Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.4.1. Одиниці оцінювання енергетичної поживності кормів

Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере­джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна­чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оціню­вання поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин (СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор­мовими одиницями.

Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав­ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін­ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж (4400 ккал) перетравної енергії. За цією системою оцінюють пожив­ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв­ропи — для свиней.

Крохмальний еквівалент. Система оцінювання поживності кор­мів у крохмальних еквівалентах була розроблена на початку XX ст. німецьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту енергію. Для її визначення він використав метод балансу азоту і вуглецю. Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті пожи­вні речовини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюло­зу пшеничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом азоту і вуглецю відкладеного жиру з розрахунку на 1 кг спожитої перетравної речовини. Відкладений в організмі білок перерахову­вали у жир за енергетичністю за допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5; енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале­жить від вгодованості, особливостей живлення та інших чинників, О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют­ним числом жировідкладення, а відносним показником щодо крох­малю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах.

□ Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —

0, 80 (198 : 248).

О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення кількох видів кормів у прямих дослідах на волах. Унаслідок порівняння ве­личин жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахун­ковим методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено, що не всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренепло­дів різниця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сі­но, солома) — значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіці­єнти повноцінності для зернових кормів і коренебульбоплодів та продуктів їхньої переробки, на які множать розрахункове жировід­кладення. А від сумарного жировідкладення кормів, багатих на клітковину, віднімають поправку на клітковину, яка залежить від її вмісту в кормах.

У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по­живності кормів для жуйних у Західній Європі.

Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив­ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під­тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи­ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією жировідкладення до 1 кг вівса.

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях мож­на використовувати як коефіцієнти жировідкладення перетравних поживних речовин, так і коефіцієнти переведення їх у кормові оди­ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2.2).

2.2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин

Перетравна речовина

Жировід­

кладення,

г

Коефіцієнт переведення в кормові одиниці

Енергія

жировід­

кладення,

кДж

Білок

235

1,57

9347

Жир:

грубих, соковитих і зелених кормів

474

3,16

18 853

зернових

526

3,51

20 921

оліиних культур, тваринного похо­дження

598

3,99

23 785

1 Клітковина

 248

1,65

9864

| Крохмаль (БЕР)

 248

1,65

9468

Для визначення поживності грубих, зелених кормів і силосу від одержаної теоретичної величини віднімають поправку на вміст клі­тковини, виходячи з кількості її в кормі (табл. 2.3), а для концкормів і коренебульбоплодів отриману теоретичну величину множать на коефіцієнт повноцінності (табл. 2.4).

2.3. Понижувальна дія клітковини з розрахунку на 1 кг вмісту її в кормі

Корм

Вміст клітковини, %

У жиро­відкла­денні, г

У кормовій одиниці

Сіно, солома

Будь-яка кількість

143

0,97

Полова

Те саме

72

0,49

Зелений корм, силос

16 і більше

143

0,97


14 - 16

136

0,88


12 - 14

124

0,80


10 - 12

111

0,72


8 - 10

99

0,63


6 - 8

88

0,57


4 - 6

76

0,52

2.4. Коефіцієнти повноцінності концентрованих кормів і коренебульбоплодів

Корм

Коефіцієнт

повноцін­

ності

Корм

Коефіцієнт

повноцін­

ності

Картопля

1,00

Зерно:


Буряки:


пшениця, жито, овес, люпин

0,96

кормові

0,72

горох, соя, сорго, ячмінь

0,98

цукрові

0,75

кукурудза

1,00

Морква

0,87

Висівки пшеничні

0,78

Турнепс

0,78

Макуха, шрот


Жом:


соняшникові

0,95

свіжий

0,94

Корми тваринного


сухий

0,78

походження

1,00

У разі визначення поживності кормів у кормових одиницях коефі­цієнти перетравності враховують для великої рогатої худоби (табл. 2.5).

2.5. Визначення в кормових одиницях поживності сіна лучного

Поживна речовина

Хімічний склад, %

Вмісту 100 кг, кг

Коефіцієнт

перетрав­

ності

Вміст ППР, кг

Білок (протеїн)

9,2

9,2

53

4,88

Жир

2,0

2,0

46

0,92

Клітковина

30,3

30,3

50

15,15

БЕР

37,1

37,1

60

22,25

□ Кормова одиниця — [пБ • 1,57 + пЖ (3,16 — 3,99) + пК • 1,65 + пБЕР • 1,65] х х коефіцієнт повноцінності (або відняти понижувальну дію клітковини). Пожи­вність 100 кг сіна лучного = (4,88 • 1,57 + 0,92 • 3,16 + 15,15 • 1,65 + 22,26 х х 1,65) - 30,3 • 0,97 = 42,9 к. од.; 1 кг = 0,43 к. од.

Енергетична кормова одиниця (ЕКО). Поживність кормів в енергетичних кормових одиницях оцінюють за вмістом у кормі об­мінної енергії. Вівсяна кормова одиниця і крохмальний еквівалент ґрунтувалися на сталості продуктивної дії білків, жирів та вуглеводів корму незалежно від повноцінності годівлі, напряму продуктивності й видових особливостей тварин. Зважаючи на ці недоліки, пленумом відділу тваринництва колишньої ВАСГНІЛ у 1963 р. було запропоно­вано оцінювати енергетичну поживність корму за обмінною енергією (ОЕ) — частиною енергії корму, яку організм тварини використовує для забезпечення життєдіяльності та утворення продукції. Енергети­чну поживність кормів виражають в енергетичних кормових одини­цях (ЕКО) для окремих видів тварин. Одна ЕКО дорівнює 10,45 або заокруглено 10 МДж (2500 ккал) обмінної енергії.

Комплексне оцінювання поживності кормів. Поживну цін­ність певного корму чи раціону неможливо виразити одним показни­ком. Енергетична, протеїнова, амінокислотна, жирова, вуглеводна, вітамінна і мінеральна поживність кормів, які розглядаються окремо, не повною мірою відображують їхню поживну цінність. Серед при­родних кормів практично немає таких, які б достатньою мірою забез­печували потребу тварин. Навіть молоко не завжди задовольняє по­требу ростучого молодняку за вмістом вітамінів, заліза, йоду тощо.

Критерієм оцінювання повноцінності годівлі тварин є рівень їх­ньої продуктивності, витрат корму на одиницю продукції, відтворні функції, стан здоров’я та ін. Оптимальні величини зазначених по­казників можна досягти лише за всебічного забезпечення потреби тварин у поживних речовинах. У практичних умовах цього досяга­ють завдяки введенню в раціони різних кормових засобів із неодна­ковими поживними якостями. У такому разі нестача деяких пожив­них речовин в одному кормі поповнюється за рахунок іншого або спеціальними кормовими добавками. При цьому враховують не тільки наявність певних поживних речовин, а й їхній взаємний вплив на організм тварин. Оцінювання поживності кормів та раціо­нів, за якого береться до уваги взаємний вплив окремих поживних речовин раціону на організм тварин, називається комплексним. Воно ґрунтується на збалансуванні раціонів за деталізованими но­рмами з контролем задоволення потреб тварин за 24 — 40 показни­ками і більше, а безперебійна повноцінна годівля є одним із основ­них критеріїв одержання максимальної продуктивності за мініма­льних витрат кормів.