуванням часу отриман­ня, інфляційних очікувань та ризику.

2. Вартість підприємства-товару визначається, насамперед, попи­том на нього, який формується під впливом внутрішніх (імідж та ділова репутація підприємства, досвід діяльності, налагоджені комерційні зв'яз­ки, ефективність діяльності підприємства (рентабельність, ліквідність, ді­лова активність та ін.) та зовнішніх, факторів (стадія життєвого циклу га­лузі, сфери діяльності, у якій працює підприємство та рівень її прибутко­вості, громадська думка, умови та інструменти державного регулювання підприємницької діяльності в цілому та в даній галузі (сфері діяльності), макроскономічна стабільність у суспільстві в цілому, платоспроможність потенційних покупців та ін).

3. Альтернативою придбання підприємства є створення аналогі­чного підприємства. Це передбачає проведення реєстрації підприємс­тва як юридичної особи, формування його статутного фонду та залу­чення інших джерел фінансування, придбання матеріальних ціннос­тей (майна), аналогічного за обсягом та складом майну підприємства-товару, формування трудового колективу, отримання необхідних лі­цензій та дозволів, набуття виробничого та комерційного досвіду та ін. Таким чином, у разі придбання підприємства-товару його поку­пець стає власником не лише його майна (певної сукупності матеріа­льних цінностей), а й власником господарюючого суб'єкта ринку. Ви­трати на створення підприємства-аналога не обмежуються сумою ко­штів, які необхідні для придбання аналогічних елементів майна (за відповідною вартістю з врахуванням зносу та інших якісних характе­ристик). Створення підприємства-аналога потребує ще й додаткових витрат (фінансових, організаційних, часових, людських), розмір яких не обліковується і оцінюється експертно.

Визначені властивості товару-підприємства обумовлюють його вартість. Залежно від мети оцінки, кількості та переліку враховува­них чинників, сфери застосування у спеціальній літературі прийнято виділяти види вартості підприємства, наведені на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Типологія видів вартості підприємства як цілісного майнового комплексу

За характером оцінки виокремлюють ринкову та інвестиційну вар­тість.

Ринкова вартість підприємства, яка зазначається в угодах що­до його купівлі-продажу. Згідно з нормами професійної діяльності Українського товариства оцінювачів (УТО), справедлива ринкова ва­ртість - це найбільш вірогідна ціна, за яку об'єкт може (міг) бути про­даний на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак че­сної угоди і відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкта має бути при цьому прийнятне тривалим. Таким визнається період, який є прийнятно тривалим з точки зору типового продавця або типовий період реалізації такого типу активів [там же].

Ринкова вартість визначається як найбільш вірогідна ціна угоди купівлі-продажу за умов виконання таких вимог:

- мотивації покупця та продавця мають типовий характер;

- обидві сторони добре проінформовані та діють відповідно до своїх інтересів;

- підприємство в цілому або його активи запропоновані до про­дажу протягом достатнього періоду часу;

- оплата купівлі-продажу здійснюється в грошовій формі;

- ціна угоди є нормальною, тобто на неї не впливають специфі­чні умови фінансування або продажу.

Ринкова вартість підприємства враховує фактичну та можливу прибутковість діяльності, витрати на створення аналогічних підпри­ємств, співвідношення між попитом та пропозицією, що склалося ви­ходячи з ситуації на ринку на конкретний час оцінювання.

Інвестиційна вартість підприємства визначається конкретним інвестором на базі індивідуальних вимог та оцінок. Сферою застосу­вання цього виду вартості є інвестиційна діяльність підприємства, підготовка та експертиза різноманітних інвестиційних проектів. Різ­ниця між ринковою та інвестиційною вартістю обумовлюється різною оцінкою ризику, доходності та ліквідності об'єкта інвестування, різ­ними можливостями покупців щодо організації бізнесу та ін.

II. Залежно від методики визначення (аналога) розрізняють:

1) відновлювану вартість, яка визначає витрати на відновлен­ня точної копії підприємства в сучасних умовах у разі втрати або по­шкодження активів;

2) вартість заміщення, яка визначається вартістю найбільш близького активу-аналога.

III. Залежно від мети оцінки використовують такі види вартості, як:

1) заставна вартість, яка використовується при операціях за­стави окремих елементів майна підприємства або його акцій. Оцінює можливості, час та вартість продажу активів у разі невиконання кре­дитних зобов'язань, забезпечених заставою;

2) страхова вартість, яка використовується при укладанні угод страхування активів . Розраховується страховиком на підставі оцінки відновлювальної вартості активів та являє собою суму страхової від­повідальності страховика, яка сплачується в разі знищення або по­шкодження активів за визначеним переліком страхових випадків (по­дій);

3) оподаткована вартість, яка визначається за спеціально роз­робленими правилами для розрахунку та сплати податків на майно;

4) утилізаційна вартість, яка визначається як вар­тість матеріалів, з яких складаються окремі елементи активів, без до­даткового ремонту та адаптації.

IV. Залежно від перспектив подальшого використання підпри­ємства та його активів прийнято виокремлювати вартість діючого підприємства та ліквідаційну вартість.

Вартість діючого підприємства визначається як вартість ціліс­ного майнового комплексу, тобто системи взаємопов'язаних майнових цінностей, корисність якої полягає в здатності до ведення господарсь­кої діяльності з певною ефективністю. Вона враховує :

- ефект синергізму ( вартість підприємства в цілому більше суми вартості окремих видів активів);

- вартість нематеріальних активів, що не відображається на бу­хгалтерських рахунках (бізнес - технологія, комерційні зв'язки, пер­сонал тощо);

- перспективи подальшого розвитку підприємства, зокрема майбутні доходи та прибутки, які потенційно можуть бути отримані.

Оцінка ліквідаційної вартості підприємства провадиться у ви­падку орієнтації на закриття підприємства та поелементну реалізацію його активів.

У процесі антикризового управління виникає потреба в оцінці різних видів вартості підприємства залежно від сфери використання отриманих результатів.

Оцінка вартості підприємства належить до сфери діяльності від­повідних фахівців - експертів-оцінювачів та оціночних фірм. Концеп­туальні основи їхньої діяльності визначено Єдиними професійними стандартами оцінки (ЕПСО), які узагальнюють сучасні вимоги до професії експерта-оцінювача, етичні правила його поведі­нки, основні вимоги до проведення оцінки, регламентують техноло­гію оцінки, містять методичне та нормативне забезпечення підготов­ки та перевірки звітів з оцінки. Будь-який вид вартості підприємства -це не історичний факт, а лише науково обгрунтоване судження екс­перта-оцінювача.

Проведення оцінки вартості підприємства та його активів у пе­ребігу діагностики кризового стану та загрози банкрутства може здій­снюватися і безпосередньо суб'єктом антикризового управління або фахівцями підприємства. Необхідною умовою є опанування теоре­тичних знань та практичних навичок проведення цієї роботи.

Об'єктивність оцінювання забезпечується дотриманням певної технології оцінки. Мається на увазі певна послідовність та основні етапи роботи, яку має бути проведено.

Сучасна технологія оцінки передбачає виконання таких етапів:

- визначення об'єкта, цілі (мети) та функції (сфери застосуван­ня результатів) оцінки;

- розробку плану оцінки;

- визначення найбільш ефективного використання оцінюваного підприємства;

- збирання та аналіз необхідної інформації;

- оцінку вартості підприємства із застосуванням різних методик;

- зіставлення вартостей, які отримані за допомогою різних ме­тодів та визначення найбільш вірогідної вартості оцінюваного під­приємства (з врахуванням мети оцінки);

- складання звіту та висновку про оцінку вартості підприємства.

Залежно від мети та виду вартості, яку необхідно визначити, у сучасній світовій практиці застосовують різні методи оцінки бізнесу, які об'єднуються в 3 групи (рис. 2). Розглянемо сутність та методику використання методів кожної групи.

Рис. 2. Методи оцінки вартості підприємства

Майнові методи оцінки грунтуються на визначенні вартості власних або чистих активів підприємства, які залишаються в його власності після виконання усіх зовнішніх зобов'язань. Вартість під­приємства в цьому випадку визначається за формулою:

ВПм=А-З3,

де А - активи, що знаходяться в розпорядженні підприємства;

33 - зовнішні зобов'язання підприємства (по кредитах, позиках, розрахунках з контрагентами, персоналом, бюджетом та ін.).

Вибір методичного підходу обумовлюється обліковою політи­кою підприємства.

Зовнішні зобов'язання підприємства оцінюються на підставі ба­лансових даних про обсяг заборгованості по кредитах, позиках, перед постачальниками, бюджетом, персоналом та іншими кредиторами. Проводячи цю роботу, необхідно враховувати, що у балансі підпри­ємства знаходить відбиття тільки обсяг основного боргу, без відсотків (або інших форм платежів), які не сплачені на час оцінювання. Вони мають бути обчислені окремо, виходячи з умов отримання окремих видів позикових ресурсів.

Оскільки об'єктом купівлі-продажу є не тільки майно, що нале­жить підприємству, вартість підприємства не може обмежуватись вартісною оцінкою його активів. Купується "спроможність" підпри­ємства приносити дохід, право привласнення цього доходу на закон­них засадах. Це враховують доходові методи оцінки , які визнача­ють вартість підприємства, виходячи з розміру доходів, що можуть бути отримані в майбутньому в результаті господарсько-фінансовій діяльності підприємства, використання його майна. При проведенні оцінки чистий прибуток власника підприємства або грошовий потік від інвестування визначаються як сума чистого прибутку, що залиша­ється в розпорядженні підприємства, та амортизаційних відрахувань на відновлення основних фондів.

У зарубіжній практиці для оцінки варто­сті підприємства за доходом використовують метод капіталізації та метод дисконтування прибутку.

Метод капіталізації використовується для стабільних підпри­ємств, зі стійкими або незначно коливними "темпами" зростання чис­того доходу (прибутку).

Використання методу передбачає проведення роботи в такій по­слідовності.

1-й етап - це визначення середньорічного чистого доходу, який отримується в результаті діяльності підприємства.

З цією метою необхідно дослідити динаміку отримання чистого прибутку за декілька минулих років (як правило, п'ять років, однак можливі й інші часові інтервали, якщо вони забезпечують необхідне уявлення про стан справ). На підставі побудованого динамічного ряду розраховується середньорічний доход .

2-й етап - визначення ставки капіталізації, або норми рентабе­льності інвестицій.

Рівень ставки капіталізації залежить від особливостей форму­вання інвестиційних ресурсів покупця, що й визначає індивідуаль­ність її оцінки. З іншого боку, вона має враховувати стійкість отри­мання доходу (ризик інвестування), що обумовлює диференціацію її розміру при оцінці вартості різноманітних підприємств. Чим більш стійкі темпи зростання прибутку має підприємство, тим нижча буде ставка капіталізації.

3-й етап - оцінка вартості підприємства.

Вартість підприємства за даним методом визначається за фор­мулою:

де ЧДср - середньорічний чистий доход;

Ск - ставка капіталізації, %.

Іншим можливим методичним підходом до оцінки вартості під­приємства за доходом є метод дисконтування майбутніх доходів.Особливістю даного методу є те, що необхідно враховувати не тільки поточну норму та масу отримання чистого прибутку, але й перспекти­ви їхнього зростання в майбутньому.

Застосування цього методу включає:

1) прогнозування доходів підприємства;

2) прогнозування витрат підприємства;

3) розрахунок грошового потоку, який отримується в кожному прогнозованому періоді;

4) вибір ставки дисконтування;

5) оцінка теперішньої вартості майбутніх грошових потоків.

Найскладнішим етапом роботи виявляється визначення ставки дисконтування. Ставка дисконтування використовується для оцінки теперішньої вартості права присвоєння майбутніх грошових потоків і має перевищувати безризикову норму доходності на величину премії за всі види ризиків, пов'язаних з інвестуванням до оцінюваного під­приємства. .

Вартість підприємства визначається шляхом дисконтування майбутніх грошових потоків за формулою:

де ГП - грошовий потік, який прогнозується отримувати в і-му періоді;

qі - ставка дисконтування для і-го періоду,

п - період "корисного" використання підприємства (без ка­пітальних вкладень до розвитку його матеріально-технічної бази) або період окупності інвестицій, який визначається покупцем.

Світова практика довела незаперечну позитивність даного мето­ду оцінки вартості підприємства, однак його практичне використання потребує відповідних знань та досвіду в галузі оцінки бізнесу, про­гнозування, фінансової математики.

Викладені підходи до оцінки вартості підприємства за доходом є базовими.

У сучасній фінансовій літературі описано, а в практиці країн з роз­виненою ринковою економікою використовується велика кількість похі­дних підходів та моделей оцінки, в тому числі на базі використання спе­ціальних математичних способів та комп'ютерних програм.

На відміну від розглянутих раніше методів, аналогові методи оцінки вартості підприємства базуються на використанні ринкової оцінки підпри­ємств, подібних до підприємства, вартість якого оцінюється. Практичне за­стосування даних методів передбачає наявність інформації про середньо-ринкові ціни, яка може бути отримана на підставі моніторингу реалізова­них угод з купівлі-продажу підприємств-аналогів.

Формування сукупності підприємств-аналогів здійснюється з урахуванням специфіки та профілю діяльності, місцерозташування, орієнтації на певну групу покупців, стадії життєвого циклу, розміру підприємства, тривалості роботи на ринку, стратегії та тактики діяль­ності, фінансових характеристик та ін.

Застосування методу ринку капіталу припускає аналіз ринкових цін на акції підприємств-аналогів та виявлення на цьому грунті зале­жностей між ціною акції та фінансовими показниками діяльності під­приємств. Найчастіше використовують залежності, які формуються через мультиплікатори (співвідношення), а саме:

- ціна до грошового потоку;

- ціна до балансової вартості активів за мінусом зобов'язань;

- ціна до балансового прибутку;

- ціна до бруто-результату експлуатації інвестицій (доходу до вирахування відсотків та податків).

За відомого значення мультиплікатора (з урахуванням фінансо­вого становища підприємства) вартість підприємства визначається та­ким чином:

ВПрк=БП-Мц/бп, (5.7)

де БП - балансове значення показника оцінюваного підприємства (наприклад, балансова вартість активів за вирахуванням зо­бов'язань);

Мц/бп - мультиплікатор, який оцінює співвідношення між ринковою ціною та балансовим значенням показника (наприклад, ці­на до балансової вартості активів).

Використовуючи метод угод відбирають угоди на купівлю-продаж підприємств з найбільш схожими характеристиками, насам­перед фінансовими. По цих угодах розраховують мультиплікатор ри­нкової ціни до балансового значення показника (як правило, балансо­вої вартості активів або балансового прибутку).

Отримані результати усереднюють та використовують для про­гнозування ринкової вартості оцінюваного підприємства.

Метод галузевих коефіцієнтів передбачає побудову одно або багатофакторної кореляційно-регресійної моделі, яка описує залежність між ринковою ціною підприємства та будь-якими показниками його господарсько-фінансової діяльності. Наприклад, у роздрібній торгівлі такими показниками (чинниками) є: чистий дохід (прибуток); вартість активної частини основних фондів підприємства; вартість товарних запасів підприємства.

Серед завдань антикризового управління особливе значення має визначення ліквідаційної вартості підприємства, під якою відпо­відно до норм УТО розуміють "вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданим на відкритому конкурентному ринку, якщо термін ре­алізації об'єкта був би коротшим від зважено довгого для даного типу об'єктів на даному ринку"

У фаховій літературі прийнято виділяти 3 види лікві­даційної вартості підприємства:

- упорядковану, коли розпродаж активів підприємства, що ліквіду­ється, здійснюється протягом періоду часу, достатнього, щоб отримати максимально високі ціни продажу активів;

- вимушену, коли активи підприємства розпродаються максимально швидко, часто одночасно на одному аукціоні;

- вартість припинення існування активів, коли активи не розпрода­ються, а списуються та знищуються. Вартість підприємства в цьо­му разі оцінюється як від'ємна величина, що являє собою обсяг ви­трат, які необхідно понести для знищення активів.

Для прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства об'єктом оцінки слід вважати упорядковану лікві­даційну вартість підприємства.