Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.2. Види проектів та їхня класифікація

У зв'язку з наявністю багатьох різновидів проектів під час їхнього детального дослідження виникає необхідність у пев­ній систематизації шляхом визначення класифікаційних оз­нак (рис. 2.3).

Рис.2.3. Класифікація проектів

Існують різні напрямки класифікації інвести­ційних проектів. Так, В.Д. Шапіро [34] визначає «класичні» типи «нормальних» проектів та класифікує їх за масштабом, строками реалізації, якістю виконання, обмеженістю ре­сурсів, конструктивним виконанням, учасниками (рис. 2.4).

Класифікаційні ознаки проекту

Типи проектів

За рівнем проекту

Проект

Програма

Система

За розміром проекту(масштаб)

Малий

Середній

Мегапроект

За складністю

Простий

Організа­ційно-складний

Технічно-складний

Рссурсно-складний

Комплек­сно-складний

За строкамиреалізації

Короткостроковий

Середній

Мегапроект

За вимогами до якості та засобам її забезпечення

Бездефектний

Модуль­ний

Стандартний

За вимогами до обмеженостіресурсів сукупності проектів

Мультипроект

Монопроект

За характеромпроекту/рівня учасників

Міжнародний (спільний)

Вітчизняний

- державний

- територіальний

- місцевий

За характеромцілевого завдання проекту

Анти кризовийМаркетинговий

Навчальний

Реформування/реструктуризація Інноваційний Надзвичайний

За об’єктомінвестиційноїдіяльності

Фінансово-інвестиційний

Реально-інвестиційний

За основноюпричиноювиникнення проекту

Виникліможливості.Надзвичайнаситуація

Необхідність структурно –функціональнихперетворень

РеорганізаціяРеструктуризаціяРеінжииірінг








Рис.2.4. Класифікація типів проектів

За масштабом проекти класифікуються на: малі, середні, мегапроекти.

Малі проекти — це невеликі за масштабом, прості та об­межені обсягами. Так, на практиці до них відносять:

- капіталовкладення: до 10-15 млн американських до­ларів;

- працевитрати: до 40-50тис. людино-годин.

Прикладом типового малого проекту є модернізація дію­чого виробництва, досвідно-промислові устаткування тощо. Малі проекти мають ряд спрощень у процедурах проектуван­ня та реалізації, формування команди проекту — можна про­сто короткостроково перерозподілити інтелектуальні, трудові та матеріальні ресурси. Але наявність труднощів у виправ­ленні помилок у зв'язку з дефіцитом часу на їхню ліквідацію потребує пильного визначення певних характеристик проек­ту, учасників проекту та методів їхньої роботи, графіку про­екту і форм звітності, а також умов контракту.

Для таких проектів рекомендується:

- визначення одного керівника — координація повинна здійснюватися одною особою;

- гнучка організація команди проекту, що забезпечить взаємозамінність її членів;

- максимально спрощена форма графіку проекту;

- чітке знання кожного члена команди проекту своїх зав­дань і обсягів роботи;

- введення до дії повинні здійснювати ті ж самі інжене­ри, що й розпочинали роботу над проектом.

Мегапроекти — це цільові програми, що містять де­кілька взаємопов'язаних проектів, що об'єднані однією метою, ресурсами та часом. Ці програми бувають як між­народними, національними, регіональними, так і міжга­лузевими, галузевими, змішаними. Як правило, програми формуються, підтримуються та координуються на верх­ньому рівні управління: державному, республіканському, муніципальному.

Мегапроекти мають наступні відмітні риси:

- велика вартість (до 1 млрд доларів і вище);

- капіталоємкість — потреба у фінансових коштах у та­ких проектах, як правило, вимагає нетрадиційних форм фінансування зазвичай силами консорціуму фірм;

- трудоємкість — 2 млн людино-годин на проектування, 15-20 людино-годин на будівництво;

- довготривалість реалізації: 5-7 і більше років;

- необхідність залучення до участі інших країн;

- віддаленість районів реалізації, тобто ще і додаткові витрати;

- вплив на соціальне та культурне середовище регіону або країни загалом.

Найбільш характерним прикладом галузевого мегапроекту є проекти, що запроваджують у паливно-енергетично­му комплексі.

Особливості мегапроектів потребують урахування на­ступних чинників:

- розподіл елементів проекту за різними виконавцями та необхідність координування їхньої діяльності;

- необхідність аналізу соціально-економічного середо­вища регіону, країни, а можливо і ряду країн — учасниць проекту;

- необхідність виділення як самостійної фази — розроб­ки концепції проекту;

- розробка та постійне оновлення плану проекту;

- необхідність виконання фази планування на всіх рівнях проекту;

- необхідність моніторингу проекту з постійним онов­ленням усіх елементів плану проекту;

- урахування неповторності (унікальності) мегапроекту.

За складністю проекти класифікують на прості, організа­ційно-складні, технічно-складні, ресурсно-складні, комп­лексно-складні.

Складні проекти — це проекти, у яких присутня на­явність технічних, організаційних або ресурсних завдань, рішення яких передбачає нетривіальні підходи та підвищені витрати на їхнє вирішення.

За строками реалізації проекти розподіляють на коротко­строкові, середні та мегапроекти.

Короткострокові проекти — зазвичай реалізуються на підприємствах з виробництва новинок різного роду.

Для таких проектів рекомендується:

- ввести матричну структуру управління;

- покласти всю відповідальність за реалізацію проекту на один підрозділ з наданням відповідних прав;

- забезпечити завершення проекту тими спеціалістами, які його розпочинали;

- делегувати частину повноважень з правом рішення на місця;

- максимально скоротити звітність;

- звести до мінімуму зміни у ході робіт;

- створити і використовувати систему стимулів для учас­ників проекту, партнерів;

- співпрацювати з мінімальною кількістю підрядників.

За вимогами до якості та засобами її забезпечення проекти бувають бездефектними, модульними та стандартними.

Бездефектні проекти — як домінантний фактор виступає підвищена якість. Як правило, вартість бездефектних про­ектів досить велика і вимірюється сотнями мільйонів, а в деяких випадках і мільярдами доларів (наприклад, атомні електростанції).

Специфіка цих проектів обумовлює вимоги до них:

- загальний план проекту, що поєднує проектно-кошто­рисні та будівельно-монтажні роботи;

- сумісний графік будівництва;

- попередній запуск окремих технологічних ліній, що дозволяє своєчасно перевірити та забезпечити якість усіх систем проекту;

- використання спеціально розробленої програми ана­лізу проблем, пов'язаних з проектом, що дозволяє своєчас­но їх викрити та виправити;

- застосування максимально гнучкої системи управлін­ня проектом, що дозволяє своєчасно викрити та виправити проблеми, що виникли.

Модульне будівництво — є відносно новим засобом вирі­шення ряду завдань управління проектами. Сутність дано­го методу полягає в тому, що більша частина майбутнього проекту виробляється не на місці майбутньої експлуатації. Після виготовлення такі модулі транспортуються та встанов­люються на місці майбутньої експлуатації. Цей метод є ефективним для промислових об'єктів, що споруджуються у віддалених та поганодоступних місцях з нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою.

Модульні проекти мають деякі особливості:

- виникає необхідність створення спеціальної комплекс­ної групи робочих, фахівців за модулями. Ця група має працю­вати як частина команди, створеної для реалізації проекту;

- план проекту має ураховувати вимоги «абсолютної» своє­часності робіт з проектування, виготовлення та транспортуван­ня модулів та бути пов'язаним з іншими роботами за проектом;

- важливою частиною проекту стає транспортування модулів на будівельний майданчик.

За вимогами до обмеженості ресурсів проекти класифікують на мульти- та монопроекти.

Мультипроекти — містять у собі зміну існуючих або ство­рення нових організацій та фірм. Мультипроектом є вико­нання багатьох замовлень (проектів) та послуг у межах вироб­ничої програми фірми, обмеженої її виробничими, фінансо­вими, часовими можливостями та вимогами замовників.

Монопроекти — це окремі проекти певного виду і масш­табу.

За характером проекту розділяють міжнародні та вітчиз­няні проекти.

Міжнародні проекти — відзначаються значною складніс­тю та вартістю. Вони відіграють значну роль в економіці та політиці тих країн, для яких розробляються.

Специфіка даних проектів наступна:

- обладнання та матеріали для таких проектів, як прави­ло, придбавається на світовому ринку;

- рівень підготовки таких проектів вищий за аналогічні «внутрішні»;

- довготривалість підготовчого періоду для таких проектів більша завдяки складності їхньої організації та управління;

- інформаційна підтримка міжнародних проектів завж­ди більш ефективна ніж «внутрішніх» проектів.

Вітчизняні проекти — здійснюються у межах однієї дер­жави.

За характером цільового завдання проекти класифікують на антикризові, маркетингові, навчальні, інноваційні, реструк­туризації, надзвичайні.

Ціль проектів антикризового управління — забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації про­дукції, прибутковості та фінансової стійкості.

Ціль проектів реструктуризації — покращення виробни­чо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління.

Маркетингові проекти та програми — в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; об­ґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні боки діяльності фірми.

Інноваційні проекти — це проекти, пов'язані з трансфор­муванням наукових досліджень та розробок або інших нау­ково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, впроваджений на ринок, у новий удосконалений технологіч­ний процес, що використовується у практичній діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг.

Навчальні проекти та програми — їхньою ціллю є одер­жання учнями певного фаху чи його підвищення.

Надзвичайні проекти — пов'язані з виникненням та не­обхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій.

За об'єктом інвестування проекти бувають фінансові та реальні.

Фінансові проекти — здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими слід розуміти вкладення коштів у різ­номанітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу ча­стку займають цінні папери.

Проекти реального інвестування — здійснюються на ос­нові інвестування в реальні активи (основні фонди, підприєм­ства тощо).

За характером та сферою діяльності виділяють наступні проекти: промислові, проекти дослідження та розвитку, організаційні, економічні та соціальні.

В іншій спеціальній літературі [8] інвестиційні проекти класифікують за ступенем обов'язковості, терміновості, зв'язку.

За ступенем обов'язковості:

- обов'язкові — проекти, необхідні для виконання правил та норм. До цього типу відносять контрактні проекти, які повинні забезпечити контрактні зобов'язання, наприклад інвестиційні проекти з охорони навколишнього середовища;

- необов'язкові — проекти необов'язкого розвитку, на­приклад заміна діючого обладнання на підприємстві.

За ступенем терміновості:

- невідкладні — проекти, які втрачають привабливість або є зовсім нездійснимими у майбутньому, наприклад якісь придбання;

- ті, що можуть бути відкладеними, — проекти, приваб­ливість яких не залежить від негайності здійснення.

За ступенем зв'язку:

- альтернативні — проекти, існування яких виключає можливість існування інших. Як правило, це проекти-конкуренти за певні ресурси фірми.

- незалежні — проекти, відхилення чи прийняття яких не впливає на прийняття рішення про інші;

- взаємопов'язані — проекти, відхилення чи прийняття яких залежить від прийняття рішення про інші. Ці проекти оцінюють як один та приймають єдине рішення.