4.7. Вирощування молодняку

Основна мета вирощування молодняку — поповнення стада ви­сокопродуктивними тваринами. Щоб виростити худобу, яка б пов- ною мірою виявляла генетично закладені можливості продуктивно­сті, необхідно з перших днів вирощування телят створювати опти­мальні умови годівлі та утримання, що забезпечить нормальний ріст і розвиток тварин.

Молодняк розподіляють на ремонтний та надремонтний. Теля­та, одержані від високопродуктивних корів і добре розвинені, над­ходять у групу ремонтного молодняку, для них створюють кращі
умови годівлі, їм більше випоюють молочних кормів. Надремонтний молодняк — це тварини, отримані від корів із невисокою продуктив­ністю і призначені для вирощування на м’ясо.

У молочному скотарстві розрізняють три періоди вирощування молодняку: молозивний, молочний і післямолочний. Молозивний пе­ріод триває 7 - 10 днів. Теля через 30 - 60 хв після народження по­винно отримати 1 - 2 кг молозива. Більша даванка його може спри­чинити розлади у травному каналі. Потім кількість молозива й моло­ка поступово збільшують і доводять до 1/5 - 1/4 живої маси теляти.

У кишки новонароджених легко проникають мікроби, які потра­пляють у кров і спричинюють різні захворювання, тому що в крові телят немає білка глобуліну — носія імунних тіл. Глобулін над­ходить в організм новонародженого з молозивом і зумовлює розви­ток захисних імунобіологічних властивостей.

Молозиво забезпечує організм теляти комплексом вітамінів, а також збуджує перистальтику кишок, сприяє вивільненню їх від первородного калу, виявляє послаблювальну дію. Воно містить май­же у два рази більше сухої речовини, в 4 - 5 разів — загального білка, у 12 разів — альбуміну та глобуліну і в 1,5 раза більше міне­ральних солей порівняно з молоком.

Протягом 10 - 15 днів телят утримують в індивідуальних клі­тках. Найдоцільнішими і най­більш економними є клітки Евер­са завдовжки 1,5 м, завширшки 0,4 і заввишки 1 м. Підлога й сті­ни у них дерев’яні, що дає мож­ливість створювати нормальні санітарно-гігієнічні умови утри­мання (рис. 4.9).

Якщо телят утримують у про­філакторії до 10-денного віку, то для них необхідно мати 65 - 70 % місць від наявності їх кількості у родильному відділенні, а в разі подовженого строку (до 20 днів) —

80 - 90 %. Із профілакторію ро­дильного відділення телят пе­реводять у телятник, де їх утри­мують у групових клітках по 10 -

15 голів із розрахунку 1,5 - 2 м² площі клітки на одну голову.

У молочному та молочно- м’ясному скотарстві застосовують ручне випоювання телят і змін­но-групове утримання під коро­
вами-годувальницями, а в м’ясному — вирощування на підсосі. За групового утримання використовують групові напувалки з фікса­цією телят, що дає можливість індивідуально нормувати молочні корми. Молоко розливають за допомогою мобільних і стаціонарних установок. Перші 30 — 40 днів телятам випоюють молоко від здоро­вих корів у кількості 1/5 — 1/6 живої маси новонародженого, потім поступово його замінюють збираним молоком, яке дають до 4 — 5- місячного віку.

[р Племінним теличкам за молочний період випоюють 300 — 400 кг незбираного молока і 500 — 800 кг збираного з такого розрахунку, щоб вони з ним одержали 10 — 12 кг молочного жиру. Надремонт- ному молодняку незбираного молока випоюють 200 — 250 кг, а зби­раного — 500 — 700 кг.

Використовують також замінник незбираного молока (ЗНМ), що дає можливість знизити витрати незбираного молока до 60 кг і заощадити на вирощуванні одного теляти 240 кг цього цінного продукту харчування. Молочні корми згодовують два рази на добу.

Із 7 — 10-денного віку телят привчають до поїдання сіна. Концен­тровані корми починають давати з 15 — 20-го дня, а соковиті — на другому місяці життя. За 6 міс залежно від норми молочних кормів концентрованих згодовують із розрахунку на одну голову 170 — 225 кг. [р У зимовий період телятам дають 2 — 3 кг сіна, 5 — 6 — силосу і

1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на 100 кг живої маси. Влітку грубі й соковиті корми замінюють зеленою масою. Телятам у 2 міс її згодовують 3 — 4 кг, 4 — 10 — 12 і в 6 міс — 18 — 20 кг.

Взимку молодняк випускають на прогулянки у дворики. Влітку його бажано утримувати в таборах групами по 25 — 30 голів. Можна вирощувати телят змінно-груповим способом під коровами-году- вальницями. Для цього виділяють здорових корів із невисокою про­дуктивністю і підпускають до них телят із 12-денного віку по 2 — 4 голови залежно від молочності годувальниці. Підсисний період три­ває 3 міс. За лактацію під такою коровою можна виростити 6 — 10 телят, або три групи, з витратою молока з розрахунку на одне теля 200 — 350 кг.

Приміщення для утримання молодняку обладнують станками, які відповідно до його ширини розміщують у 2 — 3 ряди (рис. 4.10). Місткість телятника має становити 25 % від поголів’я корів на фер­мі. Якщо їх небагато (менше ніж 500), телятники блокують із роди­льним відділенням. Між рядами станків роблять кормові проходи. Температура в телятнику має бути 8 — 16 °С, оптимальна вологість повітря — 70 — 75 %, вміст у повітрі вуглекислоти — 0,2 — 0,3, аміа­ку — 0,026, сірководню — 0,01 %. У 3-місячному віці телят форму­ють у групи й утримують їх по 25 — 30 голів.

Годівля та утримання молодняку в післямолочний період.

Із 5 — 6-місячного віку молодняк розподіляють за статтю на теличок

і бугайців. Найраціональніше утримувати теличок безприв’язно групами до 50 голів. Це сприяє кращому розвитку тварин і форму­ванню у них міцної конституції.

У 6-місячному віці у молодняку великої рогатої худоби вже пов­ністю розвинений рубець і він становить 62,5 % маси всього шлунка, тоді як у новонароджених — тільки 37 %. Після 6 міс тваринам зго­довують лише рослинні корми. Для ремонтних телиць річну потре­бу в кормах визначають з урахуванням плану росту та живої маси корів (табл. 4.2).

Умови годівлі повинні бути такими, щоб телички у 6 — 12 міс ма­ли середньодобові прирости 600 - 650 г, а в 12 - 18 — 450 - 500 г.

(1 Годують молодняк три рази на добу з вільним доступом до води. У стійловий період дають доброякісне сіно злакових та бобових трав, силос, сінаж, концентровані корми, а племінному молодняку — і буряки, моркву, картоплю, сінне борошно. На 100 кг живої маси ре­монтному молодняку згодовують 1,5 — 2,5 кг сіна, 5 — 6 — силосу чи 3 — 4 — сінажу, 1 — 1,5 кг концкормів із розрахунку на одну голову за добу. Структура раціону може бути такою, %: сіно і сінаж — 28 — 30, соковиті корми — 40 — 45, концентровані — 25 — 30. У літній період основними кормами для молодняку є зелені, добова даванка яких у віці 6 — 7 міс становить 18 — 22 кг, 10 — 12 — 22 — 26, 13 — 15 — 26 — 30,

16 — 18 — 30 — 35, 18 — 24 міс — 35 — 40 кг. На 1 к. од. необхідно пере­травного протеїну, г: у віці 7 — 9 міс — 100 г, 10 — 15 — 95, 16 — 25 — 90, 27 — 29 міс — 108 г.

Якщо господарство має пасовища, доцільно з молодняку комплек­тувати групи й випасати його. Це позитивно впливає на міцність кістяка, розвиток м’язової тканини, внутрішніх органів, накопичен­ня в організмі мінеральних речовин, вітамінів і підвищення резис­тентності організму до різних захворювань. Якщо ж немає мож­ливості випасати ремонтних телиць, то літом їх утримують у табо­рах і годують зеленими кормами з сіяних трав з обов’язковим на­данням активного моціону тривалістю 4 — 6 год.

У разі пасовищного утримання з розрахунку на голову відводять

14 — 16 м², а стійлово-табірного —16 — 20 м² площі загону. Корисно у загонах споруджувати навіси з розрахунку 2 — 2,5 м² на голову.

Вирощування племінних бугайців. Бугайців вирощують у племінних заводах і в племрепродукторах при облплемоб’єднаннях. Рівень годівлі їх має бути розрахований на одержання середньодо­бових приростів 750 — 1000 г. У молочний період цих тварин утри­мують групами.

[р Схема годівлі до 6-місячного віку передбачає випоювання 320 — 450 кг незбираного молока і 600 — 1000 кг збираного, а також згодо­вування 220 — 230 кг сіна, 200 — силосу, 100 — 120 — коренеплодів, 195 — 217 кг концкормів. З 6 — 7-місячного віку їх утримують на прив’язі й дають більше, ніж ремонтним телицям, концентрованих і менше соковитих кормів. У стійловий період із розрахунку на 100 кг живої маси бугайцям згодовують 1,7 — 2 кг сіна, 0,5 — трав’яного борошна чи гранул і 0,8 — 1 кг концентрованих кормів. За загаль­ною поживністю в раціоні сіно становить 45 — 50 %, трав’яне борош­но або гранули — 10 — 15, концентровані корми — 40 — 45 %. Улітку замість сіна дають зелену масу. Такий тип годівлі сприяє форму­ванню міцного кістяка і позитивно діє на більш раннє статеве дозрі­вання. З повноцінною годівлею повинні раціонально поєднуватися щоденні тривалі прогулянки тварин.

У племінних заводах і племрепродукторах бугайців вирощують до 12 - 14-місячного віку, а потім їх реалізують. Від них беруть спер­му і в 3 - 4 господарствах осіменяють нею 180 - 200 корів для оці­нювання бугайців за якістю потомства. Невикористану сперму оці­нюють, розріджують лакто-гліцерино-жовтковим середовищем, роз­фасовують, заморожують у гранулах та пластикових пайстах, а за потреби розморожують і використовують для осіменіння тварин.

Підготовка нетелей до отелення. Телиць, що виношують плід, називають нетелями, їх утримують групами по 20 - 25 голів. За 3 - 4 міс до отелення усіх тварин переводять на прив’язне утриман­ня у контрольний корівник або у приміщення для групи сухостій­них корів. Годують їх за нормами тільних корів залежно від живої маси і планового надою. До норми ще додають 1 - 1,5 к. од. на ріст. Нетелей щодня випускають на вигульні майданчики, корисним та­кож для них є примусовий активний моціон.

Для розвитку залозистої тканини вим’я і формування придатно­сті до машинного доїння на 6 - 8-му місяцях тільності його масажу­ють. Це посилює діяльність гіпофіза, сприяє надходженню крові до молочної залози, формуванню залозистої тканини й рівномірному розвитку часток вим’я. Масаж проводять два рази на добу вручну або механічними пристроями у години майбутніх доїнь тривалістю

6 хв. Протягом останніх 7 - 10 днів під час масажу вмикають доїльні апарати з метою звикання тварин і вироблення у них умовного реф­лексу до доїння. За 20 - 30 днів до отелення масаж вим’я припиня­ють і через 10 - 15 днів нетелей переводять у родильне відділення.