Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.2. Фази життєвого циклу проекту

У практиці проектного аналізу використовуються різні підходи до розподілу реалізації проекту на фази:

- підхід, що ґрунтується на основній діяльності, — аналізі проблеми, розробці концепції та детальному поданні проек­ту, використанні результатів його реалізації, ліквідації об'єк­тів проекту;

- підхід, що пропонує розглядати три фази проекту — концептуальну, контрактну і фазу реалізації проекту. З ог­ляду на запропоноване розрізнення концептуальна фаза має такі стадії: розробка концепції проекту, оцінка життєздат­ності проекту, планування проекту, розробка вимог до проекту, вибір і придбання земельної ділянки. Контрактна фаза включає вироблення кваліфікаційних вимог, підго­товку попереднього завдання на проектування, заяву про наміри, добір потенційних виконавців, оформлення конт­ракту з обраними виконавцями, вибір і затвердження оста­точного варіанта проекту, початок реалізації проекту. Фаза реалізації проекту має дві стадії — детальне проектування та поставки; будівництво або інсталяція.

- програмою промислового розвитку ООН (UNIDO) запропоноване своє бачення проекту як циклу, що скла­дається з трьох окремих фаз, — передінвестиційної, інвес­тиційної та експлуатаційної (рис 3.2).

Рис. 3.2. Життєвий цикл проекту

Передінвестиційна фаза має наступні стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варі­антів і попередній вибір проекту — попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок з проекту і рішення про інвестування (рис.3.3).

Рис. 3.3. Етапи передінвестиційної фази

Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передача технологій, детальне проектне опра­цювання і укладання контрактів, придбання землі, буді­вельні роботи і встановлення обладнання, передвиробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і в короткостроковому плані. У короткостроковому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов'яза­них із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроко­вому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу (див. таблицю).

Зміст фаз життєвого циклу проекту Таблиця

Передінвестиційна фаза

Інвестиційна фаза

Експлуатаційна

фаза

Передінвестиційні

дослідження

Розробка проектно-кошторисної

документації,

планування проекту,

підготовка будівництва

Проведення торгів та здійснення контрактів; організація закупівель, постачань, підготовчі роботи

Будівельно –

монтажні

роботи

Завершення

будівельної

фази проекту

1.Вивчення прогнозів та напрямків розвитку країни (регіону, міста)

2. Формування

інвестиційного задуму

3. Підготовка Декларації про наміри

4. Попереднє узгодження інвестиційного задуму

5. Складання та реєстрація офертів

6. Розробка обгрунту-

вання інвестицій, оцінка

життєздатності проекту

7. Вибір та попереднє

узгодження місця

розташування об'єкту

8. Екологічне

обгрунтування

9. Експертиза

10. Попереднє

інвестиційне рішення

11. Розробка поперед-

нього плану проекту

1. Розробка плану

проектно-пошукових

робіт

2. Завдання на розробку

ТЕО будівництва та його

розробка

3. Узгодження, експертиза, затвердження ТЕО

будівництва

4. Видача завдання на

проектування

5. Розробка, узгодження,

затвердження проектної

документації

6. Прийняття кінцевого

рішення про

інвестування

7. Вибір землі під

будівництво

8. Дозвіл на будівництво

9. Завдання на розробку

виробництва робіт

10. Розробка плану

проекту

1. Тендери на

проектно-пошукові

роботи, підпис

контрактів

2. Тендери на

постачання

обладнання, підпис

контрактів

3. Тендери на

підрядні роботи,

підпис контрактів

4. Тендери на

послуги

консультантів,

підпис контрактів

5. Розробка планів

постачання ресурсів

6. Підготовчі роботи

до будівництва

1. Розробка

оперативного плану

будівництва

2. Розробка графіків

роботи машин

3. Виконання

будівельно-

монтажних робіт

4. Мониторінг та

контроль

5. Коректування

плану проекту та

оперативного плану

будівництва

(управління

змінами)

6. Сплати виконаних

робіт та постачань

1. Пуско-

налагоджуваль-

ні роботи

2. Здача-

приймання

об'єкту

3. Закриття

контракту

4. Демобілі-

зація ресурсів

5. Аналіз

результатів

1 .Експлуатація

2. Ремонт

3. Розвиток

виробництва

4. Закриття

проекту:

• виведення з

експлуатації

• демонтаж

обладнання

• модерніза-

ція (початок

нового

проекту)

Універсальним підходом до визначення робіт, які відно­сяться до різних фаз і стадій ЦП, є підхід Всесвітнього бан­ку, що визначає шість стадій, які відіграють важливу роль у більшості проектів. Це ідентифікація, розробка, експерти­за, переговори, реалізація та завершальна оцінка. Ці стадії об'єднані в дві фази: фаза проектування — перші три стадії; фаза впровадження — останні три стадії (рис. 3.4). Досить детальна їх характеристика подана у О.С. Москвіна [26].

Рис. 3.4. Фази життєвого циклу проекту

Ідентифікація — стосується вибору або генерування та­ких ґрунтовних ідей, які можуть забезпечити виконання важливих завдань розвитку. На цій стадії слід скласти пе­релік усіх можливих ідей, придатних для досягнення цілей економічного розвитку. На подальших стадіях циклу про­екту ці та інші ідеї буде уточнено і піддано дедалі ретельнішому аналізові в міру просування по стадіях проекту з ме­тою остаточного визначення тієї комбінації заходів, що найкращим чином забезпечить досягнення цілей проекту. Ідеї, відображені на першій стадії, повинні відповідати де­яким широким критеріям здорового глузду, а саме умовам, що прибуток від реалізації проекту перевищить витрати на його здійснення. Таким чином, перша стадія циклу проек­ту виходить з чіткого формулювання цілей і тим самим ут­ворює місток поміж аналізом економічної політики держа­ви та аналізом здійснимості проекту. Завдання аналізу еко­номічної політики полягає у встановленні пріоритетних цілей економічного розвитку та дослідженні тих змін у пол­ітиці й керівництві, які потрібні для виконання цих зав­дань. Аналіз можливості здійснення проекту передбачає оцінку цих завдань шляхом порівняння альтернативних засобів їх виконання та вибір найвигідніших варіантів.

Нижче більш детально розглянемо структуру даної фази проекту.

Виникнення ідеї проекту. У контексті загальних пріори­тетних завдань проектів, що узгоджуються з результатами вивчення розвитку економіки в цілому та її секторів, ідеї сто­совно проекту надходять з різних джерел. Ідея проекту може бути обумовлена:

- прагненням виконати завдання, що стоять перед краї­ною;

- незадоволеними потребами і пошуком можливих шляхів їх задоволення;

- ініціативою приватних чи державних фірм, які праг­нуть одержати переваги у використанні нових можливостей;

-труднощами або обмеженнями в перебігу розробки, викликаними браком важливих виробничих потужностей, нерозвиненістю сервісу, нестачею матеріальних і людських ресурсів або ж адміністративними чи іншими перешкодами;

- наявністю невикористаних або недовикористаних матеріальних чи людських ресурсів та можливістю їх засто­сування в продуктивніших галузях;

- необхідністю зробити додаткові капіталовкладення;

-прагненням створити сприятливі умови для формуван­ня відповідної інфраструктури виробництва й управління;

- стихійними лихами (посухи, повені та землетруси). Ідеї щодо проекту надходять також з-за кордону в ре­зультаті:

- пропозицій іноземних громадян або фірм про інвес­тиції;

- інвестиційних стратегій, розроблених іншими країна­ми, а також можливостей, що виникають у зв'язку з міжна­родними договорами;

- домінуючих поглядів фахівців або ж консенсусу в рам­ках міжнародної спільноти з таких питань, як народонасе­лення, стан навколишнього природного середовища та бо­ротьба із зубожінням;

- діяльності організацій з надання двосторонньої допо­моги і поточних проектів цих організацій у даній країні.

Визначення цілей проекту. Метою всіх проектів розвитку економіки є поліпшення рівня життя людей, які опиняються у сфері дії проекту. Ця глобальна мета може бути досягнута через вирішення локальних завдань різного рівня — підвищення ефективності виробництва, зниження транспортних витрат, збільшення обсягу експорту тощо. Тому після виз­начення ідей проекту необхідно встановити його цілі й мас­штаби шляхом пошуку такого комплексу заходів, який мав би найвищий шанс забезпечити стабільне підвищення рівня життя людей, що опиняються в сфері дії проекту. Визначен­ня і попередній відбір ідей проекту можуть мати далекосяжні наслідки. Деякі рішення, прийняті на цьому етапі, надалі не можуть зазнавати змін, хоч би як ретельно було проведено подальші етапи розробки та експертизи проекту. Проекти можуть мати численні цілі і задовольняти як регіональні, так і загальнонаціональні інтереси. Особливу увагу на початко­вих стадіях проекту слід приділяти врахуванню думок усіх учасників проекту, всіх тих, хто може виграти чи програти в результаті його здійснення. Неузгодженість щодо цілей проекту і незацікавленість сторін досить часто спричиняє низьку якість здійснення проекту. Визначення цілей являє собою процес, що йде в двох взаємодоповнюючих напрямах. З одного боку, потрібне скорочення кількості ідей щодо об­говорюваного проекту, але з іншого — відібрані ідеї проек­ту потребують дедалі докладнішого уточнення.

Вибір найкращих варіантів і відбір ідей проекту. Для того щоб виявити кращий варіант проекту, треба розглянути широ­ке коло можливих його варіантів. Надто часто вибір якогось одного способу чи варіанту проекту робиться передчасно. Дуже корисно внести всі можливі варіанти до початкового переліку обговорюваних ідей, а потім шляхом використан­ня логічної схеми відбору відкинути ті варіанти, які очевид­но гірші. Початковий список альтернативних підходів може звузитися до кількох або одного варіанта, стосовно котрого існують доволі повні дані про всі його аспекти, вартість, пе­реваги і ймовірний ризик, щоб вважати варіант готовим для проведення стадій розробки та експертизи проекту. У ході відсіву альтернативних варіантів деталі й розрахунок кожно­го аспекту проекту уточнюються. Тим самим вдається уник­нути надміру детальної підготовчої роботи над варіантами, які врешті-решт відкидають. Відмінність між стадіями ідентифікації та розробки частіше буває кількісною, аніж якіс­ною. Відхилення варіантів проекту відбувається на основі відбору ідей, які згодом буде прийнято і піддано детально­му аналізові на стадіях розробки та експертизи проекту, щоб переконливо мотивувати відхилення якогось варіанта проекту.

Причинами відхилення варіантів проекту можуть бути:

- недостатній попит на запропонований продукт проекту або відсутність порівняних переваг перед наявними продук­тами;

- надмірні витрати проекту порівняно з очікуваними ви­годами;

- відсутність політичної підтримки влади;

- непридатна для здійснення цілей проекту технологія;

- завеликий масштаб проекту, що не відповідає наявним організаційним та управлінським можливостям;

- надмірний ризик;

- зависокі витрати на експлуатацію проекту порівня­но з наявними фінансовими ресурсами або порівняно з альтернативними рішеннями.

Попередній аналіз здійснимості проекту. Якщо під час відбору ідей проекту не вдалося знизити кількість поданих варіантів до кількох, які заслуговують на детальне вивчення, треба провести попередній аналіз здійснимості цих варі­антів. Такі дослідження слід проводити тільки в обсязі, не­обхідному для з'ясування в широкому сенсі правомірності ідеї проекту і ранжирування існуючих альтернатив. Такий підхід дозволяє з'ясувати, які варіанти проекту потрібно за­лишити для подальшого детального розгляду і водночас на­вести переконливі причини відхилення інших поданих варі­антів. Глибший аналіз варіантів проекту — технічний, еколо­гічний, комерційний, економічний, фінансовий, соціальний, інституційний та інші — може бути відкладено до стадії де­тальної розробки та експертизи.

Перш ніж схвалити ідею проекту, необхідно вивчити:

- обсяг і характер попиту на продукцію чи послуги насе­лення або намічених районів, які мають дістати вигоди від здійснення проекту;

- наявність альтернативних технічних рішень з відпо­відними оцінками випуску продукції, в тому числі наявність технологій, які вже використовували на місці, та можливості їх удосконалення;

- наявність основних матеріальних і людських ресурсів;

- порядок величини витрат як на початкові капітало­вкладення, так і на покриття експлуатаційних витрат;

- порядок величини фінансової та економічної цінності варіантів проекту;

- всілякі організаційні перешкоди і політичні рішення, які можуть серйозно вплинути на запропонований проект.

Якщо проект вартий подальшого розгляду, слід визначи­ти, які дані будуть потрібні на стадії розробки проекту. Це такі дані, як, скажімо, детальний аналіз ринку, геологічна розвідка місцевості або оцінка природного середовища та потенційних джерел сировини, докладні дані про важливі урядові рішення й політичний курс, а також економічні, соціальні й культурні характеристики населення в районі здійснення проекту.

Проект може вважатися вивіреним і готовим для пере­дачі на стадію розробки за дотримання таких умов:

- проведено відбір альтернативних варіантів проекту;

- ідентифіковано основні організаційні й політичні проб­леми, які можуть вплинути на долю проекту, і визначено, що вони можуть бути розв'язані;

- визначено очікувані вигоди й витрати;

- існує цілковита підтримка як влади, так й інших учас­ників проекту.

Після того як проект пройшов першу стадію циклу (ідентифікацію), необхідно прийняти рішення, чи варто продовжувати розгляд ідеї. Розпочинається стадія розробки. Для цього потрібне послідовне уточнення проекту за всіма його параметрами, а саме за його технічними характеристи­ками, врахування його впливу на довколишнє середовище, ефективності та фінансової здійснимості, прийнятності з соціальних і культурних міркувань, а також масштабності організаційних заходів.

Розробка проекту включає звуження кола запропонованих на першій стадії циклу ідей шляхом детальнішого їх вивчен­ня. Можливе проведення кількох типів досліджень, у тому числі попереднє інженерне проектування, аналіз економіч­ної та фінансової здійснимості, розгляд систем адміністра­тивного управління, які необхідні для успішного здійснен­ня проекту та подальшої його експлуатації, оцінка альтер­нативних варіантів під поглядом захисту навколишнього середовища, оцінка впливу проекту на місцеве населення та його найуразливіші групи тощо. Чим більше ми знаємо про різні підходи до управління проектом, тим більше можли­вості маємо забракувати невдалі варіанти й приступити до детального вивчення обраного проекту. Процес, який почи­нається зі стадії ідентифікації проекту, триває на стадіях роз­робки та експертизи і приводить, врешті-решт, до рішення про можливість інвестування коштів для його реалізації. Як зазначено вище, це не рівний і послідовний, а ітераційний процес, коли доводиться повертатися до вже пройдених етапів, змінювати сформовані перед тим ідеї, вибирати оп­тимальний варіант шляхом порівняння наявних варіантів з огляду на їх відносну вартість і прибутковість, аналізувати з різним ступенем детальності технічні, екологічні, еконо­мічні, фінансові, соціальні та організаційні аспекти проек­ту. Уточнення цілей проекту та засобів їх досягнення стано­вить важливу частину діяльності з розробки проекту. Це може відбуватися по-різному. Так, наприклад, завдання ви­робництва мають виражатися в конкретному, поетапному збільшенні випуску певного асортименту продукції та по­слуг. Потрібно детально вивчити технічні труднощі в реалі­зації проекту, наприклад, несприятливі характеристики грунту для промислового проекту. Необхідні організаційні реформи слід подати у вигляді програми дій. В міру уточнен­ня цілей проекту та скорочення кількості варіантів і альтер­натив їх реалізації проект набуває конкретності, і детальні­ша його розробка провадиться на основі відібраних варі­антів. Незалежно від того, проведено чи ні попередній аналіз здійснимості проекту, основний його аналіз (скринінг) займає певне місце в процесі розробки проекту. Хоча необхідність та­кого аналізу очевидна, коли йдеться про великі інфраструк­турі проекти. Точність і систематичний підхід, властивий аналізові здійснимості, робить його бажаним для всіх про­ектів, за винятком пересічних і повторних капіталовкладень. Скринінг має встановити, чи варто здійснювати проект і який з варіантів проекту є найкращим для досягнення його цілей. Цей різновид аналізу провадиться для з'ясування здійснимості або обґрунтування проекту в цілому і з огляду на його основні параметри: технічну здійснимість, вплив на довколишнє середовище, комерційну обгрунтованість, орга­нізаційні заходи, соціальні та культурні аспекти, фінансову й економічну ефективність. Кожен з цих параметрів аналі­зується, а для одержання загальної картини застосовується метод послідовного наближення. Так, найприйнятніший пакет технічних вирішень залежатиме, скажімо, від попиту на продукцію здійсненого проекту, адміністративних мож­ливостей організації, яка виконує проект, а також від куль­турних традицій і соціального поводження кінцевих вироб­ників чи споживачів. Завданням скринінгу не є з'ясування, чи досить добра конкретна ідея проекту, щоб фінансувати її здійснення. Скринінг покликаний знайти краще з можли­вих рішень у заданих умовах і показати, як проект може ви­дозмінити ці умови. Окрім зазначених загальних характерис­тик, методи скринінгу можуть різнитися один від одного так само, як і аналізовані проекти. Масштаб і тривалість скри­нінгу залежать від виду й типу проекту. Оскільки скринінг вимагає значних коштів на розробку проекту, неминуче ви­никає питання, чи виправдані такі витрати. Але ті, хто готує план проведення аналізу, повинні усвідомлювати, що над­мірна економія коштів недоречна, оскільки добре про­ведений скринінг багаторазово окупиться завдяки подаль­шій економії коштів, необхідних для його реалізації.

Незалежно від ступеня складності й детальності скри­нінг має давати відповіді на основні запитання:

- чи достатній попит на продукцію проекту?

- чи проект технічно узгоджений і чи є він втіленням кра­щої з можливих у даних умовах технічних альтернатив?

- чи є проект екологічно прийнятним?

- чи узгоджений проект із звичаями та традиціями заці­кавлених суб'єктів?

- чи здійснимий проект з адміністративного погляду?

- чи є проект економічно виправданим і реальним з фінансового погляду?

- чи відповідає проект завданням і пріоритетам розвит­ку національної економіки?

При розробці проекту однією з найважливіших проблем є визначення ступеня його комплексності. Для кожної мети існує низка варіантів її досягнення, деякі з котрих реалізу­вати важче, ніж інші. Цілі проекту мають бути максималь­но простими з урахуванням того, що треба зробити для ус­піху його реалізації.

Експертиза забезпечує остаточну оцінку всіх аспектів про­екту перед запитом чи рішенням про його фінансування. На заключному етапі розробки проекту готується детальне об­ґрунтування його доцільності та здійснимості із зазначенням тих компонентів проекту, які дадуть максимальний прибуток. На стадії експертизи увага, як правило, зосереджується на оптимальному варіанті. Провадиться докладне вивчення фінансово-економічної ефективності, факторів невизначе­ності й ризиків, а також окремих змін у керівництві або по­літиці, які можуть вплинути на успіх здійснення проекту.

Експертиза проекту може здійснюватись як особами, котрі проводили передінвестиційні дослідження й розроб­ку проекту, так і сторонніми експертами. Експертиза забез­печує детальний аналіз усіх аспектів проекту та його на­слідків. На цьому етапі закладається основа для реалізації проекту. План проекту, прийнятий на етапі експертизи, є базою для оцінки успішності проекту. Експертизі можуть підлягати як проект, так і організації, що беруть участь у реа­лізації проекту. Завданням експертизи проекту є визначен­ня того, наскільки позитивні результати проекту переви­щать його негативні наслідки.

Комерційна експертиза вимагає проведення аналізу:

- доступності, якості ресурсів та їх вартісної оцінки;

- попиту на продукцію, заходів з маркетингу та ймовір­них цін;

- витрат і прибутків для визначення комерційної життє­здатності суб'єкта.

Технічна експертиза містить оцінку:

- масштабу проекту;

- процесів, матеріалів, обладнання та надійності техніч­них систем;

- придатності технічного плану для місця розташування проекту;

- доступності та якості потрібних для проекту ресурсів;

- рівня сервісу й надійності існуючої інфраструктури, яку використовуватиме проект;

- строків і графіка виконання технічних вирішень для реалізації проекту.

Екологічна експертиза дозволяє оцінити вплив проекту на довколишнє середовище в таких напрямах:

- забруднення повітряного басейну, ґрунтів та водойм;

- зниження біологічної різноманітності;

- перевезення, використання або віддалення небезпеч­них чи токсичних відходів;

- засоленість та заболоченість земель.

Соціальна експертиза має відповісти на запитання:

- якою мірою люди, які повинні отримати вигоду від проекту, мають доступ або контролюють виробничі ресур­си району;

- яким чином структура сім'ї поліпшує чи погіршує пер­спективи успіху проекту;

- чи мають дрібні виробники доступ до інформації про ширші ринки збуту та регіональну економіку;

- яким чином система землекористування та землеволо­діння, а також можливості альтернативного працевлашту­вання можуть вплинути на ступінь зацікавленості в видах діяльності, запропонованих згідно з проектом, для гаданих одержувачів вигоди від його реалізації.

Інституційні аспекти експертизи містять:

- обгрунтування можливостей реалізації проекту в існую­чому політичному, економічному та правовому середовищі;

- мотивацію формування команди проекту;

- оцінку потенціалу та структури організації, що здійс­нює проект;

- визначення організаційних змін, необхідних для успіш­ної реалізації проекту;

- визначення критеріїв, які використовуються для оцін­ки правильної й раціональної організації.

Фінансова експертиза дає змогу перевірити фінансову життєздатність проекту і визначити заходи, необхідні для обгрунтованого фінансового управління проектом. Окрім того, фінансова експертиза може також брати до уваги деякі або всі нижченаведені чинники:

- рентабельність проекту;

- фінансові наслідки для замовників або інвесторів про­екту, включаючи оцінку ризиків;

- стандарти фінансової діяльності, яких слід дотримува­тися під час здійснення проекту.

Фінансова експертиза включає поточну й перспективну оцінку:

- бухгалтерського балансу;

- звіту про прибутки й збитки;

- руху коштів;

- можливості фінансування за рахунок різних джерел.

Економічна експертиза дозволяє оцінити:

- чи є виправданим використання проектом національ­них ресурсів з огляду на наявність конкурентного попиту на ці ресурси;

- вигоди, які буде одержано в результаті реалізації про­екту, для суспільства в цілому;

- необхідні стимули для різних учасників проекту.

На стадії переговорів інвестор і замовник, який хоче одер­жати фінансування під проект, докладають зусиль для того, щоб дійти згоди щодо заходів, необхідних для забезпечення успіху проекту. Досягнуті домовленості потім оформлюють­ся як документально застережені юридичні зобов'язання. Після проведення переговорів складається протокол на­мірів, меморандум або інші документи, що відображають до­сягнуті домовленості.

Ці домовленості потім формулюються як правові зобо­в'язання, викладені в документах, що підписуються обома сторонами. Якщо проект розроблявся у тісній співпраці з персоналом проекту, документи по фінансуванню проекту містять мало нової інформації, тож офіційна зустріч для ве­дення переговорів являє собою більш-менш формальне підтвердження домовленостей, досягнутих раніше протягом багатомісячної роботи з розробки й експертизи проекту. Втім, іноді кредитор і позичальник заходять у серйозну супе­речку, що вимагає розв'язання. Відтак офіційні переговори дають останній шанс переконати іншу сторону погодитися на компромісне рішення або змінити план проекту так, щоб усунути причину конфлікту. Якщо переговори ведуться по проекту кредитного документа, то проект складається з чо­тирьох основних розділів:

- характеристика позичальника та кредитора;

- сума, строки і процентна ставка за кредит;

- загальний опис проекту і категорії товарів та послуг із за­значенням їх обсягу, на які можуть бути витрачені кредити;

- інші умови кредитування.

Зі свого боку, кредитор повинен упевнитися, що перед­бачуваний позичальник має необхідні повноваження на здійснення проекту і повернення кредиту. Стратегія креди­тора полягає в одержанні додаткової гарантії того, що укла­дена угода передбачає надання кредиту організації, яка здійснює проект, і що строк та умови такого кредитування є обгрунтованими й доцільними. Звичайно умови або зобо­в'язання щодо кредиту посідають чільне місце на перегово­рах. Передумова всіх кредитів — згода позичальника вико­нати загальні умови кредитора, які включають основні ви­моги й норми по виконанню контрактів на закупівлю, по витратах коштів і погашенню позики. Крім цього, зобов'я­зання щодо проекту уточнюють домовленості про час про­ведення тих чи інших дій або по виходу на контрольні цифри, які відповідають організаційним завданням та цілям побудови виробничих потужностей. У проектах, що відображають стра­тегічний курс, взяті зобов'язання і являють собою проект. Замовник та інвестор можуть домовитися про дії, спрямо­вані на поліпшення роботи, і зафіксувати цю домовленість у зобов'язаннях з таких питань:

- що і в який строк належить зробити;

- яка частина прибутку дістанеться інвесторові;

- що треба зробити для зниження видатків, дебіторської заборгованості та оптимізації запасів;

- як реорганізувати управління підприємством.

Під реалізацією проекту розуміють виконання необхідних робіт для досягнення його цілей. На стадії реалізації прова­диться контроль і нагляд за всіма видами робіт чи діяльності в міру розвитку проекту. Порядок проведення контролю та інспекції має бути погоджено на стадії переговорів.

Робота, проведена на попередніх стадіях циклу проекту (ідентифікація, розробка та експертиза проекту), спрямова­на на успішне здійснення проекту. При ретельній підготовці на цих стадіях проект набирає завершеної форми, коли виз­начено чіткий план дій, що розподіляє обов'язки та відпо­відальність учасників проекту. Реалізація проекту почи­нається з планування.

На стадії завершальної оцінки визначається ступінь досяг­нення цілей проекту, із набутого досвіду робляться виснов­ки для його використання в подальших проектах. У перебігу цієї стадії треба порівняти фактичні результати проекту із запланованими. Проекти, особливо успішні, мають довге життя. В певному розумінні проекти ніколи не завершують­ся, а дають позитивні результати протягом невизначеного строку. Втім, після стадії реалізації корисно оцінити уроки проекту і переглянути можливий вклад проекту в зміни жит­тя людей. Ця оцінка, що провадиться після стадії реалізації проекту, являє собою своєрідний урок для тих, хто планує подальші проекти, оскільки слугує дисциплінуючим заходом щодо тих, хто планував підданий оцінці завершений проект.

Завершальна оцінка передбачає ретроспективний аналіз проекту. Вона провадиться переважно тоді, коли проект після здійснення перебував в експлуатації від двох до трьох років. Важливим моментом проведення такої завершальної оцінки є встановлення причин успіху або провалу проекту. Це дає змогу з'ясувати такі особливості, які можуть з успі­хом використовуватися в інших проектах. Завершальна оцін­ка також надає менеджерам та зацікавленим користувачам інформацію щодо того, наскільки ефективно і повно проек­ти досягають сподіваних результатів. Таким чином, завер­шальна оцінка виконує дві функції, а саме — навчального документа і звітного матеріалу. Як правило, завершальна оцінка має дати відповіді на низку запитань:

- чи були вихідні цілі проекту чітко визначеними й здійс­нимими?

- чи правильним був вибір технічних рішень та способів матеріально-технічного постачання?

- чи правильно було оцінено соціально-економічні та екологічні умови?

- чи правильно було визначено групу користувачів резуль­татами проекту і чи ефективним виявилось обслуговування цієї групи?

- чи досягнуто було істотного прогресу у зміцненні створе­них проектом організацій?

- чи мали місце значні перевитрати коштів і, якщо були, то з якої причини?

- чи було досягнуто запланованої норми прибутку і, якщо ні, то з якої причини?

Ретроспективність — перевага завершальної оцінки. З цього погляду, у ході оцінки майже напевне можна знай­ти шляхи, за допомогою яких вдалося б досягти кращих ре­зультатів.

Єдиного стандарту оцінки не існує, однак для досягнен­ня максимальної ефективності оцінки слід дотримуватись таких загальних умов:

- особи, які керують розробкою та здійсненням проек­ту, повинні брати участь у проведенні завершальної оцінки;

- об'єктивність оцінки не повинна викликати сумнівів;

- результати оцінки слід зробити доступними;

- завершальної оцінки має зазнати якомога більша кіль­кість проектів.

Окрім того, процес перевірки рекомендується провади­ти тоді, коли одержані результати можуть виявитись особ­ливо корисними для планування наступних проектів.

Для того щоб використання досвіду дало максимальну користь, усі проекти слід було б піддати завершальній пе­ревірці. Оскільки це навряд чи здійснимо, процес перевірки має охопити, принаймні, всі великі й інші особливо важливі проекти, а також певну випадкову вибірку з інших проектів.