Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.3. Нормування годівлі сільськогосподарських тварин

Організація годівлі передбачає використання норм, розроблених науковими установами для різних видів і вікових груп тварин. Нор­ма годівлі — це потреба організму в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, зумовлена живою масою, продуктивністю, фі­зіологічним станом, господарським використанням та особливостя­ми утримання.

Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах теоре­тично прийнято розподіляти на такі частини, зокрема на пов’язану з:

1) підтриманням життєдіяльності організму в спокійному і не­продуктивному стані (підтримувальна потреба);

2) основною продуктивністю — ростом молодняку, приростом живої маси при відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тва­рин, яєць у птиці під час яйцекладки (потреба на продукцію);

3) супутньою продуктивністю або з специфічним станом тварин, наприклад із продовженням росту молодої лактуючої корови, з но­вою вагітністю і розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).

Норми, що застосовуються нині у нас в практиці тваринництва, розраховані на сумарну потребу тварин для підтримання життє­вих функції організму, ріст і розвиток молодняку, основну продук­цію чи репродуктивні функції й не враховують для деяких груп тварин потреби на супутню продуктивність, яку необхідно додат­ково брати до уваги при визначенні загальної норми, наприклад на ріст молодих дійних корів, роздій новотільних тощо. Нині для визначення норми годівлі використовують деталізовані норми, за якими рекомендується враховувати від 20 до 40 показників по­живності раціону. Відповідно до встановленої норми годівлі скла­дають раціони.

Раціон — це набір і кількість кормів, які споживає тварина за певний проміжок часу (доба, місяць, сезон, рік). Якщо раціон по­вністю і всебічно задовольняє потребу організму в необхідних пожи­вних речовинах, то він називається збалансованим. Раціон склада­ють із доброякісних кормів, що відповідають природі живлення тва­рин. До нього мають входити різноманітні корми, які при поєднанні сприятливо впливають на процеси травлення, відповідають струк­турі кормовиробництва у господарстві і по можливості є дешевими. В раціоні має бути і певне співвідношення між окремими кормами.

У практиці годівлі сільськогосподарських тварин можливі різні співвідношення кормів у раціонах залежно від типу годівлі, що склався в господарстві.

Під типом годівлі розуміють умовну назву раціону, яка зале­жить від умісту в ньому окремого корму або групи кормів за енерге­тичною поживністю чи сухою речовиною. Визначають тип годівлі за структурою раціону.

Структура раціону — це співвідношення окремих груп кормів у ньому за вмістом енергії, виражене у відсотках до загальної його поживності.

Типи годівлі великої рогатої худоби прийнято характеризувати за вмістом концкормів або співвідношенням за поживністю між су­хими і соковитими кормами (табл. 3.7, 3.8).

3.7. Типи годівлі великої рогатої худоби залежно від кількості концкормів у раціоні

Тип годівлі

Кількість концкормів у структурі раціону, %

Кількість концкормів на 1 кг молока, г

Концентратний Напівконцентр атний Малоконцентратний Об’ємистий

40 і більше 39 - 25 24 - 10 9 і менше

370 і більше 360 - 230 220 - 110 100 і менше

3.8. Типи годівлі великої рогатої худоби залежно від кількості сухої речовини в раціоні, %

Тип годівлі

Співвідношення сухої речовини у кормах

сухих

соковитих

Сухий

Малосоковитий

Напівсоковитий

Соковитий

100 - 90 89 - 75 74 - 50 Менше ніж 50

0 - 10 11 - 25 26 - 50 Більше ніж 50

На основі цих типів виділяють 16 проміжних, наприклад кон- центратний сухий, концентратний напівсоковитий, або залежно від виду переважаючого соковитого корму — силосний, коренеплідний тощо.

Типи годівлі свиней характеризують за вмістом концкормів у ра­ціоні відповідно до віку тварин (табл. 3.9).

3.9. Типи годівлі свиней за співвідношенням груп кормів у раціоні, %

Тип годівлі

Дорослі свині, молодняк старше від 6-місячного віку

Молодняк 2,5 - 6- місячного віку

концкорми

об’ємисті

концкорми

об’ємисті

Концентратний Напівконцентр атний Об’ємистий

75 і більше 65 - 50 До 40

До 25 35 - 50 60 і більше

80 і більше 75 - 60 35 - 40

20 і менше 25 - 40 45 - 60

Поживність кормів для птиці виражають в обмінній енергії, а тип (спосіб) годівлі — за співвідношенням сухих і вологих кормів у раціоні. Бувають такі типи годівлі: сухий, комбінований та вологий. Сухий тип годівлі, коли всі корми в раціоні згодовують у сухому ви­гляді. Комбінований, коли частину кормів дають у сухому вигляді, а частину — вологими мішанками з додаванням соковитих кормів. Вологий — усі корми згодовують у вигляді вологих мішанок.

За сучасних умов у тваринництві застосовують не індивідуальну годівлю, а групову. При цьому формують більш-менш однорідні групи тварин, визначають норму і складають раціон з розрахунку на середню голову. За структурою раціону добирають певні групи кормів із таким розрахунком, щоб забезпечити потребу в енергії й основних поживних речовинах — протеїні, жирі, амінокислотах, ву­глеводах (цукор і клітковина). У разі нестачі мінеральних речовин та вітамінів їх доповнюють додатковою годівлею.

В іншому варіанті потребу тварин в енергії та поживних речови­нах виражають через їхню концентрацію у сухій речовині й згодо­вують кормосуміш досхочу або лімітують певну її кількість залежно від продуктивності. Цей принцип практикують під час розробки пов- нораціонних комбікормів для птиці та свиней.

У деяких господарствах залежно від продуктивності застосовують різний рівень годівлі, під яким розуміють ступінь забезпечення тварин енергією і поживними речовинами. Визначають його за вмі­стом енергії в раціоні на одиницю живої маси за співвідношенням між загальною кількістю енергії в раціоні та енергією для підтри­мання життєдіяльності організму. Рівень годівлі за окремими по­живними речовинами встановлюють за їхньою концентрацією у су­хій речовині або кількістю на 1 к. од. Від рівня годівлі залежать продуктивні якості тварин, витрати та оплата корму.

Витрата корму — це кількість тваринницької продукції, отри­маної на одиницю спожитого корму.

□ Наприклад, за річної витрати на одну корову 4200 к. од. і надою 3500 кг ви­трата корму на 1 кг молока становить 1,20 к. од., а його оплата — 0,83 кг молока на 1 к. од.