Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

4.5. Племінна робота у молочному скотарстві

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молоч­ної та м’ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зни­ження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молодняку, зоотехнічний та племінний облік. В удо­сконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за молочною продуктив­ністю, типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю молоко­віддачі, походженням; бугаїв — типом будови тіла, живою масою, інтенсивністю росту, походженням; молодняку — типом будови тіла, походженням.

Молочну продуктивність корів оцінюють за надоєм, кількістю молочного жиру та білка за 305 днів лактації чи скорочену закінче­ну лактацію тривалістю не менше ніж 240 днів. Інтенсивність моло­ковіддачі (ІМ, кг/хв) визначають діленням кількості отриманого вранці молока на тривалість доїння.

Тип будови тіла корів і бугаїв визначають за 100-бальною шка­лою оглядом тварин і зменшенням кількості балів за окремі статі екстер’єру залежно від розвитку та відповідно до особливостей по­рід, наявності вад екстер’єру.

Оцінювання корів і бугаїв за живою масою здійснюють за міні­мально встановленими вимогами до кожної породи: корів залежно від кількості отелень (перше, друге, третє і старше), бугаїв — певно­го віку (18 міс, 2, 3, 4, 5 років і старше). Інтенсивність росту бугаїв визначають за результатами зважування. Тип будови тіла молод­няку оцінюють за 10-бальною шкалою (загальний вигляд і розвиток — 3, форма тулуба — 4, кінцівки і ратиці — 3).

Комплексний клас тварин визначають за 100-бальними шкала­ми, а за сумою одержаних балів тварин зараховують до класу: 85 балів і вище — еліта-рекорд, 75 - 84 — еліта, 65 - 74 — І клас, 55 — 64 — II клас. Тварин, які отримали менше ніж 55 балів, зара­ховують до некласних.

Бонітування — це оцінювання племінних, продуктивних і екс­тер’єрних якостей тварин, яке щороку провадять у племзаводах, племгоспах, на племфермах господарств із різною формою власнос­ті, племрепродукторах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телиці та племінні бугайці.

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план па­рувань та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно про­ведений підбір не тільки закріплює, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію.

У племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір, тобто до кожної корови підбирають бугая-плідника з урахуванням його належності до певної лінії та родини. У неплемінних господар­ствах застосовують груповий підбір. До маточного поголів’я, вихо­дячи з генеалогії стада, підбирають 2 — 3 бугаїв і закріплюють їх на два роки.

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплек­тування стада племінними тваринами, визначають кількість молод­няку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації ін­шим господарствам.

Із числа пробонітованих виділяють високопродуктивних тварин для занесення до Державних книг племінних тварин, що видаються окремо по кожній породі. Тварину записують під певним номером, який проставляється на лівому розі чи вусі.

На товарних фермах восени провадять оцінку корів, нетелей і телиць старше від 6-місячного віку. Корів оцінюють за походжен­ням, молочною продуктивністю, живою масою, екстер’єром, консти­туцією з урахуванням відтворної здатності та здоров’я. Усе стадо розподіляють на три групи: племінну, виробничу для отримання молока і виробничу для вирощування на м’ясо.

До першої групи відносять корів із відомим походженням і ви­щою молочною продуктивністю та ремонтний молодняк; до другої — менш цінних у племінному відношенні корів; до третьої — надре- монтний молодняк і низькопродуктивних корів, яких осіменяють спермою плідників м’ясних порід із метою одержання молодняку з кращими м’ясними якостями.

Напрями племінної роботи з породами. У створенні нових і вдосконаленні існуючих порід великої рогатої худоби застосовують чистопородне розведення, відтворне та ввідне схрещування.

Продуктивні та племінні якості молочних і комбінованих порід поліпшують за рахунок генофонду голштинської, англерської, чер­воної датської порід та швіцької американської селекції. Викорис­тання на коровах симентальської породи голштинських червоно- рябих плідників сприяло створенню в Україні нової української чер­воно-рябої молочної породи.

Поліпшувальною для чорно-рябої породи є голштинська чорно- ряба, яка характеризується високими надоями, великими розміра­ми, молочним типом, міцним кістяком і має високі морфофункціо- нальні властивості вим’я.

На коровах червоної степової породи використовують плідників англерської, червоної датської та голштинської порід. Відтворне схрещування цих порід дало можливість сформувати новий продук­тивний тип тварин, на основі якого може бути створена нова черво­на молочна порода.

Використання бугаїв швіцької породи на коровах лебединської сприяє підвищенню молочності, вмісту жиру в молоці й поліпшенню морфофункціональних властивостей вим’я.

Зоотехнічний облік у скотарстві. Для правильної організації племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі вели­кої рогатої худоби ведеться зоотехнічний і племінний облік. Основ­ними обов’язковими формами обліку в племінних господарствах є книга заводських записів (племінні картки — ф. № 1-мол, 2-мол,

1- м’яс, 2-м’яс), журнали — осіменіння, запуску та отелення, виро­щування племінного і ремонтного молодняку, обліку надоїв, годівлі та витрати кормів.

На кожного бугая-плідника (ф. № 1-мол, 1-м’яс) і корову (2-мол,

2- м’яс) заповнюють індивідуальні картки відповідно молочного та м’ясного напрямів продуктивності, куди записують усі відомості про тварину (походження, продуктивність, відтворення, екстер’єр тощо). Якщо тварина вибула із стада, то в картці зазначають дату і причи­ну вибуття.

У журналі осіменіння, запуску та отелень (ф. № 3-мол, 3-м’яс) записують кличку, ідентифікаційний номер, дату останнього осіме- ніння, фактичне осіменіння, кличку бугая, дату запуску, час оте­лення, стать і номер новонародженого теляти.

Після отелення корови теля зважують і складають акт про при­плід, на підставі якого роблять запис у журналі вирощування пле­мінного та ремонтного молодняку (ф. № 4-мол, 4-м’яс). Контролюють ріст і розвиток молодняку щомісячним зважуванням.

Надої в дні контрольних доїнь обліковують у журналі (акті) добо­во-контрольних надоїв (ф. № 6-мол), а швидкість молоковіддачі у корів заносять до форми № 5-мол.

У зоотехнічному звіті про племінну роботу з великою рогатою ху­добою (ф. № 7-мол, 7-м’яс) наводяться результати бонітування ста­да. На племінних фермах ведеться журнал годівлі та витрати кор­мів. На підставі даних про кількість згодованих кормів і приріст живої маси чи надою молока визначають витрату кормів на одини­цю продукції. На продаж чи купівлю племінних тварин виписується покупцеві племінне свідоцтво, яке зберігається у господарстві, поки живе тварина та її потомство.

На неплемінних фермах застосовують такі форми обліку, як кни­га обліку маточного поголів’я, журнал контрольних надоїв, книга обліку вирощування і відгодівлі худоби, журнал осіменіння, запуску та отелень. У книгу обліку вирощування і відгодівлі худоби запису­ють дані зважування молодняку під час інвентаризації, переведенні його у старшу вікову групу, реалізації, забою, постановки чи зняття з відгодівлі.